Курсова робота Італійський балетний театр кінця ХVІІІ – першої половини XIX ст.

Вступ

Розділ 1. Італійській балетний театр кінця ХVІІІ століття

1.1. Особливості розвитку італійського балетного театру ХVІІІ століття

1.2. Творчі постаті балету в кінці ХVІІІ століття

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Італійській балетний театр першої половини ХІХ століття

2.1. Школи італійського балету в ХІХ столітті

2.2. Перетворення італійського балетного театру в другій половині ХІХ столітті

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Термін "балет" з'явився в кінці XVI століття (від італійського balletto - танцювати). Але означав він тоді не спектакль, а лише танцювальний епізод, передавальний певний настрій. Такі "балети" складалися зазвичай з мало зв'язаних між собою "виходів" персонажів - найчастіше героїв грецьких міфів. Після таких "виходів" починався загальний танець - "великий балет".

Батьківщиною сучасного європейського балету - Італія. Італійський балет був заснований на традиціях античної пантоміми, танцю та найбагатшої культури народного танцю. На рубежі XVIII – ХІХ століть у розвитку балету Італії почався новий етап, що збігся з періодом визвольної боротьби італійського народу. Створювались спектаклі, засновані на принципі діючого балету, насичені драматизмом, динамікою, експресією.

В кінці XVIII століття народився новий напрям в мистецтві - романтизм, що зробив сильний вплив на балет. У романтичному балеті танцівниця встала на пуанти. Першою це зробила Марія Тальоні, повністю змінивши колишні уявлення про балет. У балеті "Сильф" вона з'явилася крихкою істотою з потойбічного світу. Успіх був приголомшуючий.

В цей час з'явилася безліч чудових балетів, але, на жаль, романтичний балет став останнім періодом розквіту танцювального мистецтва на Заході. З другої половини XIX століття балет, втративши своє колишнє значення, перетворився на придаток до опери.

Отже, дана робота заключається в дослідженні впливу тенденцій розвитку італійського балету на сучасний балет. Велике значення має знання методів роботи ведучих, італійських балетмейстерів, педагогів танців.

Мета дослідження є характеристика розвитку теоретичних положень розвитку італійського театрального балету кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть.

Об’єкт дослідження – особливості італійського театрального балету.

Предмет дослідження – розвиток теоретичних положень італійського балету.

Згідно з метою та предметом були визначені наступні завдання:

- дослідити особливості розвитку італійського балетного театру ХVІІІ століття;

- охарактеризувати творчі постаті балету в кінці ХVІІІ століття;

- дослідити школи італійського балету в ХІХ столітті;

- розглянути перетворення італійського балетного театру в другій половині ХІХ столітті.

Методи дослідження: біографічний метод, порівняльний аналіз історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, історико-художньої, мемуарної літератури, синтез, співставлення, узагальнення джерел.

Практичне значення дослідження. Розвиток італійського театрального балету зробив вирішальний вплив на подальший розвиток світового балету.

Отже, дослідження має важливе практичне значення при вивченні хореографічного мистецтва.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 25 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Дослідивши історію становлення та розвитку італійського балету протягом кінця 18 ст. – початку 19 ст., можна стверджувати, що в цей час італійський балет досяг найвищого розвитку та зазнав значних змін, в його репертуарі з’явилося ряд нових напрямків, таких як балет-феєрія та інші види балету, які до цього тільки зароджувались.

Упродовж ХVIII ст. у італійському балетному театрі було підготовлено ґрунт для балетної реформи. Символізованим, узагальненим образам музика повернула їх драматичне, ідейне значення – вони знову набули втраченої ними в балеті осмисленості.

Отже, сутність реформи в балеті полягала у тому, що музика, поряд із хореографією, відігравала провідну драматургічну роль. Вона вже не ілюструвала дію, а розкривала її внутрішній перебіг, психологічно поглиблювала образи, музика стала джерелом образів для балетмейстера й акторів, театрального художника і диригента. Завдяки реформі балетної музики, глядач хореографічної вистави ставав одночасно й слухачем, а балетний театр – повноправною галуззю музичного театру.

Італійський балетний театр кінця 18 ст. мав значний поштовх до розвитку нової балетної школи, представленої такими видатними балетмейстерами, як Гаспаро Анджоліні, Енріко Чекетті та Карло Блазис, які внесли досить вагомий внесок в розвиток балетного театру Італії і потім інших європейських країн, створили свої балетні школи та виховали ряд нових танцівників та танцівниць, що потім були досить відомими не тільки на італійській сцені, а й у Парижі, Лондоні та інших європейських столицях.

У першій чверті 19 ст. італійський балетний театр отримав ряд нових напрямків та балетних шкіл, які випустили в світ таких видатних танцівників, як Марія Тальоні, Фанні Черрито, Карлотта Грізі та інших видатних осіб, що мали неабиякий вплив на балетну культуру Європи та світу.

Середина XІX століття відзначена новою кризою балетного репертуару, що проявилась у тім або іншому ступені у всій Європі. Романтичний балет уже не міг повністю задовольнити зростаючі суспільні запити. Естетика й хореографія балету так само призупинилась у своєму розвитку.

1. Бахрушин Ю.А. История русского балета / А.А. Бахрушин. – М.: Советская Россия, 1965. – 227 с.

2. Гаспари А. История итальянской литературы / А. Гаспари. – Т. 1–2. –М., 1995. – 209 с.

3. Есаулов И.Г. Хореодраматургия: (Искусство балетмейстера): / И.Г. Есаулов. – Ижевск: ИД Удмуртский университет, 2000. – 319 с.

4. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. От истоков до середины XVIII века / В.М. Красовская. – М.: Искусство, 1979. – 295 с.

5. Классический балет (краткие выдержки) Электронный ресурс // Режим доступа: http://www.vritme.kz/index.php?option=com_content&view=article&id=153&Itemid=121.

6. Косачева Р.Г. Проблемы романтизма в музыке зарубежного балета (1917-1939): автореф. дис. на соискание уч. степени докт. искусствоведения: 17.00.02 «Музыкальное искусство» / Р.Г. Косачева. – М, 1983. – 20 с.

7. Левинсон А. Мастера балета / А. Левинсон. – СПБ, 1984. – 277 с.

8. Миклашевский К. La commedia dell’arte, или Театр итальянских комедиантов XVІ, XVII, XVIII столетий. – Ч. 1 / К. Миклашевский. – СБП., 1994. – 268 с.

9. Роллан Р. Опера в XVII веке в Италии, Германии, Англии / Р. Роллан; пер. с франц. – М., 1981. – 265 с.

10. Сальвини Т. Листки из автобиографии / Т. Сальвини ; пер. с итал.. –«Артист», 1994. – 347 с.

11. Слонимский Ю. И. Хореграфия Карло Блазиса / Ю.И. Слонимский // Классики хореографии. – М., 1987. – 290 с.

12. Трускиновская Д. Балет в 18 веке Электронный ресурс / Д. Трускиновская // Режим доступа: http://www.belcanto.ru/ballet_18.html.

13. Ферман В. История новой западноевропейской музыки / В. Ферман. – Т. 1. – М.-Л., 1990. – 283 с.

14. Хазиева Д.З. Музыкальная драматургия балетов к.в. глюка в контексте балетной реформы XVIII века: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. искусствоведения: спец.: 17.00.09 «Теория и история искусства» / Д.З. Хазиева. – СпБ, 2012. – 23 с.

15. Худеков С.Н. История танцев / С.Н. Худеков. – Т. 1-4. – СПБ., 1993. – 175 с.

16. Чайковский П. Музыкально-критические статьи / П. Чайковский. – М., 1993. – 236 с.

17. Шереметьевская Н.В. Танец на эстраде / Н.В. Шереметьевская. – М.: Искусство,2007. – 416 с.: ил.