Дипломна робота Бароко в архітектурі Італії та Римської імперії під впливом католицької церкви, порівняльний аспект з українським бароко
Код роботи: 4278
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Історія української церковної архітектури
Тема: Бароко в архітектурі Італії та Римської імперії під впливом католицької церкви, порівняльний аспект з українським бароко
Кількість сторінок: 68
Дата виконання: 2018
Мова написання: українська
Ціна: 1200 грн
Вступ
Розділ 1. Зародження та розвиток художнього стилю бароко в архітектурі Італії та Римської імперії під впливом католицької церкви. Його характеристика та вимоги
1.1. Поява емоційно-вражаючого стилю бароко та його поширення на території Італії та Римської Імперії
1.2. Характерні особливості бароко в архітектурних творах
1.3. Вплив ренесансу на бароко
Розділ 2. Українске бароко його самобутність та характерні особливості
2.1. Зародження українського бароко та його шляхи поширення
2.2. Характеристика українського бароко
2.3. Феномен національного колориту українського бароко
Розділ 3. Порівняльна характеристика італійського та українського бароко
3.1. Відмінності української та італійської архітектури бароко
3.2. Спільні риси в архітектурі італійського та українського бароко
Розділ 4. Охорона праці
Висновки
Список джерел
Додатки
У складний період піднесення та падіння української державності, наполегливої боротьби народу за волю в українській культурі другої половини XVI — кінця XVIII ст. відображено кращі риси національного характеру, прагнення до свободи та соціальної справедливості.
Гуманістична спрямованість, барокова піднесеність і величність духовної культури українського народу цього періоду засвідчує прагнення митців до формування та поширення загальнолюдських культурних цінностей як ідеалу взаємовідносин між людьми. Це особливо яскраво виявилося у період українського національно-культурного відродження кінця XVIII — початку XX ст. Період, що був після ренесансу, названий бароко, довго сприймався як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої епохи, мав на собі тавро чогось химерного, негармонійного.
Дух епохи бароко на Україні стверджували великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба проти національного та релігійного утиску.
Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури - архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства. XVII ст. в Італії відзначається надзвичайною складністю соціальних та духовних процесів. У цей час тривала криза феодалізму, який, однак, ще був досить сильним. Водночас відбувався активний процес формування національних держав, об'єднання країн під владою могутніх монархів.
Невипадково XVII ст. називають «віком абсолютизму», бо в багатьох країнах Європи королі прагнули підкорити собі свавільних феодалів. Вони підтримували мистецтва і науки, вступали в союз із церквою, намагаючись панувати і у сфері ідеології. XVII ст. відбулася справжня світоглядна революція, яка спричинила руйнацію традиційних уявлень про Всесвіт, формування нової картини світу і нового розуміння людини.
Переворот у свідомості людства зумовили, передусім, великі наукові відкриття, що свідчили про розкріпачення людського розуму та його безмежні можливості в пізнанні світу. У цій роботі ми дослідили та порівняли особливості розвитку архітетури бароко в Європі та Україні. Була досягнута мета дослідження – дослідити та з’ясувати чинники, що впливали на бароко Італії та України та простежити розвиток барокового стилю в Італії та Україні.
Перебільшена афективність, крайня екзальтація почуттів, прагнення пізнати позамежне, елементи фантастики – усе це вигадливо сплітається у світовідчуванні і художній практиці. Світ у розумінні художників епохи – розірваний і безладний, людина – всього лише жалюгідна іграшка в руках недоступних сил, його життя – ланцюг випадків і вже в силу цього являє собою хаос. А тому світ перебуває в стані нестійкості, йому характерний іманентний стан змін, а закономірності його важковловимі, якщо взагалі збагненні.
Бароко як би розколює світ: у ньому поруч з небесним співіснує земне, поруч з піднесеним – низинне. Для цього динамічного, стрімко мінливого світу характерні не тільки мінливість і швидкоплинність, але і надзвичайна інтенсивність буття і розжарення тривожних пристрастей, з'єднання полярних явищ – грандіозності зла і величі добра.
Вступ
Актуальність дослідження обраної теми зумовлена тим, що епоха бароко – одна з найбільш цікавих епох в історії світової культури. Цікава вона своїм драматизмом, інтенсивністю, динамікою, контрастністю і, в той же час, гармонією, цілісністю, єдністю. Для нашого часу - смутного, невизначеного, динамічного, що шукає стабільності і впорядкованості, - епоха бароко надзвичайно близька по духу.
Саме тому було цікаво звернутися до цієї теми, щоб знайти в минулому якісь орієнтири, здатні допомогти пошуку себе в складних життєвих колізеях. Звичайно ж, розповісти про всю культуру бароко все одно, що “обійняти неосяжне". Тому у цій дипломній роботі ми зупинимось на архітектурі. Бароко виникає в Європі як проміжна культура між епохами Ренесансу та Просвітництва. Воно було першим синтетичним і тому універсальним напрямком новоєвропейської культури, який виявився у всіх її формах та регіонах. Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві.
Основні риси стилю бароко - парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв - взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Це не просто час переходу від епохи Відродження (XIV-XVI ст.) до епохи Просвіти (XVIIв), а велика значна самостійна фаза в розвитку світової культури. Тому при всій нерівномірності руху країн (що і буде визначати національні особливості духовного життя, створенням національних шкіл), велике значення приділяється загальним моментам, таким, як світовідчування, світорозуміння.
У XVII ст. пануючим стає новий тип світовідчуття, для якого Буття - динамічне, змінне, драматичне. Такий тип мислення, що бачить в самій основі речей суперечність, розірваність, колізію, а не єдність, гармонію, властиву епосі Відродження, поверненням до дуалізму середньовічної релігійної свідомості. Знову світ сприймається в зіставленні матеріального і духовного, природного і божественного, емоційного і раціонального. У результаті виникають роздуми про первинність того або іншого початку, про панування одного над іншим, тобто боротьба ідеалістичного і матеріалістичного підходів в онтології, сенсуалізму і раціоналізму в методології, індуктивного і дедуктивного методів пізнання.
Перебільшена афективність, крайня екзальтація почуттів, прагнення пізнати позамежне, елементи фантастики – усе це вигадливо сплітається у світовідчуванні і художній практиці. Світ у розумінні художників епохи – розірваний і безладний, людина – всього лише жалюгідна іграшка в руках недоступних сил, його життя – ланцюг випадків і вже в силу цього являє собою хаос. А тому світ перебуває в стані нестійкості, йому характерний іманентний стан змін, а закономірності його важковловимі, якщо взагалі збагненні. Бароко як би розколює світ: у ньому поруч з небесним співіснує земне, поруч з піднесеним – низинне.
Для цього динамічного, стрімко мінливого світу характерні не тільки мінливість і швидкоплинність, але і надзвичайна інтенсивність буття і розжарення тривожних пристрастей, з'єднання полярних явищ – грандіозності зла і величі добра. На зміну почуттю міри й ясності Відродження приходять асиметрія і контрасти, грандіозність, перевантаженість декоративними мотивами [7, c.55]. В архітектурі бароко тяжіння до ансамблю, до організації простору. Це майдани, палаци, сходи, фонтани, паркові тераси, басейни, партери.
Актуальність теми полягає в тому що, епоха бароко все ще живе в нашій свідомості, її новизна не застаріла. Драматична напруженість світовідчуття, інтенсивність духовного життя відчувається на відстані, притягаючи через віки. Не слабшає і тяжіння мистецтва бароко: драматургії Шекспіра, архітектурних ансамблів барочного Риму, живопису Рубенса, Рембрандта, скульптури Берніні. Ця тема розкриває не тільки архітектурний аспект але й проблему самобутності та національної гідності українців, що в цей особливий, важкий період в історії нашої молодої країни з величною архаїчною культурою має не аби яке значення для кожної людини, що називає себе українцем, адже в ті роки Україна не тільки була на рівні з Європою але й в дечому випереджала її.
Об’єкт дослідження – бароко в архітектурі Італії та України.
Предмет дослідження – аналіз та порівняння архітектурних творів Італії та України.
Мета і завдання дослідження:
- охарактеризувати бароко Їталії та бароко України;
- з’ясувати чинники, що повпливали на бароко Італії та України;
- висвітлити різницю італійського та українського бароко;
- проаналізувати зміни з початку XVI ст. до кінця XVIII ст.;
- вивчити, як вплинуло бароко на майбутню архітектуру.
Список джерел
1. Арган Дж. К. История итальянского искусства. Пер. с ит. В 2 т. Москва, «Радуга», 1990.
2. Архитектура. Краткий справочник. Гл. ред. М. В. Адамчик. Минск, «Харвест», 2004.
3. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. Київ, «Радянська школа», 1982.
4. Афонькин С. Ю. Всё о чудесах архитектуры. СПб, ООО СЗКЭО «Кристалл», 2009.
5. Вёльфин Г. Ренессанс и барокко. Пер. с нем. Е. Г. Лундберга. СПб, «Азбука-классика», 2004.
6. Виппер Б. Р. Архитектура русского барокко. Москва, «Наука», 1978.
7. Всеобщая история архитектуры. Гл. ред. Баранов Н. В. В 12 томах. Москва, «Стройиздат», 1970.
8. Глазычев В. Л. Архитектура. Энциклопедия. Москва, «Астрель», 2002.
9. Гуляницкий Н. Ф. История архитектуры. Том 1. Москва, «Стройиздат», 1984.
10. Замки. Дворцы. Вед. ред. Е. Ананьева. Москва, «Аванта», 2003.
11. Кидсон П., Мюррей П., Томпсон П. История английской архитектуры. Пер. с англ. Л. А. Игоревского. Москва, ЗАО Центрполиграф, 2003.
12. Кильпе Т. Л. Основы архитектуры. Москва, «Высшая школа», 1984.
13. Локтев В. Л. Барокко от Микеланджело до Гварини. Москва, «Архитектура-С», 2004.
14. Луппов С. П. История строительства Петербурга в первой четверти XVIII века. Ленинград, Издательства АН СССР, 1957.
15. Любимов Л. Искусство Западной Европы. Москва, «Просвещение», 1982.
16. Мески Жан. Замки. Москва, «Астрель АСТ», 2003.
17. Пилявский В. И., Тиц А. А., Ушаков Ю. С. История русской архитектуры. Москва, «Стройиздат», 1984.
18. Прокофьев В. Н. По Италии. Москва, «Искусство», 1971.
19. Станькова Я., Пехар И. Тысячелетнее развитие архитектуры. Пер с чеш. В. К. Иванова. Москва, «Стройиздат», 1987.
20. Саваренская Т. Ф. Западноевропейское градостроительство XVII-XIX веков. Москва, «Стройиздат», 1987.
21. Талепоровский В. Русские архитекторы. Москва, Ленинград, Детгиз, 1953.
22. Чернихов Я. Основы современной архитектуры. Ленинград, Издание ленинградского общества архитекторов, 1930.
23. Шевелев И. Ш. Геометрическая гармония. Кострома, 1963.
24. Шёрбер У. Замки и дворцы Европы. Пер. с нем. Москва, БММ АО, 2003.
25.Эрмитаж. История и архитектура зданий. Ленинград, «Аврора», 1974.
Електронні джерела:
25. http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10775/.
26. http://osvita.ua/vnz/reports/culture/11485/.
27. http://litopys.org.ua/istkult2/ikult242.htm.
28. http://www.alexandria-company.ru/blog/stil-barokko-zhemchuzhina-nepravilnoj-formy/.
29. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE.
30. https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%88%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BA%D0%BE.
31. http://www.arthistory.ru/baroque.htm.
32. http://smallbay.ru/baroc.html.
33. http://stilys.com/styles/baroque.
34. http://www.arhitekto.ru/txt/6barokko02.shtml.
35. http://www.designonstop.com/webdesign/trends/barokko-stil-v-izobrazitelnom-iskusstve-i-ego-osobennosti.htm.