Курсова робота Референдум як форма народовладдя: порівняння особливості функціонування в зарубіжних країнах

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕФЕРЕНДУМУ ЯК ФОРМИ НАРОДОВЛАДДЯ

1.1. Поняття та сутність референдуму

1.2. Референдум як форма безпосереднього народовладдя

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ РЕФЕРЕНДУМУ ЯК ФОРМИ НАРОДОВЛАДДЯ

2.1. Предмет та принципи референдуму в Україні

2.2. Порядок проведення референдуму в Україні

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕФЕРЕНДУМУ ЯК ФОРМИ НАРОДОВЛАДДЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Визнання у Конституції України народу носієм суверенітету та єдиним джерелом влади, а також закріплення можливості здійснювати владу народом безпосередньо і через органи державної та місцевої влади стало серйозним кроком у створенні в Україні демократичної та правової держави. Подальший розвиток ці принципи правової держави знайшли у нормі Конституції України, згідно із якою народне волевиявлення відбувається через вибори, референдуми та інші форми безпосереднього народовладдя. Виходячи з наведеного положення, у нашій державі на конституційному рівні закріплена перспектива існування необмеженого кола форм безпосереднього народовладдя, оскільки законодавцем не надано їхнього вичерпного переліку.

В контексті драматичних суспільно-політичних змін, які почалися в Україні в кінці 2013 і призвели до таких історичних подій як «Революція Гідності», підписання Угоди про асоціацію, анексія Криму, військові дії на Донбасі, децентралізація тощо надзвичайно гостро постає питання ширшої участі громадян в вирішенні стратегічних суспільно важливих проблем. Саме тому, останнім часом значно посилюється інтерес науковців, політиків, значної частини суспільства до конкретних виявів прямої демократії, важливою формою якої є референдум.

Інститут референдуму, як форма безпосереднього народовладдя є досить популярною темою досліджень як у вітчизняних, так і у зарубіжних науковців. Зокрема, серед вчених, які вивчали загальнотеоретичні аспекти правової природи референдуму слід виділити Ю. Тодику, М. Двіка, Г. Макарову, М. Оніщука, І. Павленко, В. Погорілка, О. Токар-Остапенко, В. Федоренка, В. Цоклан та ін. Сучасний стан функціонування інституту референдуму в Україні досліджують такі вітчизняні правники як: В. Федоренко, І. Словська, М. Ставнійчук, О.А. Придачук, М. Шункін та ін. Водночас значущість проблематики референдумів в контексті існуючих суспільно-політичних викликів і трансформацій безумовно засвідчує важливість здійснення подальших наукових пошуків у цій предметній сфері з метою розвитку інститутів «прямої демократії».

Мета дослідження – здійснити порівняльне дослідження особливостей референдуму як форми народовладдя в зарубіжних країнах.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття та сутність референдуму;

- проаналізувати референдум як форму безпосереднього народовладдя;

- охарактеризувати предмет та принципи референдуму в Україні;

- дослідити порядок проведення референдуму в Україні;

- здійснити порівняльне дослідження особливостей референдуму як форми народовладдя в зарубіжних країнах.

Об’єкт дослідження – референдум як форма народовладдя.

Предмет дослідження – порівняльне дослідження особливостей референдуму як форми народовладдя в зарубіжних країнах.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльне дослідження особливостей референдуму як форми народовладдя в зарубіжних країнах.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Одним із принципів сучасної правової демократичної держави є реалізація безпосереднього народовладдя.

Безпосереднє народовладдя є особливою формою реалізації народного суверенітету, адже саме народ (як громадяни країни всіх національностей) особисто формулює, висловлює та здійснює свою волю щодо найважливіших питань суспільного і державного життя.

Сутність безпосереднього народовладдя характеризується такими ознаками: безпосереднім волевиявленням громадян; здійсненням безпосереднього народовладдя у відповідних формах лише правомочними суб’єктами; імперативним характером рішень, вироблених у процесі здійснення форм безпосереднього народовладдя; спрямованістю форм безпосереднього народовладдя на вирішення питань суспільного характеру; легітимністю форм безпосереднього народовладдя.

2. Попри певні недоліки в організації та правовому регулюванні, референдум залишається однією з основних форм безпосереднього народовладдя в Україні. Сучасний стан правового регулювання інституту референдуму далекий від бажаного. Найгострішою при цьому проблемою залишається неврегульованість порядку проведення місцевих референдумів. Саме тому ми пропонуємо активізувати роботу з підготовки відповідного законопроекту для його розгляду і прийняття парламентом. Вважаємо, що оптимальним варіантом було б внесення змін і доповнень до чинного закону «Про всеукраїнський референдум» або викладення його у новій редакції з тим, щоб він передбачав також правове регулювання місцевих референдумів. Цим самим було б забезпечено уніфікацію національного референдного законодавства. Сподіваємось, що і наші пропозиції при цьому будуть враховані.

3. З огляду на все вище сказане, ми можемо запропонувати наступні напрямки вдосконалення інституту референдуму в Україні:

- розробити у відкритий спосіб шляхом проведення широких публічних консультацій набір основних механізмів реалізації інституту референдуму в Україні;

- в рамках діяльності парламентського комітету з питань правової політики і правосуддя організувати вивчення передового зарубіжного досвіду правового регулювання інституту референдуму (в тому числі місцевого) з виробленням відповідних законопроектів щодо можливостей його реалізації в умовах вітчизняних реалій;

- прийняти нову редакцію Закону, яка би враховувала положення Керівних принципів для конституційних референдумів на національному рівні, Кодексу належної практики щодо референдумів та Висновку Венеціанської комісії щодо Закону «Про всеукраїнський референдум;

- проводити всеукраїнський референдум виключно після приведення правового регулювання інституту референдуму у відповідність до положень Конституції України, Керівних принципів для конституційних референдумів на національному рівні, Кодексу належної практики щодо референдумів, міжнародних стандартів та Висновку Венеціанської комісії щодо Закону «Про всеукраїнський референдум»;

- відновити законодавче регулювання місцевого референдуму як однієї із конституційних форм безпосередньої демократії.

- використовувати систему електронного підпису та електронного кабінету для організації і проведення референдумів. Так, сучасні технології ідентифікації особистості в мережі Інтернет дозволяють проводити референдуми «онлайн». При цьому, вартість проведення такого волевиявлення буде мізерною в порівнянні з традиційним, а надійність і захист результатів – значно вищою.