Курсова робота Англійський балетний театр ХVII ст.

Вступ

Розділ 1. Балетне мистецтво в 17 ст.

1.1. Розвиток балетного мистецтва в Франції в 17 ст.

1.2. Італійський балет 17 ст.

1.3. Взаємозв’язок балету та опери в 17 ст.

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Балетний театр в Англії 17 ст.

2.1. Жанри балетного мистецтва в Англії в 17 ст.

2.2. Основні напрямки та техніки в англійському балеті 17 ст.

2.3. Видатні хореографи в англійському балеті 17 ст.

Висновки до 2 розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Балет — мистецтво досить молоде, йому мало чим більше чотирьохсот років. Народився балет в Північній Італії в епоху відродження. Італійські князі любили пишні палацові свята, в яких танець займав важливе місце. Одіяння і зали придворних пані і кавалерів не личили для сільських танців; не допускали неорганізованого руху. Тому спеціальні вчителі - танцмейстери - прагнули навести лад в придворних танцях. Поступово танець ставав усе більш театральним.

Термін «балет» з'явився в кінці XVI століття (від італійського balletto — танцювати). Але означав він тоді не спектакль, а лише танцювальний епізод, передавальний певний настрій. Такі «балети» складалися зазвичай з мало зв'язаних між собою «виходів» персонажів — найчастіше героїв грецьких міфів. Після таких «виходів» починався загальний танець — «великий балет».

Новий підйом мистецтва танцю в Англії настав в кінці 17 - початку 18 ст. У 1651 вийшов перший англ. працю з теорії танцю - "Англійський вчитель танців" Дж. Плейфорд. З'явилися і професійні танцівники: Д. Хейнс, придворний танцмейстер королеви Анни Айзек, особливо відрізнявся в масці "Калісто" Дж. Краука, і балетм. Дж. Пріст, пост. танці для опери комп. Г. Перселла "Дідона і Еней" (1689). У поч. 18 в. танцмейстер П. Сайріс, Дж. Ессекс і Дж. Уївер перевели з французької мови праці Ж. Рамо і Р.О. Фёйе. Уівер вивчав теорію танцю.

Майже на 50 років раніше реформатора французького балету Ж.Ж. Новера він висловив в "Трактаті до питання про історію танцю" (1712) необхідність відображати в танці справжнє життя і людські почуття. Танцювально-драматична вистава "Любовні пригоди Марса і Венери" на музику Саймондса і Фербанка, пост. Уівер в Лондоні (1717), стало першим дієвим балетом, яким він підтвердив свої теоретичні доводи. Всі виконавці - англійці, за винятком запрошеного на роль Марса француза Л. Дюпре. Продовжуючи розпочате Уівер сформування нац. мистецтва, антрепренер і актор Дж. Річ сміливо вводив в пантоміми гротескові інтермедії в дусі комедії дель арте. Однак на англ. ґрунті цей жанр піддався зміні: англ. танцівники вносили елементи нар. майданного подання і славилися майстерністю гротеску в арлекінада і пантоміми. Останні були розвитком танцювальних форм, що склалися ще в період Елізавети. Ця особливість стала відмітною рисою англ. балетного театру і отримала розвиток в 19-20 ст. в різдвяних пантомімах і в мн. спектаклях балетних труп Великобританії.

В поставлених Річем пантомімах і балетних виставах в театрах "Лінкольнс Інн Філдс" і "Ковент-Гарден" поряд з англійцями виступали відомі іноз. танцівники, в т. ч. французька балерина М. Салле, яка шукала шляхи драматизації балету. Її музикальність привернула увагу комп. Г.Ф. Генделя, який запросив Салле в керовану ним оперну трупу "Ковент-Гарден» (1734). Композитор написав новий пролог (балет "Терпсихора") до своєї опері "Вірний пастух", виступ в якому принесло Салле великий успіх. Салле брала участь і в ін. Операх Генделя (і як танцівниця, і як балетмейстер). Виконання ролі Галатеї в пантомімні балеті "Пігмаліон" на муз. Генделя відрізнялося пластичною виразністю ліплення образу.

У постановках Салле брали участь англійські артисти. Англійська пантоміма вплинула на творчість Новера. Балетмейстер багато ставив у Лондоні (приїхав на запрошення актора Д. Гаррика в 1755). При ньому балетний театр придбав велике значення, мав успіх у глядача. У Лондоні в 1794 була показана остання робота Новера.

Метою даного дослідження є характеристика англійського балетного мистецтва в 17 ст.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити розвиток балетного мистецтва в Франції в 17 ст.;

- розглянути італійський балет 17 ст.;

- дослідити взаємозв’язок балету та опери в 17 ст.;

- розглянути жанри балетного мистецтва в Англії в 17 ст.;

- дослідити основні напрямки та техніки в англійському балеті 17 ст.;

- охарактеризувати видатних хореографів в англійському балеті 17 ст.

Об’єктом даного дослідження є англійське балетне мистецтво.

Предметом даного дослідження є балетне мистецтво в 17 ст.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Структурно дослідження складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг курсової роботи становить 37 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Своїми шляхами проникав балет в Англію. Англійці дали йому назву –«Маска». Маска, як спосіб перетворення актора виникла ще в глибокій давнині. Маска - це маскування, цілі маскування - полювання, шаманські обряди, тотемічні обряди, чаклунські обряди, обряди в таємних чоловічих союзах.

«Маска» - як театральний жанр утвердилася в кінці 16 століття при королеві англійської Єлизаветі.,, Маска "- виникла в стилі БАРОККО. У ній відбувалося змішання персонажів античності з англійської національної чарівною казкою, з образами народного вжитку. Для «Маски» характерна декоративна пишність і достаток в танці деталей.

Бен Джонсон - англійський поет, що був найбільшим автором англійської,, маски "в період її розквіту - на рубежі 16 і 17 століть.

1605 р. – «МАСКА» Бена Джонсона під назвою «Маска чорни». Композитор - Альфонсо Феррабоско, художник – архітектор - Ініго Джонс, танці - Томас Джиль і Джером Херс. В танцях брала участь королева Анна. В спектаклі використовувалася на італійський манер машинерія.

Сам рух використовувалося для досягнення спокою, а це явна ознака барокової культури.

1609 р. - створений англійський балет,, Маска королів".

Авторський колектив той самий, на чолі - Бен Джонсон. Тут автор замінив маску – «Анти маскою».

«Анти маска» - створювала образи-антиподи Гармонії і краси. В сценарії автор пояснював публіці, що задумав протиставити масці видовище відьом і чаклунок.

1 частина балету-Картина Пекла, звучала глуха диявольська музика, з'являлося 11 відьом, з щурами на головах і плечах, тріскачками та іншими речами чаклунського мистецтва. Йшов танець відьом, потім з'являлася повелителька відьом, Боса, з факелом з руки мерця, зі зміями в волосах.Далее-9 поетичних заклинань відьом знову магічний танок, де все не як у людей - відьми танцювали спиною один до одного, стегно до стегна, хоровод завивався задом наперед.

Революція 1642 поклала кінець масці як театральному жанру. Далі маска зрідка з'являлася на подвір'ї, але виконувалася тільки професіоналами.

1. Авдеев А.Д. Происхождение театра. Элементы театра в первобытнообщинном строе: монография / А.Д. Авдеев. – Л.; М.: Искусство, 2009. – 267 с.

2. Блазіс К., Танці взагалі, балетні знаменитості та національні танці.- М., 2009. – 280 с.

3. Білаш П.М. “Зображальне” та “виразне” як естетичні категорії балетного мистецтва (до постановки проблеми) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. – Вип. ХІ. – Ч. 2 – К.: ДАКККіМ, 2013. – С.110–118.

4. Білаш П.М. Становлення українського балетного модернізму // Вісник Міжнародного слов’янського університету. – Харків, 2010. – Т. ІІI. – № 6. – С.20–22.

5. Блок Л.Д. Классический танец. История и современность. — М.: Искусство, 2007. - 556 с.

6. Вашкевич Н.Н. История хореографии всех веков и народов / Н.Н. Вашкевич. – Санкт- Петербург: Лань; Планета музики, 2009. – 192 с.

7. Головко А.В. Хореография в современных видах спорта / А.В. Головко // Теория и практика физической культуры. – 2011. – № 6. – С. 62-64.

8. Горбатова Н. Збагачення класичного танцю в національних балетах на українській професійній сцені 30-х років ХХ ст. / Н. Горбатова // Вісн. КНУКіМ: зб. наук. праць. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 18–25.

9. Горбатова Н.О. Розвиток хореографічної освіти в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). // Питання культурології: міжвідомчий збірник наукових статей. Випуск 17 / КНУКіМ. – К., 2011. – С. 6-12.

10. Горбатова Н.О. Танцювальне мистецтво як естетичне відображення еволюції соціальних відносин та духовної сутності людини // Наукові записки. – К.: НПУ ім. Драгоманова, 2011. – Вип.8. – С. 90-97.

11. Горбатова Н.О. Трансформація форм класичного балету на українській сцені // Питання культурології. – К.: КНУКіМ, 2012. – Вип. 3. – С. 28-37.

12. Дальский А.Н. Театрально-зрелищные действия на Крите и в Микенах во ІІ тысячелетии до нашей эры: монография / А.Н. Дальский. – М.; Л.: Изд., 2009. – 235 с.

13. Даркевич В.П. Светская праздничная жизнь Средневековья ІХ–ХV вв. / Даркевич В.П. – 2-е изд., доп. – М.: Индрик, 2011. – 432 с.

14. Зайцева І.Є. «У джазі тільки дівчата» як оригінальна сценічна версія в жанрі мюзиклу / Зайцева І.Є. // Мистецтвознавчі записки. – Вип. 13. – К.: ДАКККіМ, 2008. – С. 104–111.

15. Клековкін О.Ю. Блазні Господні: нарис історії Біблійного театру / О.Ю. Клековкін. – К.: АртЕк., 2011. – 352 с.

16. Ковальская И. От оперетты к мюзиклу: к вопросу об исторической логике музыкальной комедии / И. Ковальская // Науковий вісник. Музичне мистецтвознавство і культура. – Вип. 8, кн. 2. – Одеса, 2007. – С. 136–148.

17. Королёва Э.А. Ранние формы танца: монография / Королёва Э.А. – Кишинев: Штиинца, 2007. – 216 с.

18. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. От истоков до середины XVIII века / Красовская В.М. - М.: Искусство, 2010. - 295 с.: ил.

19. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Эпоха Новерра / Красовская В.М. - М.: Искусство, 2010. - 295 с.

20. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Преромантизм / Красовская В.М. - Л.: Искусство, 2009. - 431 с.

21. Кудинова Г. От водевиля до мюзикла / Г. Кудинова. – М.: Сов. композитор, 2009. – 175 с.

22. Липс Ю. Первый театр // Липс Ю. Происхождение вещей. Из истории культуры человечества / Юлиус Липс; пер. с нем. – Смоленск: Русич, 2013. – С. 337–370.

23. Мамчур І. Рок-опера: передчуття успіху / І. Мамчур // Музика. – 2009. – № 2. – С. 8–9.

24. Мокульский С. История западноевропейского театра: в 2 ч. – Ч. 1: Античный театр. Средневековый театр. Театр эпохи Возрождения / Мокульский С. – М.: Худ. лит., 2009. – 550 с.

25. Монгредьен Ж. Повседневная жизнь комедиантов во временя Мольера / Ж. Монгредьен; пер с фр., авт. коммент. Е.В. Колодочкина. – М.: Мол. гвардия, 2008. – 261 с.: ил.

26. Рибчинський Ю. Рок-опера: молодша сестра мюзиклу / Юрій Рибчинський // Музика. – 2009. – № 5. – С. 26–27.

27. Станішевський Ю. Балетний театр України: 225 років історії / Юрій Станішевський. – Київ: Муз. Україна, 2013. – 440 с.

28. Станішевський Ю. Парадокси «легкого жанру» / Юрій Станішевський // Музика. – 2015. – № 32. – С. 8–10.

29. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії / Денис Ігоревич Шариков. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2008. – 168 с.

30. Шевченко В.Т. Мистецтво балетмейстера в народно-сценічній хореографії: навчально-методичний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв України / Валентин Тихонович Шевченко. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2011. – 310 с.

31. Янковский М. Искусство оперетты / М. Янковский. – М.: Сов. композитор, 2009. – 278 с.