Курсова робота Соціокультурні стереотипи у спілкуванні на прикладі англійської мови: когнітивний аспект

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика спілкування

1.1. Спілкування як соціально-психологічний феномен

1.2. Структура і функції спілкування

Розділ ІІ. Зміст та структура англомовних соціокультурних аспектів спілкування

2.1. Соціокультурні аспекти спілкування

2.2. Умови формування інтерактивної особистості учня

Розділ ІІІ. Проблеми соціокультурних стереотипів суспільства

3.1. Проблеми норм спілкування в суспільстві

3.2. Розвиток культури спілкування у суспільстві

Висновки

Список використаної літератури

Актуальність дослідження. Проблема когнітивних (пізнавальних), когнітивно-стильових характеристик спілкування обумовлене рядом дуже важливих обставин. Перш за все вона визначається особливостями сучасного стану нашого суспільства - акцентом на розвиток особистості, пріоритетом соціальної галузі, переорієнтацією політичних, соціально-економічних відносин i т. ін. Це надає особливого значення дослідженням, що спрямовані на одержання цілісних уявлень про поведінку, діяльність, спілкування людини, чиїм неодмінним складником є соціально-перцептивні та оціночні створення.

Розвиток міжнародних, міжнаціональних, міжконфесійних відносин, що деколи приймає гострі та суперечливі форми, також робить необхідним розгляд когнітивних та когнітивно-стильових аспектів спілкування, бо в них знаходить відображення глибинна національна та соціальна культура, традиції, звичаї народу, а якщо їх не враховувати, неможливо вирішити виникаючі проблеми.

В останній час в зв’язку з розвитком практики соціального навчання, соціально-психологічного тренінгу, підготовки особистості до різних видів діяльності, кількість питань, важливих для галузі спілкування, значно виросла. Пояснюється це, в першу чергу, тим, що психологи-практики зіткнулись з фундаментальною помилкою - недооцінкою ролі соціально-перцептивних явищ, оціночних відношень в організації повсякденного спілкування. Корекція таких помилок практично неможлива, якщо психолог, психотерапевт, ведучий тренінгових груп не має знань про формування структури та змісту оцінок та самооцінок, становлення афіліативних тенденцій особистості, взаємозв’язок когнітивного стилю та мотивації спілкування.

Інтерес психологів до когнітивного стилю пов’язаний з його всепроникаючим впливом на різні аспекти поведінки людини (Е. І Маствилискер, М. Вікат, В. Колга, О. Г. Асмолов, В. М. Аллахвердов, М. В. Смірнов; I. Neulipp, W. Powers, M. Bertini та ін.). Знаючи когнітивний стиль людини, можна робити прогноз стосовно багатьох особливостей її діяльності в галузі освіти, праці (Т. В. Снєгірьова, К. М. Платон, А. Л. Южанінова, М. О. Холодна; F. McKenna, C. Groot, W. Crockett, D. Orr та ін.). Нерозробленість проблеми зв’язку когнітивного стилю та специфіки спілкування як в теоретичному, так i в практичному плані, про яку говорять такi психологи, як М. С. Єгорова, А. А. Єршов, І. Н. Козлова, М. С. Роговін, М. О. Холодна; B. Johnson, M. Nias, E. Berger та ін., а також об’єктивна необхідність досліджень в даному напрямку й зумовили вибір теми нашої роботи “Вплив когнітивного стилю особистості на процес спілкування”.

Об’єктом дослідження є когнітивний аспект як прояв особистісної організації та вплив його на процес спілкування.

Предмет дослідження - психологічні прояви індивідуальних когнітивно-стильових особливостей особистості в сфері спілкування.

Мета дослідження - розкрити соціокультурні стереотипи у спілкуванні.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів з підпунктами, висновків та списку використаної літератури.

Спілкування – це перш за все комунікація, тобто обмін інформацією потрібною для учасників спілкування.

Комунікація повинна бути ефективною, має сприяти досягненню мети учасників спілкування. Всі засоби спілкування поділяються на дві великі групи: вербальні (словесні) і невербальні.

Невербальна поведінка людини нероздільно пов’язана з її психічними станами і служить засобами їх вираження. В процесі спілкування невербальна поведінка виступає об’єктом пояснення не сама по собі, а як показник прихованих для безпосереднього спостереження індивідуально-психологічних і соціально-психологічних характеристик особистості.

Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти.

Відомий психолог Б. Ананьєв підкреслював, що комунікативний процес не може бути повним, якщо суб'єкт не використовує невербальні його засоби. Невербальне спілкування цінне тим, що воно виявляється, як правило, підсвідоме та мимовільно. Людина «зважує» свої слова, але не може контролювати міміку, жести, інтонацію, тембр голосу тощо. Кожен з цих елементів спілкування «сигналізує» співбесіднику про правильність сказаного словами чи «підказує» сумнів у них.

В останній час в зв’язку з розвитком практики соціального навчання, соціально-психологічного тренінгу, підготовки особистості до різних видів діяльності, кількість питань, важливих для галузі спілкування, значно виросла. Пояснюється це, в першу чергу, тим, що психологи-практики зіткнулись з фундаментальною помилкою - недооцінкою ролі соціально-перцептивних явищ, оціночних відношень в організації повсякденного спілкування. Корекція таких помилок практично неможлива, якщо психолог, психотерапевт, ведучий тренінгових груп не має знань про формування структури та змісту оцінок та самооцінок, становлення афіліативних тенденцій особистості, взаємозв’язок когнітивного стилю та мотивації спілкування.

Іншою обставиною, що діє на актуалізацію вивчення впливу когнітивно-стильових особливостей особистості на характер спілкування, є логіка розвитку самої психології. Тут проявляється переорієнтація в бік дослідження взаємодії особистості та групи, взаємовпливу особистості та спілкування, спілкування та спільної діяльності. В результаті посилилася цікавість до тих аспектів спілкування, які справляють безпосередній вплив на групові процеси, спільну діяльність. Принципового значення набула проблема індивідуальності в процесі пізнання соціальної дійсності, розвитку її соціально-перцептивної сфери.

1. Азимов Э. Г., Щукин А. Н. Новый словарь методических терминов ипонятий (теория и практика обучения языкам) / Э. Г. Азимов, А. Н. Щукин. – М.: Издательство ИКАР, 2009. – 448 с.

2. Бобылева Л. И. О критериях отбора социокультурного компонента содержания обучения будущих учителей иностранного языка / Л. И. Бобылева // Английский язык и англоязычные литературы: проблемы изучения и преподавания в XXI веке. – Витебск, 2010. – С. 2-49.

3. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. — М, 2008.

4. Вплив когнітивного стилю на мотивацію спілкування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: Астропрінт, 2009. - №2. – С. 185-189.

5. Влияние когнитивно-стилевых особенностей личности на формируемый ею образ политической действительности // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави. – К.:ДОК-К, 2007. – С. 83-86.

6. Гришкова Р. О. Структура та функції іншомовної соціокультурної компетенції з позиції фахової підготовки студентів: [Електронний ресурс]. / Р. О. Гришкова. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Pedagogics/2010_37/37-22.pdf.

7. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Вопросы философии, № 3, 2006. – С. 101-116.

8. Когнітивний стиль, інтелект та здатність до навчання // Соціалізація особистості. – К.: НПУ, 2008. – Вип. 3. – С. 124-139.

9. Когнітивний стиль і самосвідомість особистості // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи розвитку. – К.: Вид.-во ін-ту псих., 2009. – С. 74-76.

10. Лавриненко А. П. Социальная психология и этика делового общения. М. - 2008.

11. Леонтьев А. А. Психология общения. Тарту. Изд-во Тарт.ун-та, 2007.

12. Ломов Б. Ф. Спілкування і соціальна регуляція поводження індивіда // Психологічні проблеми соціальної регуляції поводження, - М., 2006.

13. Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнішого підходу / С. Ю. Ніколаєва // Іноземні мови. – 2010. − №2 – С. 13-14.

14. Починок Т. В. Формирование социокультурной компетенции как основы межкультурного общения / Т. В. Починок // Иностранные языки в школе. – 2011. − №7. – С. 2-6.

15. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов. Іноземні мови 2-12 класи; 5-12 класи (2-га іноземна мова). – Ірпінь.: Перун, 2009. – 208 с.

16. Роль когнитивного стиля личности в процессе социальной перцепции. – Одесса: Астропринт, 2009. – С. 16.

17. Сафонова В. В. Основные принципы социокультурного образования средствами соизучаемых языков в XXI веке // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки: Збірник. Чернігів: ЧДПУ, 2010. − №48. – С. 259-264.

18. Byram M. Cultural studies in foreign language education. – Clevedon, Avon: Multilingual Matters, 2009.