Курсова робота Балет О. Глазунова "Раймонда"

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи творчості О. Глазунова

1.1. Життєвий і творчий шлях О. Глазунов

1.2. Історія створення балету "Раймонда"

Висновки до розділу

Розділ 2. Балет "Раймонда"

2.1. Короткий зміст балету

2.2. Постановка балету

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Симфонічна музика займає центральне місце у спадщині Глазунова. У ній яскраво втілені типові риси його стилю. У симфонічних творах Глазунова знайшли вираз його зв'язки з традиціями симфонізму композиторів Могутньої купки (в першу чергу Бородіна). Поряд з цим у творах зрілого періоду позначилося засвоєння деяких елементів симфонізму Чайковського.

Симфонічне спадщина Глазунова включає в себе різні типи творів - від монументальних симфоній до невеликих п'єс.

В кінці XIX століття композитором А. Глазуновим була написана «Раймонда» (балет). Вперше він був поставлений в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі.

«Раймонда» належить до числа найбільш яскравих і видовищних вистав балетного театру. Романтичний сюжет балету навіяний середньовічними легендами про дівчину, яка чекає з лицарського походу свого коханого. Для постановника балету Маріуса Петіпа «Раймонда» стала останньою великою роботою. Для композитора Олександра Глазунова, навпаки, це був перший досвід звернення до жанру балету, що виявився згодом найвдалішим у його творчості.

Епоха Середньовіччя оживає в образах «Раймонди», але завдяки чарівній музиці і яскравою хореографією героїв балету сприймаються не як застиглі історичні персонажі, а як живі люди, здатні самозабутньо радіти, глибоко страждати і щиро любити.

Мета дослідження є характеристика творчості О. Глазунова.

Об’єкт дослідження – Балет «Раймонда».

Предмет дослідження – розвиток теоретичних положень О. Глазунова.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити життєвий і творчий шлях О. Глазунов;

- дослідити історію створення балету "Раймонда";

- розглянути короткий зміст балету;

- розглянути постановку балету.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 33 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Олександр Костянтинович Глазунов (1865-1938). Російський композитор, диригент, викладач, музично-громадський діяч. Видатний майстер класичної російської симфонічної музики кінця XIX - початку XX ст. Для стиля його музики характерно поєднання епіко-монументальних рис з лірикою і врівноваженістю. «Размах творчества Глазунова - колоссальный. Умение его развёртывать музыку на широчайшем протяжении изумляет», - Б. Асаф’єв.

Народився 10.08.1865 р. в Петербурзі у родині книгодрукарів. У родині велике значення надавалось освіті, музиці. Освіта – гімназія та приватні уроки по музиці (грав на фортепіано, скрипці, віолончелі, згодом на духових інструментах). 1879 рік – знайомство з М. Балакірєвим, яке стало важливим моментом у музичному розвитку майбутнього композитора.

1879-1881 рр. – період навчання композиції у Римського-Корсакова. Перший успіх у березні 1882 року, коли прозвучала 1 симфонія молодого композитора. «Юная по вдохновению, но уже зрелая по форме», - писав М. Римський-Корсаков про цей твір.

1883 р. – закінчує навчання у реальному училищі, поступає на історико-філологічний факультет Петербурзького університету (провчився 2 роки і кинув).

1884 р. – знайомство з М. Бєляєвим, сумісна поїздка за кордон (Німеччина, Франція, Іспанія), знайомство з Ф. Лістом. 1888 р. – розпочав диригентську діяльність.

1899-1928 рр. – викладач та директор Петербурзької консерваторії. Значний вклад його як викладача-вихователя, який передав молодим музикантам традиції російської класики.

Активний діяч Беляєвського гуртка. Багато гастролював. Отримав звання доктора музики Кембриджського та Оксфордського університетів, Будапештської музичної академії, академії «Санта-Чечілія» в Римі. У 1922 році композитору одному з перших було присвоєно звання народного артиста Республіки.

У 1928 році виїхав за кордон для лікування. Помер у Парижі. У 1972 р. його тіло було перепоховано у Ленінграді.

Головний жанр творчості – інструментальна музика, балети. У симфонічній музиці поєднав традиції російської музичної класики, а саме П. Чайковського та композиторів «Могутньої кучки». В жанрі балету продовжив традиції П. Чайковського. Творчий доробок: 3 балети, 9 симфоній, 4 кантати, оркестрові картини та фантазії, 7 квартетів, 5 інструментальних концертів для різних інструментів ( фортепіано, скрипки, віолончелі, саксофона).

Лібрето «Раймонда» було породжене фантазією петербурзької журналістки і письменниці Лідії Пашкової. Правда, її твори не могли похвалитися глибиною і оригінальністю сюжетних поворотів. Ось і в майбутньому шедеврі російської балетної сцени спочатку з сюжетом не надто пощастило, він виявився плутаним і суперечливим. Але, незважаючи на очевидну слабкість сценарію, директор Петербурзького імператорського театру В. Всеволозького, турбувався про розширення балетного репертуару, прийняв доленосне рішення: виставі — бути. Він особисто допрацював лібрето і навесні 1896 року замовив у Олександра Глазунова музику до нового балету. Впоратися із завданням композитору довелося в дуже стислі терміни — прем'єра балету була намічена на сезон 1897/1898 р. У Глазунова йшла робота над Шостою симфонією, але він погодився взятися за «Раймонду» - тема Середньовіччя і лицарства його цікавила з юнацьких років.

Дія балету відбувається в середньовічному Провансі. Чарівна Раймонда, що живе в замку літньої тітоньки, заручена з угорським лицарем-хрестоносцем Жаном де Бриеном. Але щастя дівчини затьмарює розлука — її наречений у складі війська угорського правителя Андрія II надсилається у військовий похід.

На святі, влаштованому на честь дня народження Раймонди, їй представляють сарацинського лицаря Абдерахмана. Охоплена лихими передчуттями, дівчина намагається уникати його, але Абдерахман, вражений в саме серце красою Раймонди, всюди переслідує її. Він обіцяє кинути до її ніг весь світ могутності і незліченні скарби, якими володіє, якщо вона погодиться вийти за нього заміж, але Раймонда гордо відкидає грізного сарацина. Відмова дівчини приводить його в лють, і він з допомогою свити намагається викрасти предмет своєї пристрасті, але на його шляху раптово виникає повернутий з походу Жан де Брієн. У чесному поєдинку він здобуває перемогу над Абдерахманом і одружується на Раймонді.

Прем'єра «Раймонди» стала справжньою подією в театральному світі Петербурга. Вона пройшла 7 січня 1898 року. У цей вечір на сцені Маріїнського театру блищала італійка Пьерина Леньяни, її партнерами були відомі танцівники Сергій Легат і Павло Гердт.

Прем'єрний показ обернувся тріумфом творців балету. Композитору піднесли лавровий вінок переможця, а артисти зачитали скомпонували в його честь привітання. Через два роки «Раймонду» переніс на московську сцену А. Горський. Спочатку він скористався хореографічними знахідками Петіпа, але в 1908 році представив оригінальну постановку балету з Катериною Гельцер в головній партії.

1. Балет и Опера [Электронный ресурс]. Режим доступа: forum.balletfriends.ru.

2. Балетный театр начала XIX века Электронный ресурс // Dancesport.by. – Режим доступа: http://www.dancesport.by/content/baletnyi-teatr-nachala-xix-veka.

3. Балет «Раймонда» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soundtimes.ru/balet/klassicheskie-balety/rajmonda.

4. Бахрушин Ю.А. История русского балета / А.А. Бахрушин. – М.: Советская Россия, 1965. – 227 с.

5. Блок Л.Д. Классический танец. История и современность / Л.Д. Блок. – М.: Искусство, 1987. – 556 с.

6. Галацкая В.С. Музыкальная литература зарубежных стран / В.С. Галацкая. - М.: Музыка, 1981. – 360 с.

7. Гозенпуд А. Музыкальный театр в России / А. Гозенпуд. – Л., 2009. – 274 с.

8. Красовская В.М. История русского балета / В.М. Красовская: учеб. пособие. – Л.: Искусство, 1978. – С. 65.

9. Конен В.Д. Театр и симфония / В.Д. Конен. – М.: Музыка, 1968. – 350 с.

10. Костенко В. Музикознавчі праці, статті, матеріали (до 100 – річчя від дня народження) / В. Костенко – К., 1996. – 67 с.

11. Красовская В.М. Російський балетний театр другої половини XIXвека / В.М. Красовская. - Л.: Мистецтво, 1963. - 551 с.

12. Левик Б.В. Музыкальная литература зарубежных стран / Б.В. Левик. - М.: Музыка, 1987. – 484 с.

13. Леопольд Адис. Теория гимнастики театрального танца / Пер. с фр. Блок Л.Д.; под ред. Борисоглебского М.В.; вст. ст. Блок Л.Д. – Л.-М.: Ленинградский государственный хореографический техникум, 1937. – С. 195−219.

14. Линькова Л.А. О драматургии балета // Музыка и хореография современного балета: Сборник статей. Вып. 3. Л.: Музыка, 1979. — С. 54—71.

15. Лопухов Ф.В. Хореографические откровенности Ф.В. Лопухов. – М.: Искусство,1972. – 215 с.

16. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури / Є. Маланюк. – К.,1994. – 203 с.

17. Мастера большого балета. – М.: Искусство, 1976. – 241 с.

18. Музыкальная энциклопедия в 6-и томах / Гл. ред. Г.В. Келдыш. – М.: Сов.энциклопедия, 1974 – 1981. – 367 с.

19. Розанова Т.А. Симфонические принципы балетов Чайковского: исследование / Т.А. Розанова. – М.: Музыка, 1976. – 184 с.

20. Розеншильд К.История зарубежной музыки / К. Розеншильд. - М.: Музыка,1969 – 404 с.

21. Русский балет и его звезды / под ред. Е. Суриц. – М.: Большая Российская энциклопедия; Борнмут: Паркстоун, 1998. – С. 96.

22. Слонимский Ю. Драматургия балетного театра Х1Х века: Очерки. Либретто. Сценарии / Ю. Слонимский. – М.: Искусство, 1977. – 344 с.

23. Смирнова Н. Танцевальных дел большой мастер / Н. Смирнова // Музыкальная жизнь. – 1989. – № 16. – С. 19–20.

24. Станішевський Ю. Балетний театр України: 225 років історії: Моногр. / Ю. Станішевський. – К.: Муз. Україна, 2003. – 440 с.

25. Хазиева Д.З. Музыкальная драматургия балетов к.в. глюка в контексте балетной реформы XVIII века: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. искусствоведения: спец.: 17.00.09 «Теория и история искусства» / Д.З. Хазиева. – СпБ, 2012. – 23 с.

26. Холопова В.М. Музыкально-хореографические формы русского балета // Музыка и хореография современного балета: сб. статей. – Вып. 4. – М.: Музыка, 1982. – С. 57–72.

27. Худеков С.Н. История танцев / С.Н. Худеков. – Т. 1-4. – СПБ., 1993. – 175 с.

28. Чайковский П.И. Переписка с П. И. Юргенсоном: в 2 т. – Т. 2.: 1884–1893 годы / ред. писем и комментарии В.А. Жданова. – М.: Музгиз, 1952. – С. 143.

29. Чепалов О.І. Хореографічний театр Західної Європи ХХ ст.: Моногр. / О.І. Чепалов. – Х.: ХДАК, 2007. – 334 с.

30. Шариков Д.І. Теорія, історія та практика сучасної хореографії: монографія / Д.І. Шариков– К.: КиМУ, 2010. – 208 с.

31. Шитикова Р.Г. Симфонический метод и характерные танцы (на примере III действия «Спящей красавицы» П.И. Чайковского) Музыка и хореография современного балета: сб. статей / Р.Г. Шитикова. – Вып. 3. – М.: Музыка, 1979. – 208 с.