Курсова робота Характерний танець в оперних виставах російських композиторів XIX ст. Значення творчості М. Петіпа

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи характерних танців в оперних виставах російських композиторів XIX ст.

1.1. Особливості застосування характерних танець в оперних виставах російських композиторів XIX ст.

1.2. Значення творчості М. Петіпа

Висновки до розділу

Розділ 2. Кращі балети творчості М. Петіпа

2.1. «Дочка фараона»

2.2. «Дон Кіхот»

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Характерний танець, один з виразних засобів балетного театру, різновид сценічного танцю. Як і всі інші види мистецтва, танець відображає дійсність, що нас оточує, розкриває навколишнє життя у всіх його проявах. Специфіка танцю, як виду мистецтва, полягає в тому, що виразником засобів танцю є пластичний рух тіла людини, жести і ін.

Музикою для танців можуть служити не тільки мелодії, що їх виконують на музичних інструментах, але й пісні. Пісню може виконувати хор, соліст, чи сам виконавець одночасно з танцем, або чергуючи з ним.

Балет кінця дев’ятнадцятого століття часто називають епохою Петіпа. Цей хореограф створив звід правил балетного академізму. Його спектаклі відрізнялися не тільки майстерністю композиції, стрункістю хореографічного ансамблю, віртуозною розробкою сольних партій – він зробив музику однією з головних дійових осіб балету. Зважаючи на значні досягнення цього балетмейстера у сфері балетного мистецтва та унікальний досвід, який надає вивчення його творчої діяльності, а також на застій в сучасному російськомовному балетному мистецтві.

XIX – на початку XX ст. і пов'язаний передусім з іменем М. Петіпа (1818–1910), який здійснив новаторські балетні постанови. Всесвітнє визнання Петіпа принесли балети «Спляча красуня» і «Лебедине озеро» (у співавторстві з Л. Івановим), а імена О. Преображенської, М. Кшесинської, П. Гердта увійшли до історії балетного мистецтва.

Мета дослідження є характеристика характерних танців в оперних виставах російських композиторів XIX ст.

Об’єкт дослідження – творчість М. Петіпа

Предмет дослідження – розвиток теоретичних положень характерних танців.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити особливості застосування характерних танець в оперних виставах російських композиторів XIX ст.;

- дослідити значення творчості М. Петіпа;

- розглянути «Дочка фараона»;

- розглянути «Дон Кіхот».

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 38 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Народно-сценічний танець в репертуарі театрів опери і балету, ансамблю народного танцю, на естраді. Історія створення номера. Специфіка створення сюїти, характерного танцю в балеті. Основні відомості про композитора, балетмейстера, виконавців. Стильові особливості народно-сценічного танцю, створеного на синтезі народного і класичного танцю. Практичне розучування хореографічного тексту і композицій на прикладах зразків спадщини народно-сценічного танцю (за вибором педагога):

а) «Мазурка» з балету «Лебедине озеро», музика П. Чайковського, постановка А. Горського (чотири і дві пари);

б) «Мазурка» з балету «Раймонда», музика А. Глазунова, постановка Л. Лавровського (масовий танець);

в) «Полонез», «Краков'як», «Мазурка» з опери «Іван Сусанін», музика М. Глінки, постановка Р. Захарова (масовий і сольні пари);

г) «Угорський танець» з балету «Лебедине озеро», музика П. Чайковського, постановка А. Горського (соло і дві пари);

д) «Угорський танець» з балету «Раймонда», музика А. Глазунова, постановка М. Петіпа (дует кордебалету і дует солістів);

е) «Іспанський танець» з балету «Лебедине озеро», музика П. Чайковського, постановка А. Горського (парний танець);

ж) «Циганський танець» з балету «Кам'яна квітка», музика С. Прокоф'єва, постановка Ю. Григоровича.

В 1862 році їм був поставлений перший великий балет «Дочка фараона». Він пройшов в Петербурзі з великим успіхом, який пояснюється передусім чудово поставленими, оригінальними танцями і видовищністю, зміст же був неглибоким, без ідеї, слабими в драматургічним відношенні, і до того ж в ньому були історичні помилки.

У кінці 60-х років Петіпа працював в Москві, де в 1869 році поставив один з кращих своїх балетів «Дон Кіхот» на музику А. Мінкуса. Сувора московська критика підтвердила успіх спектаклю, але знов указала на легковажність його змісту і безідейність. Це сталося від того, що балетмейстер використав тільки фабулу літературного твору, минаючи його ідейну сторону. Однак барвистість спектаклю, темпераментність іспанських танців, які Петіпа досконально вивчив в Мадриді, блискуча форма класичного танця незмінно викликали захоплення публіки і протягом вже більш ста років забезпечують успіх цьому балету. Невдовзі він був перенесений на петербурзьку сцену.

Знаючи смаки петербурзької публіки, Петіпа, прагнучи укріпити своє положення, протягом декількох років ставив пусті за змістом, розважальні балети. Всі вони, однак, незважаючи на чудово поставлені танці, швидко знімалися з репертуару. Справжній успіх випав тільки на частку поставленого в 1877 році балети А. Мінкуса «Баядерка». Цей спектакль говорив про зрілість балетмейстера, про його дивний талант постановника класичних танців. Постановка «Баядерки» завершила перший період балетмейстерської діяльності Петіпа.

Другий період балетмейстерського творчості Петіпа охоплює 80-е роки XIX віку. У той час він ставить спектаклі: «Роксана, краса Чорногорії», «Дочка снігів», «Млада», оперетковий спектакль «Фрізак цирюльник, або Двійчасте весілля». Це вже були спроби наблизитися до сучасності, відгукнутися на події, що хвилювали тоді російську публіку, - російсько-турецьку війну і інтерес, що посилився до слов'янської культури, подорож по північному полюсу, захоплення оперетою. Основна задача, яку ставив перед собою в цей період Петіпа, - розвиток форм класичного танця.

Здатності Петіпа як чудового балетмейстера виявилися не тільки в постановці класичного, але і характерного танця. Сам в минулому прекрасний характерний танцівник, М. Петіпа надавав великого значення народним танцям, особливо цінив їх в балеті. Немає такого спектаклю, поставленого Петіпа, в якому не було б характерних танців. Іспанські, росіяни, польські, українські, італійські, французькі, грецькі - всі вони, однак, зближувалися з академічним класичним танцем.

Остання постановка Петіпа - «Чарівне дзеркало» на музику А.Н. Корещенко в оформленні А.Я. Головіна - потерпіла невдачу через повну невідповідність її форми, тобто хореографічної сторони спектакля, змісту - новій симфонічній музиці і оформленню. Охолоджування до Петіпа почалося і з боку дирекції театрів і з боку його молодших колег. У 1903 році, невдовзі після прем'єри «Чарівного дзеркала», Петіпа пішов з театру.

Пройшли роки. Подальші покоління високо оцінили хореографію Петіпа. Кращі з його балетів досі прикрашають репертуар багатьох театрів світу. У творчості Петіпа отримали найбільший розвиток і твердження принципи російського балетного спектаклю. Створене Петіпа перейшло в сферу спадщину, зберігаючись там в кращих своїх зразках.

1. Аксьонова І.Ю. Основи українського народно-сценічного танцю: історичний аспект / І.Ю. Аксьонова – Рівне: РДГУ, 2009. – 135 с

2. Барб'є П. Венеція Вівальді / П. Барб’є: Музика та свята епохи бароко - La Venise de Vivaldi: Musique et ftes baroques - СПб.: Видавництво Івана Лімбаха, 2009. - С. 280.

3. Безобразов Н.М. М.И. Петипа (Биографический очерк к 50-летию сценической деятельности) // Ежегодник императорских театров: журнал. – СПб, 1896–1897. – С. 426–433.

4. Бондаренко Л. Танцювальні композиції та етюди танців народів світу / Людмила Бондаренко, Олександр Бердовський. – К.: Музична Україна, 1969. – 229 с.

5. Вайдман П.Е. Петр Ильич Чайковский. Забытое и новое / П.Е. Вайдман, Г.И. Белонович. (Труды ГДМЧ). – М.: ИИФ «Мир и культура», 1995. – С. 118–134.

6. Вантух М.М. Народне хореографічне мистецтво України: історичні ас- пекти та перспективи. / М.М. Вантух // Особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі: матеріали І Всеукр. наук.- творч. конф. — К.: НАКККіМ, 2013. — С. 3–6.

7. Василенко К.Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю / К.Ю. Василенко. – 3-те вид. – К.: Мистецтво, 1996. – 493 с.

8. Видатні майстри хореографічного мистецтва: біогр. довідник / Н.М. Корисько (уклад.). — К.: ДАКККіМ, 2003. — 18 с.

9. Гаевский В.М. Дом Петипа / В.М. Гаевский. – М.: Артист. Режиссер. Театр, 2000. – 432 с.

10. Гватерини М. Азбука балета: пер. с ит. / Маринелла Гватерини. – М.: БММ АО, 2001. – 240 с.: ил. (серия “Учимся танцевать”).

11. Голдрич О. Хореографія: посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю / Олег Голдрич. – Львів: Край, 2003. – 160 с.

12. Дуков Е.В. Концерт в истории западноевропейской культуры / Е.В. Дуков. – М.: Классика XXI, 2003. – 254 с.

13. Дулова Е.Н. Балетный жанр как музыкальный феномен (русская традиция конца XVIII - начала XX века): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. искусствоведения: 17.00.02 «Музыкальное искусство» / Е.Н. Дулова. – М, 2000. – 42 с.

14. Ивановский Н.П. Бальный танец ХVI – ХIХ веков / Н.П. Ивановский. – Калининград: Янтар., 2004. – 208 с.

15. Кирпичова А. Эпоха Петипа Электронный ресурс / А. Кирпичова. – Режим доступа: http://journal-parter.blog.tut.by/2011/03/23/epoha-petipa.

16. Константинова М. «Спящая красавица» / М. Константинова. – М.: Искусство, 1990. – 239 с.

17. Красовская В.М. Русский балетный театр / В.М. Красовская. Т. 2. – М., Л.: Искусство, 1963. – 552 с.

18. Красовская В. Статьи о балете / В. Красовская. Ленинград. 1967. – 325 с.

19. Мариус Петипа. Материалы, воспоминания, статьи. Составитель А. Нехендзи. Ленинград. 1971. – 434 с.

20. Михайлов М. Жизнь в балете / М. Михайлов. М.,1966. – 316 с.

21. Слонимский Ю. В честь танца / Ю. Слонимский. М., 1968. – 402 с.

22. Слонимский Ю. Мастера балета / Ю. Слонимский. – М.: Искусство, 1937. – 254 с.

23.Слонимский Ю.И. П.И. Чайковский и балетный театр его времени / Ю.И. Слонимский. – М.: Государственное музыкальное издательство (МУЗГИЗ), 1956. – 336 с.

24. Смольяков А. Тот самый ГИТИС / А. Смольяков. – М.: Алгоритм, 2004. – 54 с.

25. Туркевич В. Хореографічне мистецтво України в персоналiях / В. Туркевич. – К.: Iнтеграл, 1999. – 224 с.

26. Трускиновская Д. Мариус Иванович Петипа Электронный ресурс / Д. Трускиновская. – Режим доступа: http://www.belcanto.ru/petipa.html.

27. Фриз П.І. Історія хореографічного мистецтва: тексти лекцій: навчальний посібник / Петро Фриз. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2012. – 62 с.

28. Цвєткова Л.Ю. Методика викладання класичного танцю / Л.Ю. Цвєткова. Підручник. – К.: Альтерпрес, 2007. – 324 с.

29. Шевчук А.С. Українські музично-хореографічні традиції, як засіб музично- рухового розвитку старших дошкільників. – Фастів: Поліфаст, 2005. –330 с.

30. Энциклопедия танца: балет Электронный ресурс. – Режим доступа: http://hnb.com.ua/articles/s-sport-entsiklopediya_tantsa_balet-2457.