Контрольна робота Описати методи та прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей молодшого дошкільного віку

Вступ

1. Поняття активізації навчально пізнавальної діяльності

2. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів

Висновки

Список літератури

"Для досягнення визначних наукових успіхів потрібно мати не тільки рідкісний талант, але також надзвичайну силу характеру, терпіння, мужність, правдолюбство..."

Джеймс Франк

Важливою проблемою сьогодні залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку: не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.

Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання викладача - зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій, науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність.

З урахуванням соціокультурних вимог сьогодення освіта повинна мати гуманістичне, особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого знання, уміння й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів. Учень не може засвоїти навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Тому все більшого значення набуває орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів.

Значним вкладом в педагогічну і психологічну науку є дослідження В.В. Давидова, П.Я. Гальперіна, Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконіна, що виявили можливості значного підвищення активності школярів у навчально-пізнавальній діяльності.

У психолого-педагогічній літературі переконливо показано, що правильно організована самостійна робота учнів на уроці сприяє значному підвищенню ефективності навчання, активізації навчально-пізнавальної діяльності (П.Я. Голант, М.А. Данилов, Н.Г. Дайрі, Б.П. Єсипов, Р.Г. Лемберг, І.І. Малкін, Р.М. Мікельсон, І.П. Огородніков, Т.С. Панфілов, М.Н. Скаткін, Р.Б. Срода, А.В. Усова та ін.).

Як уже було зазначено вище, старша школа є завершальним етапом у процесі оволодіння учнями мовленням. Рівень досягнутих вмінь і навичок має бути підвищено. Велика увага на цьому етапі приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. Але, очевидно, для досягнення того рівня, який зазначено, необхідно активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, спонукати до самостійного пошуку, виховувати інтерес до мови, спонукати до активності на уроці.

Основною метою є використання активних форм і методів навчання, методів активізації пізнавальної діяльності. В умовах сучасного суспільства та зважаючи на особливості молоді найбільш доцільними методами активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів є дискусії, дидактичні (рольові ігри), метод проектів та використання мультимедійних технологій та Інтернету.

Варто зазначити, що поряд із зазначеними методами не варто забувати про традиційні методи навчання, адже в сукупності вони покликані вирішувати основне завдання: навчити дитину вчитися, мислити і спілкуватися.

1. Абрамова Г. С. Введение в практичну психологію. / Г. С. Абрамова. - М., 1995.

2. Абрамова Г. С. Практикум з вікової психології. / Г. С. Абрамова. - М., 1998.

3. Божович Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці. Л. І. Божович. - М., 1968.

4. Веракса Н. Е. Індивідуальні особливості пізнавального розвитку дітей дошкільного віку. / Н. Є. Веракса. - М.: ПЕРСЕ, 2003. - 144 с.

5. Вікові можливості засвоєння знань. / Под ред. Д. Б. Ельконіна і В. В. Давидова - М.: Просвещение, 1966. – 442 с.

6. Виготський Л. С. Питання дитячої психології. / Л. С. Виготський .- СПб., 1997.

7. Виготський Л. С. Лекції з психології. / Л. С. Виготський. - СПб., 1997.

8. Гезелл А. Розумовий розвиток дитини. / А. Гезелл. - М., 1989.

9. Давидов В. В. Розвивальна освіта: теоретичні підстави спадкоємності дошкільної і початкової шкільної щаблі / В. В. Давидов, В. Т. Кудрявцев // Питання психології. - 1997. - № 1. - С. 3-18.

10. Занков Л. В. Дидактика життя. / Л. В. Занков - М., 1968.

11. Коломенських Я. Л. Дитяча психологія. / Я. Л. Коломенський, Є. А. Панько. - Мінськ, Університетське, 1988, - 223 с.

12. Леонтьєв О. М. Діяльність. Свідомість. Особистість. / О. М. Леонтьєв. - М., 1975. - 548 с.

13. Лисина М. І. Про механізми зміни провідної діяльності у дітей / М. І. Лисина // Питання психології. - 1978. - № 5. - С. 73-75.

14. Лішін О. В. Педагогічна психологія виховання. / О. В. Лішін. - М.: Інститут практичної психології, 1997 - 256 с.

15. Менчинська Н. А. Проблеми навчання, виховання і психічного розвитку дитини. / Н. А. Менчинська. - М.: Інститут практичної психології, 1998. - 448 с.

16. Мухіна В. С. Феноменологія розвитку і буття особистості. / В. С. Мухіна. - М.: Інститут практичної психології, 1999. - 640 с.