Б135

Робочі характеристики комп’ютера визначаються характеристиками функціональних пристроїв, що входять до його складу, та програмним забезпеченням.

Основу програмного забезпечення складає операційна система, яка являє собою сукупність програм, призначених для управління всіма апаратними та програмними ресурсами і координації проходження різноманітних завдань через комп’ютер. Операційна система слугує ланцюгом, що з’єднує комп’ютер і людину, а також комп’ютер і прикладні програми. ОС поділяються на одно- і багатозадачні, одно- і багатокористувацькі, важливими характеристиками є розрядність і спеціалізація. Існує багато операційних систем Windows (3.1, 3.11, 9x, Me, NT, 2000, 2003, XP), Unix, Linux, Lindows, MacOS, OS/2, BeOS. Але найбільш відомим для нас, звичайно, є WINDOWS.

Можна виділити основні ознаки MS WINDOWS: використовує 32-розрядний код, що підвищує надійність та захищеність від відмов роботи. побудована на основі спільної витискуючої багатозадачності — режим із розподілом часу, при якому операційна система повністю контролює всі додатки і програми й може втрутитися в роботу будь-якої з них, що значно підвищує ефективність роботи. підтримує багатопоточність. підтримує режим емуляції MS DOS, тобто може виконувати ті додатки і програми, які працюють тільки у середовищі MS DOS. включає більш спрощені й удосконалені засоби діагностики та оптимізації роботи. Підтримує використання довгих імен файлів та папок (до 255 символів для імені та розширення). Вклюдчає вбудовану можливість роботи у мережі. Максимально спрощена процедура встановлення та настроювання нових периферичних пристроїв. Передача даних на інші пристрої (мобільні телефони, фотоапарати...) Вбудовані засоби роботи з аудіо-, відео- та компакт-дисками Можливість виходу до мережі Інтернет.

Перша версія WINDOWS з`явилася наприкінці 80-х років і залишилася повністю непоміченою. Аналогічно трапилося і з наступною версією – лише версія WINDOWS 3.0 (1992) зуміла пробити собі шлях до користувачів і стати «продуктом року». А і ще через 2 роки були презентовані версії 3.1 і 3.11(остання включала підтримку мультимедіа і роботу в локальній мережі). Запитання про те чи були перші версії насправді операційними системами залишається відкритим, адже вони установлювалися на існуючу ДОС і лише розширяли її можливості. Багато користувачів відносилися до неї як до гри. Але з'явилася примітивна, але багатозадачність (хоча кількість додатків, що могли бути запущені обмежувалася 2-3), а саме головне – зник бар`єр у 640 кб оперативної пам`яті, але одночасно з цим, система була досить нестабільною, часто «зависала» і виникала велика кількість помилок.

У серпні 1995 року була представлена WINDOWS 95. Операційна система вперше із надстройки для ДОСа перетворилася на повноцінну операційну систему (так писали розробники). Нова операційна система стала 32 розрядною, користувачі могли хизуватися абсолютно новим графічним інтерфейсом (більш елегантним, зручним і просто привабливим), вперше був інтегрований програмно-драйверний комплекс DirectX, також система могла сама розпізнавати досить велику кількість додаткових комплектуючих. Літом 1996 року користувачі отримали нову версію OSR2 – було виправлено багато помилок, додана підтримка ряду присторіїв і її користувачі могли використовувати FAT32, що дозволяло зберігати місце на диску.

Розробка наступної версії розпочалася уже в 1996 році, але ОС під кодовою назвою «Мемфіс» вийшла лише у 1998 році і логічно отримала назву WINDOWS 98. Основні зміни відбулися в інтерфейсі – «Робочий стіл» став більш красивим, а головне він був повністю інтегрований з Інтернетом. Була стерта різниця між файлами на ПК і у Інтернеті за допомогою нової програми – Internet Explorer. Були також розширені можливості роботи з інтерфейсом, введена коректна робота з новими комплектуючими, WINDOWS98 включала значну кількість додатків. В кінці 1999 року з’явилася WINDOWS98SE.

Чергова ОС WINDOWS ME спочатку розглядалася як розширена версія попередниці і лише після її презентації стало зрозумілим, що були внесені кардинальні зміни: ОС відмовилася від підтримки «Режиму MS-DOS», зросла стабільність роботи, серйозних змін зазнала система безпеки ОС, невеликі, але досить важливі зміни були зроблені в структурі інтерфейсу.

Одночасно з розробкою «домашніх ОС» розроблялися і ОС для корпоративних користувачів і локальній мережі. Так на арені у 1993 році з’явилася WINDOWS NT (остання версія була випущена у 1998 році). Вона створювалася я над стабільна, надійна ОС розрахована на роботу, але більшість її переваг виявляється лише при роботі у мережі. Її наступницею стала WINDOWS2000(стабільне ядро NT поєднувалося з інтерфейсом 98). «Об’єднуючою» ОС стала WINDOWS ХР (якщо 2000 так і поширилася на персональних ПК, то її наступниця існує в декількох версіях: Server, Professional, Home). Вона може використовуватися і на 32 і на 64 розрядних ПК, має повністю налаштовує мий графічний інтерфейс, інтелектуальне меню Пуск, кардинально була перероблена Панель управління, нововведенням стала підтримка запису СД-дисків, є маса мультимедійних нововведень і оновлень програм.

Логічним продовженням існуючих є кардинально нова версія - WINDOWS Vista, але вона не зазнала такої популярності як її попередник WINDOWS XP. Отже 22 жовтня 2009 року виходить у продаж ще більш нова операційна система WINDOWS 7 якій пророкують популярність, як свого часу і WINDOWS XP.

Багато, хто запитує як знайти Робочий стіл. Не найти його просто неможливо, все що можна побачити на екрані після запуску Windows – це він і є.

На робочому столі зібрані необхідні програми і інструменти, представлені у вигляді значків. Деякі значки Робочого столу є обов’язковими: Мой компьютер (дозволяє отримати доступ до наявних у системі дисків, встановлених програм і т.д), Корзина (вилучаються видалені об’єкти). Значки відповідають одному файлові – документові чи програмі. Вони дозволяють «замінити» розширення файлу.

Кожна програма має свій унікальний значок, що дозволяє відрізняти її від інших. Значок може означати не лише файл, але і директорію (папку, каталог). Клацнувши лівою кнопкою миші ми можемо відкрити її у вигляді вікна, при цьому всі файли будуть відображені у вигляді рядків значків з підписами (відповідні назви). Їх можна перейменовувати, переміщати, видаляти чи копіювати. Існують також посилання на файли – ярлики (містить стрілочку внизу значка). Створити його можна декількома способами: перетягуванням або використовуючи відповідний пункт Контекстного меню.

Меню – це список команд, які можна виконати для даного об’єкта, залежить воно від того на якому об’єкті ми клацнули (звідси і контекстне). Воно завжди закінчується пунктом Свойства, який дозволяє довідатися про властивості даного об’єкта. Панель задач – майже невід’ємний атрибут Робочого стола. На ній можна знайти 4 характерні елементи: кнопка Пуск (універсальний засіб навігації по ПК), панель швидкого доступу, кнопки відкритих вікон і додатків, панель індикації (годинник, мова, ряд системних додатків і т.д.). Основними елементами робочого стола є вікна.

У WINDOWS існує 4 типи вікон – вікна папок, вікна додатків, діалогові вікна і вікна довідкової системи. Кожен тип характеризується своїми елементами і оформленням. Якщо екран перевантажений вікнами, потрібно клацнути по пустому місцеві на панелі задач і обрати пункт Показати робочий стіл – всі вікна будуть звернуті.

Отже, робочий стіл дозволяє максимально спростити роботу для користувача.

Основними елементами робочого стола є вікна. У WINDOWS існує 4 типи вікон – вікна папок, вікна додатків, діалогові вікна і вікна довідкової системи. Вікна папок є свого роду контейнерами для збереження об’єктів (файлів, інших папок - вкладених). Вони мають рядок заголовку, рядок меню, панель інструментів, адресний рядок та рядок стану.

Рядок заголовку виконує декоративні, службові (перетягання вікна по екрану здійснюється «взявшись» за цей рядок) та інформаційні (повідомляє з якою саме папкою ми працюємо) функції. Залежно від настроювань переміщатися може або тільки рамка, або вікно зі змістом. На правому краї рядка розміщені кнопки керування розміром вікна. Це згортаюча (має вигляд _ - дозволяє звернути вікно до розмірів кнопки на Панелі задач), розгортаюча (розгортає вікно до розміру екрану) та закриваюча (має вигляд х, дозволяє закрити непотрібне вікно) кнопки. На лівому краї рядка розміщений Системний значок – клацнувши по ньому ми бачимо системне меню. Під рядком заголовку розміщений рядок меню, він містить 6 команд (Файл, Правка, Вид, Переход, Избранное, Справка). Клацання по кожній з них викликає меню, яке містить команди для роботи з об’єктами, виглядом вікна, навігації, отримання додаткової інформації. Панель інструментів містить кнопки для виконання часто використовуваних команд (копіювання, видалення і т.д.).

Рядок адреси має величезне значення при роботі в Інтернеті, з нього можна довідатися про місце знаходження об’єкта. На його правому краї є кнопка, яка дозволяє побачити всю структуру дисків й основних папок та швидко перейти до потрібного об’єкта. Робоча ділянка вікна-це основна частина вікна папки, у якій відображаються значки файлів і вкладених папок. Фактично всі інші елементи керування вікна служать для роботи з об’єктами, що перебувають у робочій ділянці. Останнім іде рядок стану – він є інформаційним і несе короткий опис об’єктів вікна. Діалогові вікна призначені для керування системою та її обслуговування. Коли потрібно змінити якісь параметри або надати відповідь на запит використовуються діалогові вікна. Вони обов’язково містять кнопку, що закриває і кнопку «Что это такое», яка дозволяє звернутися до довідкової системи. Досить часто діалогові вікна мають декілька вкладень. Вікна додатків – це фактично робоче поле, в межах якого можна виконувати роботу з додатком: набирати, редагувати, керувати відтворенням файлів. На відміну від рядку меню у папках, рядок меню у додатках різниться від функціональних особливостей. Вікна довідкової системи можна розглядати як різновид діалогових вікон. Вони містять вкладки Содержание, Указатель и Поиск. Вікна довідкової системи мають стандартні кнопки управління.

Піктограми або значки є невід’ємним атрибутом Робочого стола. Вони дозволяють «замінити» розширення файлу. Кожна програма має свій унікальний значок-піктограму, що дозволяє відрізняти її від інших. Піктограма може означати не лише файл, але і директорію (папку, каталог). Клацнувши лівою кнопкою миші ми можемо відкрити її у вигляді вікна, при цьому всі файли будуть відображені у вигляді рядків значків з підписами (відповідні назви). Існують також посилання на файли – ярлики (містить стрілочку внизу значка). Створити його можна декількома способами: перетягуванням або використовуючи відповідний пункт Контекстного меню.

Майже кожне вікно має невід’ємні складові (особливо це стосується вікон папок). Рядок заголовку виконує декоративні, службові (перетягання вікна по екрану здійснюється «взявшись» за цей рядок) та інформаційні (повідомляє з якою саме папкою ми працюємо) функції.

Залежно від настроювань переміщатися може або тільки рамка, або вікно зі змістом. На правому краї рядка розміщені кнопки керування розміром вікна. Це згортаюча (має вигляд _ - дозволяє звернути вікно до розмірів кнопки на Панелі задач), розгортаюча (розгортає вікно до розміру екрану) та закриваюча (має вигляд х, дозволяє закрити непотрібне вікно) кнопки. На лівому краї рядка розміщений Системний значок – клацнувши по ньому ми бачимо системне меню – за допомогою якого ми можемо керувати вікном (перемістити, розвернути), а подвійне клацання закриває вікно. Наведення мишки на межі вікна дозволить змінити його розміри (значок мишки набуває вигляду двонаправленої стрілки) - перетягуючи в потрібному напрямі досягаємо бажаних розмірів.

Смуги прокручування виникають, якщо вміст вікна не може поміститися в робочій області. Їх можна уникнути розгорнувши вікно чи перетягнувши його межі. Кожна смуга має кінцеві кнопки (кнопки зі стрілками) і повзунок, що показує яка частина вікна зараз переглядається. Порядок прокручування визначається клацанням на одній із кінцевих кнопок. Клацання вище повзунка – прокручування вгору, нижче – вниз. Аналогічно діє прокручування ліворуч і праворуч. Швидке прокручування здійснюється за допомогою миші перетягуванням ковзунка.

Клацнувши по кнопці Пуск ми бачимо Головне меню. У різних ОС вони мають різний вигляд (ХР та МЕ), але принцип роботи залишається незмінним. У останній версії колонок меню 2. І кожна складається з декількох частин. «Шапка» показує під яким іменем ви ввійшли в систему, нижче розміщені посилання на найбільш часто використовувані програми та додатки для роботи з Інтернетом, закінчує список пункт Все программы. Інша колонка містить пункти Недавние документы (список документів з якими працювали протягом останніх сеансів), Мой компьютер (дублікат відповідної кнопки на Робочому столі), Сетевое окружение (доступ до всіх комп’ютерів у локальній мережі), Панель управления(доступ до налаштувань ОС), Подключение (меню, що дозволяє вийти в Інтернет за наявності налаштувань), Справка и поддержка (докладний електронний посібник по Віндовз), Поиск (дозволяє знайти необхідні елементи за їх назвами, змістом, даті створення), Выполнить (аналог командного рядка ДОС, дозволяє запустити програму, ввівши її точну адресу).

Низ меню пуск містить кнопки Вихід із системи (не перезавантажуючи комп’ютер дозволяє змінити користувача) і меню Выкючение (Выключение, Перезагрузка, Ждущий режим). Пункт Все программы дозволяє не лише побачити встановлені програми, але і використати Стандартні (Службові, Связь, Развлечения), перегляд папки Авто загрузка, дозволяє побачити додатки, що завантажуються при запускові системи. Запуск відповідних додатків виконується клацанням по значку. У Віндовз 98 відповідне меню містить наступні пункти: Программы, Избранное, Документы, Настройка (Панель управления, Принтеры, Панель задач и меню Пуск, Свойства папки и т.д.), Найти (Файлы и папки, компьютер, В Интернете), Справка, Выполнить, Завершение сеанса, Завершение работы.

Панелі інструментів є не лише атрибутом вікон папок і містить часто використовувані команди (Вперед, Назад, Пошук). Розміри значків на ПІ можна змінювати. Якщо значки маленькі, то наведення кнопки викликає підказку, що виринає, з назвою кнопки. Нові версії багатьох програмних продуктів містять власні ПІ.

Також ПІ інструментів може містити кнопки з випадаючими меню (праворуч від таких кнопок розташовані кнопки, позначені стрілочкою). Прикладом панелі і інструментів є Швидкий запуск, куди ми заносимо посилання на програми, до яких потрібен швидкий доступ - для запуску достатньо лише одного натискання клавіші миші). Їх можна створювати і самому. Для цього потрібно клацнути на Панелі задач і вибрати пункт «ПІ», Створити ПІ. Додати значки можна з меню Пуск, з Робочого столу чи з Провідника. Крім ярликів на ПІ можна додавати цілі папки. ПІ дозволяє запустити програму навіть коли на Робочому столі відкрито безліч вікон.

Вікна можуть мати як повно екранний так і віконний розмір. Для зміни їх розміру ми можемо використовувати відповідні кнопки і мишку. На правому краї рядка заголовка розміщені кнопки керування розміром вікна. Це згортаюча (має вигляд _ - дозволяє звернути вікно до розмірів кнопки на Панелі задач), розгортаюча (розгортає вікно до розміру екрану) та закриваюча (має вигляд х, дозволяє закрити непотрібне вікно) кнопки. Комбінація клавіш Win+D дозволяє згорнути всі вікна, аналогічну функцію виконує відповідний значок на панелі Швидкого запуску.

Комбінація ALT+TAB дозволяє відкрити із потрібних, але згорнутих вікон. Якщо клацнути по-пустому місцеві на панелі задач і обрати пункт Показати робочий стіл – всі вікна будуть звернуті. Наведення мишки на межі вікна дозволить змінити його розміри (значок мишки набуває вигляду двонаправленої стрілки) - перетягуючи в потрібному напрямі досягаємо бажаних розмірів. Якщо на робочому столі досить багато вікон, то їх можна відсортувати – потрібно клацнути по-пустому місці на Панелі задач і вибрати як потрібно сортувати вікна Каскадом, Зверху вниз, Зліва направо. Якщо не було отримано бажаного результату, то перетягуючи вікна за рядок заголовку ми можемо розмістити вікна так, як нам потрібно.

Панель задач – майже невід’ємний атрибут Робочого стола. На ній можна знайти 4 характерні елементи: кнопка Пуск (універсальний засіб навігації по ПК), панель швидкого доступу, кнопки відкритих вікон і додатків, панель індикації (годинник, мова, ряд системних додатків і т.д.).

Склад, структура й оформлення робочого поля вікна додатка визначаються винятково функціональністю. Вікно може містити робоче поле для розміщення документів (у текстовому редакторі Word) чи тільки елементи керування додатком, як, наприклад, у додатках Калькулятор, Media Player (Універсальний програвач) тощо. У багатьох вікнах є робоче поле з панеллю інструментів й інших панелей (наприклад, у графічному редакторі Paint).

Чимало додатків дає змогу відкривати всередині свого робочого вікна кілька вікон для різних документів. У цьому разі кожне вікно документа може мати свої власні елементи керування. Таким режимом роботи часто користуються для одночасного редагування кількох документів з перенесенням об'єктів з одного документа в інший через копіювання через буфер обміну.

Кожне вікно документа має свої кнопки зміни розміру (кнопку, що згортає, кнопку, що розгортає, і кнопку, що закриває), які розташовані всередині вікна додатка. Особливість дії кнопки, що розгортає, документа вікна, полягає в тому, що вона розгортає документ не на весь екран, а лише до повного розміру вікна батьківського додатка, в якому відкритий документ.

Особливість кнопки, що згортає, в тому, що при згортанні документа він не відкладається у вигляді кнопки на Панель завдань. Замість кнопки, що закриває, краще використовувати Збереження і вихід з документа з меню Файл. Це пов'язано з тим, що можливі помилки, коли замість кнопки, що закриває документ, використовують кнопку, що закриває весь додаток.

Окнами являются практически все видимые объекты (иногда и невидимые тоже): окно приложения, окно документа внутри приложения, диалог, элементы диалога и т.д.

Окна приложений являются окнами верхнего уровня. Окна, которые находятся внутри другого окна или вызываются из другого окна, – например, окна документов внутри приложения, окно диалога, вызванного некоторым приложением, элементы диалога внутри диалога – являются подчинёнными, и для каждого из них определено родительское окно – т.е. окно, внутри которого они находятся или из которого были вызваны. Подчинённое окно может иметь свои подчинённые окна.

Клацнувши правою кнопкою по Пуску і вибравши Провідник або вибравши його у меню програми.

Ми побачимо вікно програми Провідник, яке складається з 2 частин: ліва панель – навігаційна панель папок, на ній відображена ієрархічна структура папок, права – панель змісту. Коли на лівій вкладці відкрита папка, то справа відображається її вміст. Розгортання папок відбувається клацанням по значках +/-. Файли-це об’єкти, що об’єднують розміщену на диску інформацію одним ім’ям, каталоги можуть містити певну кількість файлів і забезпечують полегшення роботи з останніми.

Папки і файли можна копіювати, видаляти, вирізати, переміщати, створювати. Для цього, залежно від ситуації, ми можемо використовувати контекстне меню, меню Файл.

Для створення нового об’єкта досить клацнути по порожньому місцеві на екрані і вибрати, що потрібно створити. Для виділення файлу потрібно нажати ліву кнопку миші один раз, подвійне клацання відкриває файл.

Копіювання: Пункт меню Правка/Копировать. Права кнопка мишки, пункт Копировать Натискається сукупність клавіш CTRL+C. Потім викликається диск і, якщо потрібно, папка, куди треба скопіювати зазначену папку. Пункт меню Правка/Вставить Права кнопка мишки, пункт Вставить Натискається сукупність клавіш CTRL+V переміщення; Використовуємо пункт меню Правка/Переместить в папку, В Проводнику перетягуємо потрібний об’єкт із одного каталогу в інший; Використовуємо команду Вырезать и Вставить вилучення; Права кнопка миші по файлу, пункт Удалить, а потім підтвердити видалення; Пункт меню Файл/Удалить Натиснути клавішу DEL. відновлення; Відкрити Корзину. Вибрати потрібний файл і натиснути Восстановить объект.

Перегляд. Для перегляду можна натиснути, перед цим виділивши файл клавішу ENTER. Використати подвійне клацання лівою кнопкою миші. Використати пункт Открыть контекстного меню Використати пункт Файл/Открыть Використовуючи меню Вид ми можемо налаштувати вигляд папки: стиль відображення значків, їх розмір. В залежності від того диск постійно підключений до ПК, а також від свого типу від може носити статус змінного (УСБ-диски, МП3-плеери, дискети) і постійного (Жорсткий диск). Диски характеризуються файловою системою. Різними типами файлових систем є NTFS, FAT і FAT32. Файлова система Windows представляє собою дерево каталогів: у кожній папці може бути створено декілька інших і т.д.

Для пошуку файлів і папок використовуємо пункт Пуск/Поиск, якщо ми можемо бачити РС, то аналогічний результат буде після натиснення кнопки Ф3, або натиснувши кнопку Поиск на ПІ у вікні папки. Вікно пошуку складається з 2 частин: справа ми вводимо критерії пошуку (частина назви файлу, місце пошуку і т.д.), у правій частині – відображаються результати пошуку.

У правої кнопки миші одна, але дуже важлива функція – виклик контекстного меню, яке містить команди операцій, які ми можемо виконати з файлом. Клацнувши по такому пункту лівою кнопкою миші відбудеться виконання цієї команди.

ОС Windows дозволяє не лише виконувати декілька операцій одночасно, але і використовувати декілька мов, особливо важливим це є для текстових редакторів. мова введення - мова, вживана користувачем при введенні даних.

Не всі програми Windows підтримують цей параметр. При додаванні нової мови введення додається і розкладка клавіатури для цієї мови. Для встановлення додаткових мов потрібно перейти на Панель управления і вибрати пункт Язик и региональные стандарты (ХР) або Клавіатура (98). На вкладці Язики ми можемо додати новий зі списку, вибрати комбінацію клавіш, яка дозволятиме змінювати мову (як правило це Shift+Ctrl, Shift+Alt) та розкладку клавіатури. Потрібно зауважити, що для використання східних мов потрібне встановлювання додаткових файлів.

Оскільки Windows передбачає багатокористувацький режим. То використовуючи пункт Свойства контекстного меню ми можемо встановити атрибут тільки для читання. Аналогічний атрибут автоматично накладається на файл, якщо ми його читаємо у мережі безпосередньо з іншого ПК.

Використання паролів дозволяє зберегти свій профіль від стороннього втручання. Для цього ми можемо використати пункт Учетные записи пользователей у Панелі управління, де для відповідного профілю можна встановити пароль. Тепер при завантаженні системи, відповідний профіль буде відкритий лише після введення паролю, для полегшення згадування останнього можна встановити підказку.

Віруси є найбільш небезпечними для користувачів ПК. Як правило вони поширюються, через вкладення у листах, з іншими документами. Відповідно до цього розрізняють макровіруси (заражають офісні документи), черви (поширюються через почтові програми, самі пересилають себе контактам у Адресній книзі), поліморфні (змінюють свою структуру, чим ускладнюють їх знайдення), троянські програми (досить часто посилають важливу інформацію іншим користувачам – паролі, документи). Також віруси різняться впливом на систему, вони можуть видавати лише якісь відео чи звукові ефекти, а можуть знищити всю інформацію, чи взагалі пошкодити обладнання. Для запобігання потрібно використовувати антивірусні програми і постійно оновлювати їх базу, а також ретельно перевіряти файли принесені з інших ПК.

Довідкова система дозволяє отримати потрібну інформацію. Для запуску потрібно перейти Пуск/Справка и поддержка або нажати в будь якому місці клавішу Ф1.

Вікна довідкової системи (Віндовз98) можна розглядати як різновид діалогових вікон. Вони містять вкладки Содержание, Указатель и Поиск. Якщо ми бажаємо просто ознайомитися з потрібною інформацією, то можна переходити по «книжечкам», якщо відображається + - значить вона не розгорнута і містить вкладену інформацію, - - уже відкрита. Коли нас цікавить певний пункт, то можна використати вкладку Пошук – ввівши потрібне слово і натиснувши пошук, внизу зліва ми побачимо результати пошуку, натиснувши по потрібній статті – справа відкриється її зміст.

Практично кожен користувач комп'ютера стикається з необхідністю підготовки тих чи інших документів (листів, статей, службових документів, звітів, рекламних матеріалів тощо). Зрозуміло, що ці документи можна підготувати і без комп'ютера, наприклад на друкарській машинці. Однак з появою персональних комп'ютерів стало значно простіше, а отже, і вигідніше користуватися саме ними.

При застосуванні персональних комп'ютерів для підготовки документів текст, що редагується, виводиться на екран і користувач може в діалоговому режимі вносити в нього зміни, які відразу ж відображаються на екрані комп'ютера. Потім при роздруковуванні виводиться правильно і якісно оформлений текст, у якому враховані всі зміни, внесені користувачем.

У процесі редагування можна переносити фрагменти тексту з одного місця документа в інше, використовувати кілька видів шрифтів для виділення окремих ділянок тексту, задавати довільні міжрядкові пробіли, вирівнювати межу тeксту і абзаци в ньому.

При цьому комп'ютер автоматично переносить слова на новий рядок, перевіряє правопис і підбирає можливі синоніми, автоматично нумерує сторінки, друкує на принтері потрібну кількість примірників документа. Найбільш поширеною програмою для виконання даних операцій є MS Word.

До традиційних засобів форматування процесора Word належать: шрифтове оформлення документів, управління вирівнюванням текстів на смузі набору, управління режимами обтікання вбудованих об'єктів.

У питаннях форматування особливої уваги заслуговують унікальні можливості останніх версій Word у роботі з таблицями. Розвиваючись від версії до версії, текстовий процесор поступово набуває все нових і нових можливостей з автоматизації роботи з документами: використання стилів оформлення абзаців і застосування шаблонів документа, перевірка граматики та орфографії, створення комплексних документів і документів злиття на основі табличних даних. Наявність розвинутих засобів управління вставкою та текстовий документ об'єктів, що підготовлені в інших додатках (креслень, малюнків, діаграм, таблиць) певною мірою виводить Word за рамки звичайного текстового процесора.

Незважаючи на те, що програма не є системою електронної верстки поліграфічних видань, маємо приклади, коли великі за обсягом видання використовують її саме в цій ролі. В останні роки з'явився ще один напрямок розширення операційного простору Word. У світлі загальної орієнтації операційних програмних продуктів на взаємодію з Інтернетом, Word підтримує концепцію гіпертекстових посилань і дає можливість створити не лише друковані, а й електронні документи. Існує кілька версій Word для Windows, кожна наступна версія сумісна, як правило, з попередніми версіями і має додаткові можливості.

Уводити і редагувати можна тільки текст активного вікна. Уведення символів. Перед уведенням символів слід вибрати шрифт, його розмір, формат. Основні можливості форматування будуть розглянуті далі. Символи клавіатури вводяться в позицію текстового курсора (мерехтливий вертикальний штрих). Пересунути текстовий курсор можна за допомогою клавіш керування курсором або за допомогою миші (покажчик миші перевести в потрібну позицію і натиснути ліву кнопку).

Символи можуть вводитись у режимі заміни або вставки. У першому випадку введений символ заміщає той, на якому знаходився курсор. У режимі вставки частина рядка, що розміщена праворуч від курсора, зсувається на одну позицію, і символ вводиться на звільнене місце. Переключення між режимами здійснюється клавішею Ins.

У режимі заміни індикатор ЗАМ рядка стану має чорний колір, у режимі вставки — сірий. Після введення символу курсор переміщається на одну позицію праворуч. Для вилучення символу ліворуч від курсора слід тиснути клавішу Backspsece, а символу в позиції праворуч від курсора — клавішу Del. При цьому курсор переміщується на одну позицію ліворуч. Коли курсор стоїть у кінці рядка, то слово, яке не вміщується в даному рядку, переноситься в наступний.

У редакторі Word є можливість переносити слова командою меню Сервис/Язык/Расстановка переносов. На екрані з'явиться вікно діалогу. В цьому вікні можна встановити дві опції: автоматичне перенесення слів у документі; переносити слова з великих букв. Звичайно Word розділяє для перенесення тільки слова з малих букв або слова, які починаються з великої букви. Встановлення останньої опції дає змогу переносити слова, написані великими буквами.

Якщо в будь-якій позиції рядка натиснути клавішу Enter, то редактор переходить на новий рядок з абзацу. Для переходу в наступний рядок без створення абзацу слід натиснути комбінацію клавіш Shift + Enter.

Службові символи (закінчення рядка, закінчення абзацу та ін.), як правило, на екран не виводяться. Користувач може включати виведення цих символів відповідною кнопкою панелі інструментів Стандартная. Поруч з автоматичною версткою рядків існує й автоматична верстка сторінок. Як тільки рядки тексту не помістяться на одній сторінці, вони автоматично перемістяться на наступну. На екрані між сторінками буде видно штрихову розподільну лінію.

Автоматична верстка сторінок функціонує тільки тоді, коли у вікні діалогу Параметри вкладника Общие встановлено прапорець Фоновая разбивка на страницы. Користувач може примусово ввести роздільник сторінок. Для цього слід підвести курсор до рядка, з якого має починатися наступна сторінка, і натиснути комбінацію клавіш Ctrl + Enter. На екрані з'явиться новий розділ сторінок — штрихова лінія з написом Разрыв страницы. Ці розподільні лінії легко вилучити як звичайні рядки тексту.

Переміщення за текстом. Переміщуватися за текстом можна за допомогою миші, використовуючи смуги прокрутки. Для переміщення є можливість використовувати і такі клавіші:

— >, < на символ праворуч, ліворуч; T, -і — на рядок вгору, вниз; PgUp, PgDn — на розмір вікна вгору, вниз;

Home, End — на початок, закінчення рядка; Ctrl + Home, Ctrl + End — на початок, закінчення тексту.

Виділення тексту. Виділення тексту є однією з важливих операцій, оскільки редагування можна виконувати тільки з виділеним фрагментом тексту. Для виділення тексту мишею слід встановити курсор миші на початок фрагмента, натиснути на ліву кнопку і, не відпускаючи її, перемістити курсор до кінця фрагмента. При цьому колір виділеного фрагмента інвертуватиметься. Подвійне натискування лівої кнопки миші виділяє слово, на якому встановлено курсор миші. Натискування лівої кнопки миші, коли курсор знаходиться біля лівої межі рядка, виділяє рядок, а подвійне натискування — весь абзац. Весь текст можна виділити, виконавши команду меню Правка/Выделить все. Фрагмент залишається виділеним, поки не буде виділений інший фрагмент. Для зняття виділення слід встановити курсор миші в будь-яке місце поза виділеним фрагментом і натиснути ліву кнопку миші. Фрагмент можна виділити і за допомогою комбінацій клавіш: Shift н—>, Shift + < виділення символу праворуч, ліворуч від курсора; Shift + f, Shift + si — виділення рядка згори, знизу від курсора.

Shift + Home, Shift + End — виділення тексту від курсора до початку, кінця рядка; Shift + PgUp, Shift + PgDn — виділення фрагмента від курсора до початку, кінця тексту. Редагування виділеного фрагмента. Виділений фрагмент можна вилучити, перемістити, скопіювати. За таких операцій часто використовують буфер обміну Word. Через цей буфер редактор Word може обмінюватись інформацією з іншими програмами, що працюють у середовищі Windows.

Вилучити виділений фрагмент можна за допомогою команди Правка/Вырезать або кнопки Вырезать панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вилучається з тексту і поміщається в буфер обміну. Текст з буфера обміну можна багаторазово читати. Цей текст зберігається в буфері доти, доки в нього не буде занесено новий фрагмент (це може зробити й будь-яка інша програма, що працює в середовищі Windows).

Вилучити виділений фрагмент можна і за допомогою клавіші Del, але при цьому фрагмент у буфер обміну не заноситься. Вставка фрагмента з буфера обміну здійснюється командою Пранка/Вставить або кнопки Вставить панелі інструментів Стандартна.

Фрагмент вставляється в позицію текстового курсора. Перенести фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Вырезать і Правка/Вставить. Досить просто можна перемістити фрагмент за допомогою миші. Для цього слід встановити курсор миші на виділеному фрагменті і, не підпускаючи натиснутої лівої кнопки, перетягнути фрагмент на мине місце. Якщо тепер відпустити ліву кнопку, то фрагмент буде переміщено. Скопіювати фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Копировать і Правка/Вставить.

Під час виконання першої команди виділений фрагмент переноситься в буфер обміну, але з тексту не вилучається. Копіювання їй допомогою миші аналогічне переміщенню, але при цьому повинна бути додатково натиснута клавіша Ctrl. Команди редагування діють і під час роботи з документами в річних вікнах. Це дає змогу обмінюватися фрагментами тексту між різними документами.

Для нумерації сторінок використовують команду Вставка/Номера страниц. При цьому відкривається вікно діалогу Номера страниц.

У списку Положение необхідно вибрати місце розміщення номера сторінки, а в списку Выравнивание — спосіб вирівнювання номерів сторінок. Встановлення прапорця Номер на первой странице дозволяє виводити номер на першій сторінці в полі Образец буде зображено приклад розміщення номера сторінки. Кнопка Формат... відкриває вікно діалогу Формат номера страницы, в якому, зокрема, можна встановити початковий номер сторінки (поле начать с:).

Для вилучення номерів сторінок необхідно: Виконати команду Вид/Колонтитулы, виділити номер сторінки в колонтитулі та натиснути клавішу Delete. Натиснути кнопку Закрыть на панелі інструментів Колонтитули.

Розділ — частина документа, в якій використовується певний формат сторінки. Для зміни формату сторінки, колонтитула, нумерації сторінок необхідно ввести в документ новий розділ. За замовчуванням документ містить один загальний розділ. Щоб створити новий розділ, необхідно вставити в документ маркер закінчення розділу (горизонтальна подвійна штрихова лінія). Для цього слід встановити курсор у ту позицію документа, де потрібно створити новий розділ і виконати команду Вставка/Разрыв при цьому на екран виводиться вікно діалогу Разрыв, в якому в полі Новый раздел потрібно вибрати необхідну опцію.

Після натискування кнопки ОК в рядку курсора з'явиться маркер закінчення розділу у вигляді подвійної пунктирної лінії з текстом Разрыв раздела. Для вилучення маркера кінця розділу необхідно його виділити і вилучити звичайний виділений фрагмент.

Word надає можливість розбивати документ на два розділи й більше, в кожному з яких може бути власне форматування сторінок. Вам знадобляться розділи, якщо необхідно встановити різні параметри форматування сторінки чи поля, для різних сторінок. За замовчуванням ці види форматування застосовуються до всього документа. Є три типи розбивки на розділи. Вони однаково діють на розмітку сторінки, але різняться в тому, де розміщується текст, введений після розбивки. Со следующей страницы. На текущей странице. С чётной страницы чи с нечётной страницы.

У звичайному режимі перегляду документа Word позначує межу розділу подвійною горизонтальною лінією з оцінкою Разрыв раздела і наступну за ним назву типу розриву. Ці мітки не будуть видимі ні в режимі перегляду розмітки сторінки, ні в роздруковці. Для вставки лінії розриву: Виберіть команду Вставка/Разрыв для відкриття діалогового вікна Разрыв. Виберіть потрібний тип розбивки на розділи (виходячи з описаного вище). Натисніть кнопку ОК. З лінією розриву можна працювати так само, як і з будь-яким символом вашого документа.

Для її видалення встановіть курсор ліворуч від її і натисніть клавішу Delete чи встановіть курсор праворуч від неї й натисніть клавішу Backspase. Лінія розриву стосується розділу, що знаходиться перед ним; таким чином, коли ви видаляєте її з документа, текст перед нею стає частиною наступного розділу, і це означає, що для тексту будуть застосовні параметри форматування сторінки.

У програмі Word є чотири заздалегідь визначені режими створення стовпчиків: два стовпчики рівної ширини; три стовпчики рівної ширини; два нерівні за шириною стовпчики, причому ширший стовпчик розташовується ліворуч; два нерівні за шириною стовпчики, причому ширший стовпчик розташований праворуч.

Ви можете застосувати будь-який вид форматування колонок до всього документа, до поточного розділу, до виділеного тексту чи до тексту від поточної позиції курсора до кінця документа. Для цього слід виконати такі операції: Якщо ви хочете розбити на стовпчики лише частину документа, виділіть текст, що потрапить у стовпчики, чи встановіть курсор у позицію, з якої починатиметься розбивка на стовпчики, Word вставить лінію розриву, якщо потрібно. Виберіть команду Формат/Колонки... для відкриття діалогового вікна Колонки.

У ділянці вікна Тип виберіть потрібний вам формат стовпчиків, клацнувши на піктограмі з його зображенням. За допомогою списку, що розкривається, чи поля Применить вкажіть, до якої частини документа застосувати розбивку на стовпчики: Ко всему документу. К этому разделу, До конца документа. Word вставить лінію розриву замість поточної позиції курсора і застосує розбивку на стовпчики до останнього розділу документа.

Встановіть прапорець Разделитель для виведення вертикальної лінії між колонками (як у газеті). Натисніть кнопку ОК. Ви можете змінювати вже існуючі стовпчики: їх число, ширину й інтервал між ними. Для цього виконайте такі операції: Встановіть курсор у стовпчик, який хочете змінити. Виберіть команду Формат/Колонки... для відкриття діалогового вікна Колонки.

Зміна параметрів у діалоговому вікні вплине на формат обраного вами стовпчика. Для того, щоб перетворити текст, розбитий на стовпчики, у звичайний текст (тобто в один стовпчик), виконайте такі дії. Виділіть текст, що ви збираєтеся перетворити, в один стовпчик.Виберіть команду Формат/Колонки... для відкриття діалогового вікна Колонки. В ділянці Тип клацніть на піктограмі одна. Натисніть кнопку ОК.

Під час роботи з документом можна вставити посилання, просто набравши його адресу і дозволивши програмі Word автоматично розпізнати її, як описано вище. Найлегший шлях — використовувати команду Вставка/Гиперссылка... Ви зможете зв'язатися з файлами Internet, документами Word та іншими типами файлів. Для цього: 1. Виберіть команду Вставка/Гиперссылка чи натисніть клавіші Ctrl + К або кнопку Добавить гиперссылку на стандартній панелі інструментів.

З'явиться діалогове вікно Добавить гиперссылку. 2. Якщо ви знаєте адресу посилання, наберіть її в текстовому полі связать с файлом/URL, для зазначення адреси на жорсткому чи мережному диску натисніть кнопку Обзор... і використовуйте діалогове вікно Связать с файлом. 3. Якщо ви хочете додати посилання на певний об'єкт файла, наприклад, на закладку файла Word, уведіть ім'я в текстовом) полі Имя объекта в документе чи натисніть на кнопці Обзор для перегляду списку об'єктів, доступних у файлі, обраному на кроці 2. 4. Натисніть кнопку ОК.

Створення змісту починається з застосування вбудованих стилів заголовків («Заголовок 1—9») до заголовків, які варто включити в зміст. За бажання замість убудованих стилів заголовків можна використовувати стилі структури чи користувальницькі стилі. Зміст зручно використовувати для швидкого переміщення по документу, що переглядається на екрані: для переходу до будь-якого заголовка документа досить клацнути відповідний йому номер сторінки в змісті.

Створення змісту з використанням убудованих стилів заголовків: У документі застосуйте вбудовані стилі заголовків («Заголовок 1» — «Заголовок 9») до заголовків, які варто включити в зміст. Клацніть у тому місці документа, куди варто вставити зміст. Виберіть команду Оглавление и указатели в меню Вставка, а потім — вкладку Оглавление. Виберіть потрібний вид змісту зі списку Вид. Відновлення покажчика: 1. Помістіть курсор у будь-яке місце покажчика, який варто оновити. 2. Натисніть клавішу F9. Якщо покажчик оновлюється цілком, будуть втрачені всі дані та форматування, внесені в нього вручну.

Створення предметного покажчика починається з позначки елементів покажчика (слів, фраз чи символів) у документі. Далі потрібно вибрати вигляд покажчика, після чого скласти покажчик. Word знайде всі позначені елементи, відсортує їх за алфавітом, додасть відповідні номери сторінок, видалить повторювані елементи і відобразить покажчик у документі.

Створення предметного покажчика починається з позначання елементів покажчика в документі. До покажчика можуть бути включені слова, фрази, символи, посилання на фрагменти тексту, що займають кілька сторінок, а також перехресні посилання.Включення слів і фраз до предметного покажчика: Виділіть текст, який ви бажаєте використовувати як елемент предметного покажчика. Щоб увести довільний текст як елемент покажчика, клацніть у те місце, куди потрібно вставити елемент покажчика.

Натисніть клавіші Alt + Shift + X. Щоб створити основний елемент покажчика, введіть чи змініть текст у полі Основной элемент. Щоб створити додатковий елемент покажчика, уведіть текст у поле Дополнительный. Щоб додати елемент третього рівня, у поле Дополнительный уведіть текст додаткового елемента покажчика, поставте двокрапку, а потім уведіть текст елемента третього рівня. Натисніть кнопку Пометить.

Щоб відзначити всі входження зазначеного тексту в документі, натисніть кнопку Пометить все. Продовжуйте позначати потрібний текст. До закінчення процесу позначання елементів покажчика діалогове вікно Определение елемента указателя залишається відкритим. Якщо натиснута кнопка Пометить все, буде позначено перше входження згаданого тексту (з урахуванням регістра букв) у кожному абзаці. Усі позначені елементи покажчика вставляються у вигляді полів {ХЕ}, оформлених схованим текстом. Якщо поля {ХЕ} не видно на екрані, натисніть кнопку Непечатаемые символы. Допускаються до форматування елементи предметного покажчика за позначень: підкреслення назв розділів, виділення номерів сторінок напівжирним шрифтом і т. ін.

Меню - список команд, що відображається при виборі імені меню в рядку меню або на іншій панелі інструментів, містить список команд.

Поряд з деякими з цих команд є значки, що дозволяють швидко пов'язати команду із значком. Більшість меню знаходяться в рядку меню (Файл, Правка, Вид, Вставка, Формат, Сервис, Таблица, Окно, Справка.), який є панеллю інструментів, розташованою у верхній частині екрану. Панелі інструментів можуть містити кнопки, меню або кнопки разом з меню.

Microsoft Office автоматично настроює меню і панелі інструментів відповідно до частоти використання команд. При першому запуску додатку Office відображаються всі команди. Потім, у міру роботи, меню і панелі інструментів настроюються так, щоб відображати тільки найбільш часто використовувані команди. Щоб знайти команду, яка використовується рідко або взагалі ніколи раніше не використовувалася, клацніть стрілки в нижній частині меню, щоб відобразити повний список команд. Для розгортання меню також можна двічі клацнути його назву. При розгортанні одного меню всі меню відображаються повністю до тих пір, поки не буде вибрана команда або виконана інша дія. При виборі команди в розгорненому меню ця команда негайно додається в скорочену версію меню. Якщо команда використовуватиметься рідко, вона буде видалена з скороченої версії меню.

Панели інструментів можна розташувати один за одним в одному рядку. Наприклад, при першому запуску додатку Microsoft Office панель інструментів Стандартна розташовується поряд з панеллю інструментів Форматування. При розміщенні в одному рядку декількох панелей інструментів може не хапати місця для відображення всіх кнопок. В цьому випадку відображаються найбільш часто використовувані кнопки.

Можна змінити розміри панелі інструментів, щоб на ній поміщалися більше кнопок, а можна відобразити всі кнопки. Для проглядання списку кнопок, що не поміщаються на вбудованій закріпленій панелі інструментів, натисніть кнопку Параметри панелей інструментів в кінці цієї панелі інструментів. При використанні кнопки, яка не відображається на панелі інструментів, ця кнопка переміщається на панель інструментів, а інша кнопка, яка давно не використовувалася, переміщається в список Параметри панелей інструментів.

Отображение панелі інструментів: клацніть правою кнопкою миші по вільному місці на панелі інструментів, а потім виберіть в контекстному меню назву панелі інструментів, яку потрібно показати; якщо назва потрібної панелі інструментів відсутня в контекстному меню, натисніть кнопку із стрілкою Настройка, перейдіть на вкладку Панелі інструментів і виберіть потрібну панель інструментів в списку Панелі інструментів. Або виконати команду Вид/Панели инструментов і обрати потрібну панель.

Видалення панелі інструментів: Клацніть правою кнопкою миші панель інструментів, потім зніміть прапорець зліва від панелі інструментів, яку потрібно приховати. Щоб швидко приховати переміщувану панель інструментів, натисніть кнопку Закрити на цій панелі інструментів.

Для збереження документу встановіть покажчик миші на кнопці із зображенням дискети і натисніть кнопку миші або виберіть у меню Файл/Сохранить, чи Сохранить как.

У другому випадку потрібно буде також вибрати місце збереження документа та ввести його назву, його формат. Для збереження документу можна використовувати відповідні комбінації клавіш.

Для збереження резервної копії потрібно: В меню Сервис выберите команду Параметры, а затем откройте вкладку Сохранение. Установите флажок всегда создавать резервную копию. Часте збереження, що виконується регулярно, також скорочує час підсумкового збереження документа на диску в кінці сеансу роботи. Для цього можна виконати наступні дії: В меню Сервис выберите команду Параметры, а затем откройте вкладку Сохранение. Установите флажок автосохранение каждые. В поле минут укажите нужный интервал сохранения файлов. Чем чаще сохраняются файлы, тем больше данных можно восстановить в случае падения напряжения или подобной аварии во время работы над файлом Таким чином, ви ще й заощаджуєте час, що також важливо.

До того ж, цей спосіб зручний ще й тим, що Word автоматично приєднує новий збережений фрагмент до матеріалу, який уже є за замовчуванням. Якщо необхідно зберегти результати роботи у вигляді різних варіантів, можна давати ім'я файлу, кожен раз дещо змінюючи його — наприклад, присвоюючи йому номер, або доповнюючи ім'я іншою літерою абетки.

Таким чином, якщо є необхідність, ви завжди можете повернутися до більш ранньої версії та порівняти варіанти. Будь-який текст, який був збережений під певним іменем, можна завантажити для перегляду або редагування. Для цього подати команду Файл/Открыть або вибрати значок папки на ПІ— на екрані з'явиться вікно діалогу Открытие документа, в якому можна вказати диск, папку, файл.

Опція Тип файла дає можливість завантажувати документи у форматі, відмінному від формату Word. Процедура вибору формату подібна до аналогічної процедури для вікна діалогу Сохранить как.

Форматування сторінки здійснюється для того, щоб визначити вигляд кожної сторінки документа. Форматування сторінки передбачає встановлення таких параметрів, як розмір сторінки, орієнтація і поля. Щоб змінити параметри сторінки, виконайте команду Файл та її опцію Параметры страницы.

На екрані з'явиться дiалогове вікно Параметры страницы з чотирма вкладеннями: Поля, Размер бумаги, Источник бумаги і Макет. В усіх вкладеннях є кнопка По умолчанию, список Применить і вікно попереднього перегляду Образец.

Кнопка По умолчанию використовується для того, щоб змінювати параметри, встановлені у Word за замовчуванням. (Якщо ви працюєте з іншим шаблоном, а не з визначеним за замовчуванням шаблоном Обычный, то зміни будуть збережені в шаблоні, з яким ви працюєте в даний момент.) Встановлені параметри застосовуються до різноманіт-них частин документа, що зазначаються в списку Применить.

Якщо вибрати пункт Ко всему документу, то встановлені параметри будуть застосовані до всього документа, а якщо вибрати пункт До конца документа, то тільки для тієї частини документа, що розміщена нижче від курсора. Вікно попереднього перегляду Образец використовується для того, щоб дізнатися, який вигляд матиме сторінка при друці.

У вкладенні Поля встановлюються розміри полів сторінки, відстані від краю сторінки до тексту. (Пам'ятайте, що якщо ви додатково встановлюєте абзацні відступи, то вони відраховуються від вже встановлених полів.) Зверніть увагу на те, що якщо ви встановите пра-порець опції Зеркальные поля, то поля Левое і Правое зміняться на поля Внутри і Снаружи.

Якщо сторінки повинні мати дзеркальні поля (при двосторонній верстці), встановіть прапорець опції Зеркальные поля. Ця опція використовується при друкуванні на обох боках сторінки. Після встановлення цієї опції внутрішні поля сторінки будуть дорівнювати зовнішнім. Введіть значення в поле Переплет. В розділі От края до колонтитула вказується відстань від краю аркуша до верхнього та нижнього колонтитулів.

У списку Применить виберіть опцію Ко всему документу, щоб застосувати встановлені параметри сторінки до всього документа, або опцію До конца документа, щоб змінилась тільки частина документа, яка залишилася. У вкладенні Размер бумаги можна вибрати один з указаних розмірів паперу.

Наприклад, виберіть пункт Специальный, щоб задати нестандартний розмір паперу, і вкажіть висоту і ширину сторінки в полях Ширина і Висота. Орієнтація сторінки (книжкова чи альбомна) визначається в розділі Ориентация. У вкладенні Источник бумаги є два списки: Первая страница і Остальные Страницы.

В цих списках визначають, з яких лотків буде подаватися папір при друкуванні першої сторінки і решти сторінок документу. (Якщо у вашого принтера є тільки один лоток, використовуйте встановлення за замовчуванням.) Якщо виконати команду Файл та її опцію Предварительный просмотр або клацнути мишкою на кнопці Предварительный просмотр, то користувач побачить на екрані документ у тому вигляді, в якому він буде роздрукований.

Word пропонує кілька режимів перегляду. Ми розглянемо лише найважливіші з них. Під час відкриття нового документа Word за замовчуванням відображає його в нормальному режимі. Як правило, в цьому режимі здійснюється введення і форматування тексту, будуть відображені всі елементи форматування.

Проте макет сторінки (поля сторінки, формат паперу і т. ін.) відображається в спрощеному вигляді. Для переходу до нормального режиму потрібно виконати команду Вид/Обычный або натиснути крайню ліву кнопку горизонтальної смуги прокрутки. Окремим випадком нормального режиму є режим чернетки. В ньому не форматуються шрифти, що зменшує час на виведення документа.

Для переходу в цей режим потрібно виконати команду Сервис/Параметры й у вікні діалогу Параметры, вкладка Вид встановити прапорець Черновик. Режим перегляду розмітки сторінок використовують у процесі оформлення тексту. В цьому режимі текст можна побачити на екрані в тому вигляді, в якому він буде надрукований.

Для переходу в режим розмітки сторінок слід виконати команду Вид/Разметка страницы або натиснути третю зліва кнопку на горизонтальній смузі прокрутки.

Засіб програми Word під назвою Предварительный просмотр дає змогу побачити документ на екрані таким, яким він буде роздрукований. Хоча режим розмітки сторінки також показує ваш документ в остаточному вигляді, режим попереднього перегляду пропонує кілька додаткових функцій, що можуть вам знадобитися.

Для того, щоб запустити попередній перегляд, виберіть Файл/Предварительный просмотр чи клацніть на кнопці Предварительный просмотр стандартної панелі інструментів. Поточна сторінка з'явиться у вікні Предварительный просмотр. Під рядком меню з'явиться панель інструментів Просмотр печати.

Натисніть клавішу PageUp чи PageDown, чи використовуйте смугу прокрутки для перегляду інших сторінок документа. Кнопки панелі мають таке призначення: Печать — друкування документа; Лупа — курсор набирає вигляду лупи, і документ в районі лупи зображується в збільшеному вигляді; Одна страница — відображення однієї сторінки документа. Натисніть кнопку Одна страница для перегляду однієї сторінки; Несколько страниц — відображення кількох (до шести) сторінок.

Клацніть на кнопці Несколько страниц і, не відпускаючи кнопку миші, перетягніть покажчик, виділивши стільки піктограм сторінок, скільки вам потрібно бачити на екрані одночасно; Масштаб — збільшення (зменшення) розміру відображува них сторінок. Клацніть на стрілці Масштаб і виберіть із запропонованого списку потрібне вам збільшення; Линейка — управління відображенням координатної лінійки.

Натисніть кнопку Линейка, щоб з'явилася лінійка. Ви її зможете використовувати для встановлення полів і відступів; Подгонка страниц — спроба скоротити кількість сторінок на одну за рахунок ущільнення тексту. Натисніть кнопку Подгонка страниц, якщо на останній сторінці вашого документа кілька рядків тексту.

Word спробує форматувати текст таким чином, щоб кількість сторінок документа зменшилася на одну; Во весь экран — розширення вікна документа на весь екран. На екрані, крім вікна документа, залишається тільки панель інструментів Просмотр печати. Повторне натискування цієї кнопки надасть екрану початкового вигляду; Закрыть — повернення до нормального режиму перегляду.

Натисніть кнопку Закрыть чи клавішу Esc, щоб вийти з режиму попереднього перегляду. Щоб збільшити частину документа, натисніть кнопку Увеличение, а потім клацніть на документі. Натисніть кнопку Печать, щоб роздрукувати документ. Клацніть на ній ще раз, щоб повернутися до звичайного вигляду документа.

Сравнение и объединение документов

Открытие документа В меню Сервис выберите команду Сравнить и объединить исправления. Выберите документ, который нужно сравнить с копией уже открытого документа.

Щелкните стрелку рядом с кнопкой Объединить, а затем выполните одно из следующих действий. Чтобы отобразить результаты сравнения в выбранном документе, выберите команду Объединить.Чтобы отобразить результаты в текущем документе, выберите команду Объединить в текущий документ. Чтобы отобразить результаты в новом документе, выберите команду Объединить в новый документ. Примечания Чтобы обеспечить получение наилучших возможных результатов объединения, установите флажок сохранить случайное число для повышения точности слияния на вкладке Безопасность диалогового окна Параметры (меню Сервис, команда Параметры). Если разные версии документа были сохранены в одном файле с помощью команды Версии (меню Файл), то для сравнения текущей версии этого документа с одной из предыдущих версий необходимо сохранить эту предыдущую версию как отдельный файл с другим именем.

Объединение и разбиение вложенных документов В меню Вид выберите команду Структура.

Если вложенные документы свернуты, на панели инструментов Структура нажмите кнопку Развернуть вложенные документы. Если вложенные документы заблокированы, снимите блокировку.

Объединение: Если значок вложенного документа не отображается, нажмите кнопку Главный документ на панели инструментов Структура.Поместите вложенные документы, которые следует объединить, рядом.

Выделите первый из документов, которые следует объединить, щелкнув его значок.

Нажмите клавишу SHIFT и, удерживая ее, щелкните последний значок в группе вложенных документов, подлежащих объединению.

На панели инструментов Структура нажмите кнопку Объединить вложенные документы.

При сохранении главного документа объединенному вложенному документу автоматически присваивается имя первого из исходных документов.

Разбиение: Создайте заголовок для нового документа. Присвойте заголовку встроенный стиль заголовка или уровень структуры. Выберите заголовок для нового вложенного документа. На панели инструментов Структура нажмите кнопку Разбить вложенный документ.