Курсова робота Художник, як співавтор балетної вистави

Вступ

Розділ 1. Історичні основи художника, як співавтора балетної вистави

1.1. Визначення художника в балеті

1.2. Художнє оформлення вистав

Висновки до розділу

Розділ 2. Художники співавтори балетних вистав

2.1. Відомі художники постановники ХІХ ст.

2.2. Художники декоратори ХХ ст.

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Художник - творець образотворчого оформлення балету (декорації, костюми, освітлення тощо), в якому музично-хореографічна дія отримує зриме втілення у відповідності з ідейною концепцією вистави. Художник балету працює в єдності з іншими учасниками балетної постановки (насамперед з балетмейстером), домагаючись мистецтву цілісності спектаклю, єдності оформлення з усіма іншими компонентами. У завдання художника входить зображення середовища дії і створення його емоційної атмосфери, втілення в рішенні ідейного сенсу основного конфлікту, характерів дійових осіб. Але на відміну від драматичного театру в балеті все це отримує специфічну дію, продиктованою музично-хореографічною образністю.

Художник балету є також автором світлової партитури вистави, розробляючи її у відповідності з картиною характерністю і емоційною атмосферою дії. В загальну картину, яку створюється на сцені художник, входять також бутафорія і реквізит, часом грають істотну роль у русі сюжету.

Мета дослідження є характеристика художника як співавтора балетної вистави.

Об’єкт дослідження – художники ХІХ-ХХ ст.

Предмет дослідження – розвиток теоретичних положень співавторства балетної вистави.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити визначення художника в балеті;

- дослідити художнє оформлення вистав;

- розглянути відомих художників постановників ХІХ ст.;

- розглянути художників декораторів ХХ ст.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 30 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Особливості роботи художника випливають не тільки із зовнішніх вимог хореографії, але і з необхідності узгодження рішення зі специфікою її образності (музикальністю і симфонізмом танцівних дій, його узагальненістю, емоційно-ліричною наповненістю, а нерідко і метафоричним значенням). Так, натуральність декорацій і костюмів може вступати в протиріччя з умовністю хореографічної дії, і навпаки, абстрагованість і схематизм образотворчого рішення - суперечити життєвій наповненості та емоційно-психологічній конкретності хореографії.

Завдання художника балету - висловити ідейне «зерно» вистави, створити середовище і зовнішній вигляд дії у формах, що відповідають образної сутності хореографії. В цьому випадку досягається мистецька цілісність вистави, в якому образотворче рішення втілює драматургію, музику і хореографію в їх єдності.

В західноєвропейському мистецтві в 2-й половині ХІХ ст. роботам художників не надавалося великого значення. Її роль зросла в мистецтві в ХХ ст. визначається мірою завдяки впливу художників дягілєвської антрепризи. Ряд робіт в балетному театрі здійснили П. Пікассо, М. Шагал, А. Матісс, А. Дерен, принесли в балет тенденції модерністських напрямів, але знайшли і деякі плідні прийоми рішення сучасні вистави. Надалі в західноєвропейському балеті чільне місце зайняли роботи М. Верті, Ж. Вакевича, Ж. Кокто (Франція), С. Федорович (Великобританія), Р. Гуттузо (Італія), А. Клаві (Іспанія) та ін Поряд з мальовничою декорацією широке застосування отримали світлопис, фрагментарні декорації і т. д.

На початку ХХ ст. в музичному театрі прийшли видатні художники: К.А. Коровін, А.Я. Головін (працювали головним чином в імператорських театрах), А.Н. Бенуа, Л.С. Бакст, Н.К. Реріх та ін (пов'язані з антрепризою С.П. Дягілєва). Вони збагатили балетний театр досягненнями сучасних художніх мистецтв, принесли до нього високу живописну культуру, домоглися цілісності живописної картини на сцені в межах кожного акту і всього спектаклю, прагнули до єдності декорацій, освітлення і костюмів, до втілення в оформленні особливостей музики.

Етапне значення набули роботи «Дон Кіхот» (1900) і «Лебедине озеро» (1901) Коровина і Головіна, «Павільйон Арміда» (1907) і «Петрушка» (1911) Бенуа, «Шахеразада» (1910) Бакста, «Половецькі танці» (1909) і «Весна священна» (1913) Реріха, «Саламбо» Коровіна (1910), «Жар-птиця» Головіна (1910) і ін.

Традиції цих художників, пов'язаних з об'єднанням «Світ мистецтва», були продовжені і розвинені в рядянському балеті. У 1920-і рр. поряд з розвитком мальовничої декорації (Бенуа, Головін, Ф.Ф. Федоровський, М.І. Курилко) балет зазнав певного впливу конструктивізму (А.А. Екстер, Н.А. Мусатов, Л.А. Федоров), який не прищепився, однак, у балеті з-за своєї образної безликості і абстрагованості.

В 1930-40-і рр.. балетне мистецтво зазнало сильний вплив драматичного театру. Декорації і костюми вистав - «Полум'я Парижа» (худ. В. Дмитрієв, 1932), «Бахчисарайський фонтан» (С. Ходасевич, 1934), «Ромео і Джульєтта» (П. Вільямс, 1940), «Мідний вершник» (М. Бобишов, 1949) і інші відрізнялися достовірністю, життєвою конкретністю, але були більшою мірою пов'язані з сюжетно-сценарним, ніж з музично-хореографічним, змістом балету.

1. Богданов И.А. Постановка эстрадного номера: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 050200 «Режиссура театра» / И.А. Богданов. – СПб.: С-Петербург. гос. акад. театр. искусства, 2004. – 317 с.

2. Бойко О.С. Художній образ в українському народно-сценічному танці: автореф. дис. канд. мистецтвознав.: 26.00.01 / Київський нац. ун-т культури і мистецтв. — К., 2008. — 19 с.

3. Вархолов Ф.В. Грим / Ф.В. Вархолов. – М.: Сов. Россия, 1964. – 103 с.

4. Видатні майстри хореографічного мистецтва: біогр. довідник / Н.М. Корисько (уклад.). — К.: ДАКККіМ, 2003. — 18 с.

5. Винсент Дж.-Р. Кихоу Техника работы профессионального художника-гримёра / В.Дж.-Р. Кихоу. – М.: ГИТР, 2003. – 304 с.

6. Захаров Р. Работа балетмейстера с исполнителем / Р. Захаров. — М., 1967. — 62 с

7. Кноблок Б.Г. Грани познания / Б.Г. Кноблок. – М.: Всерос. театр. общество, 1986. – 496 с.

8. Когтев Г.В. Грим и сценический образ / Г.В. Когтев. – М.: Сов. Россия. - 1981. – 111 с.

9. Лідер Д. Образ вистави / Д. Лідер // Український театр. – 1972. – № 4. – С. 6–8.

10. Михайлов Л.Н. Технические средства оформления современного эстрадного зрелища как эстетический феномен / Л.Н. Михайлов. – М.: РАТИ, 2007. – 40 с.

11. Михайлова А.А. Образ спектакля / А.А. Михайлова. – М.: Искусство, 1978. – 274 с.

12. Обертинська А.П. Основи режисури театралізованих масових вистав: навч. посібник / А.П. Обертинська, Л.Ф. Голубцова. – К.: ДАКККіМ, 2004. – 87 с.

13. Рубб А.А. Пока занавес закрыт / А.А. Рубб. – М.: Сов. Россия, 1987. – 112 с.

14. Силин А.Д. Специфика работы режиссёра при постановке массовых театрализованных представлений под открытым небом и на нетрадиционных площадках / А.Д. Силин. – М.: ВИПКРК, 1987. – 116 с.

15. Смирнов И.В. Искусство балетмейстера / И.В. Смирнов. — М.: Просвещение, 1986. — 192 с.

16. Туркевич В.Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях: бібліографічний довідник / В.Д. Туркевич. — К., 1999. — 223 с.

17. Френкель М.А. Пластика сценического пространства: некоторые вопросы теории и практики сценографии / М.А. Френкель. – К.: Мистецтво, 1987. – 184 с.

18. Шароев И.Г. Режиссура эстрады и массовых представлений: учеб. для студентов театр. высш. учеб. заведений / И.Г. Шароев. – М.: РАТИ–ГИТИС, 2009. – 336 с.

19. Школьников, С.П. Основы сценического грима / С.П. Школьников. –Мн.: Вышэйш. школа, 1976. – 208 с.

20. Школьников С.П. Прически, головные уборы и украшения для сцены / С.П. Школьников. – Мн.: Вышэйш. школа, 1975. – 222 с.