Курсова робота Непрямі мовленнєві акти

Вступ

Розділ 1. Основні положення теорії мовленнєвих актів

1.1. Мовленнєвий акт як комунікативна одиниця

1.2. Класифікація мовленнєвих актів

Розділ 2. Поняття про непрямі мовленнєві акти

2.1. Типологія непрямих мовленнєвих актів

2.2. Причини вживання непрямих мовленнєвих актів

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Актуальність теми полягає у необхідності вивчення мовної комунікації, в цілому, і способів впливу на людину за допомогою слова, зокрема; у важливості проблематики типології непрямих мовленнєвих актів, з одного боку, та відсутністю ґрунтовних та всебічних досліджень у цій галузі, з іншого.

Теорія мовленнєвих актів покликана вирішити певне комунікативне завдання, яке визначає вибір тих чи інших вербальних та невербальних засобів.

В останні десятиріччя проблема мовного спілкування є найбільш привабливою галуззю дослідження. Теорія мовленнєвих актів ввійшла в коло актуальних проблем сучасної теорії комунікації. З’явилися лінгвістичні праці, присвячені вивченню певних видів мовленнєвих актів.

З самого початку класична теорія мовленнєвих актів займалась визначенням, аналізом і класифікацією мовленнєвих актів, але не звертала увагу на реалізацію непрямих мовленнєвих актів та їх типологію.

Недостатність об’єкта вивчення дозволило дослідникам звернути увагу на детальне вивчення структури мовленнєвого акту як елементарної одиниці спілкування. У такому контексті мовленнєвий акт є мінімальною одиницею мовленнєвої комунікації.

Вирішення проблеми непрямих мовленнєвих актів є однією із головних у сучасній лінгвістиці.

Метою курсової роботи є визначення та опис різних типів непрямих мовленнєвих актів. Основою створення типологічної анкети непрямих мовленнєвих актів, на наш погляд, може бути орієнтація на різні принципи класифікацій.

Досягнення поставленої у роботі мети вимагає вирішення таких завдань:

1) розглянути основні положення теорії мовленнєвих актів;

2) дослідити класифікації мовленнєвих актів;

3) вивчити поняття про непрямі мовленнєві акти;

4) розробити типологію непрямих мовленнєвих актів;

5) проаналізувати причини вживання непрямих мовленнєвих актів у різних галузях.

Об'єктом дослідження є непрямі мовленнєві акти, дібрані з художніх текстів та розмовної мови.

Предметом дослідження є семантичні ознаки непрямих мовленнєвих актів та їх класифікація.

Наукова новизна дослідження полягає перш за все у вивченні типології непрямих мовленнєвих актів та виявленні їх спільних ідентифікаційних ознак.

Проблема типології непрямих мовленнєвих актів ще не знайшла повного й об’єктивного відображення в лінгвістичних дослідженнях. На сьогодні відсутні узагальнюючі праці, в яких було б здійснено глибокий аналіз ілокутивних актів. Наявна джерельна база є достовірною і дозволяє підготувати узагальнююче дослідження з типології непрямих мовленнєвих актів.

Отже, непрямий мовленнєвий акт виконує не лише функцію донесення інформації та вимоги або прохання до адресата, але також окреслює безпосереднє ставлення до цього питання адресанта. Непрямі мовленнєві акти неоднорідні за своєю природою.

У ході дослідження було виділено декілька класифікацій непрямих мовленнєвих актів, які дали змогу чіткіше охарактеризувати поняття.

Досліджуючи ідентифікаційні ознаки непрямих мовленнєвих актів, їх основні характеристики, приходимо до висновку, що існують два типи непрямих мовленнєвих актів, які мають такі ознаки (таблиця 2):

Типи непрямих мовленнєвих актів

Проте, запропонована анкета може бути повною лише тоді, якщо в ній, поряд із загальними ознаками непрямих мовленнєвих актів, будуть відображені специфічні ознаки висловлювань певного прагматичного типу.

У мовленні є багато конструкцій, які виражають другорядні значення, що є умовними чи з’являються в особливому контексті. Мовленнєві акти, які здійснені засобами таких конструкцій називаються непрямими. У непрямих мовленнєвих актах мовець показує як не літературне, так і літературне значення. Дуже важливо вивчати не лише структуру граматичної чи лексичної одиниці і її значення у системі мов, а й прагматичний контекст у ситуації спілкування.

У роботі звернено особливу увагу як на класифікацію непрямих мовленнєвих актів так і на засоби їх передачі.

Отже, як бачимо, незважаючи на той факт, що немає єдиної класифікації непрямих мовленнєвих актів, а лише окремі невеликі, але розгалужені класифікації вчених, існує багато засобів передачі різних типів непрямих мовленнєвих актів. Ці засоби виявлені на основі детального дослідження прикладів, запропонованих науковцями-лінгвістами і на основі власних прикладів із життєвих комунікативних ситуацій. Існуючі прийоми та трансформації не допомагають вирішити проблему типології непрямих мовленнєвих актів, дана сфера потребує більш ґрунтовних досліджень.

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 344 с. (альма-матер).

2. Вежбіцка А. Мовні акти // Нове в зарубіжнійлінгвістиці. Вип. 16. - М.: Прогресс, 1985. - С. 255-276.

3. Гладуш Н. Ф. Основи прагматичної таксономії непрямих мовленнєвих актів / Н. Ф. Гладуш // Вісник Сумського держ. Університету, 2005. - №5 (77) (Серія «Філологічні науки»). - С. 25 - 31.

4. Клюєв Є. В. Мовленнєва комунікація. М.: ПРИОР, 1998. – 175 с.

5. Минкин Л. М. Языковой и речевой аспекты теории прагматики // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія «Філологія». - 1999. - Т.2. - №1. - С. 6-11.

6. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Полтава: Довкілля, 2006. - 716 с.

7. Серль Дж. Теорія мовленнєвих актів. - М., 1998. - 180 с.

8. Серль Дж. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс. - 1986. - Вып.17: Теория речевых актов. - С. 151-169.

9. Старикова Е. Н. Зарубежные теории речевой деятельности // Язык и идеология. - Киев, 1981. - С. 114-136.

10. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інформатики. - К.: Артек, 1998. - 336 с.