Курсова робота Народний танець в оперних виставах (історія питання)

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи народного танця в оперних виставах

1.1. Поняття народний танець

1.2. Особливості застосування народних танців в оперних виставах

Висновки до розділу

Розділ 2. Відомі балетмейстери народних танців в оперних виставах

2.1. Творчість Мойсеїва Ігора Олександровича

2.2. Творчість Надії Сергіївни Надєждіної

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Як і всі інші види мистецтва, танець відображає дійсність, що нас оточує, розкриває навколишнє життя у всіх його проявах. Специфіка танцю, як виду мистецтва, полягає в тому, що виразником засобів танцю є пластичний рух тіла людини, жести і ін.

Музикою для танців можуть служити не тільки мелодії, що їх виконують на музичних інструментах, але й пісні. Пісню може виконувати хор, соліст, чи сам виконавець одночасно з танцем, або чергуючи з ним.

Танець – це мова. Танцюючи, ми «розмовляємо» на сцені. І тому танець повинен бути настільки виразним, щоб глядач зрозумів все що відбувається.

Народний танець — фольклорний танець, який будується у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми тощо. Фольклорний танець — це стихійний вияв почуттів, настрою, емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім — для глядача (товариства, гурту, громади).

Народний танець зіграв вирішальну роль у формуванні сценічного танцю. Усі джерела з народного танцю. Пізніше термін стали застосовувати до сценічних обробок народного танцю. Поступово вироблялася академічна форма окремих національних танців. На відміну від танцю народного, у його основі - прийоми національної класичної танцювальної системи, наприклад у балетах М. Петіпа: Сюїти національних танців у балетах "Лебедине озеро", "Раймонда".

Протягом сторічь, народний танець служив засобом, що розширює й обновляє форми сценічного мистецтва. Сценічний танець - ээто твір балетмейстера, побудований на народному матеріалі. Народний танець виражає емоції не обмежені з боку, а сценічний - відтворює почуття задані автором танцю. Народний танець - це імпровізація виконавців. А сценічний танець - це точне виконання створене балетмейстером, побудоване на народному матеріалі за законами драматургії. Тому ставити знак рівності між цими видами танцю не можна. Фольклорний танець - це ще не мистецтво. Сценічний танець не може бути етнографічно точним. Між фольклорним і сценічним танцем є величезна різниця. Сценічний розрахований на глядача і повинний враховувати можливості сприйняття, він повинний бути підлеглий тимчасовим і просторовим законом драматургії. Народний танець - танець виконаний насамперед для себе і лише почасти - глядача. Відбираючи з невичерпного джерела, яким є народне танцювальне мистецтво, характерні виразні рухи хореографія їх по-новому пластично осмислює.

Мета дослідження є характеристика народного танцю в оперних виставах.

Об’єкт дослідження – творчість Мойсеїва Ігора Олександровича та Надії Сергіївни Надєждіної.

Предмет дослідження – розвиток теоретичних положень народного танцю.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити поняття народний танець;

- дослідити особливості застосування народних танців в оперних виставах;

- дослідити творчість Мойсеїва Ігора Олександровича;

- дослідити творчість Надії Сергіївни Надєждіної.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 35 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Народний танець має на увазі співучасть глядачів, у ньому відображаються основні риси характеру та темпераменту створив його народу. Це звичайно танець анонімного походження, що передається від покоління до покоління. Хоча народний танець може виконуватися і в містах, витоки його майже завжди пов'язані із сільською місцевістю. Незважаючи на відмінності історичного характеру, народні танці різних країн мають багато спільного в ритмічному будову і малюнку рухів. Згадані розбіжності іноді обумовлені географічними умовами. Наприклад, танці горян однієї країни можуть бути більшою мірою схожі на танці горян інших країн, ніж на танці мешканців рівнин в тій же країні.

Народним танцем завжди живився як своїм джерелом, своєю першоосновою і сценічний танець. Здавна в балетні вистави вводилися мотиви національного народного танцю.

В інтерпретації танцювального фольклору різних народів стикалися дві тенденції: одні підходили до нього стилізаторськи, формально використовуючи його фарби, беручи поверхові ознаки, обминаючи найголовніше – душу народного танцю, інші прагнули знайти органічний синтез народного, національного танцю з класичним, виявити їхні справжні характерні риси.

Мойсеїв Ігор Олександрович (1906-2007) - російський артист балету і балетмейстер. Моїсеєв створив першу в країні професійну школу народного танцю. З тих пір її випускники поповнюють не тільки трупу самого ансамблю, але і всі провідні колективи Росії.

Видатний художник Ігор Олександрович Моїсеєв є першовідкривачем в мистецтві. Він створив новий жанр сценічної хореографії - яскравий, самобутній Театр народного танцю. В сучасному танцювальному світі Театр Моїсеєва визначає шляхи розвитку всієї народно-сценічної хореографії не тільки в Росії, але і за кордоном.

Моїсеєв не створив музей танцювального фольклору, а новий видовищний жанр: театр народного танцю. Сьогодні в репертуарі ансамблю кілька сотень народних танців. Діяльність Ігоря Олександровича Моїсеєва гідно оцінена сучасниками. Він володар унікального кількості титулів багатьох держав світу також відзначили велике мистецтво В.А. Моїсеєва.

В.А. Мойсея присвячені тисячі статей, кілька книг, наукове дослідження. Він автор багатьох наукових статей з хореографії, автобіографічної книги "Я згадую...", де докладно розповідає про своє життя і творчість.

Ігоря Олександровича характеризують універсальні знання і унікальний кругозір. Він чудово знайомий з живописом, архітектурою, літературою (від епохи Відродження до наших днів). Його улюблена книга — Біблія.

Надія Сергіївна Надєждіна ( 1908 — 1979) — російська радянська артистка балету, балетмейстер, хореограф. Народна артистка СРСР .Надія Надєждіна організувала хореографічний ансамбль «Берізка», ставши його беззмінним художнім керівником і постановником на довгі роки.

Надеждинськая «Берізка» стала справжнім відкриттям у сценічному втіленні російського народного танцю. Вона — родоначальниця не тільки абсолютно особливого ансамблю, але і нового стилю в сучасній хореографії. Хореограф Надєждіна вміла глибоко проникнути в образний лад народної фантазії, правдиво і яскраво відтворити його у своїх творах «Трійка», «Карусель», «Прялица», «Візерунки»,«Сибірська сюїта» і безліч інших.

Надєждіна на рідкість точно і глибоко відображала внутрішню сутність народного буття в усьому його розмах і зльоті. Вона розкривала багатства російської душі, її прекрасні межі і в кожному танці відображала нову, неповторну, знаходячи для її втілення самобутній пластичний мову, лаконічну, логічно закінчену форму вираження. Вона створила унікальний ансамбль і абсолютно новий жанр — танцювальну новелу. Дала життя кільком поколінням виконавців і залишила безцінну спадщину — геніальні пісні і танці».

1. Балет: энциклопедия / гл. ред. Ю.Н. Григорович. – М.: Сов. энциклопедия, 1981. – 623 с.

2. Блок Л.Д. Классический танец. История и современность / Л.Д. Блок. – М.: Искусство, 1987. – 556 с.

3. Ваганова А. Основы классического танца / А. Ваганова. − Л.: Искусство, 1963. – 180 с.

4. Вантух М.М. Народне хореографічне мистецтво України : історичні ас- пекти та перспективи. / М.М. Вантух // Особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі: матеріали І Всеукр. наук.- творч. конф. — К.: НАКККіМ, 2013. — С. 3–6.

5. Василенко К. Украинский народный танец / К. Василенко.- М.: Искусство, 1981. - 160 с.

6. Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю / В.М. Верховинець; вступ. ст. і заг. ред. Я.В. Верховинця. – 5‑те вид., допов. – Київ: Муз. Україна, 1990. – 150 с.

7. Видатні майстри хореографічного мистецтва : біогр. довідник / Н.М. Корисько (уклад.). — К.: ДАКККіМ, 2003. — 18 с.

8. Гватерини М. Азбука балета: пер. с ит. / Маринелла Гватерини. – М.: БММ АО, 2001. – 240 с.: ил. (серия “Учимся танцевать”).

9. Голдрич О. Хореографія: посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю / Олег Голдрич. – Львів: Край, 2003. – 160 с.

10. Гуров В.Б. Форми збагачення українського народно-сценічного танцю. / В.Б. Гуров // Особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі: матеріали І Всеукр. наук.-творч. конф. — К.: НАКККіМ, 2013. — С. 59–63.

11. Есаулов И.Г. Хореодраматургия: (Искусство балетмейстера): / И.Г. Есаулов. – Ижевск: ИД Удмуртский университет, 2000. – 319 с.

12. Загайкевич М.П. Драматургія балету / М.П. Загайкевич — К.: Наук. думка, 1978. — 258 с.

13. Загайкевич М.П. Українська балетна музика / М.П. Загайкевич — К.: Наук. думка, 1969. — 230 с., нот.

14. Захаров Р.В. Мистецтво балетмейстера / Р.В. Захаров. - М.: Мистецтво, 1954. - 431 с.

15. Історія української музики. Т.5: 1941-1958 роки / М.В. Бєляєва [та ін.]; відп. ред. А.І. Муха. - К.: НАН України; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2004. - 504 с.

16. Кіндер К.Р. Семантика пластичних символів народної танцювальної культури українців: дис. канд. мистецтвознав: 17.00.01 / Київський національний ун-т культури і мистецтв. — К., 2007. — 179 с.

17. Клитин С.С. История искусства эстрады / С.С. Клитин. – СПб.: Издатель Е.С. Алексеева, 2008. – 448 с.

18. Осипов Ю.С. Большая Российская энциклопедия: в 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю.С. Осипов. Отв. ред С.Л. Кравец. – Т. 4. Большой Кавказ – Великий канал. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2006. – 751 с.

19. Павленко О. Культурологія: Посіб. для підготов. до іспитів. – 3-е вид., стереотип. / О.П. Павленко. – К.: Вид. Паливода А. В., 2008. – 176 с.

20. Станішевський Ю. Балетний театр України: 225 років історії: Моногр. / Ю. Станішевський. – К.: Муз. Україна, 2003. – 440 с.: іл.

21. Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України ім. Тараса Шевченка: історія і сучасність / Ю.О. Станішевський. — К.: Муз. Україна, 2002. — 735 с.

22. Сюжетные и народные танцы. - М.: Сов. Россия, 1977. - 96 с.

23. Ткаченко Т. Народные танцы / Т. Ткаченко. - М.: Искусство, 1975. - 350 с.

24. Чепалов О.І. Хореографічний театр Західної Європи ХХ ст.: Моногр. / О.І. Чепалов. – Х.: ХДАК, 2007. – 334 с.: іл.

25. Цветкова Л.Ю. Методика викладання класичного танцю / Л.Ю. Цветова. Підручн. -2-е вид. - К.: Альтерпрес,2007. - 324 с.

26. Худеков С. Иллюстрированная история танца / С.Н. Худеков. – М .: Эксмо, 2009. – 288 с.: ил.

27. Шереметьевская Н.В. Танец на эстраде / Н.В. Шереметьевская. – М.: Искусство,1985. – 416 с.: ил.