Распечатать страницу
Главная \ База готовых работ \ Готовые работы по гуманитарным дисциплинам \ Хореография \ 4038. Курсова робота Зарубіжний балетний театр другої половини XX ст.

Курсова робота Зарубіжний балетний театр другої половини XX ст.

« Назад

Код роботи: 4038

Вид роботи: Курсова робота

Предмет: Хореографія

Тема: Зарубіжний балетний театр другої половини XX ст.

Кількість сторінок: 26

Дата виконання: 2018

Мова написання: українська

Ціна: 550 грн

ОформленняМетодичка

Вступ

Розділ 1. Історичні основи дослідження зарубіжного балетного театру другої половини XX ст.

1.1. Розвиток зарубіжного балетного театру другої половини ХХ ст.

1.2. Репертуар зарубіжних балетів ХХ ст.

Висновки до розділу

Розділ 2. Найкращі балетмейстери ХХ ст.

2.1. Творчість Ролана Петі

2.2. Творчість Джорджа Баланчина

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Театр XX сторіччя є складною і водночас незабутньою картиною, як і все мистецтво цього періоду. У першій половині сторіччя з’явилися найбільші революціонери театру, що висунули професію режисера на перший план у цьому мистецтві. Згадайте імена Станіславського і Мейєрхольда, Г. Крега і Б. Брехта. Як і раніше, актуальний поділ театру на «реалістичний» і умовний, «театр переживання» і «театр уявлення».

Умовність — властивість мистецтва, що підкреслює відмінність художнього твору од утілюваної ним реальності.

У другій половині XX сторіччя дедалі частіше театр поділяють на «масовий» і «елітарний».

Одним із дивовижних напрямів сучасного театру є вуличний театр (відомі, приміром, такі трупи: «Лицедії», інтернаціональний театр «Футсбарн», «Компані дю Азар», іспанський бродячий цирк «Периллос». Вуличний театр відважується ставити все: від середньовічного фарсу до складної сучасної психологічної драми.

Театр абсурду — (інша назва «театр парадоксу») — напрям у драматурга й театрі 50-60 роки, що об’єднав драматургів Ежена Іонеско, Семюеля Беккета та інших авторів. Персонажі Іонеско, приміром, не розмовляють, а імітують, грубо пародіюють жаргон. Залишаються тільки вигуки, прокльони. Зруйновано мову, а це означає, що руйнується й мислення людини. Герої можуть перетворитися на будь-кого, людина зовсім не є чи­мось закінченим і цілісним.

Відомими балетмейстерами є Ролан Петі, Жан Кокто, Пабло Пікассо, Борис Кохно, Ніна Вирубова, Ів Сен - Лоран, Джордж Баланчин та ін.

Ролан Петі - автор більш ніж п'ятдесяти балетів і номерів для танцівників всього світу. Серед його хореографічних постановок зустрічаються як глибоко філософські за змістом роботи, так і вистави легких жанрів (музичні комедії, оперети, ревю).

Баланчин Джордж — один з найвідоміших хореографів ХХ століття, засновник американського балету.

Мета дослідження є з’ясування особливостей зарубіжного балетного театр другої половини XX ст.

Об’єкт дослідження – балетмейстери Р. Петі та Д. Баланчин.

Предмет дослідження – розвиток балетного театру ХХ ст.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити розвиток зарубіжного балетного театру другої половини ХХ ст.;

 - дослідити репертуар зарубіжних балетів ХХ ст.;

 - розглянути творчість Ролана Петі;

 - розглянути творчість Джорджа Баланчина.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико - художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 26 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Театр так само залишається ареною сміливих, несподіваних експериментів, що змінюють наше уявлення про театр як про дійство, де актор і глядач розділені сценою. Велике значення надається видовищності дії, костюмам і декораціям, та водночас існує театр без декорацій, без гриму і костюма, традиційних атрибутів театру.

Дедалі активніше здійснюється синтез мистецтв, що так яскраво заявив про себе у стилі модерн початку сторіччя, а згодом і в кінематографі. Виникають нові типи театру і нові жанри, їх мішанина («жанрові міксти») — трагікомедія, п’єса - дійство, сатирична комедія, опера - балет, політичний театр, театр одного актора, театр абсурду, відроджується вуличний театр. Загострюється інтерес до інтерпретації форм старого театру. Так, оновлюється життя грецької трагедії і французького класичного театру, італійської комедії масок і середньовічної містерії.

Танець для Ролана Петі завжди залишався засобом вираження почуттів, надій, любові, страждань. Буквально з перших своїх постановок він збагатив класичний танець новими пластичними інтонаціями, витягуючи їх, насамперед, із самого життя. Петі виявляв неабияку чуйність до пластичних тем дійсності і легко перекладав їх на театральні формули. Помітні зрушення відбулися у творчості Петі з середини 60-х років. Він почав ще активніше збагачувати лексику танцю, звернувся до складних симфонічних форм і одночасно поглибив зміст своєї творчості. Петі - майстер театрального спектаклю в повному сенсі цього слова (тут знову напрошується паралель з творчістю Юрія Григоровича).

Петі відрізняла вимогливість до всіх компонентів хореографічного твору. У зв'язку з цим він невтомно збирав, розшукував композиторів, письменників, артистів, художників. Його репутація керівника виключно висока.

Джордж Баланчін належить до плеяди тих видатних хореографів XX ст., для яких першоосновою при створенні хореографічної партитури завжди є музика. За особливу здатність відчувати пластичну спорідненість музичного і хореографічного руху та вибудовувати свої балети за законами музичної композиції.

Дж. Баланчін здобув славу «музичного» хореографа, на багато десятиліть визначивши вектори розвитку балетно-тнцювального мистецтва, заснованого на спільності законів чутного - видимого. Саме тому балетмейстерська спадщина хореографа залишається актуальною і затребуваною на всі часи, а його творчий метод і досі продовжує привертати увагу дослідників.

Хореографія Баланчіна - це своєрідний артефакт, що зберігає ауру збігаючого часу, і певною мірою реконструкція балетного спадку Чайковського - Петіпа. Тут такі ж самі, як і в балетах Чайковського - Петіпа, краса й чистота жестів, рухів, поз, ліній, ясність інтонування кожної хореографічної фрази, пластична виразність діалогічних структур (своєрідний хореографічний речитатив), кантиленність пластичного руху, який є продовженням «образу руху» музичного. А певні хореографічно-знакові алюзії з «Лебединим озером» (перехресний обхват рук партнерів, як у танці «Маленьких лебедів», імперативний жест здійнятих догори рук - крил та ін.), із усім, що пов'язано з тематизмом білих лебедів, надають композиції смислової об'ємності, розширюючи її образно-семантичні контексти, що своєю чергою особливим чином впливає і на моделювання сценічного часопростору.

Водночас Баланчін залишається вірним самому собі: його неокласика і в графічно вивіреній прорисовці пластичних ліній танцювального малюнку, і у видозмінених ускладнених позах (arabesques, pirouettes arabesques, attitude) та підтримках, і в трансформованому русі - обертанні балерини на підтримці партнера (голова і корпус танцівниці нахилені назад, як у фігурному катанні, - своєрідний аналог майбутнього елемента - обертання «Більманн»), і в особливій одухотвореній мові рук - специфічному кантиленному спіралеподібному русі, у граційній струмливій жесто пластиці рук (перетіканні жесту в жест, руху - в рух).

Отже, Джорджу Баланчіну вдалося створити не тільки власну школу або театр, а й цілий напрям у балеті, запропонувавши своє оригінальне бачення танцю, свій особливий неповторний стиль балетної неокласики, що живе й дотепер, так чи інакше проектуючись на всю сферу сучасної хореографії. І в неповторній графіці ліній хореографічних опусів Дж. Баланчіна завжди впізнається геній Майстра, а прозорливі слова М. Бежара («аби народилося сучасне мистецтво, має зникнути сюжет, тому що виникає новий сюжет - пануюча у творі присутність самого митця») - красномовне цьому підтвердження.

1. Академия хореографии // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sov-dance.ru/text/academy.

2. Аркина Н. Театр Ролана Пети / Н. Аркина // Театр. – 1974. – № 11. – С. 11–14.

3. Баглай В.Е. Этническая хореография народов мира: учеб. пособие / В.Е. Баглай. – Ростов на Дону: Феникс, 2007. – 405 с.

4. Балет. Энциклопедия, 1981 Балет. Энциклопедия / Гл. ред. Ю.Н. Григорович. - М.: Советская энциклопедия, 1981. - 623 с.

5. Ванслов В.В. Статті про балет / В.В. Ванслов. - Л.: Музика. Ленінгр. отдние, 1980. - 191 с.

6. Вашкевич Н.П. История хореографии всех веков и народов / Н.П. Вашкевич. СПб: Лань. Планета Музыки. 2009. – 192 с.

7. Волынский А. Книга ликований. Азбука классического танца / А. Волынский. - СПб.: Издательство «Лань»; «Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», 2008. - С. 48.

8. Зав’ялова О.К. Історія балетного мистецтва від витоків до початку ХХ ст. / О.К. Зав’ялова: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2014. – 116. с.

9. Захаров Р.В. Искусство балетмейстера. / Р.В. Захаров. – М.: Искусство, 1954. – 431 с.

10. Красовская В.М. Русский балетный театр начала XX века / В.М. Красовская. Т.1. Хореографы. – Л., 2001. – 471 с.; Т.2. Танцовщики. – Л., 2002. – 325 с.

11. Мастера большого балета. – М.: Искусство, 1976. – 241 с.

12. Собор Парижской Богоматери // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cyclowiki.org/wiki/Собор_Парижской_Богоматери_(балет).

13. Слонимский Ю. Драматургия балетного театра Х1Х века: Очерки. Либретто. Сценарии / Ю. Слонимский. – М.: Искусство, 1977. – 344 с.

14. Смирнова Н. Танцевальных дел большой мастер / Н. Смирнова // Музыкальная жизнь. – 1989. – № 16. – С. 19–20.

15. Чепалов О.І. Хореографічний театр Західної Європи ХХ ст.: монографія / О.І. Чепало; Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2007. – 344 с.

16. Чистяков В.В. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу // http://www.wysotsky.com/0009/389.htm_Ролан Пети.

17. Чурко Ю. Линия, уходящая в бесконечность / Ю. Чурко. – Минск, 1999. – 213 с.

18. Шариков Д. Класифікація сучасної хореографії / Д. Шариков. – К., 2008. – 168 с.

19. Шариков Д.І. Теорія, історія та практика сучасної хореографії: монографія / Д.І. Шариков– К.: КиМУ, 2010. – 208 с.

20. Яковлева Ю. Мари и некий театр. Балет. XX век / Ю. Яковлева. - М.: Новое литературное обозрение, 2005. - С. 103.