Курсова робота Народні витоки російського балетного театру та їх вплив на формування виконавської манери російських танцюристів

Вступ

Розділ 1. Історичні аспекти народних витоків російського балетного театру та їх вплив на формування виконавської манери

1.1. Народні витоки російського балету

1.2. Формування виконавської манери російських танцюристів

Висновки до розділу

Розділ 2. Видатні постаті російського балетного театру

2.1. Перший російський балетмейстер Іван Іванович Вальберх

2.2. Творчість Е.А. Санковська і Е.І. Андреянова

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Балет - вищий рівень хореографії, в якому танцювальне мистецтво підіймається до рівня музично-сценічного уявлення. Термін «балет» з'явився в ренесансній Італії в XVI столітті і означав не спектакль, а танцювальний епізод.

Балет - синтетичне мистецтво, в якому танець - головний виразний засіб балету, тісно пов'язаний з музикою, з драматургічною основою - лібретто, зі сценографією, з роботою костюмера, художника-просвітника і т. д. Балет багатоманітний: сюжетний - класичний оповідний багатоактний балет, драмбалет; безсюжетний - балет-симфонія, балет-настрій, мініатюра. По жанру балет може бути комічним, героїчним, фольклорним.

Пройшло багато років, історичних епох, перш ніж з примітивних пластичних рухів людини виник один з найскладніших видів мистецтва - балетний спектакль. Поступово народжувалися хореографічні форми, що передають в живих картинах пластичну красу рухів, створювалися і ламалися традиції.

Росія взнала балет в XVII віці, а перші балетні уявлення в XVIII сторіччі. Відтоді в країні виросла велика культура класичного балету. Російськими балетмейстерами створені своєрідні, неповторно прекрасні спектаклі. І не випадково багато які театри світу включають в свій репертуар такі балети, як «Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Шопеніана» і інші.

Мета дослідження є характеристика народних витоків російського балетного театру та їх вплив на формування виконавської манери російських танцюристів.

Об’єкт дослідження – народні витоки.

Предмет дослідження – творчі постаті російського балету.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити народні витоки російського балету;

- дослідити формування виконавської манери російських танцюристів;

- дослідити першого російського балетмейстера Івана Івановича Вальберха;

- розглянути творчість Е.А. Санковська і Е.І. Андреянова.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 35 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Балет завжди був і залишається загадковим виглядом мистецтва. Його визнають багато які, а розуміють лише вибрані. Балет - один з самих витончених видів мистецтва, виявом якого є суворий, підлеглий власним законам танець. У його основу лягають плавні, розмірені і завжди витончені, заворожливі рухи.

Витоки російського балету - в народних танцях, то величних і співучих, то бешкетних і зухвалих. Танець породили руху, підлеглі ритму. Саме вона є одним з найбільш ранніх проявів людської культури. Танець, видозмінюючись і розвиваючись, послужила основою для створення особливого виду театрального мистецтва - балету.

Теми, образи, ритми, виразні засоби народного танцю збагачували професійне хореографічне мистецтво, визначали його зміст, сценічні фарби. На привільних лісових галявинах, біля вогнищ виконували слов'яни свої ритуальні, обрядові та побутові танці. Кругом шуміли вікові дерева, на вечірньому небі сходила вогненною кулею місяць, люди жили серед природи, були близькі до неї, відчуваючи її красу, велич, могутність. І все це позначалося на характері давньослов'янської хореографії. Чи не тоді виникали широта і величність жесту, розмашисто, співучість рухів.

Після Французької буржуазної революції перед російськими діячами балету зненацька відкрилися широкі можливості, потрібний був тільки організатор, що зміг би повести балет по новому, самостійному шляху. Їм з'явився випущений з Петербурзької школи в 1786 році Іван Іванович Вальберх.

Будучи одним із кращих учнів Канціани і володіючи вигідною зовнішністю, Вальберх у 1786 році був зарахований у придворну трупу на перше положення, чого майже ніколи не удостоювалися росіяни. Наприкінці XVІІІ століття виникає новий напрямок у мистецтві - сентименталізм, що прийшов на зміну класицизмові.

У противагу класицизмові напрямок на перший план висувало почуття і відстоювали право людини на вільну, незалежну від гніта державної влади особисте життя. Однієї з головних особливостей нового напрямку було те, що воно об'єднало передових російських людей у їхній боротьбі за самовизначення вітчизняного мистецтва. Разом зі здебільшого прогресивної дворянської інтелігенції Вальберх щиро захопився цим напрямком. У сентименталізмі його залучала демократичність.

Балетмейстерський дебют Вальберха відбувся в 1795 році, балет "Щасливе покаяння". Міфологічна фабула підносилася глядачеві в іншому трактуванні, з позицій сентименталіста. Тема долі і божественного приречення уступила тут місце темі каяття і винагороди за нього. Постановник прагнув викликати розчулення глядача, розбудити його кращі почуття і тим самим сприяти зм'якшенню і виправленню вдач. Нововведення - логічне розгортання сюжету, наближення театрального костюма до побутового.

Кращими романтичними танцівницями того періоду були Е.А. Санковська і Е.І. Андреянова, їх творчість була пройнятий вірою в етичне відродження особистості.

Романтична танцівниця Санковська була душею московської балетної сцени тридцятих-сорокових років. Багатство її артистичної індивідуальності, її видатна виконавська майстерність, сувора простота створених нею поетичних образів здобули їй заслужену популярність у демократичного глядача Москви, надала її діяльність таке ж суспільно-просвітницьке значення, яке мала діяльність майстрів.

Е.І. Андреяновій були притаманні, за спогадами сучасників, виразність пантоміми, танцювальна поетичність, дієвий драматизм і віртуозність характерного та класичного танців. Але у неї не було «сталевого носка», ні апломбу, ні піруету, ні рон-де-жамба і ці недоліки не викуповувалися сміливістю поз — її єдиним достоїнством, реалізований в сміливість. що переходила у нахабство.

1. Бахрушин Ю.А. Історія російського балету / Ю.А. Бахрушин. - М.: Освіта, 1977. - 287 с.

2. Блок Л. Классический танец. История и современность / Л.Д. Блок. – М.: Искусство, 1987. – 556 с.

3. Брайловская М.А. Русский балет в контексте традиции синтеза искусств: на примере первой послеоктябрьской эмиграционной волны: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. искусствоведения: спец.: 24.00.01 «Теория и история культуры» / М.А. Брайловская. – М, 2006. – 21 с.

4. Ванслов В.В., Статті про балет / В.В. Ванслов. - Л.: Музика. Ленінгр. отд-ние, 1980. - 191 с.

5. Вашкевич Н.П. История хореографии всех веков и народов / Н.П. Вашкевич. СПб: Лань. Планета Музыки. 2009. – 192 с.

6. Волынский А.Л. Статьи о балете / А.Л. Волынский. – Спб.: Гиперион, 2002. – 400 с.

7. Гозенпуд А. Музыкальный театр в России / А. Гозенпуд. – Л., 2009. – 274 с.

8. Есаулов И.Г. Хореодраматургия: (Искусство балетмейстера): / И.Г. Есаулов. – Ижевск: ИД Удмуртский университет, 2000. – 319 с.

9. Зав’ялова О.К. Історія балетного мистецтва від витоків до початку ХХ ст. / О.К. Зав’ялова: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2014. – 116. с.

10. Зародження балету в Росії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukr.sovfarfor.com/teatr-kno/balet/134-zarodzhennja-baletu-v-ros.html.

11. Захаров Р.В. Мистецтво балетмейстера / Р.В. Захаров. - М.: Мистецтво, 1954. - 431 с.

12. Ивлева Л.Д. Историѐ преподаваниѐ танца: учебное пособие / Л.Д. Ивлева. – Челѐбинск, 2011. – 2-е изд. – 142 с.

13. Карп П.М. О балете / П.М. Карп. – М.: Искусство, 1967. – 228 с.

14. Красовская В.М. Російський балетний театр другої половини XIX века / В.М. Красовская. - Л.: Мистецтво, 1963. - 551 с.

15. Красовская В.М. Російський балетний театр від виникнення до середини XIX века / В.М. Красовская. - Л.: Мистецтво, 1958. – 309 с.

16. Красовская В.М. Русский балетный театр начала ХХ века. – Ч. 1. Хореографы / В.М. Красовская. – Л.: Искусство, 1971. – 526 с.

17. Линькова Л.А. О драматургии балета // Музыка и хореография современного балета: Сборник статей. Вып. 3. Л.: Музыка, 1979. — С. 54—71.

18. Мастера большого балета. – М.: Искусство, 1976. – 241 с.

19. Новер Ж.Ж., Листи про танець і балети / Ж.Ж. Новер. - Л.: Мистецтво, 1965 - 375 с.

20. Осипов Ю.С. Большая Российская энциклопедия: в 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю.С. Осипов. Отв. ред С.Л. Кравец. – Т. 4. Большой Кавказ – Великий канал. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2006. – 751 с.

21. Пасютинская В.М., Чарівний мир танця / В.М. Пасютинская. - М.: Освіта, 1985. - 223 с.

22. Петров О.А. Російська балетна критика кінця XVIII - першої половини XIX века / О.А. Петров. - М.: Мистецтво, 1982. - 319 с.

23. Плещеев А. Наш балет / А. Плещеев. – СПБ.: АВАНТ, 2007. – 463 с.

24. Русский балет: энциклопедия / [редкол.: Е.П. Белова и др.]. – М.: БРЭ; Согласие, 1997. – 631 с.

25. Слонимский Ю. Драматургия балетного театра XIX века: Очерки. Либретто. Сценарии / Ю. Слонимский. М.: Искусство, 1977. — 344 с.

26. Штелин Я. Музыка и балет в России XVIII в. / Яков Штелин. – СПб.: Сояз художников, 2002. – С. 10.