Лекція №8 - АК-модель та модель Пола Ромера

1. Сутність моделей ендогенного зростання

2. Проста модель ендогенного економічного зростання — АК- модель

2.1. Базові положення моделі

2.2. Рівновага моделі з оптимізацією споживання

2.3. Норма заощаджень в моделі

2.4. Державна політика в моделі

3. Модель Пола Ромера навчання в процесі діяльності

3.1. Модель з постійною нормою заощаджень

3.2. Оптимізація вжитку і поведінка заощаджень при конкурентному зростанні

4. Оптимальне зростання і неоптимальність конкурентного зростання

Висновки

Моделі ендогенного зростання ставлять завдання здолати недолік неокласичних моделей зростання — екзогенність стійкого зростання, його залежність від зовнішніх, не залежних від поведінки агентів економіки, параметрів. Центральним для ендогенного зростання є питання про наявність залежності стійкого постійного зростання від поведінкових і інституційних параметрів.

Простий варіант для здобуття постійного стійкого зростання — елімінування убуваючої граничної віддачі капіталу, введення лінійної виробничої функції, типа в = Аk, з постійною віддачею. Від вигляду цієї функції модель і отримала назву — АК-модель.

Відсутність убування граничної віддачі пояснюється тут широким розумінням капіталу, що включає як власне фізичний капітал, так і людський капітал, елементи суспільної інфраструктури і так далі Всі чинники зростають одночасно, що передбачає і зміна технології, яка робить можливим поєднання більшого об'єму чинників.

АК-модель визначає залежність стійкого постійного зростання основних змінних подушового національного продукту від норми заощаджень, яка при аналізі моделі з оптимізацією вжитку залежить від поведінки споживачів, від вибору ними суб'єктивної дисконтної ставки — норми міжчасових переваг.

Економічне зростання, таким чином, залежить від поведінкового параметра і є ендогенним.

Введення в модель параметрів державної політики показує залежність темпу приросту випуску від інституційного параметра — пропорційної податкової ставки. Іншими словами, виявляється можливість впливу на стійке зростання економіки за допомогою державної економічної політики.

Інший варіант пояснення відсутності убування граничної продуктивності — це введення в модель зовнішнього ефекту, який пояснюється наявністю додаткової віддачі капіталу. Таку додаткову віддачу можна пояснити ефектом навчання на практиці, який передбачає залежність знань працівників, їх досвіду, кваліфікації від об'єму діяльності і відповідно об'єму капіталу і рівня капиталовооруженности. Отримані від навчання на практиці знання вільно поширюються в економіці (ефект розтікання знань), і додаткова віддача привласнюється виробниками без додаткових витрат.

Аналіз різних варіантів введення ефекту від процесу навчання на практиці показує можливість існування на цій основі стійкого постійного зростання із залежністю від поведінкових параметрів, тобто ендогенного зростання.

При аналізі варіанту моделі із залежністю функції навчання на практиці від всього об'єму капіталу виникає ефект розміру економіки, при поширенні зовнішнього ефекту на більше число працівників зростає і темп приросту економіки.

У моделі також отримана відмінність між конкурентним і оптимальним, з точки зору всього суспільства, зростанням. Приватні виробники, визначаючи об'єм капіталу, не враховують зовнішній ефект від всього об'єму капіталу, який вони сприймають як екзогенний, не залежний від їх індивідуального рішення. Оптимальним для суспільства є більший об'єм капіталу і рівень капиталовооруженности, що враховує додаткову віддачу. Соціальна процентна ставка (віддача) вище приватною. Оптимальний для суспільства темп приросту також вище конкурентного.