Курсова робота Класична чи некласична логіка

Вступ

1. Поняття Класичної логіки

2. Поняття Некласичної логіки

3. Класична та некласична логіка: співвідношення понять

Висновки

Список використаної літератури

Традиційно логіка відноситься до основних предметів в програмі професійної підготовки філософа, юриста та ін. Логічні прийоми і методи пізнання складають ядро філософської культури. Логічна термінологія виступає основою для побудови теорії пізнання і онтології, але і власне логічні результати складають важливу частину сучасної філософії. Саме тому логічні знання - найважливіша передумова для отримання повноцінного вищої освіти з усіх гуманітарних дисциплін.

Питання, що роблять логіку актуальною сьогодні, мають давню історію, піддавалися рефлексії ще в античність і середньовіччя, тому є необхідність у традиції аналізу «знака», багатозначної логіки і т. д. Вивчення некласичної логіки є продовженням вивчення класичної логіки і має на меті виклад основ цієї науки для студентів, засвоєння прийомів і методів логічного мислення, способів аналізу філософських проблем, структури та принципів побудови сучасних (некласичних) логічних мов, основних елементів і законів розвитку наукового знання наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.

Поняття класичної і некласичної логіки виникають одночасно. На рубежі ХІХ-ХХ ст. в логіці відбувається революція: для аналізу логічних структур застосовуються математичні методи, оформляється цілий напрям - логіцизм, представники якого стверджували, що логіка має пріоритет перед математикою.

Прагнучи обґрунтувати математику за допомогою відомостей вихідних понять логіки і математики, логіцисти зазначають, що це не різні дисципліни, а два ступені в розвитку однієї науки, так як математика може бути повністю виведена з «чистої логіки».

Математики розраховували на те, що це дозволить встановити справжню природу математики. Думка про зведення математики і логіки зовсім не була новою. Про неї зазначалося ще у творах Г. Лейбніца, де стверджується, що ідеї та принципи математики лежать в основі будь-якої іншої науки [1, с.7].

Безпосереднім результатом революції, що відбулася в логіці в кінці ХІХ - початку ХХ ст., було виникнення теорії, що отримала з часом назву «класична логіка».

Класична логіка повністю орієнтується на аналіз математичних міркувань. Вона призначена для того, аби розв'язати проблему основ математичного знання. Було здійснено перенесення в логіку методів, які застосовуються в математиці. Відбулося створення таких розділів логіки, як логіка висловлювань та логіка предикатів. Представники: Джордж Буль, Огастес де Морган, Чарльз Пірс, Готліб Фреге, Давід Гільберт та ін.

Першою великою працею є «Принципи математики» Б. Рассела та Альфреда Норта Вайтхеда.

Некласична логіка виникає з критики класичної логіки. Некласична логіка – це розділ сучасної логіки, в основі якого лежить опозиція до класичної логіки. Хронологічно некласична логіка виникає в кінці ХІХ ст.– на початку ХХ ст. Важко дати визначення некласичній логіці так як вона розглядає різні типи міркувань. Мета некласичної логіки полягає в описанні тих видів міркувань, які не розглядаються класичною логікою. Їснує дуже багато розділів некласичної логіки і їх кількість збільшується. Деякі розділи некласичної логіки:

- алетична логіка;

- логіка часу (темпоральна логіка);

- епістемічна логіка;

- логіка норм (деонтична логіка);

- логіка оцінок (аксіологічна логіка);

- логіка дії.

Характерною відмінністю інтуїціоністської від класичної логіки є різне тлумачення логічних операцій. Так, наприклад, імплікація A та B вважається істинною, якщо існує метод, використання якого дозволяє з доведення для A вивести доведення для B, диз’юнкція вважається істинною, якщо істинне хоча б одне з висловлень і при цьому існує спосіб розпізнати серед даних двох висловлень істинне і т.д.

Нині з’явилося багато некласичних логічних течій, проте, логіка як наука є єдиною теорією, оскільки і традиційна, і сучасна, і будь-який напрям некласичної логіки мають спільний предмет і методи. Так, традиційна логіка використовує метод формалізації, тобто поряд з символьною мовою використовуються елементи природної мови, тоді як сучасна логіка використовує метод формалізації у чистому вигляді.

1. Неклассическая логика: учебное пособие / Сост. М. Д. Купарашвили. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2006. – 74 с.

2. Арутюнов В. Х., Кирик Д. П., Мішин В. М. - Логіка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002.—127 с.

3. Зыков А. Г., Поляков В. И., Скорубский В. И. Математическая логика. – СПб: НИУ ИТМО, 2013. – 131 с.

4. Конверський А. Є. Логіка (традиційна та сучасна): Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.

5. Ивин А. А. Логика: Учеб. пособие для студентов вузов / А. А. Ивин. — М.: ООО «Издательство Оникс»: ООО «Издательство «Мир и Образование», 2008. — 336 с.