Курсова робота Номіналізація в науково-технічних текстах німецької мови та особливості її відтворення в українській мові

Вступ

Розділ 1. Номіналізація як предмет лінгвістичного дослідження

1.1. Номінальний стиль у науково- технічній літературі

1.2. Явище номіналізації в німецькій мові

1.3. Класифікація прийомів номіналізації

Розділ 2. Номіналізація при перекладі з німецької українською мовою

2.1. Способи перекладу субстантивованих одиниць

2.2. Типи трансформації номіналізації

Висновки

Список використаної літератури

Проблема перекладацьких трансформацій є однією з найактуальніших проблем в сучасному перекладознавстві. Для того, щоб вірно відтворити зміст іншомовного тексту перекладачі вдаються до різних трансформацій, які спричиняють часткову або повну зміну структури речень оригіналу. Один із різновидів такої трансформації – це трансформація номіналізації.

Номіналізація є предметом пильної уваги дослідників, оскільки процеси номіналізації у сучасних мовах настільки активні та значущі як засіб мовної номінації, що вивчення їхніх різнобічних аспектів функціонування стає ключовим завданням. Номіналізація базується на формальних і глибинних зв’язках іменника та дієслова. Парадигматично протиставлені частини мови – дієслово та іменник – не є антиподами, їм властиві не лише зовнішні формальні зв’язки, а й зв’язки внутрішні, глибинні, які виявляються у можливості їхньої взаємозаміни в мовленнєвому потоці.

Ш. Баллі писав, що замкнені у своїх основних категоріях знаки були б надто обмеженим джерелом засобів для численних потреб мовлення, а завдяки міжкатегоріальним замінам думка звільняється, вислів збагачується і набуває різноманітних відтінків. Л. Теньєр зазначав, що транспозиція не тільки корисна, а й необхідна, і навіть невідворотна. У такий спосіб мова поповнює арсенал засобів номінації, розширює свої номінативні і комунікативні можливості, забезпечує ефективність номінації та комунікації як двох основних сторін мовленнєвого процесу.

Актуальність дослідження іменникових фраз зумовлена тим, що вони мають загальномовний характер, адже поширені не тільки в публіцистичному, а й у діловому й науково-технічному стилях мовлення, де забезпечують успішну комунікацію та відповідають вимогам та потребам науково-технічної доби, а також у художніх текстах і розмовній мові, та, власне, належить до універсальних способів творення мовних номінативних одиниць, котрі використовуються для побудови тексту загалом.

Актуальність проблеми також полягає у тому, що хоча початок опису типів семантичних зв’язків між дієсловом і мотивуючим іменником був покладений у працях Г. Пауля, В. Вільманса, В. Хенцена, В. Флейшера, тим не менш ця проблема не досліджена повністю.

Метою курсової роботи є дослідження закономірностей використання прийому номіналізації в науково-технічних текстах німецької мови та особливостей перекладу лексичних одиниць, в яких використаний цей прийом, українською мовою.

Відповідно до поставленої мети завданнями роботи є:

1. Дослідження явища номіналізації в німецькій мові.

2. Висвітлення прийомів перекладу номіналізованих лексичних одиниць.

3. Визначення типів трансформацій номіналізації.

Об’єкт дослідження – номіналізовані структури науково-технічних текстів німецької та української мов на прикладі описів формул патентних виробів.

Предмет дослідження – явище номіналізації, основні характеристики, різновиди та умови застосування трансформації номіналізації в німецько-українському напрямку перекладу.

Теоретичне значення дослідження полягає у розкритті особливостей явища номіналізації в німецькій мові, у виявленні способів номіналізації окремих лексичних одиниць.

Практичне значення полягає в можливості використання результатів проведеного дослідження при перекладі науково-технічної літератури як студентам лінгвістичних факультетів так і технічних. Досліджений матеріал може послужити лінгвістам та науковцям основою для подальшого дослідження явища номіналізації.

Методи дослідження – в роботі застосовано перекладознавчий, контрастивно-лінгвістичний, трансформаційний методи, а також елементи морфологічного, словотвірного, стилістичного аналізу.

Дана робота присвячена дослідженню явища номіналізації в німецькій мові та проблематиці перекладу номіналізованих лексичних одиниць українською мовою.

В ході роботи була наведена основна класифікація номіналізації з точки зору словотворення. Для номіналізації в німецькій мові застосовують такі прийоми та види словотворення як експліцитна, імпліцитна деривація, конверсія та словоскладання.

Проаналізувавши тексти було визначено, що найчастотнішими способами номіналізації / субстантивації лексичних одиниць в науково-технічній літературі є словоскладання (53%) та експліцитна деривація (29%), рідше зустрічається конверсія (11%) та імпліцитна деривація (7%). Головною причиною поширеності складних іменників є те, що такі утворення не тільки надзвичайно актуальні, а й оптимальні, бо за їх допомогою досягається номінація з необхідною кількістю релевантних ознак.

Також були наведені приклади трансформації номіналізації, зокрема існує 3 типи таких трансформацій: прийменниково-номінативна, ад’єктивно-номінативна та структурно-вербальна.

Після опрацювання матеріалу дослідження було встановлено, що прийменниково-номінативні трансформації при перекладі науково-технічних текстів з німецької на українську мову зустрічаються з домінуючою частотою (~ 60%). Таким чином, перетворення складових віддієслівних іменників (німецька мова) у фразові номінативні структури (українська мова) є найбільш поширеними.

Частотність вживання ад’єктивно-номінативних (33%) трансформацій, як правило, залежить від вихідної предметної області досліджуваного тексту. Наприклад, в області хімії та медицини домінують саме ад’єктивно-номінативні трансформації.

Менш розповсюджені структурно-вербальні трансформації номіналізації. При перекладі відносний займенник та особова форма дієслова в німецькій мові стають дієсловом в українській мові.

На основі опрацьованого матеріалу були визначені способи перекладу номіналізованих лексичних одиниць українською мовою. Зокрема, субстантивовані прикметники та займенники часто перекладаються на українську мову так само субстантивованими прикметниками та займенниками, в багатьох випадках значення субстантивованої частини мови при перекладі конкретизується іменником, використовується також описовий спосіб перекладу, еквівалентами номіналізованого інфінітива німецької мови є абстрактні віддієслівні іменники із суфіксами –анн(я), –енн(я), –інн(я), –т(я), рідше –от(а), –ощ(і), –ин(а), –н(я), –б(а).

1. Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. – М.: Международные отношения, 1975. – 240 с.

2. Зандберг Б. Н. Классификация немецких отглагольных существительных. Иностранные языки в школе. – М., 1994. – 125 с.

3. Кияк Т. Р. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 240 с.

4. Коваленко А. Я. Загальний курс науково-технічного перекладу. – Київ, 2002. – 213 с.

5. Коваль А. В. Практична стилістика сучасної української мови. – Київ, 1960. – 209 с.

6. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 512 с.

7. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. – М: Наука. – 1981. – 208 с.

8. Латышев Л. К. Технология перевода. Немецкий язык. – Москва, 2000. – 171 с.

9. Павлов В. М. Понятие лексемы и проблема отношений синтаксиса и словообразования. – Л.: Наука, 1985. – 299 с.

10. Степанова М. Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке. – М.: Высшая школа, 1984. – 264 с.

11. Blume K. Nominalisierte Infinitive. Eine empirisch basierte Studie zum Deutschen. – Tübingen: Niemeyer, 2004. – 125 S.

12. Eichinger L. M. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. – Tübingen: Niemeyer, 2000. – 111 S.

13. Fleischer W., Michel G. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1977. – 394 S.

14. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. – Tübingen: Max Niemeyer, 1992. – 375 S.

15. Ortner H. Zur Theorie und Praxis der Kompositaforschung. – Tübingen: Narr, 1984. – 200 S.

16. Paul H. Das Wesen der Wortzusammensetzung // Wortbildung /Hrsg. Von L. Lipka u. H. Günter. – Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1981. – 243 S.

17. Sager J. Die Übersetzung im Kommunikationsprozeß. – Heidelberg, 1994. – 165 S.

18. Ullmer-Ehrich V. Zur Syntax und Semantik von Substantivierungen im Deutschen. – Königstein, 1977. – 142 S.

19. http://linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/stv/stv1.htm.

20. http://de.wikipedia.org/wiki/Substantivierung.

21. http://www.deepdyve.com/lp/de-gruyter/zur-geschichte-der-ung-nominalisierung-im-deutschen-ein-wandel-Zo9fJurr0p.

22. http://www.cafe-lingua.de/deutsche-grammatik/substantivierung-von-wortarten.php.

23. http://www.patent-de.com/19990429/DE19739326C1.html.