Вступ

Розділ 1. Медіалінгвістика як нова парадигма вивчення мови ЗМІ

1.1. Теоретичні засади медіалінгвістики

1.2. Особливості газетно-публіцистичного стилю

1.3. Газетний текст як основний тип медіатексту

1.4. Передача чужого мовлення в німецьких інформаційних текстах

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Матеріал і методи дослідження

2.1. Матеріал дослідження

2.2. Методи дослідження

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Способи передачі чужого мовлення в інформаційних текстах

3.1. Передача чужого мовлення в замітках

3.2. Передача чужого мовлення в кореспонденціях

Висновки до розділу 3

Загальні висновки

Список літератури

Додатки

У сучасних лінгвістичних розвідках дослідження функціонування мови ЗМІ є цариною медіалінгвістики, яка є відносно новою, проте перспективною, галуззю мовознавства. У часи стрімкого розвитку інформаційно-комунікативних технологій до компетенцій медіалінгвістики входить дослідження мови масмедія загалом, а також мови медіатекстів окремих типів.

Мова медіатекстів публіцистичного стилю має свої особливості. Від інших медіатекстів її відрізняє насамперед те, що мова газетно-публіцистичного стилю поєднує в собі дві тенденції – тенденцію до стандарту та тенденцію до експресивності, які нерозривно пов’язані з основними функціями публіцистичних текстів, а саме інформативною функцією та функцією впливу на читача. Окрім того, важливим є питання дотримання стандартів достовірності інформації, інструментом реалізації яких є передача чужого мовлення.

Актуальність роботи зумовлюється тим, що достовірність інформації певним чином залежить від точності відтворення чужого мовлення в графічних ЗМІ, якими є публіцистичні тексти. Передача чужого мовлення уможливлює різнобічне та збалансоване представлення інформації, що є обов’язковим для виконання інформативної функції.

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям дослідження стали праці вчених у царині медіалінгвістики та журналістики (Н.С. Валгіна [5], Л. Вернер [42], Т.Г. Добросклонская [7; 8], Е.А. Зоідзе [9], Й. Курц [39], А.А. Махова [17], Н.М. Наєр [20], Д. Перрін [41], Г.Я. Солганик [26]).

Об’єктом дослідження є чуже мовлення в газетних інформативних текстах.

Предмет дослідження – типи передачі чужого мовлення в різних жанрах німецькомовної публіцистики.

Мета роботи – з’ясувати основні типи передачі чужого мовлення, характерні німецькомовній публіцистиці, порівняти функції чужого мовлення, а також встановити спільні та відмінні типи передачі чужого мовлення в різних жанрах публіцистики.

Досягнення поставленої мети вимагає виконання низки конкретних завдань:

- обґрунтовати теоретичну базу дослідження способів передачі чужого мовлення в німецькомовних публіцистичних медіатекстах;

- класифікувати способи передачі чужого мовлення в німецькомовній публіцистиці;

- проаналізувати вживання різних типів передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях німецькомовних газет;

- встановити спільні та відмінні риси у вживанні тих чи інших типів передачі чужого мовлення в різних жанрах німецькомовної публіцистики.

Основними методами дослідження є предметно-описовий метод, який дозволяє інтерпретувати дані в ході дослідження вживання різних типів передачі чужого мовлення в німецькомовних інформативних текстах. Порівняльну методику залучено для зіставлення особливостей вживання тих чи інших типів передачі чужого мовлення в замітках та кореспонденціях двох різних газет.

Матеріалом дослідження слугують інтернет-видання німецькомовних газет «Welt» і «Bild», які вважають достатньо впливовими газетами з найбільшим тиражем з-поміж німецькомовних, а також одними з найпопулярніших європейських газет. Загалом дібрано 181 приклад передачі чужого мовлення в 20 замітках і 235 випадків передачі чужого мовлення в 20 кореспонденціях обраних газет.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому встановлено основні типи передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях німецькомовних газет; описано функції окремих типів передачі чужого мовлення в різних жанрах публіцистики; встановлено спільне та відмінне у передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що її результати можуть стати внеском у подальшу розробку механізмів вивчення журналістських прийомів для досягнення достовірності викладу інформації; одержані висновки сприятимуть поглибленню уявлень про вживання тих чи інших типів передачі чужого мовленняв різних жанрах німецькомовної публіцистики.

Практична цінність. Результати, одержані у процесі проведення дослідження, можуть бути використані у курсах “Стилістика”, “Граматика німецької мови”, а також спецкурсах із лінгвокультурології та лінгвістичного аналізу тексту.

Обсяг та структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Додатки містять приклади передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях газет «Welt» і «Bild».

У вступі окреслено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, а також теоретичну та практичну цінність роботи.

Перший розділ присвячено розгляду теоретичних питань; описано завдання та предмет медіалінгвістики, об’єктом вивчення якої є мова ЗМІ; встановлено особливості газетно-публіцистичного стилю; зазначено основні типи передачі чужого мовлення в німецькомовній публіцистиці; наведено аналіз кожного з виділених типів.

У другому розділі описано матеріал дослідження; встановлено основні характеристики жанрів замітки та кореспонденції; визначено основні методи дослідження.

У третьому розділі досліджено вживання різних типів передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях газет «Welt» і «Bild»; описано типи передачі чужого мовлення окремо для заміток і кореспонденцій кожної з газет; проведено порівняльний аналіз способів передачі чужого мовлення в різних жанрах німецькомовної публіцистики.

Чуже мовлення в медіатекстах відіграє неабияку роль для відтворення точної та достовірної інформації. Особливо актуальним посилання на автора висловлювання або інше джерело інформації є для читачів друкованих ЗМІ, тобто газет і журналів, де факти та події відтворено графічно, і читачеві не так просто перевірити правдивість надрукованого. Якомога точне відтворення чужого мовлення є необхідним для дотримання стандартів достовірності інформації у журналістиці.

Способи передачі чужого мовлення в німецькомовній пресі досліджено на матеріалі інтернет-видань газет «Welt» і «Bild», вибірку з яких становлять по 20 заміток і кореспонденцій із кожної. Жанри замітки та кореспонденції відрізняються характером викладу інформації (замітка містить лише факти, тоді як у кореспонденції наведено підґрунтя та роз’яснення певних питань), обсягом (кореспонденція є в кілька разів довшою), а також тематикою (тематика кореспонденцій значно ширша за тематику заміток).

Зафіксовано 181 приклад передачі чужого мовлення в замітках, із них – 78 прикладів дібрано з газети «Welt», решта прикладів – 103 – припадає на газету «Bild». Загальна кількість прикладів передачі чужого мовлення в кореспонденціях становить 235 випадків, із них – 103 дібрано з газети «Welt» і 132 – з газети «Bild».

За класифікацією Л. Вернера, основними способами передачі чужого мовлення в німецькомовній публіцистиці є пряма та непряма мова, цитування, конструкції з модальними дієсловами wollen / sollen, прийменникові конструкції та підрядні речення з wie. Усі дібрані приклади розподілено за типами зазначеної класифікації. Таким чином встановлено способи передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях газет «Welt» і «Bild».

Проведений аналіз дозволяє встановити спільне та відмінне для передачі чужого мовленняв замітках двох німецькомовних таблоїдів. Так, спільним для заміток обидвох газет є те, що у відносно невеликих за обсягом замітках досить часто вживається чуже мовлення. Це пов’язано із документальним характером жанру замітки, коли факти, що повідомляються, містять посилання на певну особу або інше джерело інформації. Найуживанішими конкуретними формами передачі чужого мовлення, на які припадає близько 70% вживання чужого мовлення, в обидвох газетах є пряма та непряма мова.

Частота вживання прямої та непрямої мови в замітках газет «Welt» і «Bild» є приблизно однаковою. Ще однією спільною рисою для заміток є те, що у проаналізованому корпусі не вживається такий тип передачі чужого мовлення як конструкції з модальними дієсловами wollen/sollen. Відмінними характеристиками є розподіл частот між рештою типами передачі чужого мовлення. Так, достатньо вживаними в газеті «Bild» є прийменникові конструкції, тоді як автори заміток газети «Welt» часто послуговуються таким типом передачі чужого мовлення як цитування.

Спільним для кореспонденцій обидвох аналізованих газет є значно вища частота вживання прямої мови порівняно з іншими способами передачі чужого мовлення. На пряму мову припадає близько 50% усіх дібраних прикладів вживання чужого мовлення в кореспонденціях газет «Welt» і «Bild».

Вибір прямої мови для передачі чужого висловлення може бути пов’язаний із тим, що більший обсяг кореспонденції дозволяє авторові дослівно передавати зміст сказаного та не вдаватись до компресій чужих висловлювань за допомогою непрямої мови, як це відбувається в замітках. Непряма мова в кореспонденціях газети «Welt» характеризується вживанням великої кількості різних ввідних дієслів, властивих як публіцистичному, так і художньому стилю.

Окрім дієслів інформативного характеру, таких як prophezeien, fordern, mahnen, warnen, mitteilen, erzählen, berichten, betonen, erklären, bestätigen, Zweifel äußern, вживаються також дієслова, властиві художньому стилю, а саме sagen, zweifeln, diskutieren, denken, erzählen, scherzen, klar machen, vorwerfen, ergänzen. Цим жанр кореспонденції наближається до аналітичного, на відміну від заміток, які тяжіють до документального викладу фактів. Автори кореспонденцій газети «Bild» частіше використовують спосіб цитування, аніж непряму мову. Найрідше вживаним типом передачі чужого мовлення в кореспонденціях є прийменникові конструкції та підрядні речення з wie.

У перспективі планується дослідити типи передачі чужого мовлення в замітках і кореспонденціях німецькомовних журналів і порівняти особливості вживання чужого мовлення в газетах і журналах.