Курсова робота Літературна спадщина Ж.-Ж. Новера та її значення для подальшого розвитку балетного театру

Вступ

Розділ 1. Постать Ж.Ж. Новера у становленні танцю

1.1. Становлення творчої особистості Ж.Ж. Новера

1.2. Балетмейстерська діяльність Ж. Новера

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Література Ж.Ж. Новера у реформуванні балетного мистецтва

2.1. Становлення дієвого балету в творчості Новера

2.2. Вплив літератури Новера на реформування балету

2.3. Модель танцю Ж.Ж. Новера

Висновки до 2 розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Жан Жорж Новер - великий французький балетний танцюрист, хореограф і теоретик балету, творець балетних реформ. Вважається основоположником сучасного балету. З 1778 року - член Французької королівської академії танців.

Новерівські перетворення торкнулися і декорацій, і костюмів, і музики, у результаті чого балет став самостійним театральним жанром. Завдяки діяльності Новера танець стає діючим, осмисленим і емоційно-виразним. Погляди Новера вплинули на подальший розвиток балету і торкалися глобальних питань у хореографії.

Головні положення описані у книзі «Листи про танець і балет» торкаються таких тем як, відродження мистецтва танцю, його поділ, основні положення необхідні балетмейстерам, про вибір сюжетів, про правила створення балету, про виразність фігур та непридатність масок-всі ці питання вирішують балетмейстери і сьогодні, і користуються знахідками Новера. Тому можна казати, що окремо книга «Листи про танець і балети» э дуже актуальною і зараз.

Значення драматургії і художнього образу в балетному спектаклі, прагнення до «наслідування життя», до розкриття думок і почуттів героїв твору за допомогою танців і пантоміми, союз хореографа і композитора, тобто єдність музичного і хореографічного рішень, принцип контрасту в побудові спектаклю, значення хореографічного сценарію – усе це проблеми, що хвилюють діячів балету і сьогодні, оскільки аналогічні задачі їм доводиться вирішувати і нині.

Об’єкт дослідження – балетний театр.

Предмет дослідження – творча діяльність Ж.Ж. Новера.

Мета курсової роботи - з’ясувати значення реформ Ж.Ж. Новера для розвитку балетного театру.

Для досягнення поставленої мети, ми повинні вирішити наступні завдання:

- дослідити становлення творчої особистості Ж.Ж. Новера;

- проаналізувати балетмейстерський доробок Ж.Ж. Новера;

- дослідити літературну спадщину Новера;

- розкрити вклад реформ Новера у розвиток балетного мистецтва.

Методи дослідження: В роботі під час виконання визначених завдань було застосовано: аналітичний метод – для аналізу літератури, причинно-наслідкових особливостей; історичний метод – для аналізу становлення хореографічної культури; порівняльний метод – для дослідження тенденцій розвитку хореографії XVIII-XIX ст.; метод класифікації – для структурування досліджуваного матеріалу та метод систематизації.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг курсової роботи становить 32 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Реформи Новера були в дусі ідей філософів-просвітителів, ідеологів майбутньої французької революції – Дідро, Вольтера, Руссо. Його діяльність в балетному театрі викликала схвалення цих людей і кращих художників, композиторів, хореографів того часу. Однак могутніх любителів балету лякав демократичний характер його перетворень, тому Новеру довгі роки довелося ставити свої вистави не у Франції, а за кордоном – у Штутгарті, Лондоні, Відні, Мілані, Турині, Неаполі, Лісабоні. Його заслугою став розвиток форм сольного та ансамблевого танцю, введення форми багатоактного балету, відокремлення балету від опери, диференціація балету на жанри високі і низькі, комічні і трагедійні. Надаючи велике значення пантомімі, Новер дещо збіднював при цьому лексику танцю. Балетмейстер-новатор знімає маски, вимагає серйозних драматичних сюжетів, сценічної правди. Новер хотів, щоб балет став мистецтвом у високому сенсі слова. Рішучіше Новера на шляху до дієвого балету в той час нікого не було.

На думку балетмейстера, в балеті, як і в інших видах мистецтва, має розвиватися логічна і послідовна дія. Наявність сюжетної лінії визначає самостійність балету. В балетмейстері Новер бачив координатора всієї сценічної вистави, що включає в себе музику, хореографію і живопис. Він порівнював балетне мистецтво з живописом, а балетмейстера – з художником, створюючи на театральних підмостках яскраві «живі картини», в роботі над якими автором основне місце приділялося дієвому танцю. Лише органічне поєднання танцю, пантоміми «танцювальної композиції» допоможе вибудувати дієвий балет, який донесе до глядачів не лише зміст, але і почуття героїв, їхні характери.

Стверджуючи на сцені дієвий балет, Новер звертав увагу на роль музики, професіоналізм артистів, декораційне оформлення вистави і костюми. Іншими словами, він заклав основи режисури в балетному спектаклі.

Творчий доробок Новера налічує понад сто самостійних і оперних балетів, дивертисментів, а також організованих ним публічних святкувань. Теми для своїх балетів Новер брав з античної літератури, історії та міфології. Репертуар Новера складався з одноактних й багатоактних балетів, пасторалей, дивертисментів. Це були трагедійні, героїчні, комедійні, героїко-трагічні, ліричні, лірико-драматичні постановки.

Реформи Новера зробили вирішальний вплив на весь подальший розвиток світового балету і стали базовими постулатами, основними з яких є взаємодія всіх компонентів балетного спектаклю та логічний розвиток дії і характерів дійових осіб.

1. Noverre J.G. Lettres sur les arts imitateurs en général et sur la dans en particulier. – P., 1807 // Ж.Ж. Новерр. Письма о танце и балетах: пер. с фр. под ред. А.А. Гвоздева, вступ. ст. И.В. Гвоздева]. – СПб.: Лань, 2007. – 384 с.

2. Асафьев Б.В. Памяти Петра Ильича Чайковского / Б.В. Асафьев. – Л.; М.: Музгиз, 1940. – 32с.

3. Бахрушин Ю.А. История русского балета / А.А. Бахрушин. – М.: Советская Россия, 1965. – 227 с.

4. Брайловская М.А. Русский балет в контексте традиции синтеза искусств: на примере первой послеоктябрьской эмиграционной волны: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. искусствоведения: спец.: 24.00.01 «Теория и история культуры» / М.А. Брайловская. – М, 2006. – 21 с.

5. Есаулов И.Г. Хореодраматургия: (Искусство балетмейстера): / И.Г. Есаулов. – Ижевск: ИД Удмуртский университет, 2000. – 319 с.

6. Карп П.М. Младшая муза / П.М. Карп. – M.: Современник, 1997. – 238 с.

7. Классический балет (краткие выдержки) Электронный ресурс // Режим доступа: http://www.vritme.kz/index.php?option=com_content&view= article&id=153&Itemid=121.

8. Косачева Р.Г. Проблемы романтизма в музыке зарубежного балета (1917-1939): автореф. дис. на соискание уч. степени докт. искусствоведения: 17.00.02 «Музыкальное искусство» / Р.Г. Косачева. – М, 1983. – 20 с.

9. Красовская В.М. Биография Жана Жоржа Новера Электронный ресурс / В.М. Красовская // Режим доступа: http://www.c-cafe.ru/days/bio/13/032_13.php.

10. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр: Очерки истории / В.М. Красовская. Эпоха Новерра. – Л., 1981. – 286 с.

11. Красовская В.М. Новер Жан Жорж // Балет. Энциклопедия; Гл. ред. Ю.Н. Григорович. – М.: Советская энциклопедия, 1981. – 623 с.

12. Левинсон А.Я. Жан-Жорж Новерр и эстетика балета в XVIII веке / А.Я. Левинсон. Мастера балета. – СПб.: Лань, 2008. – 555 с. – С. 258–358.

13. Новерр Ж.Ж. Безделушки: либретто балета / муз. В.А. Моцарта; авт. либретто и балетмейстер Ж.Ж. Новерр // 140 балетных либретто. – Челябинск: Урал ЛТД, 2001. – 716 c.

14. Новерр, Жан Жорж Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/teatr_i_kino/noverr_zhan_zhorzh.html.

15. Осипов Ю.С. Большая Российская энциклопедия: в 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю.С. Осипов. Отв. ред С.Л. Кравец. – Т. 4. Большой Кавказ – Великий канал. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2006. – 751 с.

16. Слонимский Ю.И. Жан Жорж Новерр и его «Письма» / Новерр Ж.Ж. Письма о танце и балетах. Л.; М.: Искусство, 1965. – 374 с.

17. Смирнова В.Н. Художественное alter ago Анны Павловой: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук: спец.: 24.00.01 «Теория и история культуры» / В.Н. Смирнова. – Саранск, 2004. – 22 с.

18. Соллертинский И. Жизнь и творчество Новерра / Классики хореографии: сборник ст. // Ленингр. гос. хореограф. техникум; отв. ред. Е.И. Чесноков. – Ленинград; Москва: Искусство, 1937. – 356 с.

19. Трускиновская Д. Балет в 18 веке Электронный ресурс / Д. Трускиновская // Режим доступа: http://www.belcanto.ru/ballet_18.html.

20. Хазиева Д.З. Музыкальная драматургия балетов к.в. глюка в контексте балетной реформы XVIII века: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. искусствоведения: спец.: 17.00.09 «Теория и история искусства» / Д.З. Хазиева. – СпБ, 2012. – 23 с.

21. Кудинова Г. От водевиля до мюзикла / Г. Кудинова. – М.: Сов. композитор, 2009. – 175 с.

22. Липс Ю. Первый театр // Липс Ю. Происхождение вещей. Из истории культуры человечества / Юлиус Липс; пер. с нем. – Смоленск: Русич, 2013. – С. 337–370.

23. Мамчур І. Рок-опера: передчуття успіху / І. Мамчур // Музика. – 2009. – № 2. – С. 8–9.

24. Мокульский С. История западноевропейского театра: в 2 ч. – Ч. 1: Античный театр. Средневековый театр. Театр эпохи Возрождения / Мокульский С. – М.: Худ. лит., 2009. – 550 с.

25. Монгредьен Ж. Повседневная жизнь комедиантов во временя Мольера / Ж. Монгредьен; пер с фр., авт. коммент. Е.В. Колодочкина. – М.: Мол. гвардия, 2008. – 261 с.: ил.

26. Рибчинський Ю. Рок-опера: молодша сестра мюзиклу / Юрій Рибчинський // Музика. – 2009. – № 5. – С. 26–27.

27. Станішевський Ю. Балетний театр України: 225 років історії / Юрій Станішевський. – Київ: Муз. Україна, 2013. – 440 с.

28. Станішевський Ю. Парадокси «легкого жанру» / Юрій Станішевський // Музика. – 2015. – № 32. – С. 8–10.

29. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії / Денис Ігоревич Шариков. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2008. – 168 с.

30. Шереметьевская Н.В. Танец на эстраде / Н.В. Шереметьевская. – М.: Искусство, 2007. – 416 с.: ил.

31. Янковский М. Искусство оперетты / М. Янковский. – М.: Сов. композитор, 2009. – 278 с.