Курсова робота Коефіцієнт антонімічності англійських дієслів

Вступ

Розділ I. Антонімія: форма і зміст

1.1. Трактування значення «антонімії» с погляду філології

1.2. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів

1.3. Протиставлення в інтелектуальній діяльності людини

Висновки до розділу І

Розділ II. Антоніміка дієслів

2.1. Антоніміка дієслів “to sit – to stend”

2.2. Антоніміка дієслів “write – not write”

2.3. Антоніміка дієслів “talk – remain silent”

Висновок до ІІ розділу

Загальні висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Завданням даної роботи є дослідження антонімічних пар параметричних дієслів розміру в сучасній англійській мові з допомогою квантативних методів та опозиційного аналізу, що дало змогу виявити критерії семантичної віддаленості антонімічних пар.

На сучасному етапі розвитку мовознавства дослідження семантичного рівня мови є, безперечно, одним із провідних лінгвістичних напрямків. Мова являє собою організовану систему, органічне ціле, елементи якого пов’язані один з одним та знаходяться в суворо визначених відношеннях. Відповідно до різних рівнів мови можна говорити про фонетичні, граматичні, лексичні та інші системи, які відображають мовну діяльність людини. Кожний елемент системи (фонема, морфема, конструкція, слово) протиставляється іншим подібним елементам, займає в системі визначене місце та характеризується тільки його властивому значенню та цінністю.

Найбільш вивченою та найменш складною порівняно з іншими системами мови є фонологічна. Лексична система є ж набагато складнішою, адже тут вивчаються не тільки функціонування знаків та їх значення. Кількість елементів тут значно більша, а їхні відношення є різноманітнішими; зв’язок елементів системи з контекстом призводить до їх великої варіативності. Системність лексичної системи можна з складністю спостерігати чи навіть поставити під сумнів. Невпорядкованість, несистемність лексики допустити набагато легше, ніж її системність.

Актуальністю запропонованої роботи є дослідження антонімії, як парадигматичної категорії для виявлення семантичної віддаленості антонімічних пар, що дасть змогу підтвердити теорію про системність лексики.

Антонімічні відношення буквально пронизують мову на всіх її рівнях: морфеми, що реалізують цю властивість у словах-антонімах, грамеми, як мінімальні граматичні значення (однина та множина, доконаний та недоконаний вид і т. ін.), фраземи і сполуки у мовленні. Лексичні антоніми – одиниці мови та мовлення, значення яких перебувають у відношенні протилежності. За ступенем залежності від контексту антоніми поділяються на контекстуальні, семантична протилежність яких виявляється лишень в контексті, та мовні, протилежне значення яких можливе в ізольованому вигляді.

Мовні антоніми можуть існувати в межах значень однієї форми і бути міжслівними за умови протилежності значень різних мовних знаків. За якістю виокремлюються комплементарні антоніми, протилежність яких представлена лишень двома членами.

На сучасному етапі розвитку мовознавства дослідження семантичного рівня мови є, безперечно, одним із провідних лінгвістичних напрямків. Мова являє собою організовану систему, органічне ціле, елементи якого пов’язані один з одним та знаходяться в суворо визначених відношеннях. Відповідно до різних рівнів мови можна говорити про фонетичні, граматичні, лексичні та інші системи, які відображають мовну діяльність людини. Кожний елемент системи (фонема, морфема, конструкція, слово) протиставляється іншим подібним елементам, займає в системі визначене місце та характеризується тільки його властивому значенню та цінністю. Найбільш вивченою та найменш складною порівняно з іншими системами мови є фонологічна. Лексична система є ж набагато складнішою, адже тут вивчаються не тільки функціонування знаків та їх значення. Кількість елементів тут значно більша, а їхні відношення є різноманітнішими; зв’язок елементів системи з контекстом призводить до їх великої варіативності. Системність лексичної системи можна з складністю спостерігати чи навіть поставити під сумнів. Невпорядкованість, несистемність лексики допустити набагато легше, ніж її системність.

При дослідженні було з’ясовано, що антонімія розуміється як досить широкий клас семантичної кореляції. Безперечно антонімія буквально пронизує всю мову: від розмовної до самих вершин і прозаїчного слова. Однак, звичайне розуміння антонімії припускають протилежність одного із семантичних компонентів змісту слова, що позначають одну і ту ж сутність.

Підводячи підсумок розділу, можна сказати, що дослідження висвітили основні трактування значення протиставлень за своєю формою і по характеру їхніх семантичних відносин.

Таким чином, відповідно до цього, виділяються шість основних типів слів із протилежним значенням.

Перший тип антонімів – найхарактерніший і представницький. Якісні слова – антоніми відповідні і симетричні відносно норми, де вони семантично нейтралізуються, врівноважуються.

Другий тип антонімів представлений однокореними пропорційно-якісними словами. Симетричність виявляється тут як своєрідна “відмінююча” певну властивість протилежність: можливе – неможливо, possible – impossible.

Третій тип антонімів охоплює різнокорінні слова з відповідним зіставленням протилежно направлених дій (ознак, властивостей і т.д.): підійматися – опускатися.

Відповідні відносини протилежно направлених дій, виражених однокорінними словами з невідповідною одностороннього спрямованістю: запалювати – гасити.

Таким чином, зовнішньо схожі на антоніми слова не утворюють дійсної протилежності. Не виражають протилежності, а значить, не мають антонімів, слова конкретно не оціненої семантики: книга, телефон, годинник, велосипед і т.д.

Як відомо в особливий клас службових слів виділяють логічні частки. Негативна частка NOT маркірує предикат висловлення і, супроводжуючи яке – те знаменне слово в реченні, ставить його у визначені відносин з однорідними поняттями – цю частку вважають логічної. Аналіз текстів показав, що частка NOT співвідносить однорідні поняття, і, зокрема, антонімічні пари прикметників і прислівників. Один член антонімічної пари представлений ядерним елементом заперечення NOT, інший – позитивним корелятором ядерного елемента. Позитивний корелятор може бути виражений експліцитно й імпліцитно включений у зміст висловлення. Відносини між протилежними поняттями вибудовуються так; little - not much – a lot. Антонім з негативною часткою NOT займає проміжне положення між протилежними за значенням формами. Позитивний корелятор (a lot) виражений експліцитно. Зв'язок між a lot і not much – анафорична. Що стосується імпліцитних кореляторів, та негативна частка NOT бере участь у побудові умовиводів. Іншими словами, протиставлення слів (антонімів) може відбуватися на основі умовиводів, що випливають зі змісту речення.

1. Бобух Н. М. Антоніми в українській поетичній мові: Монографія. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2007. – 321 с.

2. Комиссаров В. Н. Проблема определения антонима // Вопросы языкознания. – 1957. - №2. – С. 49-58.

3. Кочерган М. П. Лексическая сочетаемость и значение слова: Автореф. дис. … д-ра филол. наук. – К., 1983. – 47 с.

4. Круківська О. В. Круковський В. І. Структурно-семантичні й логіко-прагматичні особливості антонімії // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. – Т. 9, №1. – С. 77-86.

5. Левицкий В. В. Квантитативные методы в лингвистике. – Винница: Нова Книга, 2007. – 264 с.

6. Линник Т. Г. Параметричні прикметники та їх становлення. – К.: Наукова думка, 1982. – 199 с.

7. Минзак О. В. Коефіцієнт антонімічності параметричних прикметників лінійного розміру за процентним співвідношенням (на матеріалі англійської мови) // Наукові записки. Серія „Філологічна”. – Острог: Видавництво національного університету „Острозька академія”. – Вип. 11. – 2009. – С. 291-294.

8. Ольшанський И. Г., Скиба В. П. Лексическая полисемия в системе языка и текста. – Кишинев: Штиинца, 1987. – 128 с.

9. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики. – М.: Наука, 1973. – С. 131–142.

10. Lehre A., Lehrer K. Antonymy // Linguistics and Philosophy. – Dorbrecht: D. Reidel Publishing Co., 1982. – vol. 5. – P. 483–501.

11. Leisi E. Der Wortinhalt: Seine Struktur im Deutschen und Englischen. – Heidelberg: Quelle and Meyer, 1953. – 119 s.

12. Murphy M. L. Semantic relations and the lexicon. – Cambridge: CUP, 2003. – 304 p.

13. Бережан С. Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. – Кишинев: Штиинца, 1973. – 372 с.

14. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 350 с.

15. Кронгауз М. А. Семантика. – М.: РГГУ, 2001. – 400 с.

16. Шмелев Д. Н. Современный русский язык. Лексика. – М.: Просвещение, 1977. – 257 с.

17. Ogoui A. Bestimmung des Antonymiebeziehungen zwischen den Polysemen deutschen Wörtern // Qualico: Third International Conference on Quantitative Linguistics. 26-28.08. 1997. – Helsinki: Reserach Institute, 1997. – S. 59-60.

18. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. – М.: Наука, 1974. – 367 с.

19. Архелюк В. В. Прикметники розміру в сучасній англійській мові: Дис. канд. філ. наук: 10.02.04. – Київ, 1999. – 176 с.

20. Бережан С. Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. – Кишинев: Штиинца, 1973. – 372 с.

21. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова // ВЯ, 1953. - №5. – С. 3-17.

22. Левицкий В. В. Семасиология. – Винница: НОВА КНЫГА, 2006. – 512 с.

23. Линник Т. Г. Параметричні прикметники та їх становлення. – К.: Наукова думка, 1982. – 199 с.

24. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке. – М.: МГУ, 1973. – 290 с.

25. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.

26. Сухорольська С. М., Федоренко О. І. Методи лінгвістичних досліджень. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 378 с.

27. Ogoui A. Bestimmung des Antonymiebeziehungen zwischen den Polysemen deutschen Wörtern // Qualico: Third International Conference on Quantitative Linguistics. 26-28.08. 1997. – Helsinki: Reserach Institute, 1997. – S. 59-60.