Курсова робота Структурно-семантичний аналіз народних казок: компаративний аналіз українських та азербайджанських фольклорних текстів

Вступ

Розділ 1. Характерні риси фольклорної казки

1.1. Типологічні особливості побутової казки

1.2. Особливості вивчення структури казки: системний підхід

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Структурно-семантичні елементи українських та азербайджанських народних казок

2.1. Соціально-побутові казки

2.2. Родинно-побутові казки з елементами чарівної

2.3. Родинно-побутові казки

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел інформації

Додатки

Сьогодні інтерес до казки, особливо до народної, досить великий. Це зумовлено рядом причин, серед яких – відсутність належного рівня літератури для дітей. Тому введення до шкільної програми казок різних народів світу з надзвичайним морально-виховним потенціалом є цілком своєчасним і актуальним. Казка – найулюбленіший жанр маленького читача. В захоплюючій формі вона задовольняє потяг до чудесного, фантастичного, піднесено-героїчного, виховує кращі людські якості: справедливість, мужність, любов і повагу до оточуючого світу, почуття прекрасного. Сформовані та розвинені за допомогою казки моральні якості лише допоможуть читачам вирішувати соціальні та моральні проблеми сьогодення.

Казкова традиція пов’язана з різними жанрами народної творчості,з явищами минулого. Тому тексти «містять елементи міфологічного, ритуально-обрядового, релігійного, історичного, соціального характеру, відгомін давніх епох, нашарування різних часів» [3: 78]. Серед робіт, присвячених дослідженню народної казки, насамперед слід назвати монографії В. Я. Проппа «Морфология сказки» [13] та «Исторические корни волшебной сказки» [12]. Перша з названих робіт стала однією з найбільш відомих книг у світовій фольклористиці, бо розкриває як проблеми теорії, так і прийоми, характер і методи аналізу фольклорних творів. Розроблені автором питання методології аналізу можуть бути використані при дослідженні будь-яких літературних явищ, де потрібні порівняння й аналіз, що стають основою для висновків і узагальнень.

Структурно-типологічний метод аналізу казки, розроблений автором, завоював прихильність багатьох дослідників. Заслугою В. Я. Проппа є не тільки сам факт відкриття названого методу, але й визначення меж його використання – «він ефективний там, де є значна повторюваність фактів, а саме це і спостерігається при порівнянні сюжетів, мотивів, образів казок у багатьох народів» [13: 33].

Досліджуючи історичні корені казки, В. Пропп розкриває походження багатьох образів і мотивів, їх зв‘язок із побутом, традиціями, обрядами тощо. Взаємозв’язок народної казки та новітньої фантастики досліджує Т. Чернишова [18]. Цінним у її роботі є аналіз таких елементів казки, як магічне (чарівне) слово, магічна дія, чарівний предмет. Автор аналізує особливості дії в казках, розкриває роль невизначеності часу й місця, де відбувається дія, та переходить до розкриття ролі художньої ілюзії авторської казки. Таким чином, бачимо спробу визначити й порівняти особливості казки народної і казки, створеної письменником.

У роботах М. Г. Новікова [11] розкривається особливість ставлення до казкової оповіді – в її істину вірили так само непорушно, як ми сьогодні віримо в історико-документальні розповіді чи нариси. Розглядаючи типологію російської та української народної казки, Л. Ф. Дунаєвська та О. М. Таланчук [8] зосереджують увагу на традиційних формулах – стійких словосполученнях, що відіграють важливу роль у драматизуванні дії казки. Казка прийшла у світ як один із найголовніших жанрів фольклору. Саме фольклорна казка покликала до життя й казку літературну, в якій органічно поєднуються елементи дійсності та художньої вигадки, домислу, нерідко використовується народний казковий сюжет, образи народної казки тощо.

Актуальність роботи полягає у тому, що структурно-компонентний (структурно-семантичний) аналіз дослідження фольклорних творів – один із провідних напрямів філологічної науки ХХ-XXI століть. Великих обертів набирає сьогодні компаративний аналіз із вивченням міжнародних літературних зв’язків і відносин, подібностей і відмінностей між країнами, що дає змогу усвідомити цілісність світового літературного процесу. «Компаративний аналіз базується на зіставленні творів однієї художньої системи, одного стилю чи жанру за композицією, сюжетом, темою, а також характерами, діями героїв» [4: 37].

Джерельною базою дослідження є фундаментальні праці В. Проппа [12; 13], Є. Меллетинського [10], П. Гаммара [5], В. Жирмунського [9], Л. Дунаєвської і О. Таланчука [8], Б. Гнатюка [6].

Мета науково-дослідницької роботи – на матеріалі текстів українських та азербайджанських народних побутових казок здійснити структурно-семантичний аналіз фольклорних текстів, орієнтуючись на класифікацію В. Я. Проппа.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

1) визначити ступінь досліджуваної теми;

2) розглянути типологічні особливості української та азербайджанської народної побутової казки;

3) проаналізувати особливості структури української та азербайджанської народної побутової казки у взаємозв’язку з класифікацією;

4) дослідити морфологічну будову казкового тексту в контексті побутових казок.

Матеріалом роботи стали українські та азербайджанські народні побутові казки.

Об’єкт дослідження – структура та семантика художнього простору народної побутової казки.

У роботі використано дослідницькі прийоми класифікації, систематизації та узагальнення матеріалу. Головними шляхами дослідження є проблемно-тематичний та пообразний шлях аналізу.

Методами дослідження - описовий, як основний, стилістичний, текстуальний (з виокремленням мотивів), міфологічний, структурно-семантичний.

Практичне значення дослідження полягає у використанні його результатів для спецкурсів різних фольклорних жанрів, компаративістики азербайджанської та української літератур.

Структура роботи: науково-дослідницька робота обсягом 27 сторінок складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків до них, загальних висновків,списку використаної літератури (загальною кількістю 24 джерела) та додатку.

Здійснено структурно-семантичний аналіз текстів українських і азербайджанських народних побутових казок із використанням класифікації та типологізації російського дослідника Володимира Яковича Проппа.

Опрацьований нами теоретичний матеріал свідчить про велику кількість статей саме з вивченням українського фольклору. У той же час компаративних досліджень фольклорно-етнічних текстів існує небагато (зокрема, розвідки Алієвої Заміни [1]), що підтверджує актуальність теми та проблематики запропонованої науково-дослідницької роботи. Зазначеним і обумовлюється новизна дослідження.

В аспекті методології дослідження фольклорного тексту розглянуто типологічні особливості української та азербайджанської народної побутової казки, серед яких виділено проблемно-тематичні, композиційні, пообразні, художньо-зображальні риси побутової казки. Так, серед проблемно-тематичних особливостей зазначено певні казкові сюжети, притаманні лише побутовій казці, як-то: казки про дурнів, про подружнє життя селян, про суди та суддів, про чортів, про Горе, Злидні й Недолю, про хазяїна й наймита, про любовні пригоди і невдачі попа та інші.

У композиційному аспекті побутові казки мають свою специфіку: герой перемагає завдяки своїм власним якостям, а не за допомогою чудодійних сил. Нами визначено таку рису як героєцентризм: тобто увесь сюжет підпорядковано героєві, який, найчастіше, є уособленням мрій і сподівань народу і має риси реальної людини (найчастіше у ньому виражено активне начало, що втілюється в одній або декількох позитивних якостях: розумі, кмітливості, мудрості тощо). До того ж герої побутових казок типізовані: у них зібрано головні риси народу. Серед художньо-зображальних рис виділяються сатирична спрямованість казки проти соціальної несправедливості, дійсності та бінарні антитези, які відображають класовий характер суспільства.

Охарактеризовано структурні особливості українських та азербайджанських народних побутових казок, виділено їхні структурні елементи. Аналіз казок двох різних народів (слов'янського та східного) доводить, що вони мають майже ідентичні морфологічні ознаки побудови. Конфлікт (найчастіше – соціальний) вимальовується за допомогою бінарної опозиції багатого і бідного, яка проектує й інші антитези: правду / кривду, розум / дурість, працьовитість / лінь.

Для композиції казки характерні єдиний початок (анафоризація), триразове повторення певних подій (ретардація), градація дії – наростання конфлікту. Обов'язковими типологічними елементами проаналізованих побутових казок є ті, що виокремлює Володимир Пропп, зокрема це вихід та повернення додому, заборона та її порушення, наявність помічників / шкідників, дарувальників, чарівних предметів. Останні два свідчать про "вкраплення" елементів чарівної казки в побутову. Саме це і визначено нами як одна з особливостей цього виду народної казки. Окрім того, у композиційній структурі тексту казки великого значення набуває міфологема шляху, хронотопи-медіатори "свого" та "чужого" просторів, реалізовані в образах лісу, гори.

Визначаючи етнічні риси українських та азербайджанських побутових казок, ми зробили висновок, що будь-яка казка фіксує національні традиції, обряди, етнічні світоуявлення.

Мотиви, теми, образи, мова казок, як невід'ємна складова частина усної народної творчості, є самостійним світом, особливим для кожного народу, що впродовж історії розвивався в певних суспільно-економічних умовах. Тому серед суто національних домінант можна виокремити етноміфологеми (зокрема етносимволи "калина" – для українців і "мигдаль" – для азербайджанців) та народні обряди (як-то весільний).

Отже,незважаючи на різні культури та віросповідання, в казках ми знаходимо спільні риси побуту, морально-етичні норми та перемогу позитивних героїв над негативними.