Курсова робота Значення сценічного костюма для формування лексики класичного танцю

Вступ

Розділ 1. Поняття та значення сценічного костюму в танці

1.1. Походження сценічного костюму

1.2. Розвиток сценічного костюму на різних етапах розвитку танцювального мистецтва

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Вплив сценічного костюму на формування лексики класного танцю

2.1. Поняття та особливості лексики класичного танцю

2.2. Місце сценічного костюму в формуванні лексики класичного танцю

2.3. Сценічний костюм як частина образу танцівників

Висновки до 2 розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Одяг, як і музика, допомагає розкрити танцювальний рух, характер і образ танцю, настрій, надає емоційності. Одяг — явище матеріальної культури, яке формувалося в залежності від географічного положення, природних умов, умов життя та естетичних смаків. В ньому багато елементів вишивки, яка є оберегом, ткацтва, прикрас, різновидності покрою, пропорцій. Кожна деталь костюма повинна бути підпорядкована кольору, орнаменту і традиційним манерам одягатися відповідно до етнічних вимог. Одяг повинен становити одну прекрасну композиційну цілісність.

Якщо це класичний танець, то костюм повинен відповідати не тільки етнічній групі, але й епосі, в якій він зародився. Якщо танець є інтерпретацією самого балетмейстера, тоді стилізація сценічного одягу повинна відповідати вимогам національної приналежності.

Народжуються чи ідеї нового сценічного костюма в лабораторіях великих модельєрів або їх підказує вулиця, процес створення моди, що є частиною матеріальної культури суспільства і відображає світоглядні та естетичні погляди людей, надзвичайно складний. Дизайнер, що працює над створенням сценічного костюма, виступає одночасно в декількох якостях: він і художник - скульптор, живописець, що породжує нову естетику, він і конструктор-технолог, здатний довести свої задуми до реалізації в матеріалі, він і психолог, що допомагає людям відобразити через одяг свої внутрішні якості і знайти упевненість в собі, і навіть, в якійсь мірі, режисер, що пропонує людині - носію костюма кожен раз новий образ, а разом з ним і нову поведінкову роль.

Метою даного дослідження є характеристика значення сценічного костюма для формування лексики класичного танцю.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити походження сценічного костюму;

- розглянути розвиток сценічного костюму на різних етапах розвитку танцювального мистецтва;

- дослідити поняття та особливості лексики класичного танцю;

- охарактеризувати місце сценічного костюму в формуванні лексики класичного танцю;

- дослідити сценічний костюм як частина образу танцівників.

Об’єктом даного дослідження є сценічний костюм в класичному танці.

Предметом даного дослідження є лексика класичного танцю.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Структурно дослідження складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг курсової роботи становить 35 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Класичний танець – усталена форма виразних засобів хореографічного мистецтва, що базується на принципах поетично- узагальненої трактовки образу в балетному театрі. Формувався впродовж кількох століть у багатьох народів, вбираючи у себе найбільш виразні рухи, що володіють закінченістю, пластично розкривають духовний світ людини.

Як термін виник у Росії наприкінці ХІХ ст., витіснивши раніше існуючі «серйозний», «вишуканий», «академічний» та ін. Класичний танець сьогодення поділяється на традиційний та неокласичний. Традиційний – класичний танець академічного спрямування, танцювальна техніка і виразні засоби якого сформувалися впродовж XVІI-XIХ ст. Неокласичний – його аналог ХХ ст., що збагатився віртуозними прийомами, новими виразними засобами стилізованого народного, бального та танцю модерн, елементами гімнастики й акробатики. Сьогодні класичний танець продовжує розвиватися, взаємодіючи з різними видами мистецтв, поступово переходячи у стадію постнеокласики.

Кожен хореографічний твір вимагає від учня емоційності, творчої активності, мобілізації всіх його фізичних і духовних сил. Люди, які систематично займаються хореографією, набувають гарної, стрункої постави, легко і граціозно рухаються. Тому завдання класичного верстата - домогтися належної постановки корпусу і спини. Як вид мистецтва танець розвиває здатність до самоусвідомлення та сприймання навколишнього світу і є важливим чинником естетичного виховання, розвитку творчих здібностей особистості, її інтелекту.

У кожному виді мистецтва техніка виконання і художнє виконання танцю має велике значення. Ці якості можуть бути досягнуті лише в результаті послідовної і систематичної підготовчої навчальної роботи. Щоб бути гарним і виразним, рух має бути правильним, вільним, невимушеним. Оволодіння танцювальними рухами дається лише в процесі систематичного тренування, тіло дитини набуває стрункість, стає більш міцним і гнучким, а рухи його - гармонійними і закінченими.

В основі навчальної танцювальної підготовки учасників самодіяльного колективу лежить система підготовчих вправ класичного танцю. Він по праву вважається головним у процесі підготовки виконавців. І це закономірно, оскільки класичний танець і його школа є єдиною всеосяжною системою виховання людського тіла, яка існує вже більше чотирьохсот років. Екзерсис, заснований на класичному танці, давно довів право на перше місце в освоєнні танцювального мистецтва. Ця система є найбільш розробленою, стрункою і продуманою.

Вправи класичної системи дуже послідовні, кожне з них має свою певну задачу. Вони не тільки тренують тіло людини, але й збагачують його запасом рухів, які стають виразним засобом танцю. Помилково думати, що тренаж класичного танцю необхідний лише майбутнім класичним танцівникам. Він дає розвиток і навички, вкрай потрібні для всякого роду сценічних танців. У системі хореоосвіти він залишається основою основ, і на викладання його доводиться звертати дуже пильну увагу.

1. Авдеев А.Д. Происхождение театра. Элементы театра в первобытнообщинном строе: монография / А.Д. Авдеев. – Л.; М.: Искусство, 2009. – 267 с.

2. Балет: Энциклопедия / Гл. ред. Ю.Н. Григорович. – М.: Советская энциклопедия, 2007. – 623с.: ил.

3. Білаш П.М. “Зображальне” та “виразне” як естетичні категорії балетного мистецтва (до постановки проблеми) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. – Вип. ХІ. – Ч. 2 – К.: ДАКККіМ, 2013. – С.110–118.

4. Білаш П.М. Становлення українського балетного модернізму // Вісник Міжнародного слов’янського університету. – Харків, 2010. – Т. ІІI. – № 6. – С.20–22.

5. Блок Л.Д. Классический танец. История и современность. — М.: Искусство, 2007.-556 с.

6. Ванслов В.В. Статьи о балете. Музыкально-эстетические проблемы балета / В.В. Ванслов. – Л.: Музыка, 2007. – 192 с.

7. Головко А.В. Хореография в современных видах спорта / А.В. Головко // Теория и практика физической культуры. – 2011. – № 6. – С. 62-64.

8. Горбатова Н. Збагачення класичного танцю в національних балетах на українській професійній сцені 30-х років ХХ ст. / Н. Горбатова // Вісн. КНУКіМ: зб. наук. праць. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 18–25.

9. Горбатова Н.О. Розвиток хореографічної освіти в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). // Питання культурології: міжвідомчий збірник наукових статей. Випуск 17 / КНУКіМ. – К., 2011. – С. 6-12.

10. Горбатова Н.О. Танцювальне мистецтво як естетичне відображення еволюції соціальних відносин та духовної сутності людини // Наукові записки. – К.: НПУ ім. Драгоманова, 2011. – Вип.8. – С. 90-97.

11. Горбатова Н.О. Трансформація форм класичного балету на українській сцені // Питання культурології. – К.: КНУКіМ, 2012. – Вип. 3. – С. 28-37.

12. Дальский А.Н. Театрально-зрелищные действия на Крите и в Микенах во ІІ тысячелетии до нашей эры: монография / А.Н. Дальский. – М.; Л.: Изд., 2009. – 235 с.

13. Даркевич В.П. Светская праздничная жизнь Средневековья ІХ–ХV вв. / Даркевич В.П. – 2-е изд., доп. – М.: Индрик, 2011. – 432 с.

14. Загайкевич М.П. Драматургія балету /М.П. Загайкевич. – К.: Наукова думка, 2007. – 256 с.

15. Клековкін О.Ю. Блазні Господні: нарис історії Біблійного театру / О.Ю. Клековкін. – К.: АртЕк., 2011. – 352 с.

16. Ковальская И. От оперетты к мюзиклу: к вопросу об исторической логике музыкальной комедии / И. Ковальская // Науковий вісник. Музичне мистецтвознавство і культура. – Вип. 8, кн. 2. – Одеса, 2007. – С. 136–148.

17. Королёва Э.А. Ранние формы танца: монография / Королёва Э.А. – Кишинев: Штиинца, 2007. – 216 с.

18. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. От истоков до середины XVIII века / Красовская В.М. - М.: Искусство, 2010. - 295 с.: ил.

19. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Эпоха Новерра / Красовская В.М. - М.: Искусство, 2010. - 295 с.

20. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Преромантизм / Красовская В.М. - Л.: Искусство, 2009. - 431 с.

21. Кудинова Г. От водевиля до мюзикла / Г. Кудинова. – М.: Сов. композитор, 2009. – 175 с.

22. Липс Ю. Первый театр // Липс Ю. Происхождение вещей. Из истории культуры человечества / Юлиус Липс; пер. с нем. – Смоленск: Русич, 2013. – С. 337–370.

23. Мамчур І. Рок-опера: передчуття успіху / І. Мамчур // Музика. – 2009. – № 2. – С. 8–9.

24. Мокульский С. История западноевропейского театра: в 2 ч. – Ч. 1: Античный театр. Средневековый театр. Театр эпохи Возрождения / Мокульский С. – М.: Худ. лит., 2009. – 550 с.

25. Монгредьен Ж. Повседневная жизнь комедиантов во временя Мольера / Ж. Монгредьен; пер с фр., авт. коммент. Е.В. Колодочкина. – М.: Мол. гвардия, 2008. – 261 с.: ил.

26. Рибчинський Ю. Рок-опера: молодша сестра мюзиклу / Юрій Рибчинський // Музика. – 2009. – № 5. – С. 26–27.

27. Станішевський Ю. Балетний театр України: 225 років історії / Юрій Станішевський. – Київ: Муз. Україна, 2013. – 440 с.

28. Станішевський Ю. Парадокси «легкого жанру» / Юрій Станішевський // Музика. – 2015. – № 32. – С. 8–10.

29. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії / Денис Ігоревич Шариков. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2008. – 168 с.

30. Шереметьевская Н.В. Танец на эстраде / Н.В. Шереметьевская. – М.: Искусство,2007. – 416 с.: ил.

31. Янковский М. Искусство оперетты / М. Янковский. – М.: Сов. композитор, 2009. – 278 с.