Курсова робота Танцюристи «Російських сезонів»

Вступ

Розділ 1. Історичні основи «Російських сезонів»

1.1. Становлення «Російських сезонів»

1.2. Тріумфи і невдачі «Російських сезонів»

Висновки до розділу

Розділ 2. Танцюристи «Російських сезонів»

2.1. Діяльність Т. Карсавіної, В. Ніжинського, В. Караллі, М. Мордкіна

2.2. Творчість Л. М’ясіна, Л. Лопухової, Л. Соколової, С. Лифаря

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Як і будь-яке мистецтво, європейський балетний театр у різні часи переживав періоди занепаду і піднесення. Та якщо занепад був зумовлений низкою об'єктивних причин, то нові витки розвитку багато в чому пов'язані з діяльністю відомих митців і очолюваних ними колективів, які стали знаковим явищем у балетному мистецтві. Це можна простежити, зокрема, на прикладі «Російських сезонів» С. Дягілева - мистецького проекту, який на початку ХХ століття дав поштовх створенню нових балетних труп і загалом сприяв оновленню традиційних форм класичного танцю.

Відомими танцюристами зокрема, були танцівники Т. Карсавіна, В. Ніжинський, В. Караллі, М. Мордкін, Л. М’ясін, Л. Лопухова, Л. Соколова, С. Лифар та інші майбутні зірки балету.

«Російські сезони» проіснували в Парижі й Лондоні до 1914 року. Однак з 1909 року С. Дягілев починає роботу зі створення російського балету в Парижі. З 1913 року «Російські сезони» стали менш періодичними, трупа поповнювалась іноземними танцівниками і поступово втрачала національний російський характер, а згодом і зовсім втратила зв'язок із батьківщиною, перетворившись у інтернаціональне підприємство «Російський балет Дягілева». Таким чином, «Російські сезони» поклали початок «Російському балету Дягілєва», який за кілька років здобув не лише європейську, а й світову славу та визнання.

Мета дослідження є характеристика танцівників «Російських сезонів.

Об’єкт дослідження – Т. Карсавіна, В. Ніжинський, В. Караллі, М. Мордкін, Л. М’ясін, Л. Лопухова, Л. Соколова, С. Лифар.

Предмет дослідження – розвиток теоретичних положень «Російських сезонів».

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити становлення «Російських сезонів»;

- дослідити тріумфи і невдачі «Російських сезонів»;

- розглянути діяльність Т. Карсавіної, В. Ніжинського, В. Караллі, М. Мордкіна;

- розглянути творчість Л. М’ясіна, Л. Лопухової, Л. Соколової, С. Лифаря.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 25 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Дягілев мав талант знаходити обдарованих людей і розкривати їх здібності. В його команді працювали:

- хорегографи Вацлав Ніжинський, Леонід Мясін, Михайло Фокін, Серж Лифар, Джордж Баланчин;

- художники по костюмах декораціях Леон Бакст і Олександр Бенуа, з якими Дягілев товаришував ще в об'єднанні «світ мистецтва», пізніше також Пабло Пікассо, Андре Дерен, Коко Шанель, Анрі Матісс, російські авангардисти Наталя Гончарова, Михайло Ларіонов, Наум Габо, Антуан Певзнер;

- композитори Ріхард Штраус, Ерік Саті, Моріс Равель, Сергій Прокоф'єв, Клод Дебюссі та, особливо, Ігор Стравінський.

З самого початку основним напрямком хореографії його сезонів стало прагнення розсунути рамки класичного балету. Експерименти з танцювальними формами Ніжинського випереджали час і тому були не відразу прийняті глядачами. Фокін додав рухам богату пластику. Мясін збагатив хореографію ламаними і химерними формами. Джордж Баланчин остаточно відійшов від правил академічного танцю, надавши своїм балетам більш стилізоване і експресіоністичне звучання.

Лідія Василівна Лопухова - російська балерина початку XX століття. Лідія вчилася в імператорській балетній школі. В 1910 році після закінчення навчання вона покинула Росію щоб приєднатися до трупі Дягілєва. Вона провела там тільки один сезон, виділившись в постановці Михайла Фокіна «Жар-птиця».

Леонід Федорович М'ясін — російський хореограф і балетний танцівник, кіноактор і автор понад 70 балетних постановок.

Павлова Анна Павлівна - одна з найбільших балерин ХХ ст. Відразу після випуску (1899) дебютувала на сцені Маріїнського театру. Її талант швидко здобув визнання, вона стала солісткою, а в 1906 році була переведена у вищий розряд – прими-балерини. За межі Росії Павлова вперше виїжджала на гастролі в 1907 і 1908, виступаючи в різних містах Північної Європи.

Вона брала участь у виставах дягілєвського «Російського балету» у 1909 році в Парижі і в 1911 році в Лондоні, а в США з'явилася в перший раз з власною трупою на сцені «Метрополітен-опера» (1910).

Тамара Платонівна Карсавіна - відома російська балерина. Входила до складу Російського балету Дягілєва і часто танцювала в парі з Вацлавом Ніжинським. Після революції жила і працювала в Великобританії. Сестра історика і філософа Л.П. Карсавіна.

Михайло Михайлович Мордкин (1880 - 1944) - російський соліст балету, балетмейстер, балетний педагог.

Після закінчення балетної школи Великого театру в 1899 виконував знамениті класичні ролі в Великому театрі в 1900-1910 роках. Гастролював з Ганною Павлової в Англії та США в 1910-х роках. Організував свою компанію All Star Imperial Russian Ballet і гастролював з нею в США в 1911 і 1912 рр. Працював у Великому, де в 1917 році був призначений режисером театру.

Після революції емігрував до Литви, потім в 1920 - 1922 рр.. керував балетом в Тіфліського театрі, а в 1924 році залишився в Америці. Працював 20 років у Нью-Йорку керівником трупи і хореографом у власній школі до 1944. У 1926 році створив «Балет Мордкіна» (англ. Mordkin Ballet). У його компанії виступали відомі танцюристи і балерини Хільда Бутцова, Фелія Дубровська, Петро Володимиров, Микола Звєрєв.

Після європейського туру в 1926 році компанія розпалася, в 1937 році відкрилася знову при спонсорських грошах балерини Люсії Чейз, а в 1939 році була перетворена в «Американський театр балету» (Ballet Theatre) (у 1956 році в «American Ballet Theatre») без участі Мордкіна. Незважаючи на це, саме завдяки Мордкин відбулося успішний розвиток балету в США. Його постановка балету «Марна пересторога» П. Гертеля збереглася в репертуарі багатьох світових труп.

Віра Олексіївна Караллі - російська балерина, актриса німого кіно, балетний педагог. Емігрувавши з Росії, працювала в Європі. Гастролювала за кордоном у складі «Російського балету» Сергія Дягілева в 1909 році, а також. Часто танцювала в парі з Михайлом Мордкіним.

1. Балет. Энциклопедия / Под ред. Ю. Григоровича. - М.: Советская энциклопедия, 1981. - 624с.

2. Бахрушин Ю.А. История русского балета. / Ю.А. Бахрушин. - М.: Просвещение, 1977. - 277с.

3. Бланков Б.В. Краткая история русского балета. Кн.1 / Б.В. Бланков - СПб: DEAN, 2006. - 240с.

4. Добровольская Г.Н. Михаил Фокин: Русский период. / Г.Н. Добровольская - СПб.: Гиперион, 2004. 496с.

5. Зильберштейн И.С., Самков В.А. С. Дягилев и русское искусство. / И.С. Зильберштейн, В.А. Самков. - М.: Изобразительное искусство, 1982. - 496 с.

6. «Золотой век» русского балета // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.belcanto.ru/ballet_gold.html.

7. Котова Х.В. «Російські сезони» С. Дягілєва як чинник трансформації ольфакторної культури Західної Європи: перша третина ХХ століття // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: nbuv.gov.ua.portal/soc_gum/Vdakk/2012_4/54.pdf.

8. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Романтизм. / Вера Михайловна Красовская. - М.: «АРТ», 1996. -- 432 с.

9. Красовская В.М. История русского балета: Учебное пособие. / Вера Михайловна Красовская. - Санкт-Петербург: Лань. Планета музики, 2008. - 312 с.

10. Красовская В. Русский балетный театр начала ХХ века. 2. Танцовщики. - Вера Михайловна Красовская - СПб: Лань. Планета музыки, 2009. - 528 с.

11. Красовская В. Русский балетный театр начала XX века. Хореографы / Вера Михайловна Красовская - СПб: Лань. Планета музыки, 2009. - 656 с.

12. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред. М.М. Заковича. - К., 2004. - 567 с.

13. Лифарь С. Дягилев и с Дягилевым. / Серж Лифарь. М.: Артист. Режиссер. Театр, 1994. - 477 с.

14. Мокроусов А. Шесть мифов о Дягилеве // Русский журнал. - 2010. - №3. - С.78-103.

15. Музыкальная энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю.В. Келдыша. 1973-1982. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dic.academic.ru.

16. Нижинская Р. Вацлав Нижинский. / Ромола Нижинская. Пер. с англ. Н. Кролик. - М.: Терра, 2004. - 412с.

17. Пасютинская В. Волшебный мир танца. / В.М. Пасютинская - М.: Просвещение, 1985. - 223с.

18. Пожарская М.Н. Русские сезоны в Париже. / М.Н. Пожарская. - М.: Искусство, 1988. - 292 с.

19. Портнова Т. Историография и иконография «Русских балетных сезонов» С. Дягилева [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.relga.ru/.

20. Про особистості Л.П. Карсавіна. До 125-річного ювілею [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - vestnik.mstu.edu.ru/v10_3_n28/articles/11_melikh.pdf.

21. Русский балет. Эциклопедия. / Е.П. Белова, Г.Н. Добровольская В.М. Красовская и др. - М.: Согласие, 1997 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.litmir.net.

22. Суріц Е.Я. Артист балету Михайло Михайлович Мордкин / Державний інститут мистецтвознавства Міністерства культури Російської Федерації. - М: УРСС, 2003. – 240 с.