Курсова робота Українська народна хореографія у 50-80 рр. XX ст.

Вступ

Розділ 1. Історія дослідження української народної хореографії у 50-80 рр. XX ст.

1.1. Розвиток народного танцювального мистецтва

1.2. Особливості розвитку народної сценічної хореографії у 50-80-х рр. ХХ ст.

Висновки до розділу

Розділ 2. Видатні постаті української хореографії у 50-80 рр. ХХ ст.

2.1. Творчість Мирослава Вантуха

2.2. Творчість Василя Авраменка

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. У сучасних умовах глобалізації необхідно сприяти збереженню та розвитку надбань українців. Тому важливою складовою відродження традицій є проблема самоідентифікації, усвідомлення унікальності та неповторності духовних надбань свого етносу. Сьогодні актуально наукове осмислення розвитку різних видів мистецтва українського народу. Серед інших видів мистецтва, важливе значення має народна хореографічна культура.

Український танець займає значне місце серед культурних надбань нашого народу. Широка популярність українського танцю в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці, рідна природа тощо. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту. Танець – мистецтво, що існує в часі й просторі.

Мета дослідження є з’ясування особливостей української народної хореографії у 50-80 рр. XX ст.

Об’єкт дослідження – визначні постаті Мирослава Вантуха та Василя Верховинця.

Предмет дослідження – розвиток значення розвитку української народної хореографії.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити розвиток народного танцювального мистецтва;

- дослідити особливості розвитку народної сценічної хореографії у 50-80-х рр. ХХ ст.;

- розглянути творчість Мирослава Вантуха;

- розглянути творчість Василя Авраменка.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 26 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Танець - це яскрава творчість народу, яка відображала емоційний художній багатовіковий побут. Народний танець завжди мав яскраву відображену тему та ідею, він завжди змістовний.

Виразні засоби народного танцю ґрунтуються на таких особливостях.

Танець має драматургічну основу та сюжет в якому є художні образи як конкретні так i складні, які будуються різного виду пластичними рухами та малюнками.

Правдивість, конкретність та художність танцювальних образів виявляються їх змістом та танцювальною лексикою, пов'язаною з мелодією, її характером, ритмом та темпом.

З допомогою образів танець усіма засобами народної хореографії виражає та розкриває духовне життя народу, його побут, естетичний смак i ідею.

В ході розвитку загальності народний танець придбав велике самостійне значення, став однією з форм естетичного виховання. Значне місце серед культурних надбань будь якого народу посідають танці. В них великою мірою розкривається характер народу, в художніх формах відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту i праці.

Вивчення досвіду поколінь i дослідження сучасного стану творів української народно-сценічної хореографії дозволяє констатувати потужність творчого потенціалу, життєствердний характер українського танцю, його перевірену віками життєстійкість яка забезпечувала йому виживання у найскрутніших історичних обставинах та самоочищення від усього тимчасового.

На формування української танцювальної культури дуже впливали культурно-історичні та соціально-економічні умови життя народу. Український танець демонструючи свою самобутність високий духовний i творчий потенціал, піднімає престиж свого мистецтва, нації i держави. Побутові танці були невід’ємною частиною щоденного життя народу, їх виконували на масових вечорах, гулянках. В Україні до жанру побутових танців належать метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, верховини, польки i кадрилі.

Для більш повного розкриття змісту народних творів-танців засобами професійного хореографічного мистецтва сьогодні використовують сучасні виразні засоби та технічні розробки.

Постановок керівника ансамблю Мирослава Вантуха було значна частина. Їх сильною стороною є не індивідуальність малюнка, а ритуальність, яка зачаровує. Як, наприклад, в «Російській сюїті», де танцівниці в білих сарафанах описували коло, зберігаючи ідеальну структуру. Вірського краще дивитися з партеру, поближче, плетені хороводи або рухомі узори Вантуха у «Волинських візерунках», «Гуцульській рапсодії», «танці Цигана» і інших хореографічних картинах легко оцінити здалеку.

Якщо у творчому потенціалі Мирослав Вантух все ж таки поступається своєму попередникові, то за організаційною частиною він зміг досягти багато чого. Крім студії, яка з 1962-го працює при ансамблі, в 1991 році почала роботу хореографічна школа, а зовсім нещодавно у розпорядженні 105 артистів балету і 30 оркестрантів є чотири репетиційні зали. Проте, на думку нинішнього керівника ансамблю, навіть не це найголовніше. Танцюристи, що побували в шістдесяти країнах світу з незмінними аншлагами, цього року вперше за останній час проїхалися з ювілейними гастролями містами України – щоб країна не забула своїх героїв.

Висока національна культура її духовність і шляхетність природно існуюча в творах В. Верховинця залишається взірцем і для наслідування. Василь Кирилович Авраменко – учень і послідовник Василя Миколайовича Верховинця і Миколи Карповича Садовського (Тобілевича) починаючи з 1919 р. дуже багато зробив щоб Світ через мистецтво народного танцю пізнав так мало відому Україну і щоб українці які виїхали до Канади, США і інших держав не цуралися свого Роду а могли пишатися своїм походженням.

Творчий стиль українського народного танцю Василя Авраменка, поширений по всіх країнах де існувала українська діаспора, поступово збагачувався більш сучасним і довершеним стилем Павла Вірського. Цьому сприяли гастрольні подорожі Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України.

1. Бойко О.С. Художній образ в українському народно-сценічному танці: автореф. дис. канд. мистецтвознав.: 26.00.01 / О.С. Бойко / Київський нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2008. – 19 с.

2. Бурля О.А. Формування професiйних якостей хореографа як соцiальний попит суспiльства// Науковi працi: Збiрник. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА. – 2001. – Т. 13: Педагогiка. – С. 98-101.

3 Вантух М.М. Народне хореографічне мистецтво України: історичні аспекти та перспективи. / М.М. Вантух // Особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі: матеріали І Всеукр. наук.- творч. конф. — К.: НАКККіМ, 2013. — С. 3–6.

4. Василенко К.Ю. Лексика українського народно-сценiчного танцю: Автореф. дис. докт. мистецтвознавства / К.Ю. Василенко. – К., 1998. – 22с.

5. Василенко К.Ю. Лексика українського народно-сценiчного танцю / К.Ю. Василенко. - К.: Мистецтво, 1996. - 496 с.

6. Видатні майстри хореографічного мистецтва: біогр. довідник / Н.М. Корисько (уклад.). — К.: ДАКККіМ, 2003. — 18 с.

7. Верховинець В. Теорiя українського народного танцю / В. Верховинець – К.: Музична Україна, 1990. - 149с.

8. Гуменюк А. Українськi народнi танцi / А. Гуменюк. – К.: Наукова думка, 1969. – 612 с.

9. Годовський В.М. Народне танцювальне мистецтво України. Частина 1. Захiдний регiон / В.М. Годовський, Л.А. Маркевич. - Рiвне, РДГУ, 2003 –32 с.

10. Годовський В.М. Танцi Полiсся / В.М. Годовський. – Рiвне, 2002. - 114 с.

11. Легка С.А. Народний танець як атрибутивний елемент українського професійного театру (кінець ХІХ - початок ХХ століття) // Культура і мистецтво у сучасному світі. - К.: КНУКіМ, 2002. - Вип. 3. - С.41-46.

12. Легка С.А. Традиції народної культури в українській хореографії // Питання культурології. - К.: КНУКіМ, 2001. - Вип. 17. - С.28-37.

13. Легка С.А. Художній образ в українському народному хореографічному мистецтві // Культура і мистецтво у сучасному світі. - К.: КНУКіМ, 2001. - Вип. 2. - С.74-89.

14. Роль класичного танцю у створенні українського національного балету (до сторіччя з дня народження заслуженої артистки України Г.О. Березової) [Електронний ресурс] / В.Ф. Володько. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mz/2009_16/39/pdf.

15. Семак О.О. Естетична свiдомiсть людини i її розвиток засобами хореографiї // Проблеми загальної та педагогiчної психологiї. Збiрник наукових праць Інституту психологiї iм. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К.: 2000. Т. 2. ч. 2. – С. 48 – 54.

16. Семак О.О. Естетичнi властивостi хореографiчних рухiв i дiй // Проблеми загальної та педагогiчної психологiї. Збiрник наукових праць Інституту психологiї iм. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2000. Т. 2. ч.. 4. – С. 94 –99.

17. Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України ім. Тараса Шевченка: історія і сучасність / Ю.О. Станішевський. — К.: Муз. Україна, 2002. — 735 с.

18. Станішевський Ю. Розквіт українського балету / Ю. Станішевський — К.: Рад. Україна, 1961. — 48 с.

19. Туркевич В.Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях: бібліографічний довідник / В.Д. Туркевич — К., 1999. — 223 с.

20. Чуприна П.Я. Творча діяльність Національного академічного театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка в контексті розвитку української художньої культури (1991-2001): дис. канд. мистецтвознав.: 17.00.01 / Інститут мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. — К., 2005. — 192 с.

21. Шаповал О. Творча діяльність балетмейстера А.Ф. Шекери в контексті історії української хореографічної культури 60-90 рр. ХХ ст.: дис. канд. мистецтвознав.: 17.00.01 / Інститут мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. — К., 2006. — 196 с.