Курсова робота Становлення балетного театру, як самостійного виду сценічного мистецтва в добу Просвітництва

Вступ

Розділ 1. Розвиток мистецтва доби Просвітництва

1.1. Основні тенденції мистецтва доби просвітництва

1.2. Розвиток театру, балету та художнього мистецтва в добу Просвітництва

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Особливості розвитку балетного театру в добу Просвітництва

2.1. Розвиток балету в епоху Просвітництва

2.2. Видатні хореографи епохи Просвітництва

2.3. Особливості образів та костюмів балетного театру епохи Просвітництва

Висновки до 2 розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Балет – вид театрального мистецтва, де основним виразним засобом служить так званий «класичний» (історично склався, підлеглий суворому кодексу правил) танець; сценічний твір, що належить цьому виду мистецтва.

Сюжет балету викладається в лібрето (сценарій). На основі лібрето пишеться музика, що виражає емоційно-смисловий зміст твору, потім створюються танець і пантоміма декорації та костюми. У створенні балету беруть участь сценарист, композитор, балетмейстер і художник. Балети бувають і безсюжетні, де хореографія виражає виключно зміст музики. Нерідко в балеті використовується музика, спочатку не призначена композитором для танцю ("Шехеразада" Римського-Корсакова, "Карнавал" Шумана та ін.) Танець є основним компонентом балетної вистави. У балет входять класичні танці і характерні танці, бальні, народні, в окремих випадках акробатичні та ритмо-пластичні ганці. Є вистави, побудовані тільки на класичному або тільки на характерному танці, а в сучасному західному балеті.

Балет зародився при княжих дворах Італії в епоху Відродження і, у міру того як росла його популярність і удосконалювалася техніка виконання, поширювався по всій Європі, а в подальшому завоював також Північну і Південну Америку, Азію і Австралію.

В 18 віці стрімко розвивалися два стилю танцю – благородний і віртуозний. У сфері театрального танцю з'явилися майстри, що сформували свій індивідуальний стиль.

Метою даного дослідження є характеристика становлення балетного театру як самостійного виду сценічного мистецтва в добу Просвітництва.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити основні тенденції мистецтва доби просвітництва;

- розглянути розвиток театру, балету та художнього мистецтва в добу Просвітництва;

- охарактеризувати розвиток балету в епоху Просвітництва;

- розглянути видатні хореографи епохи Просвітництва;

- дослідити особливості образів та костюмів балетного театру епохи Просвітництва.

Об’єктом даного дослідження є балетне мистецтво епохи Просвітництва.

Предметом даного дослідження є балет в епоху Просвітництва.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Структурно дослідження складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг курсової роботи становить 30 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

У міру того як до середини 20 ст. зростала роль балету, трупи стали створюватися майже у всіх країнах обох Америк, Європи, Азії, в тому числі в деяких районах Середньої Азії і Африки, а також в Австралії та Новій Зеландії. Балет знайшов собі місце навіть у країнах з власною багатою танцювальної традицією, таких, як Іспанія, Китай, Японія і Мала Азія. До кінця 20 в. все ясніше вималювалися проблеми, що стоять перед виставою мистецтвом. У 1980-і роки, коли померли Баланчин, Аштон і Тюдор (у 1980-х роках), а Роббінс відійшов від активної діяльності, виник творчий вакуум.

Більшість молодих хореографів, що працювали в кінці 20 ст., були не надто зацікавлені в тому, щоб розробляти ресурси класичного танцю. Вони вважали за краще змішання різних танцювальних систем, причому класичний танець постає збідненим, а танець модерн - позбавленим оригінальності у виявленні тілесних можливостей. У прагненні передати те, що становить істота сучасного життя, хореографи користуються пальцьовий технікою як би для акцентування думки, але ігнорують традиційні рухи рук (port de bras).

Мистецтво підтримки звелося до нікому взаємодії між партнерами, коли жінку тягають по підлозі, кидають, кружляють, але майже ніколи не підтримують і не танцюють з нею.

Більшість труп будують репертуар, включаючи в нього класику 19 ст. (Сильфіда, Жизель, Лебедине озеро, Спляча красуня), найбільш знамениті балети майстрів 20 ст. (Фокіна, Баланчина, Роббінса, Тюдора і Аштона), популярні постановки Макміллана, Кранко, Тетлі і Кіліана та роботи нового покоління хореографів, таких як Форсайт, Дуато, Джеймс Куделько. У той же час танцівники отримують кращу підготовку, тому що стало більше знають вчителів. Порівняно нова область танцювальної медицини відкрила танцівником доступ до техніки запобігання від травм.

Існує проблема залучення танцівників до музики. Поширена популярна музика не знає розмаїття стилів, в багатьох країнах навчання музичної грамоти стоїть на низькому рівні, при постановці танців постійно використовуються фонограми - все це заважає розвитку музикальності у танцівників.

Новим явищем останніх десятиліть стали балетні конкурси, перший з яких пройшов у Варні (Болгарія) у 1964. Вони приваблюють не тільки преміями, а й можливістю здатися суддям, які представляють самі престижні організації. Поступово конкурсів стало більше, не менше десяти в різних країнах; деякі пропонують разом грошей стипендії. У зв'язку з потребою в балетмейстера виникли також конкурси хореографів.

1. Авдеев А.Д. Происхождение театра. Элементы театра в первобытнообщинном строе: монография / А.Д. Авдеев. – Л.; М.: Искусство, 2009. – 267 с.

2. Баглай В.Е. Этническая хореография народов мира: учеб. пособие / В.Е. Баглай. – Ростов на Дону: Феникс, 2007. – 405 с.

3. Благий А.Л. Особенности использования хореографии восточных, латиноамериканских и антильских направлений в танцевальной аэробике / Благий А.Л., Тимошенко Н.Н. // Олімпійський спорт і спорт для всіх: тези доп. ІХ Міжнар. наук. конгр. – Київ, 2005. – С. 545.

4. Вашкевич Н.Н. История хореографии всех веков и народов / Н.Н. Вашкевич. – Санкт- Петербург: Лань; Планета музики, 2009. – 192 с.

5. Головко А.В. Хореография в современных видах спорта / А.В. Головко // Теория и практика физической культуры. – 2011. – № 6. – С. 62–64.

6. Дальский А.Н. Театрально-зрелищные действия на Крите и в Микенах во ІІ тысячелетии до нашей эры: монография / А.Н. Дальский. – М.; Л.: Изд. АН СССР, 2009. – 235 с.

7. Даркевич В.П. Светская праздничная жизнь Средневековья ІХ–ХV вв. / Даркевич В. П. – 2-е изд., доп. – М.: Индрик, 2011. – 432 с.

8. Зайцева І.Є. «У джазі тільки дівчата» як оригінальна сценічна версія в жанрі мюзиклу / Зайцева І.Є. // Мистецтвознавчі записки. – Вип. 13. – К.: ДАКККіМ, 2008. – С. 104–111.

9. Клековкін О.Ю. Блазні Господні: нарис історії Біблійного театру / О.Ю. Клековкін. – К.: АртЕк., 2011. – 352 с.

10. Ковальская И. От оперетты к мюзиклу: к вопросу об исторической логике музыкальной комедии / И. Ковальская // Науковий вісник. Музичне мистецтвознавство і культура. – Вип. 8, кн. 2. – Одеса, 2007. – С. 136–148.

11. Королёва Э.А. Ранние формы танца: монография / Королёва Э.А. – Кишинев: Штиинца, 2007. – 216 с.

12. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. От истоков до середины XVIII века / Красовская В.М. - М.: Искусство, 2010. - 295 с.: ил.

13. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Эпоха Новерра / Красовская В.М. - М.: Искусство, 2010. - 295 с.

14. Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Преромантизм / Красовская В.М. - Л.: Искусство, 2009. - 431 с.

15. Кудинова Г. От водевиля до мюзикла / Г. Кудинова. – М.: Сов. композитор, 2009. – 175 с.

16. Липс Ю. Первый театр // Липс Ю. Происхождение вещей. Из истории культуры человечества / Юлиус Липс; пер. с нем. – Смоленск: Русич, 2013. – С. 337–370.

17. Мамчур І. Рок-опера: передчуття успіху / І. Мамчур // Музика. – 2009. – № 2. – С. 8–9.

18. Мокульский С. История западноевропейского театра: в 2 ч. – Ч. 1: Античный театр. Средневековый театр. Театр эпохи Возрождения / Мокульский С. – М.: Худ. лит., 2009. – 550 с.

19. Монгредьен Ж. Повседневная жизнь комедиантов во временя Мольера / Ж. Монгредьен; пер с фр., авт. коммент. Е.В. Колодочкина. – М.: Мол. гвардия, 2008. – 261 с.: ил.

20. Рибчинський Ю. Рок-опера: молодша сестра мюзиклу / Юрій Рибчинський // Музика. – 2009. – № 5. – С. 26–27.

21. Станішевський Ю. Балетний театр України: 225 років історії / Юрій Станішевський. – Київ: Муз. Україна, 2013. – 440 с.

22. Станішевський Ю. Парадокси «легкого жанру» / Юрій Станішевський // Музика. – 2015. – № 32. – С. 8–10.

23. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії / Денис Ігоревич Шариков. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2008. – 168 с.

24. Шевченко В.Т. Мистецтво балетмейстера в народно-сценічній хореографії: навчально-методичний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв України / Валентин Тихонович Шевченко. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2011. – 310 с.

25. Янковский М. Искусство оперетты / М. Янковский. – М.: Сов. композитор, 2009. – 278 с.

26. Ястребов Ю. Балетмейстер в театре оперетты: метод. пособие / Ю.И. Ястребов. – М.: Искусство, 2010. – 103 с.