Б136

Команда Найти

Цей пункт можна вважати «пошуковим центром» системи Windows. У ньому міститься кілька засобів пошуку інформації, кожен з яких дублює пошукові засоби свого батьківського додатка. Оскільки пошук ніколи не буває самоціллю (він потрібний для виконання конкретного завдання), то й виконувати його краще з додатка, в якому запущене завдання. Проте як єдиний центр, у якому зібрані основні пошукові засоби системи Windows 98, цей пункт Головного меню також може використовуватися. Він відкриває доступ до таких засобів пошуку:

• Файлы и папки — засіб пошуку папок і файлів у файловій системі автономного комп’ютера. Дає можливість пошуку файла за його іменем (чи фрагментом імені), типом, датою створення (зміни) чи за фрагментом змісту. Пошуковий засіб дублює пошукову систему програми Проводник (Windows Explorer), що створює додаткові зручності в роботі.

• Компьютер — засіб пошуку папок, дисків і комп’ютерів у локальній мережі. Він дублює пошукову систему, вбудовану в систему Сетевое окружение (Network Neighborhood).

• В Интернете. Засіб пошуку інформації в Інтернеті. Сам по собі він не виконує пошукові функції, а замість цього дає можливість за допомогою оглядача Internet Explorer одержати доступ до пошукових систем Інтернету, що, в свою чергу, й виконують пошук інформації у всесвітній Мережі. Існуючі пошукові системи поділяються на тематичні каталоги і пошукові індекси. Вони дають можливість розшукувати ресурси, присвячені заданій темі, за ключовими словами, а також розшукувати не лише текстові документи, а й графічні та мультимедійні.

Переналаштувати засіб пошуку інформації в Інтернеті можна в рамках настроювання оглядача Internet Explorer 4.0.

• С помощью Microsoft Outlook. Засіб пошуку інформації в прикладних документах, створених додатками пакета Microsoft Office та іншими додатками Microsoft. У тих випадках, коли інформація, що міститься в цих документах, форматована спеціальними засобами, звичайний пошук за допомогою системного засобу Искать файлы и папки може не дати позитивних результатів. У цьому разі й користуються засобом пошуку, що входить до складу Microsoft Outlook.

• Людей. Засіб пошуку інформації про людей (телефони, адреси й ін.). Пошук може вестися не тільки в межах власноручно створеної Адресної книги (Address Book), а й за допомогою спеціальних систем, що зберігають персоналії в Інтернеті.

Папка Мой компьютер

Головне меню надає найзручніший метод навігації, якщо її метою є запуск додатка чи відкриття документа. Але в навігації можуть бути й інші завдання — обслуговування жорсткого диска чи локальної мережі.

І жорсткий диск, і локальна мережа являють собою фізичні пристрої, тому підходити до подібного завдання можна двома шляхами. Припустимо, що необхідно перевірити жорсткий диск D: на наявність дефектів робочої поверхні. Для цього можна знайти і запустити програму перевірки диска, а потім у рамках даної програми вибрати диск D: і провести перевірку. Але можна піти й іншим шляхом — почати з об’єкта (знайти та вибрати жорсткий диск D:), а потім вибрати програму для його обслуговування. У першому випадку робота починається з вибору програми ScanDisk у Главном меню, а в другому — з вибору значка диска D: у вікні Мой компьютер. Цей приклад характеризує два можливі підходи: логічний і фізичний.

У цьому й полягає різниця в методиці навігації за допомогою структури Главного меню і структури Мой компьютер: Главное меню краще забезпечує навігацію за логічною структурою, а Мой компьютер — за фізичною.

Щоб відкрити вікно Мой компьютер, досить двічі клацнути по значку Мой компьютер, що зазвичай розташований у лівому верхньому куті Робочого столу. Це вікно надає негайний доступ до дисководів гнучких і компакт-дисків, до жорстких дисків, а також до корисних папок для обслуговування фізичних пристроїв — Панель управления, Принтеры, Удаленный доступ к сети та Назначенные задания.

Засоби навігації в структурі Мой компьютер

Подвійне клацання по значку диска приводить до того, що відкривається вікно папки, в якому представлено вміст даного диска.

Якщо компакт-диск, що знаходиться в дисководі CD-ROM, має засоби для автоматичного запуску, то подвійне клацання по значку дисковода приведе не до відображення вмісту диска, а до запуску програмного забезпечення, що зберігається на ньому. Якщо це не потрібно, тоді правою кнопкою миші слід клацнути по значку дисковода CD-ROM і в контекстному меню вибирати пункт Открыть.

Те, що ми бачимо, — це типове вікно папки. Ієрархічна структура Мой компьютер представлена послідовністю звичайних вікон папок. Навігація в цій структурі здійснюється засобами, що наявні в складі вікна папки, а саме:

• за допомогою команди Переход рядка меню;

• використанням кнопок переходу Вперед, Назад і Вверх на один рівень;

• зазначенням адреси переходу в поле Адрес;

• вибором пункту переходу зі списку за допомогою кнопки, що розкриває, поле Адрес.

Швидкий доступ до папки Избранное і наявність панелі Ссылки дають додаткові можливості навігації. Якщо потрібен вихід для навігації в Інтернеті, в правому верхньому куті є значок Windows 98, клацнувши по якому запускаємо Обозреватель. Якщо ж потрібен перехід для навігації по довідковій системі, для цього служить пункт Справка рядка меню.

Як бачимо, вікно надає достатньо можливостей для навігації як у межах одного комп’ютера, так і по всьому світі. Проте нам слід згадати і про завдання навігації.

Завдання навігації в структурі Мой компьютер

Навігація в структурі Главного меню служить для пошуку та запуску єдиного додатка чи відкриття єдиного документа. При цьому зовсім не відомо, де фізично розташований додаток чи де перебуває документ.

Коли спробувати застосувати для щойно згаданих цілей навігації структуру папок Мой компьютер, то доведеться тримати в голові повний шлях доступу до кожного документа і до кожного додатка. Шлях до документа чи додатка, що лежить на глибині 4—5 рівнів папок, може перетворитися в непрохідний лабіринт із поворотами й глухими кутами. Висновок простий: для запуску додатків і відкриття документів вікно Мой компьютер застосовувати не слід. Його основний недолік — складність структури лабіринту папок. Для того, щоб не губитися в ієрархії, занурення в структуру не має перевищувати одного-двох рівнів, а найкоштовніше, що лежить на такій скромній глибині, — це диски комп’ютера. Таким чином, значком Мой компьютер користуються, насамперед, для виконання операцій з дисками: контролю за їх станом, обслуговування, переміщення і копіювання файлів між дисками, огляду вмісту дисків і т. ін.

Ще однією цінною властивістю структури Мой компьютер є можливість одночасного відкриття двох і більше вікон, що відповідають різним дискам чи різним папкам одного диска. У цьому разі процес копіювання та переміщення файлів з одного диска на інший набуває особливої простоти і наочності.

Особливості навігації в структурі Мой компьютер

Істотна особливість навігації в структурі Мой компьютер пов’язана з тим, що в процесі переходу від одного вікна папки до іншого є два режими відкриття нових вікон папок. Можна зробити так, що кожна нова папка відкриватиметься у своєму вікні, але можна зробити й так, що чергова папка відкриватиметься у вікні попередньої папки (цей варіант прийнятий за замовчуванням).

У першому випадку простіше орієнтуватися в структурі папок, оскільки перед нами не тільки вікно поточної відкритої папки, а й вікна всіх папок, відкритих раніше. Але при цьому екран надто швидко переповнюється вікнами відкритих папок. Другий варіант не перевантажує екран, але ускладнює орієнтацію.

Настроювання режиму відображення кожної папки в окремому вікні

1. Клацнути на пункті Вид у рядку меню. В меню, що відкривається, вибрати пункт Свойства папки — з’явиться діалогове вікно Свойства папки.

2. На вкладці Общие ввімкнути перемикач Классический стиль.

3. Клацнувши по кнопці ОК, закрити діалогове вікно Свойства папки.

Настроювання режиму відображення всіх папок в одному вікні

1. Натиснути на пункт Вид у рядку меню. В меню, що відкриється, вибрати пункт Свойства папки — відкриється діалогове вікно Свойства папки.

2. На вкладці Общие ввімкнути перемикач Выбранных предпочтений. Клацнувши по кнопці Настроить відкрити діалогове вікно Предпочтения, в якому ввімкнути перемикач Открывать папки в одном и том же окне. Закрити діалогове вікно Предпочтения клацнувши по кнопці ОК.

3. Клацнувши по кнопці ОК, закрити діалогове вікно Свойства папки.

Проводник

Запуск програми Проводник

Проводник викликається клацанням правої кнопки по меню Пуск чи будь-якому реквізитному (обов’язковому і що не видаляється) значку Рабочего стола чи по значку папки. Для швидкого виклику Проводника, можливо, буде зручно створити і помістити на Панель быстрого запуска Панели задач його персональний значок — тоді він запускатиметься одним клацанням.

Щоб створити значок Проводника на Рабочем столе, потрібно:

1) клацнути по кнопці Пуск — відкриється Главное меню;

2) вибрати пункт Программы;

3) у вкладеному меню, що відкрилося, відшукати пункт Проводник і клацнути по ньому правою кнопкою миші. Кнопку не відпускати;

4) перемістити покажчик миші, не відпускаючи праву кнопку, на вільне місце Рабочего стола. Відпустити праву кнопку;

5) в контекстному меню вибрати пункт Копировать і клацнути по ньому — на Робочому столі з’явиться ярлик програми Проводник.

Перенесення значка Проводника на Панель быстрого запуска:

1) переконатися в наявності вільного місця на Панели быстрого запуска Панели задач. Якщо вільного місця для розміщення нового значка немає, можна розширити Панель быстрого запуска: установити покажчик миші на маркері переміщення праворуч від Панели быстрого запуска і, коли покажчик миші змінить форму, розтягти панель вправо;

2) перетягнути значок Проводника на Панель быстрого запуска.

Структура вікна програми Проводник

Клацаємо правою кнопкою миші на значку папки Мои документы і з контекстного меню відкриваємо вікно програми Проводник. Як видно, в основному його структура відповідає вище розглянутій структурі вікон папок, хоча важливі відмінності все-таки є. Відрізняється рядок меню, панель інструментів, але головна особливість полягає в наявності двох робочих ділянок (двох панелей), завдяки чому і забезпечується простота маніпуляцій з папками та файлами.

Ліва панель (панель папок) — суто навігаційна. На ній відображається ієрархічна структура всієї комп’ютерної системи. Права панель — панель змісту. Коли на лівій панелі відкрита папка (а якась папка там відкрита завжди), то на правій панелі відображається її вміст. Операції з файлами та папками виконуються за допомогою миші завдяки перетягуванню значків з одного місця в інше.

Відкриття папок здійснюється клацанням лівої кнопки миші на значку папки по лівій панелі. Згортання папок виконується клацанням по кнопці Вверх на панелі інструментів.

На сьогоднішній день це найефективніший спосіб швидкого доступу до будь-якого об’єкта. У системах Windows 95/98 цей метод навігації використовується не тільки в Проводнике, і корисні практичні навички роботи з такими структурами можуть знадобитися неодноразово.

Операції на правій панелі вікна Проводника

Основна перевага навігації за допомогою Проводника перед іншими методами в негайному й досить простому використанні результату. Все, що відкривається на правій панелі, може бути відразу оброблене й перероблене. Далі випливає перелік операцій, довжелезність якого свідчить про різноманіття можливостей роботи з Проводником.

Створення нової папки в поточній папці

Клацнути правою кнопкою миші де-небудь на вільному місці правої панелі вікна Проводник. У контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Создать, потім пункт Папка, клацнути по ньому, і в поточній папці буде створена нова папка. Можна ввести її ім’я.

Створення нового документа в поточній папці

Клацнути правою кнопкою миші на вільному місці правої панелі вікна Проводник. В контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Создать — відкриється меню, що містить список типів документів, які можна створити. Вибрати потрібний пункт, наприклад, Текстовый документ, і клацнути по ньому — в поточній папці буде створений новий файл.

Створення ярлика чи програми існуючого документа

1. Відкрити контекстне меню на вільному місці правої панелі вікна Проводник і вибрати пункт Создать. У вкладеному меню вибрати пункт Ярлык.

2. Клацнути на пункті Создать ярлык — відбудеться запуск Мастера создания ярлыка. У рядок Командная строка мастера потрібно ввести повний шлях пошуку файла чи додатка документа. Кнопка Обзор допоможе знайти його.

3. Клацання по кнопці Обзор відкриває діалогове вікно Обзор, за допомогою якого досить просто з’ясувати місцезнаходження об’єкта, для якого потрібно створити ярлик.

4. Насамперед слід задати тип шуканого об’єкта, для якого створюється ярлик. Якщо це програма, то в поле Тип файла встановити значення Программы. Якщо це документ, то встановити в цьому полі значення Все файлы.

5. Засіб навігації діалогового вікна Обзор допоможе розшукати потрібний об’єкт. Можна скористатися кнопкою, що розкриває, праворуч від поля Папка для доступу до різних дисків комп’ютера. Подвійним клацанням миші можна відкривати папки, представлені у вікні, і поринати в їх структуру. Якщо потрібно повернутися на один рівень угору, користуємося кнопкою Вверх на один уровень.

6. У результаті такого пошуку об’єкт звичайно відшукується досить швидко. Оскільки ми вирішили створити значок для об’єкта, виходить, напевно маємо справу з ним часто й уявляємо, де він перебуває. Якщо ж пошук у вікні Обзор зайде в глухий кут, то доведеться застосувати інші засоби пошуку, про які ми розповімо нижче.

7. Коли об’єкт знайдено, виділяємо його, клацнувши раз, і в полі Имя файла з’являється запис імені файла обраного об’єкта. Клацаємо по кнопці Открыть — у командному рядку Мастера создания ярлыка буде прописаний повний шлях пошуку обраного об’єкта.

8. Клацаємо по кнопці Далее у вікні майстра. У рядок Выбор имени для ярлыка вводимо ім’я ярлика і клацаємо по кнопці Готово — на правій панелі вікна Проводник з’явиться новий значок.

Microsoft Word 2000 –– могутній інтелектуальний текстовий процесор. Це обумовлено насамперед його численними перевагами, до яких належать широкі функціональні можливості. Важко знайти таке завдання під час роботи з текстами, в процесі створення професійно оформлених документів, яке не можна було б виконати засобами Microsoft Word, які до того ж є зручними та простими у використанні.

За тривалі роки свого розвитку програма пройшла шлях від додатка операційної системи MS-DOS до додатка Windows 3.1 (Word 6.0), далі — до Windows 95 (Word 95 і Word 97), і нині ми вже маємо версію Word 2000. На сьогодні Word являє собою центральне ядро потужного пакета офісних додатків MS Office. Поряд з іншими перевагами цієї програми розглядається її можливість спільної роботи з іншими додатками цього пакета — такими, як система управління базами даних Ассеss, електронними таблицями Ехсеl та ін.

До традиційних засобів форматування процесора Word належать: шрифтове оформлення документів, управління вирівнюванням текстів на смузі набору, управління режимами обтікання вбудованих об’єктів. У питаннях форматування особливої уваги заслуговують унікальні можливості останніх версій Word у роботі з таблицями.

Розвиваючись від версії до версії, текстовий процесор поступово набуває все нових і нових можливостей з автоматизації роботи з документами: використання стилів оформлення абзаців і застосування шаблонів документа, перевірка граматики та орфографії, створення комплексних документів і документів злиття на основі табличних даних.

Наявність розвинутих засобів управління вставкою та текстовий документ об’єктів, що підготовлені в інших додатках (креслень, малюнків, діаграм, таблиць) певною мірою виводить Word за рамки звичайного текстового процесора. Незважаючи на те, що програма не є системою електронної верстки поліграфічних видань, маємо приклади, коли великі за обсягом видання використовують її саме в цій ролі.

В останні роки з’явився ще один напрямок розширення операційного простору Word. У світлі загальної орієнтації операційних програмних продуктів на взаємодію з Інтернетом, Word підтримує концепцію гіпертекстових посилань і дає можливість створити не лише друковані, а й електронні документи.

Існує кілька версій Word для Windows, кожна наступна версія сумісна, як правило, з попередніми версіями і має додаткові можливості. Подальший виклад ґрунтуватиметься на русифікованій версії.

Вікно редактора Word має кілька стандартних елементів. Одні з них постійно присутні на екрані, інші можна викликати за бажанням користувача. Розглянемо призначення цих елементів.

Рядок заголовка. Верхній рядок екрана є рядком заголовка, стандартного для Word. У ньому виведено ім’я програми (в даному разі Microsoft Word). Крім цього, в рядку заголовка є чотири кнопки: одна з лівого краю, три — з правого. Ліва кнопка — це кнопка виклику меню управління. Дане меню є типовим для будь-якого вікна Word. Перша з правих кнопок згортає вікно до піктограми, друга — відновлює нормальний розмір вікна, третя — закриває вікно.

Рядок меню. Під рядком заголовка у вікні розміщується рядок меню, який містить такі пункти:

Файл — робота з файлами документів;

Правка — редагування документів;

Вид — перегляд документів;

Вставка — вставка в документ малюнків, діаграм, поточної дати і часу, формул та інших об’єктів;

Формат — форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу);

Сервис — сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів настроювання Word);

Таблица — робота з таблицями;

Окно — робота з вікнами документів;

Справка — довідкова інформація про Word.

Кожний пункт меню має відповідне підменю. Для активізації рядка меню слід натиснути клавішу Alt або F10. Після цього один з пунктів меню виділиться інверсним кольором. Для виділення потрібного пункту меню слід користуватися клавішами горизонтального переміщення курсору. Для відкриття виділеного пункту меню слід натиснути клавішу Enter. Відкрити меню зручніше за допомогою миші, встановивши курсор на потрібному пункті меню і натиснувши ліву кнопку.

У підменю потрібний пункт може бути вибрано або за допомогою миші (встановити курсор миші на потрібний пункт і натиснути ліву кнопку), або за допомогою клавіатури (клавішами вертикального переміщення курсору вибрати потрібний пункт і натиснути клавішу Enter). У назві пунктів меню та підменю є підкреслена літера. Це дає можливість відразу вибрати пункт меню або підменю, натиснувши комбінацію клавіш [Alt — підкреслена літера меню — підкреслена літера підменю].

Деякі пункти підменю праворуч від назви пункту містять позначення комбінації клавіш, за допомогою яких можна вибрати відповідний пункт підменю. При виборі пункту підменю в нижньому рядку екрана (рядку стану) роз’яснюється призначення.

Слід зазначити, що назви деяких пунктів підменю мають сірий колір. Це означає, що такі пункти в даний момент недоступні (наприклад, не можна редагувати таблицю, якщо вона не існує).

У програмі Word існує ще один спосіб виклику команд. Клацання правою кнопкою миші на виділеному тексті чи слові призводить до виведення на екран контекстного меню. Це меню містить команди, які можна застосувати до виділеного об’єкта.

Користувач має змогу відмітити останню введену команду, виконавши команду Правка/Отменить.

Панелі інструментів. Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів — це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. При фіксації курсора миші на кнопці під нею з’являється її назва, а в рядку стану — коротка довідка про призначення кнопки. Певна кількість кнопок дублює відповідні команди меню. Однак користуватися кнопками панелі значно швидше і зручніше, Word забезпечує користувача кількома панелями інструментів.

Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панель инструментов. При цьому на екрані з’явиться вікно діалогу Панели инструментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі. По замовчуванні Word виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование. Деякі панелі інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій (так, наприклад, панель інструментів Рисование виводиться у процесі побудови малюнків). Виведені на екран панелі можна перемістити типовим для середовища Word способом.

Під панелями інструментів розміщуються горизонтальна і вертикальна лінійки. На горизонтальній розміщені маркери відступу рядків, абзаців, позицій табуляції. Лінійки можна вилучити з екрана за допомогою команди Вид/Линейка, а потім за допомогою цієї самої команди повернути на екран.

Праворуч і знизу розміщені смуги вертикальної і горизонтальної прокрутки. Смуги мають маркери, які показують, в якому місці документа знаходиться в даний момент користувач. Перемістивши маркер на потрібну позицію смуг прокрутки, можна перейти в будь-яке місце документа.

У нижньому рядку вікна редактора Word виводиться рядок стану. Він містить інформацію щодо активного вікна:

Стр і — курсор знаходиться на і-й сторінці;

Разд b — курсор знаходиться у b-му розділі;

k/р — від початку документа до курсора — k сторінок, весь документ містить р сторінок;

На 5 см — відстань від курсора до верхньої межі сторінки становить 5 сантиметрів;

Ст t — курсор знаходиться в t-рядку поточної сторінки;

Кол W— курсор знаходиться в W-й колонці.

Вікна документів. Word є багатовіконним редактором. Всередині вікна редактора може існувати декілька вікон документів. Користувач може встановлювати розмір, положення кожного вікна традиційними для програми Word засобами. В кожному вікні може редагуватися свій текст.

Одне з вікон є активним. Активне вікно зображується на передньому плані і може закривати інші вікна. В активному вікні перебуває текстовий курсор (мерехтливий вертикальний штрих) і горизонтальна риска. Текстовий курсор вказує місце, куди можна вводити символи. Горизонтальна риска визначає кінець тексту.

Робота з вікнами здійснюється за допомогою меню Окна. Команди цього меню дають змогу відкрити нове вікно, міняти розташування вікон, зробити активним будь-яке вікно.

Вікно діалогу. Для виконання деяких команд потрібно вводити допоміжну інформацію. Так, для виконання команди Файл/ Открыть необхідно вказати диск, каталог та ім’я файла. Для введення такої інформації використовуються вікна діалогу.

Вікно діалогу містить ряд елементів: кнопки, списки, прапорці, перемикачі, рядки введення. Ці елементи розміщуються за тематичними групами, які називають полями. Групи мають заголовки, що закінчуються двокрапкою. Перехід від групи до групи здійснюється або за допомогою миші, або натискуванням клавіші Тав. Ім’я групи можна також виділити, натиснувши комбінацію клавіш [Alt — підкреслена літера в імені поля]. Переміщення всередині групи здійснюють за допомогою клавіш переміщення курсора.

У разі введення допоміжної інформації у вікно діалогу здійснюється встановлення прапорців і перемикачів, вибір елементів зі списку, введення і редагування тексту в полях введення.

Прапорці являють собою невеличкі квадрати, в яких у разі їх увімкнення з’являється галочка. Прапорці встановлюються незалежно один від одного.

Перемикачі (зображуються у вигляді кола) використовують тоді, коли необхідно вибрати одну з кількох опцій. Вибраний перемикач відрізняється від інших темною крапкою всередині кола.

У рядки введення вводиться текстова інформація. Наприклад, відкриваючи який-небудь файл, необхідно вказати його ім’я. Останнє можна вибрати зі списку імен файлів або набрати в рядку введення. Рядок введення можна редагувати.

Списки використовують для вибору одного з декількох варіантів (наприклад, вибір шрифту). Поки маркер знаходиться всередині цього списку, його можна гортати за допомогою клавіш переміщення курсора. Елемент списку виділяється натискуванням лівої кнопки миші (клавіші Enter). Особливою формою списку є однорядкові списки, в яких показано тільки перший елемент. Такі списки мають праворуч стрілку, спрямовану вниз. Для розкриття такого списку слід встановити курсор миші на стрілку і натиснути ліву кнопку миші, натиснути комбінацію клавіш [Alt + стрілка керування курсором]. Після розкриття списку і вибору елемента список знову закривається. Деякі однорядкові списки, елементом яких є число, мають справа дві стрілки, спрямовані вгору та вниз. Під час клацання мишею по стрілці, спрямованій вниз, значення елемента зменшується, а по стрілці, спрямованій вгору, — збільшується.

У правій частині або внизу вікна розміщені кнопки управління діалогом. Кнопка ОК (клавіша Enter) закінчує діалог з підтвердженням усіх змін, після цього Word виконує команду. Кнопка Отмена (клавіша Еsc) анулює всі зміни, діалог закінчується, відповідна команда не виконується.

Крім кнопки ОК і Отмена в цьому вікні, залежно від призначення конкретного вікна, можуть бути й інші кнопки управління діалогом. Чимало вікон діалогу має таку кількість полів, що їх не можна вивести одночасно. В цьому разі діалог організовується за сторінками-вкладинками. Кожна вкладинка має у верхній частині вікна ім’я, для відкриття якого слід встановити курсор миші на імені і натиснути ліву кнопку миші.

Вікна діалогу також мають поля, назви яких закінчуються трикрапкою. Вибираючи таке поле, розкриваємо наступне вікно, в якому також можна встановити певні параметри.

Виділення: одне слово- двічі клацнути лівою кн. миша; 1 рядок – клацнути зліва від рядка; абзац – клацнути двічі зліва від абзацу; весь текст – клацнути тричі зліва від тексту (або Правка→ Выделить все): блок тексту – встановити курсор на початок блоку, підвести вказівник мишки до кінця блоку і утримуючи клавішу Shift клацнути мишкою. Копіювання: виділити блок тексту → Правка → Копировать (або кн. ”Копировать”). Щоб виконати операцію вставки → ставимо курсор у потрібне місце→ Правка→ Вставить, або вик. Комбінацію клавіш Ctrl + V, або кн. на панелі інструментів. Вилучити фрагмент тексту можна, попередньо виділивши його, натиснути кн. Delete, або вик. Команду Правка→Вырезать (або Ctrl +Х, або відповідну кн. на панелі інструментів). За доп. цієї ком. текст копіюється в буфер обміну, а потім вилучається.

Редагування виділеного фрагмента. Виділений фрагмент можна вилучити, перемістити, скопіювати. За таких операцій часто використовують буфер обміну Word. Через цей буфер редактор Word може обмінюватись інформацією з іншими програмами, що працюють у середовищі Windows.

Вилучити виділений фрагмент можна за допомогою команди Правка/Вырезать або кнопки Вырезать панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вилучається з тексту і поміщається в буфер обміну. Текст з буфера обміну можна багаторазово читати. Цей текст зберігається в буфері доти, доки в нього не буде занесено новий фрагмент (це може зробити й будь-яка інша програма, що працює в середовищі Windows). Вилучити виділений фрагмент можна і за допомогою клавіші Del, але при цьому фрагмент у буфер обміну не заноситься.

Вставка фрагмента з буфера обміну здійснюється командою Правка/Вставить або кнопки Вставить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вставляється в позицію текстового курсора.

Перенести фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Вырезать і Правка/Вставить. Досить просто можна перемістити фрагмент за допомогою миші. Для цього слід встановити курсор миші на виділеному фрагменті і, не відпускаючи натиснутої лівої кнопки, перетягнути фрагмент на нове місце. Якщо тепер відпустити ліву кнопку, то фрагмент буде переміщено.

Скопіювати фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Копировать і Правка/Вставить. Під час виконання першої команди виділений фрагмент переноситься в буфер обміну, але з тексту не вилучається. Копіювання за допомогою миші аналогічне переміщенню, але при цьому повинна бути додатково натиснута клавіша Ctrl.

Команди редагування діють і під час роботи з документами в різних вікнах. Це дає змогу обмінюватися фрагментами тексту між різними документами.

Форматування тексту

Під форматуванням розуміють операції, зв’язані з оформленням і зміною його зовнішнього вигляду. Операції форматування можливі тільки для виділених фрагментів.

Розрізняють три основні операції форматування:

— форматування символів;

— форматування абзаців;

— форматування сторінок.

Форматування символів

Під час форматування символів можна змінити шрифти, розмір. Форматування здійснюється командою Формат/Шрифт. При цьому на екрані з’явиться вікно діалогу Шрифт, у якому можна встановити такі параметри:

• шрифт (вибирається зі списку шрифтів);

• стиль (можна вибрати звичайний стиль, курсив, напівжирний та ін.);

• розмір шрифта;

• підкреслення (вибір різних варіантів підкреслення);

• колір символів;

• ефекти (верхній і нижній індекс, перекреслений). У полі Образец цього вікна показується зовнішній вигляд тексту у вибраних параметрах.

Форматування абзаців

Для форматування абзаців використовують команду Формат/Абзац, яка відкриває вікно діалогу Абзац із вставкою Отступы и интервалы.

За замовчуванням Word вирівнює абзаци ліворуч. За допомогою опції Выравнивание можна встановити вирівнювання праворуч, центрування (рядки розміщуються симетрично відносно уявної вертикальної лінії, що проходить серединою сторінки) або блочне вирівнювання (рядки вирівнюються як ліворуч, так і праворуч).

Опція Отступ дає можливість встановити відступи зліва і справа рядків виділеного абзацу, а також окремо лівий відступ першого рядка абзацу.

Форматування сторінок

Під час уведення і друкування тексту Word використовує встановлені за замовчуванням розміри поля сторінки. Змінити ці параметри можна за допомогою команди Файл/Параметры страницы. При цьому відкривається вікно діалогу Параметры страницы, яке має ряд вкладинок.

Вкладинка Поля дає змогу встановити розміри верхнього, нижнього, лівого і правого полів. Поле Образец цієї вкладинки показує, який вигляд матиме сторінка з встановленими параметрами поля, коли друкуватиметься.

Вкладинка Размер бумаги дає можливість вибрати стандартні розміри зі списку форматів, які підтримує Word. Якщо жоден зі стандартних розмірів не підходить, то слід вибрати у списку форматів елемент Специальный і для нього вказати ширину та висоту. В полі Ориентация потрібно зазначити орієнтацію документа Книжная (рядки документа паралельні короткій стороні аркуша) або Альбомная (рядки паралельні довгій стороні аркуша). В разі зміни орієнтації документа з книжної на альбомну використовується розмір верхнього і нижнього полів для правого та лівого поля. У разі переходу з альбомного на книжковий формат праве та ліве поля стають відповідно верхнім і нижнім.

Розставляння переносів

Для надання документу професійного вигляду використайте розставляння переносів. Таким чином можна зменшити порожні ділянки, вирівнюючи за шириною, або вирівняти рядки тексту у вузьких колонках.

Word дає можливість розставляти переноси в тексті як автоматично, так і примусово. В останньому випадку дефіси проставляє сам користувач.

Можна також вставляти м’які переноси, які використовуються тільки в тих випадках, якщо слово розташовується в кінці рядка, і нерозривні дефіси, що дає змогу залишати в одному рядку слово, написане через дефіс.

Порада. Найкраще розставляти переноси в тексті після повного завершення його написання і редагування, оскільки навіть невелике додавання або видалення тексту в документі може зіпсувати результати розставляння переносів.

Вставка елемента списку автотексту

1. Встановіть курсор туди, куди потрібно вставити елемент списку автотексту.

2. Виберіть команду Вставка/Автотекст.

Щоб побачити повний список елементів автотексту, в разі вибору команди Автотекст втримуйте натисненою клавішу Shift.

3. Якщо підменю містить список стилів абзаців (Обычный, Приветствия), виберіть стиль, пов’язаний з потрібним елементом автотексту.

4. Виберіть ім’я потрібного елемента списку автотексту.

Порада. Для вставки елемента списку автотексту також можна використати таку послідовність дій. Передусім включіть автозаповнення: виберіть команду Вставка/Автотекст, після чого встановіть прапорець Автозаполнение для автотекста и дат і натисніть кнопку ОК. Далі введіть у документ кілька перших символів імені елемента автотексту. Щоб прийняти запропонований елемент списку автотексту, натисніть клавішу Еnter або F3.

В іншому випадку продовжте введення.

Зміна елемента списку автотексту

1. Вставте елемент списку автотексту в документ.

2. Внесіть необхідні зміни.

3. Виділіть змінений елемент списку автотексту.

Щоб зберегти елемент разом з форматуванням абзацу, включіть символ абзацу у виділений фрагмент.

4. Виберіть команду Вставка/Автотекст, а потім команду Создать.

5. Введіть початкове ім’я елемента списку автотексту.

Створення приміток

Для того, щоб вставити примітку в документ, необхідно пересунути курсор введення туди, де ви хочете вмістити примітку. Потім виконайте команду Вставка/Примечание, і в нижній частині екрана відкриється панель з лінійкою інструментів Примечание.

Word вставить у текст і в панель примітки код, що складається з ініціалів користувача, заданих за умовчанням, і номери примітки.

Введіть текст вашої примітки. Натисніть кнопку Закрыть лінійки інструментів Примечание, щоб прибрати з екрана панель приміток і погасити зображення кодів приміток. Для вставки нової примітки виберіть опцію Примечание з меню Вставка.

Порада. Якщо натиснути Shift + F5 після введення примітки, Word залишить на екрані панель примітки разом з її кодами.

Windows натисніть кнопку Пуск і виберіть пункт Довідка та підтримка. У полі Найти введіть текст Средство устранения неполадок печати та клацніть стрілку, щоб почати пошук. У полі Рекомендуемые разделы виберіть пункт Список средств устранения неполадок, а потім виберіть пункт Печать.

Дотримуйтеся інструкцій майстра виправлення неполадок друку. Якщо настройки принтера в Microsoft Windows видаються правильними, перевірте настройки принтера в Microsoft Word.

Слід переконатися в тому, що параметри обраного принтера співпадають із параметрами принтера, який використовується.

У меню Файл виберіть команду Друк, а потім у списку Ім'я виберіть ім'я принтера, яке буде використовуватися. Переконайтеся, що зазначений у діалоговому вікні Друк діапазон сторінок відповідає нумерації наявних у документі сторінок.

Таблиця надає вам можливість упорядкувати дані у вигляді рядків і стовпців. Кожен елемент таблиці, що називається коміркою, не залежить від інших елементів. Ви зможете побудувати таблицю з довільною кількістю рядків і стовпців. До того ж ви завжди зможете змінити розмір і форматування кожної комірки. Вона може містити текст, малюнок і взагалі все, що може містити документ Word. Єдиний виняток — у таблиці не може міститися інша.

Програми Office для створення таблиці

Перед створенням таблиці необхідно визначити, яка з програм Office найкраще підходить для виконання даного завдання. Щоб створити таблицю, можна використовувати Word, Microsoft Excel чи Microsoft Access. Microsoft Excel і Word можуть виконувати автоматичне форматування таблиці. У Microsoft Access можливе форматування таблиці MS Graph у цілому.

Для таблиці з графікою складного формату, такого, як маркіровані списки, користувальницькі вкладки, нумерацією, виступами, окремими комірками форматування й комірками з діагональною розбивкою, використовуйте Word.

Якщо необхідні повні можливості реляційної бази даних, створіть таблиці в Microsoft Access.

Для таблиці з можливістю її включення в презентацію PowerPoint використовуйте Word.

Для таблиці зі складними обчисленнями, статистичним чи аналізом діаграмами використовуйте Microsoft Excel.

Для реалізації складних умов сортування і пошуку використовуйте Microsoft Access чи Microsoft Excel.

Як вставити таблицю?

Щоб вставити нову порожню таблицю в будь-яке місце свого документа, виконайте такі операції:

1) встановіть курсор у те місце документа, куди ви хочете вставити таблицю;

2) виберіть команду Таблица/Добавить/Таблица. З’явиться діалогове вікно Вставка таблицы;

3) у текстових полях Число столбцов і Число строк, клацаючи по стрілках чи набираючи на клавіатурі, введіть кількість рядків і стовпців майбутньої таблиці (якщо буде потрібно, ви зможете змінити ці дані);

4) для того, щоб застосувати один з видів автоформатування таблиць Word до своєї таблиці, натисніть кнопкою Автоформат, виберіть потрібне форматування, а потім натисніть кнопку ОК. (Про поняття автоформату ви довідаєтеся нижче);

5) у текстовому полі Ширина столбца виберіть потрібну ширину стовпця. Виберіть Авто, щоб побудувати таблицю завширшки від лівого до правого поля чи краю сторінки, зі стовпцями однакової ширини;

6) натисніть кнопку ОК. У документі з’явиться порожня таблиця, в першій комірці якої перебуватиме курсор.

Панель інструментів Стандартна

Три кнопки призначені для операцій з файлами. Перша — для створення нової робочої книги; друга — для відкриття вже створеної робочої книги; третя — для збереження змін.

Кнопки другої групи призначені для виведення в друк; ввімкнення режиму попереднього перегляду та перевірки орфографії.

Наступні чотири кнопки призначені для вирізання, копіювання та вставки вмісту комірок.

Перша кнопка призначена для скасування результату останньої виконаної команди; друга — для повторення останньої виконаної команди.

Ці кнопки для автопідсумовування комірок і виклику Майстра функцій.

Ці кнопки встановлюють порядок сортування списків.

За допомогою першої кнопки ви можете запустити Майстер діаграм. За допомогою другої — вставити текстове поле в робочий аркуш. Третя кнопка призначена для ввімкнення зображення панелі інструментів Малювання.

Це поле масштабування. З його допомогою ви можете зменшити чи збільшити зображення робочого аркуша на екрані.

За допомогою першої кнопки ви можете запустити Майстер підказок. Друга кнопка призначена для одержання контекстно залежної довідки.

Панель інструментів Форматування

На цій панелі знаходяться кнопки, що допоможуть вам в оформленні ваших робочих аркушів.

Це відкривається список, за допомогою якого ви можете призначити тип шрифту для комірки чи виділеного тексту.

Кнопки цієї групи використовуються для призначення стилю тексту: напівжирний, курсив, з підкресленням.

За допомогою цих кнопок ви можете вирівняти текст у комірках: по лівій межі комірки, по центру та по правій межі комірки. Остання кнопка призначена для вирівнювання тексту по центру виділеної ділянки з декількох осередків.

За допомогою кнопок цієї групи ви зможете швидко задавати формати чисел у комірках робочої таблиці. Перша кнопка служить для призначення формату валют, друга — формату відсотків. За допомогою третьої кнопки ви можете встановити поділ тисяч у форматі числа пробілом. Четверта і п’ята кнопки регулюють число виведених знаків після коми, причому кожне натискання відповідно зменшує чи збільшує число знаків після коми на одиницю.

Під рядком меню розташовані панелі інструментів, що складаються з кнопок з малюнками. Кожній кнопці відповідає команда, а малюнок на цій кнопці передає значення команди.

Більшість кнопок дублюють найбільш часто вживані команди, доступні в меню. Для виклику команди, зв'язаної з кнопкою, необхідно натиснути мишею на цій кнопці.

Якщо навести покажчик миші на кнопку й трохи почекати, поруч з'явиться рамка з назвою команди.За звичаєм під рядком меню знаходяться дві панелі інструментів - Стандартная і Форматирование Щоб вивести, або забрати панель з екрану слід вибрати в меню Вид пункт Панели инструментов, а потім натиснути на ім'я потрібної панелі.

Якщо панель присутня на екрані, то навпроти її імені буде стояти позначка a. Також для зміни складу панелі інструментів можна у меню Сервис вибрати пункт Настройка.

У діалоговому вікні необхідно вибрати укладку Команды. У переліку Категории необхідно вибрати групу кнопок, після чого у переліку Команды з'являються кнопки цієї групи. Щоб додати кнопку до панелі інструментів слід пересунути її з діалогового вікна в потрібну позицію меню.

Процес установлення кнопки завершується натисканням кнопки Закрыть. Для видалення кнопки з панелі інструментів необхідно пересунути її в діалогове вікно Настройка.

Керувати панелями інструментів зручно за допомогою контекстного меню, яке викликається натисканням правої клавіші миші на будь-якій кнопці Під панелями інструментів Microsoft Excel за звичаєм знаходиться рядок формул, а у нижній частині вікна рядок стану. Щоб вивести або забрати ці рядки слід у меню Вид вибирати відповідні пункти: Строка формул або Строка состояния МенюПід заголовком вікна знаходиться рядок меню, через який можна викликати будь-яку команду Microsoft Excel. Для відкриття меню необхідно клацнути мишею на його імені. Після чого з'являться ті команди цього меню, які уживаються найчастіше.

Якщо клацнути на кнопці у нижній частині меню то з'являться усі команди цього меню ДІАГРАМА. Для побудови д-ми треба виділити значення, на основі яких буде побудована д-ма. Вставка →Діаграма: у вікні вибираємо тип д-ми з переліку → Далее; визначаємо, де розміщені значення (у рядках або в стовпцях) → Диапазон значень, на базі яких будується д-ма → Далее; якщо необхідно, створюється назва д-ми (осей Х, У) → Далее; визначити розташування д-ми (на окремому листі чи на поточному) → Готово. Цю д-му можна редагувати: клацнути правою кнопкою миші, у меню вибираєш потрібний напрямок редагування (тип, назва, легенда, текстове пояснення до кожного об’єкту д-ми.

Комірка

Комірка — це основний елемент електронної таблиці, лише в ній може міститися якась інформація (текст, значення, формули).

1-й рівень містить видиме на екрані зображення (тобто відформатований текст чи результат обчислення формули).

2-й рівень містить формати комірки (формат чисел, шрифти, вимикач/вмикач ознаки, показувати чи ні комірку, вид рамки, захист комірки).

3-й рівень містить формулу, що може складатися з тексту, числа чи вбудованих функцій.

4-й рівень містить ім’я комірки, це ім’я може використовуватися у формулах інших комірок, при цьому забезпечується абсолютна адресація даної комірки.

5-й рівень містить примітки даної комірки (довільний текст). Якщо комірка містить примітку, то в правому верхньому куті з’являється червоний квадратик (крапка).

Блоки комірок

Для роботи з кількома комірками відразу необхідно виділити блок комірок. Це робиться в такий спосіб: клацнувши на комірці і утримуючи кнопку миші, протягнемо по аркушу покажчиком миші. При цьому буде зроблено виділення суміжних комірок. Блок описується двома адресами, розділеними знаком двокрапки — адресою верхньої лівої та нижньої правої комірок.

Істотно створити введення даних до електронної таблиці можна за допомогою автозаповнення, що забезпечує заповнення комірок даними з визначених послідовностей, передбачених в Excel. Такими послідовностями є, зокрема, дні тижня, назви місяців, прогресії.

Обчислення в Excel. Формули та функції

Електронна таблиця Excel має великі можливості через наявність у неї могутнього апарату формул і функцій. Будь-яка обробка даних у Excel здійснюється за допомогою цього апарату. Ви можете додавати, множити, ділити числа, добувати квадратні корені, обчислювати синуси та косинуси, логарифми й експоненти. Крім суто обчислювальних дій з окремими числами, ви можете обробляти окремі рядки чи стовпці таблиці, а також цілі блоки комірок. Зокрема, знаходити середнє арифметичне, максимальне та мінімальне значення, середньо-квадратичне відхилення, найімовірніше значення, довірчий інтервал і багато чого іншого.

Формули

Формулою в Excel називається послідовність символів, що починається зі знака рівності =. У цю послідовність символів можуть входити постійні значення, посилання на комірки, імена чи функції оператора. Результатом роботи формули є нове значення, що виводиться як результат обчислення формули за вже наявними даними.

Якщо значення в комірках, на які є посилання у формулах, міняються, то результат зміниться автоматично.

Як приклад введемо формули, що обчислюють корені квадратного тричлена: ax2 + bx + c = 0. Вони введені в комірки A2 і A3 та мають такий вигляд:

= (–B1 + КОРЕНЬ(B1*B1 – 4*A1*C1))/2/A1;

= (–B1 – КОРЕНЬ(B1*B1 – 4*A1*C1))/2/A1.

У комірках A1, B1 і C1 перебувають значення коефіцієнтів a, b і с, відповідно. Якщо ви ввели значення коефіцієнтів a = 1, b = –5 і с = 6 (це означає, що в комірках A1, B1 і C1 записані числа 1, 5 і –6), то в комірках A2 і A3, де записані формули, ви одержите числа 2 і –3. Якщо ви зміните число в комірці A1 на –1, то в комірках з формулами ви одержите числа –6 і 1.