ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СПОСОБИ, ПРИЙОМИ ТА МЕТОДИ ПЕРЕКЛАДУ

РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЇ, ЯК СПОСІБ ДОСЯГНЕННЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ

2.1. Лексичні трансформацій при перекладі з корейської на українську мову

2.2. Синхронний переклад: трансформації на синтаксичному рівні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Характерними тенденціями розвитку сучасного суспільства є посилення процесів глобалізації та інформатизації, що призводять до збільшення інтернаціональних зв’язків і контактів. Розширення глобальної мережі Інтернет надає всі умови для інтернаціонального спілкування – від традиційного листування до голосової та відеокомунікації.

Єдиною перешкодою на цьому шляху залишається мовний бар’єр, подолання якого за допомогою традиційного і машинного перекладу не розв’язує проблеми повністю, оскільки при перекладі виникає низка проблем. Розповсюдження письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень та цінностей інших народів, уможливило взаємодію та взаємозбагачення літератур та культур.

Переклад – це процес трансформації тексту або мовленнєвого вислову з одної мови на текст або мовленнєвий вислів в іншій мові за тієї умови, що смисл та комунікативний намір залишаються незміненими [13, с. 25]. При перекладі текст зазнає трансформації: лексичні, морфологічні (заміна однієї ї форми іншою), синтаксичні (заміна синтаксичної функції слів та словосполучень), стилістичнф (заміна стилістичного забарвлення), семантичниф (заміна не тільки форми вираження змісту, але й самого змісту, а саме тих ознак, за допомогою яких описана ситуація). Крім цього, існують ще змішані трансформації – лексико-семантичні та синтактико-морфологічні.

Корейська мова, на відміну від української, – аглютинативна (має систему різноманітних афіксів, що приєднуються до основ частин мови і таким чином змінюють їхнє граматичне, семантичне та стилістичне значення) і при перекладі на українську мову зазнає набагато більшої кількості трансформацій через значну різницю обох мов [18, с. 120].

Останнім часом значно збільшилася кількість студентів, які бажають вивчити корейську мову. Якщо десять років тому спеціалістів зі знанням корейської мови було порівняно небагато, то сьогодні кількість тих, хто вивчає мову, культуру, економіку Кореї, перевищує показники по європейських мовах. У зв’язку з цим актуальним є дослідження способів, прийомів та методів перекладу з корейської мови на українську. Недостатнє розроблення цієї наукової проблеми, важливої для теорії та практики сучасного сходознавства, і зумовило актуальність обраної теми курсової роботи.

Сучасне перекладознавство загалом активно та всеохопно вивчає переклад як подвійний інтерпретаційно-породжувальний дискурс. Теоретичним підґрунтям курсової роботи є доробок класиків перекладознавства – О. Федорова, Я. Рецкера, В. Комісарова, О. Швейцера, Л. Бархударова, В. С. Виноградова та ін., так і сучасні напрацювання в цій галузі – праці І. Алексєєвої, Д. Єрмоловича, Л. Нелюбіна.

Фахівці в галузі перекладознавства розробляли такі загальнотеоретичні проблеми, як еквівалентність та адекватність, теорія перекладацьких відповідностей, класифікація типів текстів, цілей перекладача, характеру передбачуваного реципієнта з погляду вимог до здійснення перекладацької діяльності, проблеми семантичної та прагматичної адаптації тексту, проблеми синтаксичного варіювання, лексичних та граматичних трансформацій у перекладі тощо; розробляли також й окремі проблеми перекладу текстів того чи іншого типу, стилю, підстилю, жанру залежно від конкретної пари мов.

Теоретичні та практичні здобутки, важливі для осмислення способів, прийомів та методів перекладу з корейської мови, містять праці І. С. Пєшкової, В. В. Литвиненка, В. В. Анікіної, І. Є. Хвана.

Мета дослідження – проаналізувати способи, прийоми та методи перекладу з корейської мови на українську.

Реалізація поставленої мети передбачала розв’язання таких завдань:

- обґрунтувати способи прийомита методи перекладу;

- схарактеризувати лексичні трансформацій при перекладі з корейської на українську мову;

- з’ясувати особливості синхронного перекладу та трансформації на синтаксичному рівні.

Об’єкт дослідження становлять тексти як посередник процесу перекладу з корейської на українську мову, що дозволяють встановити перекладацькі закономірності, способи та прийоми еквівалентної передачі різноманітної й багатопланової інформації оригіналу в перекладі [4, с. 16].

Предметом дослідження є лексичні та синтаксичні трансформації перекладу.

Матеріалом дослідження послугували стенограми виступів політиків Республіки Корея, дібрані із інтернет-ресурсів.

Методи дослідження. Обраний об’єкт вивчення зумовив потребу комплексного підходу до аналізу та пояснення. З огляду на це в курсовій роботі застосовано різні лінгвістичні методи: аналітично-описовий, що дав змогу вивчити об’єкт дослідження, виявити його структурно-семантичні особливості; комплексний порівняльно-перекладознавчий і семантичний аналіз, трансформаційний і контекстуальний методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в межах корейсько-української мовної пари комплексно схарактеризовано лексичні та синтаксичні трансформації перекладу.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (34 позиції).

Переклад – важлива складова суспільного розвитку, це спосіб взаєморозуміння між людьми. Але щоб бути гарним фахівцем з перекладу, потрібно добре знати мову та використовувати різні способи та прийоми перекладу, які, як правило, допомагають правильно перекладати і доносити інформацію до людей так, щоб вони її розуміли.

Корейська мова має певні лексичні особливості, що мають вплив на якість перекладу. По-перше, це велика кількість іншомовних запозичень. По-друге, різноманітність діалектів на Корейському півострові, найхарактернішими рисами яких є: «цокання» в північнокорейських діалектах і «чокання» в південнокорейських; «шокання» в північнокорейських діалектах і «сокання» в південнокорейських; північнокорейські діалекти можна визначити як “ㄷ – діалекти” і протиставити їм південнокорейський “ㅈ – діалект”; північнокорейські діалекти можна визначити як “р – діалект” і протиставити їм південнокорейський “л – діалект”; північнокорейські діалекти можна визначити як «нь – діалект» та протиставити їм південнокорейський “й – діалект”.

Що стосується знання перекладачем фонетичних та граматичних особливостей корейських діалектів, можна зазначити, що вивчити їх досить неважко, знаючи літературну корейську мову. По-третє, наявність у корейські мові ідіом, жаргонів, розмовної лексики, евфемізмів, спеціальної лексики (термінології), архаїзмів. Переклад такої лексики вимагає досконалого знання мови та розуміння її значення. Остання умова є дуже важливою, адже через певні культурні та лінгвокраїнознавчі відмінності у мовах буквальні еквіваленти можуть мати абсолютно протилежне значення. По-четверте, наявність особливих форм ввічливості – суфікс ввічливості –시, який приєднується до другої основи дієслова і вживається у випадках, коли друга чи третя особа у якомусь відношенні вища, ніж той, хто говорить, або коли з ним або про нього розмовляють підкреслено ввічливо. Знання форм ввічливості свідчить про культурну та лінгвістичну компетенцію перекладача.

Адекватний переклад таких слів вимагає від перекладача знання їх точного значення та тих слів, у сполученні з якими вони вживаються.

Відмінності в структурі речень і порядку слів в обох мовах значно ускладнюють роботу перекладачів на синтаксичному рівні, тому їм доводиться частіше звертатися до стратегії очікування, пауза може затягтися, що небажано, оскільки синхроніст повинен переводити в темпі оратора. Для того щоб подолати такий бар’єр, можна розбити складне речення на ряд простих, використовувати для їхнього зв’язку більше сполучних конструкцій. У будь-якому випадку для виконання адекватного перекладу фахівцеві з перекладу необхідно розуміти всі особливості граматики корейської мови, володіти відповідною лінгвістичною компетенцією і мати хороший рівень знань з предмета перекладу. Отже, стратегія очікування і стратегія лінійності – це перші сходинки для відпрацювання навику синхронного перекладу з корейської мови на українську. Надалі з досвідом перекладач зможе на створеній базі впевнено застосовувати стратегію прогнозування, стратегію компресії, краще оперувати короткочасною пам’яттю і навичками перекладу, що дозволить більш кваліфіковано здійснювати переклад.

Отже, перекладач повинен не лише добре знати вихідну мову й мову перекладу, але й осмислювати й постійно простежувати динаміку мов, знати особливості культури та традицій, які, безумовно, відображені в мові народу.