Курсова робота Особливості розвитку балетного театру в добу постмодерну

Вступ

Розділ 1. Історичні основи дослідження особливості розвитку балетного театру в добу постмодерну

1.1. Постмодерн i його ознаки в балетному театрі

1.2. Розвитку балетного театру в добу постмодерну

Висновки до розділу

Розділ 2. Творчості хореографів балетного театру постмодерну

2.1. Традиції у постмодерній творчості І. Кіліана

2.2. Творчість Раду Поклітару

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Сучасні процеси в авторських балетних театрах другої половини ХХ ст. не підлягають загальним стилістичним характеристикам танцю і балету модерну, неокласики та постмодернізму, тому можна вважати за доцільне назвати ці новітні авторські балети, у яких переважає суб’єктивний роздум на певну тему (літературний текст чи авторський роздум) шляхом синтезу хореографічного тексту з різними видами мистецтв і з особливою індивідуальною стилістикою – балетним постмодерном, виходячи із принципів постмодерної культури і синтезу мистецтв. Також постмодерну в балеті притаманна суб’єктивна авторська ідея, що базується на філософських ідеях – психоаналізу, інтуїтивізму, екзистенціалізму, деконструкції, містичного комізму тощо.

Однією з основних цінностей постмодернізму вважається нічим не обмежена свобода самовираження художника, яка базується на принципі «все дозволено».

Основоположними принципами постмодернізму в мистецтві стають переважне використання вже готових форм, запозичення художнього матеріалу, умовність понять прекрасного і потворного тощо. З кінця ХХ століття балетний театр звертається до класичних творів та трактує їх як абсолютно новий текст. Інтерпретатори видозмінюють запозичений матеріал, вилучають із природного контексту, і поміщають в нову, невластиву йому сферу. Повторити той набір cенсів, який був вкладений в авторський текст неможливо, в кожному новому культурному контексті текст відтворюється інакше, життя постійно змінюється, і це щоразу позначається на змістовному малюнку твору.

Мета дослідження є з’ясування особливостей розвитку балетного театру в добу постмодерну.

Об’єкт дослідження – визначні хореографи балетних театрів періоду постмодерну.

Предмет дослідження – розвиток балетного театру в добу постмодерну.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити постмодерн i його ознаки в балетному театрі;

- дослідити розвитку балетного театру в добу постмодерну;

- розглянути традиції у постмодерній творчості І. Кіліана;

- розглянути творчість Раду Поклітару.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 27 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Постмодерн (від фр. postmodernе – той, що йде після модерну) – стиль сучасної хореографії франко-російського походження. Цим терміном ми позначаємо загальну стилістику балету другої половин ХХ століття. Постмодерний балет – це суб’єктивні авторські роздуми і концепція балетмейстера на певну тематику; авторські редакції та сюжет, переосмислення певних балетних постановок, еротизацію, синтез різних видів мистецтв у балеті (музики, театру, пантоміми, кінематографічних прийомів, відеоарту, співу, конферансу), поєднання симетрії та асиметрії, деконструкції, синтезу технік (класичний танець, контемпорарі данс, імпровізація, модерн джаз танець, хіп-хоп танець), також (ілюзія та маніпуляція, акробатика, пересувні механізми та декорації, піротехнічні та світлові інновації), звернення до вічних проблем людства, відстоювання моральних і християнських принципів за Достоєвським, аналіз конфлікту між злом і добром, використання механічних маніпуляцій, новітніх технологій тощо дерландському театрі танцю, що під його керівництвом зазнав всесвітньої слави.

Іржи Кіліан вже у перших постановках прагнув до оновлення танцювальної техніки та зближення класичної та сучасної хореографії, які у роки його творчого становлення сприймалися як опозиційні. В одному з інтерв’ю він назвав себе «еклектиком», котрий прагне до поєднання сучасного та класичного танцю. Кіліан вважає, що класична та сучасна хореографія повинні мирно співіснувати, доповнюючи одне одного своїми фарбами.

Багатьом творам балетмейстера властива легка іронічність по відношенню до стандартів класичного балету. Кіліан виражає власне ставлення до класичної спадщини у «Симфонії ре мажор» Гайдна, де демонструє почуття гумору. Цілком в традиціях постмодерну балетмейстер з іронією ставиться до танцювальних штампів класичного балету, використовуючи легко впізнавані балетні цитати, приправлені кумедністю.

Танцювальна лексика І. Кіліана базується на органічному поєднанні технічних принципів класичної хореографії та танцю модерн, загальна ж художня конструкція творів є типовою для естетики постмодерну (мозаїчність частин, вторинність по відношенню до першоджерел, провокаційність, епатажність тощо).

Виникнення постмодерністського балетного театру на Україні пов’язано з ім’ям Раду Поклітару – одного з провідних хореографів сучасності, та створенням ним у 2006 році театру «Київ модерн-балету». Раду Поклітару відомий як постановник найбільш сміливих прочитань всесвітньо відомих класичних творів, оновленням форми і лексики сучасного танцю. У творчих експериментах Р. Поклітару відчувається інтерференція західноєвропейського танцювального мистецтва, передусім, вплив твочості М. Ека, хоча сам Р. Поклітару вважає, що «рівняння в мистецтві – не дуже хороший стимул для творчості. Не дуже добре ходити строєм, кожен йде своєю дорогою».

Р. Поклітару притаманні низці постмодерністських інтерпретацій класичних балетів кінця ХХ – початку ХХІ століття, а саме:

1) створення нових форм, видів і жанрів;

2) відродження традицій художньої класики, діалог з нею, включення елементів великих стилів минулого в нові форми мистецтва;

3) іронічна інтонація, змішання раціонального, серйозного, піднесеного – з ірраціональним, ігровим, жартівливим;

4) орієнтація мистецтва одночасно і на масу, і на еліту;

5) стильової плюралізм.

Балету Р. Поклітару притаманні гумор, іронічність, але крізь іронію і розважальність проступає іноді агресивність, яка заздалегідь готує глядача до трагічного фіналу.

Постмодерністський балетний театр розірвав традиційні взаємовідносини глядача із класичним пишним видовищем, позбавленим сучасних cенсів. Відкриття можливості розширення і поглиблення такої важливої категорії у театрі, як актуальність, сучасність текстів, допомогло сцені подолати лінійне мислення як постановників, виконавців, так і глядачів, виробити сучасну мову виразних засобів і, можливо, заявити про народження нового постбалетного театру.

Р. Поклітару вважає, що «…сучасний танець в наші дні знаходиться на етапі завоювання все нових і нових людей, нових і нових сердець, і це стосується не тільки України, Росії, Грузії, але і Заходу». Відповідальність і обов'язок глядача розмірковувати самостійно, складати свій спектакль з фрагментів театрального видовища.

Глядачі не є просто відстороненими спостерігачами дій, що відбуваються на сцені, але виступають також у ролі інтерпретаторів. У своїй статті «Емансипований глядач» Раньсер не коментує поділ театру на класичний і сучасний, але припускає, що постдраматичний театр дає більше можливостей для формування індивідуальної глядацької історії.

1. Абдоков Ю.Б. Музыкальная поэтика хореографии: пластическая интерпретация музыки в хореографическом искусстве. Взгляд композитора / Юрий Борисович Абдоков. – М.: МГАХ, РАТИ-ГИТИС, 2009. – 272 с.

2. Афанасьева Т.Ю. К вопросу о постмодерне и стилевых стратегиях современного искусства (постмодерн в театре, кино, литературе, живописи) [Електронний ресурс] / Татьяна Юрьевна Афанасьева. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/philosophy-and-philology-311/the-logic-of-ethics-and-aesthetics-311/7579-on-the-postmodern.

3. Батракова С. Проблема интерпретации вчера и сегодня / Батракова С. // В сб.: Западное искусство. XX век: проблемы интерпретации. – М.: КомКнига, 2007. – 288с.

4. Беляева Е. Премьеры Иржи Килиана и Йормы Эло [Електронний ресурс] / Екатерина Беляева. – 2012. – 29 нояб. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.belcanto.ru/12112901.html.

5. Бойко О.С. Хореографічний образ як втілення національно-художнього мислення / О.С. Бойко // Наука і освіта: матеріали Міжнар.: наук. -практ. конф. – Д.: [б. в. ]. 2005. – С. 19-20.

6. Венедиктова Л. Некоторые аспекты хореографии постмодерна / Л. Венедиктова // Вестник Московского государственного университета. — М., 2000. — Т. 3. — № 6. — С. 11–16.

7. Гирцанов А.А. Постмодернизм – Энциклопедия / А.А. Гирцанов, М.А. Можейко. – Минск: Интерп-рессервис Книжный Дом, 2001. – 1040 с.

8. Гройс Б. Инновационная культура [Електронний ресурс] / Б. Гройс. – Режим доступу: https://sociology.mephi.ru/docs/innovatika/html/innovacionnya_kultura.html.

9. Иванова Е. Раду Поклитару: Классический балет продается намного лучше, чем современный танец [Електронний ресурс] / Елена Иванова // Status Quo. – 2016. – Режим доступу: http://www.sq.com.ua/rus/news/obschestvo/16.01.2016/radu_poklitaru_klassicheskij_balet_prodaetsya_namnogo_luchshe_chem_sovremennyj_tanec/.

10. Кондратенко Ю. Синтез в хореографическом искусстве эпохи постмодерна / Ю. Кондратенко // Голос художника: проблема синтеза в современной хореографии: материалы междунар. конф. — Волгоград, 1999. — С. 16–20.

11. Кравчук О.Г. Хореографічні школи Європи як творчі лабораторії синтезу мистецтв: [Електронний ресурс] / О.Г. Кравчук. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VMSU/mystetstvo/2009_1/09ogkiyv.htm.

12. Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма / Н.Б. Маньковская. — СПб: Алетейя, 2000. — 347 с.

13. Мессерер А. Танец. Мысль. Время / А. Мессерер – М.: Искусство, 1990. – 259 с

14. Нікітін Ю. Модерн-джаз танець / Ю. Нікітін.- М.: Один з кращіх.-2004. - 327с.

15. Печенкина О.А. Этика симулякров Жана Бодрийяра (анализ постмодернистской рецепции этического) / О.А. Печенкина. – Тула: Тульский полиграфист, 2011. – 204 с.

16. Проблема авторства и интерпретации художественного текста в постмодернизме [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studbooks.net/642457/filosofiya/strategii_metody_interpretatsii.

17. Раду Поклитару о репетициях: «Есть счастливые хореографы. Я – из несчастных» [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.theinsider.ua/rus/art/baletmeister-radu-poklitaru-menya-voobshche-ne-tyanet-na-stsenu/.

18. Рансьер Ж. Эмансипированный зритель / Жак Рансьер. – Лондон: Verso, 2009. – 134 с.

19. Станiшевський Ю.О. Експерименти модерн-балету / Ю.О. Станішевський // Музика. – 2008. – № 1. – С. 19.

20. Станiшевський Ю.О. Парадокси балетного постмодернізму / Ю.О. Станішевський // Музика. – 2003. – № 1–2. – С. 20.

21. Узун Е. Раду Поклитару. Свободный танец / Елена Узун. – 2012. – 157 c.

22. Чепалов О.І. Жанрово-стильова модифікація вистав західноєвропейського хореографічного театру ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мистецтвознавства: 26.00.01 / О.І. Чепалов; Нац. муз. академія України ім. П.І. Чайковського. – Харків, 2008. – 23 с.

23. Чепалов О.І. Хореографічний театр Західної Європи ХХ ст.: монографія / О.І. Чепалов. – Х.: Харківська держ. академія культури, 2007. – 344 с.

24. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії / І.Д. Шариков. – К.: Видавець Карпенко В. М., 2008. – 168 с.

25. Шариков Д.І. Теорія, історія та практика сучасної хореографії: монографія / Д.І. Шариков. – К.: Кафедра театрального мистецтва. Київський міжнародний університет, 2010. – 208 с.

26. Шариков Д.І. Розвиток балетного стилю в сучасній хореографії від неокласики до постмодерну / Д.І. Шариков. – К., 2010. – 270 с.