Курсова робота Твори О.С. Пушкіна на балетній сцені

Вступ

Розділ 1. Історичні основи літератури письменників на балетній сцені

1.1. Взаємодія літератури та балету

1.2. Специфіка втілення літературних творів на балетній сцені

Висновки до розділу

Розділ 2. Твори О.С. Пушкіна на балетній сцені

2.1. Твори О.С. Пушкіна на російській сцені

2.2. Твори О.С. Пушкіна на світовій балетній сцені

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Олександр Сергійович Пушкін - один з найяскравіших поетів «золотого віку». Пушкіна вважають еталоном та символом російської культури. Минуло майже сто п'ятдесят років з дня загибелі поета, та його твори й досі знаходять нових і нових прихильників не тільки в межах нашої країни, але й за її межами.

Художня творчість О. Пушкіна вплинула на розвиток різних галузей культури – літературу, публіцистику, історичну науку, музичне і, безперечно, хореографічне мистецтво. Висока поетичність, психологічна глибина узагальнення, притаманні пушкінським творінням, правдивість і скульптурна пластичність створених ним художніх образів, а також дивовижна музикальність його поетичної мови – усе це виявилось особливо близьким романтичному, піднесеному за своєю природою балетному театру.

Пушкінські мотиви мають найрізноманітніше втілення на вітчизняній і закордонній сценах. Кожен балетний спектакль за творами поета завжди стає подією культурного життя, незалежно від місця постановки та імені балетмейстера. Вони не тільки збагачують репертуар певного історичного періоду, але часто сприяють формуванню певної естетики хореографічного мистецтва.

Сюжети О. Пушкіна мали неабиякий вплив на розвиток російської хореографії. Балет звернувся до О.С. Пушкіна раніше опери і першим відкрив Пушкіна для вітчизняного театру.

Звернення до пушкінських тем визначило шлях, по якому почала розвиватись радянська хореографія, той шлях, який привів до створення чудових, реалістичних балетів, побудованих на класичній основі і в той же час своєрідному і яскравому національному характері і колориті.

Пушкінські балети допомогли радянським артистам знайти особливий стиль виконання, в якому кожне сповнене думкою і почуттям, повинно слугувати завданню створення образу.

Мета дослідження є з’ясування особливостей творів О. Пушкіна на балетній сцені.

Об’єкт дослідження – балети по творам Пушкіна.

Предмет дослідження – розвиток балетмейстерської інтерпретації творів О.С. Пушкіна.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити взаємодію літератури та балету;

- дослідити специфіку втілення літературних творів на балетній сцені;

- розглянути твори О.С. Пушкіна на російській сцені;

- розглянути твори О.С. Пушкіна на світовій балетній сцені.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 32 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Балети на теми творів великого російського поета ідуть майже у всіх країнах світу.

Пушкінські балети відіграли велику історичну роль, багато в чому перетворили і поглибили можливості балету, перетворили мистецтво пантоміми, зробивши його живим виразним, пластичним.

«Переклад» літературного твору на хореографічну мову виник та утвердився саме в часи роботи над пушкінськими балетами.

Охарактеризували специфіку втілення літературних творів на балетній сцені тому, що жоден балетний колектив сьогодні важко уявити без літератури, її сюжетів, ідей, героїв. Так як література диктує хореографам сучасний рівень мислення у створенні вистави, його пластичної мови, виразних засобів, образів героїв і їхніх конфліктів. І кожна вистава, яка сміливо береться перетворити літературний твір, - це завжди випробування можливостей балетного мистецтва.

Оскільки значення постановок балетів на пушкінські теми для сучасників важко переоцінити. Також дослідили дореволюційні інтерпретації у Росії, проаналізувавши твори Пушкіна в СРСР та на пострадянському просторі. Дослідили західні балетні версії творів О. Пушкіна, що дало нам змогу в ході роботі представити, хоч і коротку, але картину балетного життя творів О.С. Пушкіна і їх вплив на життя хореографії свого часу.

У різні періоди хореографи виділяли в Пушкіна те, що хвилювало їх тоді. Кожен розумів його творіння в контексті своєї епохи. І якщо раніше в балетах по Пушкіну актуальною була пряма передача епохи, то сьогодні цінується умовна зображеність, вдумливість, власний погляд. Сподіваємося, що балетний театр і далі продовжить свої пошуки в цій області.

Нові проби - це, звичайно, свої помилки і недоліки. Але головне - нові досягнення та знахідки. Накопичуючи знайдене, потрібно рухатися далі. Твори геніального поета Пушкіна представляють найцікавішу і найглибшу область для таких театральних пошуків.

16 грудня 1825 року на сцені Пашковського театру в Москві відбулася прем'єра великого героїко-чарівного пантомімного балету в п'яти діях «Руслан і Людмила, або твердження Чорномора, злого чарівника». Музика належала Ф.Є. Шольцу, постановка - А.П. Глушковському. перебував тоді у політичному засланні. Тому на афіші, без зазначення його імені, зазначалось, що «сюжет взятий з відомої національної російської казки: Руслан і Людмила з деякими домислами». Саме спогади Глушковського зберегли ці епізоди для історії російського балету. Йому було тринадцять років, коли в 1806 році в Петербурзі поставили оперу І.А. Крилова «Ілля-богатир» на музику К.А. Кавоса. Хореографію створив перший російський балетмейстер І.І. Вальберх, і вони, рівно з вокальними номерами, розвивали і рухали дійство.

15 січня 1823 року на петербурзькій сцені був представлений «Кавказький полонений, або Тінь нареченої» - великий пантомімний балет в чотири дійства, сюжет якого взятий з відомої поеми Пушкіна, музика Кавоса.

Але «Кавказький полонений» Дідло з’явився в грудневу пору і відобразив оптимістичні надії сучасників. Тому в виставі сильними були героїчні мотиви, значна його частина малювала вільний і войовничий побут черкесів. Правда, на противагу поемі, балет мав щасливий кінець, а образ тіні був ліричним, чудотворним. Коли в 1828 році Дідло задумав балет «Сумбека, або Покорення Казанського царства», тіні вже повинні були перетворюватись на загробних месниць, подібно кордебалету «Жизель», поставленого в 1841 році.

Творці балету «Бахчисарайський фонтан» поставили перед собою складну задачу – не тільки зберегти і передати основну думку поета, але й наповнити виставу всією величчю відтінків, образів, асоціацій, які пов’язані за нашим уявленням з поемою Пушкіна, і не тільки з нею, а й з епохою, в якій поет творив її. Треба було зберегти ліричне звучання твору. І творці балету ретельно, уважно проникають в ліричну сутність поеми. Б. Асаф’єв говорив про те, що думка створити балет на тему «Бахчисарайський фонтан» належала Н.Д. Волкову, драматургу і театральному критику.

Композитор Б. Асаф’єв, також лібретист, сприймає поему Пушкіна з усією різноманітністю життєвих переживань.

Російські балетні вистави, щирі та відверті, викликали неабиякий інтерес, підняли престиж балету.

Балети на теми Пушкіна популярні не тільки в Росії, але і за її межами. Низка пушкінських балетів, поставлених на закордонній сцені, розпочинається виставою «Клеопатра». В цьому балеті повні драматизму події розвиваються з динамічною швидкістю. Як магніт притягує хореографів пушкінська поезія і проза, поеми і романи у віршах, трагедії і казки. Сильно розширилась і географія постановок: «Онєгіна» з успіхом поставив англійський балетмейстер Джон Кранко, а до «Пікової дами» двічі звертався француз Ролан Петі. Перший варіант він створив для Миколи Боришнікова, а другий на замовлення великого театру для Ільзе Льепа та Миколи Цискарідзе.

Балет «Онєгін» – це не просто балет, як роман Пушкіна. Жанрова природа цієї вистави виявилась настільки ж абсолютно новою для балетного театру ХХ століття, як те «сузір’я строкатих глав», яке Пушкін запропонував своїм сучасникам в ХХ столітті. Навіть однодумці не змогли відразу оцінити унікальну архітектоніку «Євгенія Онєгіна» за сто п’ятдесят років так ніким і не повтореною.

1. Баланчин Д. Сто один рассказ о большом балете / Д. Баланчин, Ф. Мэйсон // Подробные повествования о самих популярных балетах, старых и новых. – М., 2000. – 493 с.

2. Бахчисарайский фонтан Б.В. Асафьева: [сб. ст.] / сост. Л.С. Попова, под ред. Ю. Слонимского. – Л.: Музгиз, 1962. – 60 с.

3. Блок Л.Д. Классический танец. История и современность / Л.Д. Блок – Искусство, 1987. – 355с.

4. Волкова П. «Пиковая дама» Р. Пети: к вопросу о реинтерпретации текстов культуры / П. Волкова // Известия Волгоградского государственного педагогического университета. – 2008. - №3. – С. 124-127.

5. Гроссман Л. Пушкин в театральних креслах. Картины русской сцены 1817-1820 годов / Л. Гроссман. – Л.: Брокгауз-Ефрон, 1926. – 300 с.

6. Денисенко С.В. Пушкинские тексты на театральной сцене в XIX веке / С.В Денисенко. - Нестор-История, 2010. – 532с.

7. Загайкевич М.П. Драматургія балету / М.П. Загайкевич. – К. : Наукова думка, 1978. – 256 с.

8. Красовская В. Русский балетный театр начала XX века. Хореографы / В. Красовская. – М.: Лань, 2009. – 656 с.

9. Красовская В.М. Статьи о балете / В.М. Красовская. – Л.: Искусство, 1967. – 340 с.

10. Лихачев Д.С. Избранны етруды по русской и мировой культуре / Д.С. Лихачев. – СПб., 2006. – 416 c.

11. Пасютинская В.М. Волшебный мир танца / В.М. Пасютинская: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1985. – 223с.

12. Пушкин А.С. Полное собрание сочинений в десяти томах / А.С. Пушкин. - Изд. 4-е. - Т. 5. Л., 1978. – 640 c.

13. Пушкин А.С. Письма. Том I, 1815-1825 / А.С. Пушкин; под ред. и с прим. Б.Л. Модзалевского. – Л.: Госиздат, 1926. – 420 с.

14. Светлов В. Современный балет / В. Светлов. - СПб: Товарищество Р. Голике и А. Вильборг, 1911. - 200 с.

15. Слонимский Ю.И. Балетные строки Пушкина / Ю.И. Слонимский. – Л.: Искусство, 1974. – 184 с.

16. Слонимский Ю. Семь балетных историй / Ю. Слонимский. - Л.: Искусство, 1967. – 371 c.

17. Сметанина Б.О. Интерпретация литературных образов в балете: эпизоды из творческого опыта Бориса Эйфмана / Б.О. Сметанина // Известия российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. – 2007. - №27. – С. 77-79.

18. Сметанина Б.О. Сценическая интерпретация литературных произведений в творчестве Б. Эйфмана: (последняя треть XX-начало XXI вв.): автореф. дис. канд. искусствоведения / Сметанина Б.О.; С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов. – СПб., 2008. –26 с.

19. Станішевський Ю.О. Балетний театр України: 225 років історії /Ю.О. Станішевський. – К.: Муз. Україна, 2003. – 440 с.

20. Тимофеева Н.В. Мир балета: история, творчество, воспоминания / Н.В. Тимофеева. – М.: ТЕРРА, 1993. – 368 с.

21. Рыбникова М. Балеты Асафьева / Марина Рыбникова. – М.: Музгиз, 1956. – 64 с.

22. Холфина С. Вспоминая мастеров московського балета. / С. Холфина. – М.: Искусство, 1990. – 378 с.

23. Чернова Н.Ю. Балет 1930–1940-х годов / Н.Ю. Чернова // Советский балетный театр. 1917–1967. – М.: Искусство, 1976. – С. 106–154.

24. Чурко Ю.Б. Эйфман. Восхождение / Ю.Б. Чурко. - СПб., 2005. - С. 55.

25. Шувалов Н. Пушкин и балет / Н. Шувалов // Пушкин и искусство. – Л. – М.:Искусство, 1937. – С. 58–88.

26. Эльяш Н. Пушкин и балетный театр / Николай Эльяш – М.: Искусство, 1970. 344 с.

27. Ястребов Ю. Балетмейстер в театре оперетты: Метод. Пособие. – М.: Искусство,1981. – 103 с.

28. Я так люблю... / Класична музика, опера та балет // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.belcanto.ru/10111601.html.