Курсова робота Драматичні балети Ж. Перро

Вступ

Розділ 1. Ж. Перро в історії розвитку балетного мистецтва

1.1. Епоха Романтизму в балетному театрі

1.2. Життя і творчість Ж. Перро

Висновки до розділу

Розділ 2. Драматичні балети Ж. Перро

2.1. Балет «Жизель»

2.2. Балет «Есмеральда»

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Перро – романтичний балетмейстер з яскраво вираженими демократичними тенденціями. У свій час на нього дуже вплинула творчість Новера, розповіді і покази його учнів. Традиції Новера через Дідло, Доберваля, Омера перейшли до Перро. Основою спектаклю він вважав ігровий танець, танцювальну пантоміму. Його балети мають, як правило, реалістичну фабулу, наприклад, "Катарина...", "Есмеральда", "Корсар", "Норовлива дружина".

Але саме головне все-таки в тому, що Перро прагнув у мові рухів знайти засоби розкриття характерів героїв і ситуацій танцю. Він вніс у танець зміст і дію, перший увів pas d'actіons, pas de troіs, pas de guatre у тій класичній формі, що нам відома зараз.

Так, мініатюра Жуля Перро "Падекатр" ввійшла в історію світової хореографії. У першій його постановці виступили чотири знамениті танцівниці – Марія Тальоні, Карлотта Гризі, Фанні Черріто і Люсиль Гран. Танець був побудований на ніжних повітряних рухах і витончених позах. У кожної танцівниці був індивідуальний танець. І сьогодні "Падекатр" виповнюється кращими радянськими балеринами і балеринами світу, будучи зразком романтичної хореографії. Сучасники Перро відзначали цей танець як "нове відкриття в області хореографії". Балети Перро відрізнялися ігровим танцем, а головне – танцювальною пантомімою. Перро, крім того, зовсім вільно ставив сольні і масові танці, сполучив у них віртуозні рухи з ігровою виразністю. Введення в спектакль осмисленої акторської гри відрізняло творчість Перро.

Мета дослідження є характеристика драматичних балетів Ш. Перро.

Об’єкт дослідження – балети Ш. Перро.

Предмет дослідження – «Жизель» та «Есмеральда».

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити епоху Романтизму в балетному театрі;

- розглянути життя і творчість Ж. Перро;

- дослідити балет «Жизель»;

- дослідити балет «Есмеральда».

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 27 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

XIX століття був періодом великих змін у суспільстві, і це відбилося в балеті, де стався перехід до романтичного балету. Критика нового способу життя, намічена у сентименталистов, прийняла у романтиків форму розладу мрії і дійсності. Реального світу вони протиставили світ фантастики і екзотики. Балетний романтизм досяг великих успіхів у Франції, де була висока техніка танцю, особливо жіночого.

Романтизм був реакцією проти формальних обмежень і механіки індустріалізації. Розум епохи призвів хореографів до твору романтичних балетів, які виглядали як легкі, повітряні і вільні. Балети представляли жінок як делікатні, неземні, повітряні істоти, які можуть бути порушені без праці і виглядають майже плаваючими в повітрі.

Жюль-Жозеф Перро (фр. Jules-Joseph Perrot, рід. 18 серпня 1810, Ліон — 29 серпня 1892, Сен-Мало) — французький танцівник і балетмейстер, один з найбільших представників балету періоду романтизму.

У балетах Перро танцювали всесвітньо відомі танцівниці Карлотта Гризі і Фанні Ельслер.

Непридатність анемічної тематики Тальонівських балетів робилася усе більш очевидною. Необхідність корінної зміни репертуарної лінії в балеті відчувалася усе гостріше і гостріше. У 1842 році в Петербурзі був поставлений спектакль "Жизель", на музику А. Адана, поставлена французьким балетмейстером Жулем Перро разом з Жаном Кораллі, що явився вершиною романтичного балету й одночасно знаменував перехід його на нові ідейні позиції.

"Жизель" – класичний зразок хореографії і балетної драматургії, рідкого злиття музики і танцю. У цьому балеті танець органічно, дієво зв'язаний з пантомімою.

У цьому й іншому балетах Ж. Перро проголошувалися ідеї прогресивного романтичного напрямку, відбивали погляди тих, хто не утратив віри в людські ідеали, у перемогу добра над злом. Перро у своїх постановках прагнув опоетизувати все земне. У них діяли не тільки фантастичні істоти – вілліси, але і реальні люди. Їхніми вчинками керувала віра в добро і справедливість.

В основі лібрето "Жизелі", створеного відомим письменником-романтиком Т. Готьє, лежить слов'янський народний переказ про обмануту дівчину, що після смерті стає грізною месницею – віллісою. У центрі уваги не романтична тема "загробної любові", для якої перший акт – обман Жизелі Альбертом – тільки пролог, а реальна розповідь про велику і красиву душу селянської дівчини, протиставленої себелюбному і легковажному аристократові.

Тісний зв'язок з народною творчістю, правда почуттів і переживань, глибока симпатія до героїні балету – простої селянки, обманутої представником знаті, зробили "Жизель" надзвичайно близькою вимогам російського глядача і запитам часу. Успіх постановки був надзвичайним. Спектакль повною мірою відповідав прогресивним традиціям російського балету – мав багатий зміст і чітку ідею, надаючи широких можливостей і танцеві, і пантомімі.

Есмеральда — балет в трьох діях, 5 картинах, написаний італійським композитором Цезарем Пуні на лібрето Жюля Перро. Музика окремих номерів написана Ріккардо Дріґо. Прем'єра відбулася 9 березня 1844 року в лондонському театрі. Дія відбувається в середньовічному Парижі в кінці XV століття.

1. Академия хореографии // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://sov-dance.ru/text/academy/.

2. Баглай В.Е. Этническая хореография народов мира: учеб. пособие / В.Е. Баглай. – Ростов на Дону : Феникс, 2007. – 405 с

3. Балет. Танец. Хореография. Краткий словарь танцевальных терминов и понятий / сост. Н. Александрова. – СПб: Лань, 2011. – 624 с.

4. Вашкевич Н.П. История хореографии всех веков и народов / Н.П. Вашкевич. СПб: Лань. Планета Музыки. 2009. – 192 с.

5. Гаевский В. Перро и Петипа // Гаевский В. Дом Петипа. М.: Артист. Режиссер. Театр, 2000. С. 27-43.

6. Григорович Ю.Н. Балет: энциклопедиѐ / Ю.Н. Григорович. – М.: Совстскаѐ Энциклопедиѐ, 1981. – 623 с.

7. Есмеральда (балет) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaimo.com.ua.

8. Жюль Перро // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.belcanto.ru/perrot.html.

9. Зав’ялова О.К. Історія балетного мистецтва від витоків до початку ХХ ст. / О.К. Зав’ялова: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2014. – 116. с.

10. Захаров Р.В. Искусство балетмейстера. / Р.В. Захаров. – М.: Искусство, 1954. – 431 с.

11. Классики хореографии. / Отв. ред. Б.И. Чесноков. - СПб, 2009 - 378 с.

12. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. От истоков до середины XVIII века / В.М. Красовская. – М.: Искусство, 2008. – 295 с.

13. Линькова Л.А. О драматургии балета // Музыка и хореография современного балета: Сборник статей. Вып. 3. Л.: Музыка, 1979. — С. 54—71.

14. Мастера большого балета. – М.: Искусство, 1976. – 241 с.

15. Слонимский Ю. Драматургия балетного театра XIX века: Очерки. Либретто. Сценарии / Ю. Слонимский. М.: Искусство, 1977. — 344 с.

16. Слонимский Ю. «Жизель»: Эподы. Л.: Музыка, 1969. 160 с.

17. Худеков С.Н. История танцев / С.Н. Худеков. – Т. 1-4. – СПБ., 1993. – 175 с.

18. Эсмеральда / Буклет к премьере спектакля Большого театра. — М.: Литературно-издательский отдел Большого театра, 2009. — С. 46. — 144 с.

19. Эпоха Романтизма в балетном театре // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://studopedia.su/1_48843_baletniy-teatr-danii.html.