« Назад

Вступ

Дослідники у сфері етики та філософії відзначають характерне для сучасної доби загострення інтересу до моральних проблем та водночас релятивізацію морально-етичних норм.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подальшого аналізу етичного дискурсу сьогодення, зокрема релятивізму, який є дотичним до різноманітних аспектів соціального, культурного та морального життя людини. У зв’язку із появою принципово нових проблем сучасності (зокрема, глобалізаційних впливів, неконвенційних війн, появою прикладних питань біоетики і под.), багатокритеріальною та багатокомпонентною діяльністю сучасної людини, моральні проблеми набувають нової специфіки, стають ще більш неоднозначними. Саме тому філософи акцентують на необхідності індивідуального підходу, відносності існуючих оцінок сучасних подій та явищ, умовності ціннісних шкал та сходжень, врахуванні контекстів, динаміки та необхідності адекватної інтерпретації того, що аналізується; разом з тим – на утвердженні моральної відповідальності як індивідуальної, так і суспільної.

Сучасна етика пов’язана з поняттям “постмодерністської чутливості” та концептуалізує соціокультурний простір як ацентричний та плюралістичний, у якому, за словами Ж. Делеза, немислимі дуалізм чи дихотомія навіть у примітивній формі добра та зла. Маємо також відзначити слушність слів Ж. Ліотара про те, що постмодерне знання – не просто знаряддя авторитетів; воно підвищує нашу чутливість до відмінностей і посилює нашу спроможність терпіти неспіввимірність.

Проблеми у дослідженнях даної теми пов’язані із постановкою самого питання релятивізму, який також є відносним; оцінкою відносності в сфері етики і моралі; неузгодженістю з поняттям моральної норми; різними вимірами в епістемологічній, загальнонауковій та етичній сферах; визначенням в контексті суміжних понять (плюралізму, ацентризму, суб’єктивізму, скептицизму…); іронією щодо культурного релятивізму і пов’язаних з ним питань толерантності, терпимості тощо.

Варто зазначити, що релятивізм відокремлено (як загальний принцип) непослідовний, тобто не може бути автономним, оскільки неможливо уявити існування “абсолютного релятивізму”. Саме тому релятивність зажди виступає характерною рисою, ознакою, властивістю чогось. Зокрема, релятивізм як інтелектуальна настанова, припускає, що будь-яке явище може мати ще одне пояснення, що і є запорукою поступу науки чи філософії, в якій не знаходимо остаточних істин. Відносність завжди присутня в пізнанні, оскільки існує попередній досвід, свідомість людини не є чистою сама по собі.

При розгляді даної проблеми виникає питання про сумісність поняття моральної норми та релятивного підходу в етиці. Сама моральна норма не може бути ситуативною чи відносною, таким є її застосування. Вона може мати ситуативне походження, тобто сформуватись за таких обставин, коли спрямована на вирішення конкретної моральної дилеми, а тому залежить від вибору людини, який і є власне предметом моралі. Моральні дилеми є джерелом міркування про мораль як щось відносне, а способи їх вирішення дають підстави говорити про існування релятивізму в етиці.

Розглядаючи релятивізм як настанову (а не як самостійний принцип) в етиці, постає питання про його межі. Можна припустити, що відносність полягає в тому, аби вірити іншому в його здатність ставити “добрі” межі, тобто що існують такі умови, за яких кожен може позитивно визначати етичні положення. Отже, відносність в етичному вимірі передбачає апеляцію до совісті, постійних сумнівів у існуючих нормах (внутрішніх і зовнішніх), повсякчасного їх переосмислення. У цьому випадку завдання релятивізму полягає не у примноженні сумнівів щодо метанаративів, а контекстуально зорієнтованій розумовій діяльності. Для релятивізму такого типу властиво бачити у моральному вчинку не лише етичні засновки та їх культурну обумовленість, але потенціал морального пошуку та виправдання. Категоризування вчинку за ознакою добро/зло часто не подає перспектив на проникнення у його суть.

Більшість дослідників погоджуються, що запорукою розвитку суспільства є постійна адаптація морально-етичної сфери до вимог духу часу, оскільки мораль не зводиться до визначень добра та зла, а є тим феноменом, який потребує постійного інтелектуального втручання. Мораль поза мисленням костеніє і перетворюється в догму. Можемо припустити, що релятивність, яка постає передумовою розуміння та довіри, необхідна етиці взагалі, а не лише сучасній (чи постмодерній). У зв’язку з цим постає питання щодо специфіки релятивності сучасної доби, на яке не маємо остаточної відповіді, оскільки навіть дослідники є включеними в цю добу.

Об’єктом дослідження постає сучасна етика; предметом – релятивність як її характерна риса.

Мета роботи полягає у виявленні особливостей релятивізму в етико-філософському та соціокультурному вимірах. Мета реалізується в таких завданнях:

- проаналізувати значення релятивізму в контексті наукового та філософського знання;

- окреслити підходи до визначення морального релятивізму;

- виявити особливості етики доби Постмодерну;

- розглянути релятивність як визначальну ознаку постмодерної етики;

- проаналізувати відносність в контексті основних етичних категорій;

- з’ясувати роль відносності в системі основоположних етичних понять добра та зла;

- розкрити специфіку взаємозв’язку релятивності, свободи, обов’язку та відповідальності;

- проаналізувати феномен культурного релятивізму;

- розглянути прояви релятивізму в сучасному соціокультурному вимірі.

Ступінь наукового дослідження теми. Розробка методології проблеми релятивізму є предметом широкого наукового дослідження та опирається на праці філософів, дослідників наукового пізнання (Т. Кун, Л. Мікешина, Є. Мамчур), етиків (В. Малахов, А. Гусейнов), соціологів (З. Бауман, К. Мангайм), психологів (В. Франкл), політологів (А. Бенуа), завдяки чому вдалося проаналізувати різні аспекти релятивності. Використану літературу можна згрупувати наступним чином:

До першої групи літературних джерел варто віднести праці авторів, що розглядають відносність в контексті становлення наукового знання та пошуків наукової істини: Т. Кун “Структура наукових революцій”, К. Поппер “Логіка та ріст наукового знання”, Л. Вітгенштайн “Логіко-філософський трактат”, Р. Рорті “Релятивізм: знайдене і зроблене”.

Наступну групу становлять праці теоретиків постмодернізму Ж. Ліотара “Ситуація Постмодерну”, З. Баумана “Життя в фрагментах: есе про постмодерну мораль”. В контексті постмодерної доби звертаємось також до філософії екзистенціалізму, в якій розроблялась проблематика етичної релятивності (Ж.-П. Сартр “Екзистенціалізм – це гуманізм”, представник екзистенціальної психології В. Франкл “Психотерапія на практиці”). Серед українських дослідників, що аналізують постмодерну проблематику, можемо назвати В. Малахова, Д. Сепетого, Ю. Андруховича.

Варто виділити праці загального етичного спрямування, у яких здійснюється переосмислення основних етичних понять – Л. Свендсен “Філософія зла”, А. Бадью “Етика: нарис про свідомість зла”. Дослідники акцентують на можливості людини обирати між добром та злом та зосереджують увагу на практичному характері морального зла. Осмислення свободи та відповідальності здійснено у науковому доробку М. Ріделя, І. Берліна і також у творах Е. Фрома та А. Шопенгауера.

Наступну групу літературних джерел становлять праці дослідників, які висвітлюють проблеми релятивності, аналізуючи в даному контексті різні особливості сучасного стану: зокрема, це праці Ж. Бодріяра “В тіні мовчазної більшості”, “Дух тероризму”; специфіку сьогодення також висвітлюють у своїх роботах У. Еко, С. Бенхабіб, В. Малахов (рос.)

Методологія. Для здійснення дослідження було використано системний та частково міждисциплінарний підходи, оскільки стосується питань об’єктивності, істини, пізнання, тобто загально філософських пошуків; а також природничих наук, особливо на сучасному (починаючи з др. п. ХХст.) етапі розвитку. Етичний вимір релятивізму взаємопов'язаний із культурним виміром (відповідно політичним та соціальним), психологічними особливостями в рамках індивідуального підходу та прикладними моральними проблемами.

Способами досягнення мети дослідження є загальнонаукові методи: індукції – через розкриття окремих аспектів релятивізму визначити його як комплексне явище; дедукції – виходячи із загальних визначень та вражень про принцип відносності виявити його етичний аспект. Застосовано метод аналізу, зокрема стосовно культурного релятивізму та окремих його сучасних проявів; також аналізуються основоположні етичні категорії (добро, зло, свобода та відповідальність) в контексті їх переосмислення на засадах визнання принципу релятивності. Методологічна база також забезпечується застосуванням аксіологічного та структурно-функціонального методів.

Наукова новизна роботи полягає у спробі позитивної характеристики етичного аспекту релятивності в соціокультурній дійсності.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні окремих сфер етики та соціальної філософії.

Практичне – у виявленні способів адекватного сприйняття релятивної настанови, а також у пошуках можливостей максимально позитивного вирішення моральних дилем, які власне і виступають джерелом міркувань про відносність в етиці.

Мета і завдання роботи обумовили її структуру, яка передбачає наявність трьох розділів. У першому розділі “Загальна етична ситуація доби Постмодерну: критика традиційної етики ” аналізується науково-філософське визначення релятивізму (в контексті постнекласичного інтелектуального досвіду), а також провідні етичні тенденції доби, які осмислюються не лише у творах філософів-постмодерністів, а також і в екзистенціалізмі та аналітичній філософії; у працях, де здійснюється критика постмодернізму. Епістемологічні роздуми з приводу відносності та об’єктивності виступають передумовою етичного осмислення цих понять.

У другому розділі “Релятивізм в контексті переосмислення етичних категорій” аналізується динаміка категорій добра, зла, свободи та відповідальності. Акцентується на тому, що лише “живий” вибір людини може бути предметом моралі, а релятивізм не виступає “змішуванням” доброго та поганого.

У третьому розділі аналізуються деякі прикладні аспекти етики сучасної доби, зокрема феномен культурного релятивізму, проблеми мультикультуралізму, тероризму, агресії в соціально-культурному вимірі. Розглядається питання співіснування різних ціннісно-культурних настанов.

Висновки

Релятивність було розглянуто у сфері міждисциплінарних перетинів етики, філософії та частково соціології культури.

Історія філософії та історія науки знаменує спільну проблематику епістемологічного характеру щодо проблеми релятивізму. Остання увиразнювалась під різними поглядами та підходами, проте головно апелювала до проблеми відношення висловлювань про світ та онтологією самого світу, яку сформулювали ще софісти та скептики. Якщо у класичній філософії вважалось, що свідомість здатна адекватно відображати реальність, а відтак наукове пізнання може бути об'єктивним та незалежним, то у некласичній філософії віра у об'єктивність підривається за підставі мовних, культурних, історичних, персональних та інших чинників формування і деформування наукових знань. Знання завжди є чиїмись знаннями і завжди маємо справу із інтерпретацією цих знань. Відтак, акцент зміщується із свідомості як такої на засоби пізнання, а головно мову. Водночас питання істини перманентно потребує ревізії, оскільки істина у кожному підході різниться, а підходи самі по собі зрівнюються в правах. Проте проблема істини не завше є предметом конвенції чи ефективності (інструментальний підхід), але й орієнтиром і настановою до наукового пошуку. На нашу думку, важливо припускати не лише можливість об'єктивної істини чи моральної норми, але й таку ж можливість їх неіснування, а отже універсальність та тотальність світу потенційно може виявитись метафізичною ознакою однаковою мірою як і його релятивність.

Попри те, що етичний релятивізм не торкається проблеми пізнаваності істини, проблема етичних універсалій перегукується із питанням щодо об’єктивної реальності загалом. В етичній сфері, можемо говорити не про заперечення чи ствердження існування універсальної моралі, а про можливість допускати обидва варіанти.

Спроби етичного осмислення сучасності здійснюються крізь призму постмодернізму. На ситуативності моральних норм, цінностей та підкресленні двоякої суб’єктивності людського буття (людина сама себе творить та водночас не може вийти за межі власної суб’єктивності ) акцентує екзистенціалізм (Ж. Сартр, В. Франкл). Розгляд проблем питань відносності через протиставлення морального релятивізму абсолютизму чи універсалізму є дещо спрощеним, оскільки релятивність стосується швидше здійснення моралі, а не відносності етики як такої. З. Бауман та В. Франкл наголошують людській недосконалості та необхідності постійного пошуку найкращих моральних рішень у кожній життєвій ситуації, а отже релятивність постає внутрішньою (і невід’ємною) властивістю людської недосконалості. Орієнтиром у світі “постмодерної неспівмірності” є власне моральне чуття.

В контексті осмислення етичних понять варто ще раз наголосити, що мораль не зводиться до визначень добра та зла, але є тим феноменом, який потребує постійного інтелектуального втручання. Поза мисленням мораль перетворюється у догму. Відтак релятивність не виступає змішуванням доброго і поганого, тому не нівелює значимості самих етичних категорій.

Сучасний етичний дискурс залучає поняття свободи і відповідальності, як такі, що корелюються із поняттям морального чуття. Зважаючи на неможливість тотальної детермінації моральними нормами повсякчасної діяльності людини, необхідність у свободі моральної дії конституює відповідальність щодо вибору.

Інтенційність морального вибору виражається у практичному здійсненні, а тому передбачає пошук морального виправдання щодо конкретного здійснення свободи людини, що обумовлює її відповідальність перед іншим. Протилежною є ситуація елімінації настанови на виправдання під прикриттям абстрактних моральних норм, що вказує на неповноту підходу, який потенційно забезпечується релятивністю. Дослідники звертають увагу не лише на реальний вчинок у конкретній ситуації, але й на перспективу вчинку, який має своїм підґрунтям не ідеал як такий, а ідеал у конкретній ситуації.

Свобода є не природнім феноменом, а соціальним конструктом. Її здійснення залежить від стану самосвідомості, соціокультурних та історичних аспектів, інтелектуальної активності людини, людських інтерпретативних здатностей, усвідомлення взаємозалежності свободи і відповідальності, а головно розуміння, що свобода має як персональний вимір, так і соціально-політичний, а тому мусить мати способи гармонійного взаємодоповнення як інституціями, так і дискурсом.

Релятивність як ознака свободи полягає у внутрішніх стосунках із відповідальністю, а міра відповідальності і міра свободи прямопропорційні. Адже, лише беручи відповідальність за збереження свободи іншого, можемо сподіватись на збереження повноти персональної свободи.

Моральна свобода полягає у здійсненні вільного вибору на основі моральних норм. Моральні норми, як ми вже зазначали, не є предметом релятивізму, але таким є їх застосування, а головно вибір. Здійснюючи вибір, людина орієнтується на множину чинників, серед яких як когнітивні передумови її пізнання, так і релігійні почуття чи політичні переконання, а то й економічний дискомфорт. Тому свобода морального вибору є свободою вибору взагалі, що вказує на свободу як цінність вибирати, але актуалізує свободу як конкретний вибір.

Культурний релятивізм як джерело морального релятивізму спричинюється до прояву негативних наслідків протистояння різних етичних світів, проте вказує також на шлях подолання протистояння культур через виявлення слабких місць у структурі взаємовідносин цих культур. Більше того, наслідком спроби подолання універсалізму етики певних культур з метою мирного співіснування є утворення метанорми щодо їх взаємодії. Проте, важливо наголосити на необхідності настанови щодо функціонування цієї норми як умови мирного співіснування, а не як універсального принципу існування усіх культур. Така настанова полягатиме у розумінні культурою необхідності подолання певних власних “гострих кутів” на рівні із такими ж діями інших долучених культур.

Часто дослідники (Ф. Беквіт, С. Бенхабіб, С. Лоу) критично осмислюють проблему морального релятивізму та пропонують повернути раціональний підхід до етичних питань. На їхню думку, позиція про відносність істини є просто глибоко вкоріненою у суспільстві, нав’язаною, тому не відображає справжнє ставлення суспільства до моральних проблем. Однак, навіть, займаючи таку однозначну позицію, вони все ж не є однобічними у своєму аналізі. Науковці (на різних рівнях – в сферах соціології, філософії культури, етики) акцентують на необхідності “здатності до універсалізації”, підкреслюючи, що саме загальнолюдська моральність зобов’язує поважати всю різноманітність конкретних проявів людського життя.

Отож, проблема релятивності не носить однозначного характеру, а тому потребує подальших досліджень в сфері прикладної етики та інших феноменів сучасної соціокультурної дійсності.

Список використаної літератури

1. Андрухович Ю. Повернення літератури / Ю. Андрухович // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/andr-pl.htm.

2. Бадью А. Этика: Очерк о сознании зла / А. Бадью; [пер. с франц. В. Лапицкого]. – СПб.: Machina, 2006. – 126с.

3. Беквит Ф. Философские проблемы нравственного релятивизма / Ф. Беквит // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apologetika.ru/win/index.php3?razd=1&id1=13&id2=78.

4. Бенуа А. Что такое расизм? / А. де Бенуа // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.velesova-sloboda.org/antrop/benois-racism.html.

5. Бенхабиб С. Притязания культуры / С. Бенхабиб; [пер. с англ. Под. ред. В. Иноземцева]. – М.: Логос, 2003. – 350 с.

6. Берлин И. Две концепции свободы / И. Берлин // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kant.narod.ru/berlin.htm.

7. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства / Ж. Бодрийяр // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Bodr/Mol_Bol.php.

8. Бодрийяр Ж. Дух терроризма / Ж. Бодрийяр // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.inosmi.ru/translation/142061.html.

9. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла/ Ж. Бодрийяр // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.philosophy.ru/library/baud/zlo.html.

10. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження / Л. Вітгенштайн. — Київ: Основи. — 1995. 311 с.

11. Грабовський С. Парадокси постмодерну / С. Грабовський // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.religion.in.ua/main/analitica/14709-paradoksi-postmodernu.html.

12. Гусейнов А. Этика ненасилия / А. Гусейнов // Вопросы философии. – 1992. – №3. – С.72-81.

13. Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. Этика: учебник / А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. – М.: Гардарика, 1998. – 472 с.

14. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология / Э. Гуссерль // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://philosophy.ru/library/husserl/01/05.html.

15. Даазе К. Тероризм – поняття, теорії та стратегії протидії. Результати та проблеми соціально-наукових досліджень / К. Даазе // Ї. – 2002. – №25. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n25texts/daase.htm.

16. Еко У. Священні війни, емоції та здоровий глузд / У. Еко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: krytyka.com/cms/front_content.php?idart=572.

17. Єрмоленко А. Сучасна практична філософія: проблеми, теорії, концепції / А.Єрмоленко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sofy.kiev.ua/pf1/ermol.htm‎.

18. История этических учений: Учебник / Под ред. А. А. Гусейнова. – М.: Гардарики, 2003. - 911 с.

19. Кадикало А. Відносність як поняття у філософії та науці: історична панорама та сучасність / А. Кадикало // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Filosofia/2011_692/15.pdf.

20. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей / Б. Констан // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.inliberty.ru/library/classic/510/.

21. Круглов А. Моральний релятивизм // Словарь. Избранные эссе / А. Круглов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.alkruglov.narod.ru/relat.html.

22. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://psylib.ukrweb.net/books/kunts01/.

23. Лиотар Ж. Ситуация постмодерна / Ж. Лиотар // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/liot/.

24. Лоу С. Философский тренинг / С. Лоу – М.: АСТ, 2007. – 352 с. – C.62-77.

25. Лук’янець В. С. Філософський постмодерн // В. С. Лук’янець, О.М. Соболь. – К.: Абрис, 1998. – 352с.

26. Лютий Т. Нігілізм: Анатомія Ніщо / Т. Лютий. – К.: ПАРАПАН, 2002. – 296с.

27. Майерc Д. Социальная психология / Д. Майєрс // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.koob.ru/myers/social_psychology_1.

28. Макінтайр А. Після чесноти / А. Макінтайр. – К.: Дух і літера, 2002.

29. Малахов В. Культурный плюрализм versus мультикультуралізм / В. Малахов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iph.ras.ru/uplfile/ethics/RC/ed/f/malachov.html.

30. Малахов В. О политическом употреблении культурных различий/ В. Малахов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intelros.ru/pdf/siniy_divan/2005_06/4.pdf.

31. Малахов В. Право бути собою / В. Малахов. – К.: Дух і літера, 2008. – 336с.

32. Малахов В. Скромное обаяние расизма/ В. Малахов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.intellectuals.ru/malakhov/izbran/9brasizm.htm.

33. Малахов В. Етика: курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Малахов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://freelib.in.ua/blog/svoboda_diji_svoboda_viboru_svoboda_voli/2009-12-06-1940.

34. Мамчур Е. Объективность науки и релятивизм: (К дискуссиям в современной эпистемологии) / Е. Мамчур // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iph.ras.ru/page50904290.htm.

35. Манхейм К. Избранное: Социология культуры / К. Манхейм. – М.; СПб.: Университетская книга, – 2000. – 501 с. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000764/index.shtml.

36. Микешина Л. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования / Л. Микешина. — М.: Прогресс-Традиция, 2005. — 464 с.

37. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ст.1) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105.

38. Нарский И. Иммануил Кант / И. Нарский – М.: Мысль, 1976. – 208 с.

39. Ортега-и-Гассет Х. Тема нашего времени // Что такое философия? / Х. Ортега-и-Гассет. – М.: Наука, 1991. – 408с.

40. Петрушенко В. Після Макінтайра: проблеми і шляхи розвитку сучасної моральної філософії / В. Петрушенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vnulp/Filosofia/2012_723/01.pdf‎.

41. Поппер К. Логика и рост научного знание / К. Поппер // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mindspring.narod.ru/lib/phil/popper-logic.html.

42. Порус В. Рациональность. Наука Культура / В. Порус // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.filosofa.net/book-148-page-29.html.

43. Проскуликов Є. Леві нас: етика на шляху езистенційної діалектики / Є. Проскуликов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/evgenijproskulikov/Home/filosofia/e-levinas-etika-na-slahu-ekzistencijnoie-dialektiki.

44. Рідель М. Свобода і відповідальність / М. Рідель // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К., 1996. – 247 с.

45. Роберт У. Квантовая психология // У.Роберт; [пер. с англ. Я. Невструев]. – К.: Янус, 1998. – 224 с.

46. Рорти Р. Релятивизм: найденное и сделаное / Р. Рорти // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ru.convdocs.org/docs/index-120569.html‎.

47. Сартр Ж. П. Екзистенциализм - ето гуманизм / Ж. П. Сартр // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://psylib.ukrweb.net/books/sartr01/index.htm.

48. Сватко Я. Тероризм і глобалізація - два боки однієї медалі / Я. Сватко // Ї. – 2002. – №25. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n25texts/svatko.htm.

49. Свендсен Л. Философия зла / Л. Свендсен; пер. с норв. Н. Шинкаренка. – М.: Прогресс-традиция, 2008. – 352с.

50. Сепетий Д. Філософія смислу В. Франкла як автономна етика відповідальності / Д. Сепетий // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dsepetij.ho.ua/frankl.htm.

51. Танчин І. Соціологія: навч. посіб. / І. Танчин // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-96576.html.

52. Франкл В. Динаміка і цінності / В. Франкл; [пер. з нім. Н. Костенко] // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.management.com.ua/vision/vis002.html‎.

53. Франкл В. Психотерапия на практике / В. Франкл // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://krotov.info/lib_sec/21_f/fra/nkl_01.htm.

54. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/from_an/index.php.

55. Шеллер М. Сутність моральної особистості / М. Шеллер // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/sheler.html‎.

56. Шопенгауер А. Свобода воли и нравственность / А. Шопенгауер. – М.: Республика, 1992. – 448с.

57. Bauman Z. Life in Fragments: Essays on Postmodern Morality. London: Blackwell, 1995.

58. Hoffman B. Inside terrorism / B. Hoffman // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?id=RSzyEx4do48C&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false.