Курсова робота Порівняльна характеристика «лівих» політичних партій: зарубіжний досвід

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

1.1. Політична партія як організація

1.2. Роль і функції партій у політичній системі

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ЛІВИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

2.1. Ліві політичні партії Європи

2.2. Ліві політичні партії України

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛІВИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У СВІТІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Серед інститутів плюралістичної демократії визначне місце відводиться політичним партіям. Партії уможливлюють проведення конкурентних виборів, функціонування організованої політичної опозиції, залучення широких верств населення до участі у політичному процесі. Однак, щоб партії добре виконували свої функції, вони повинні мати певну традицію політичної боротьби і здійснення політики, бути не лише впізнаваними, але й знаними в суспільстві, виборці мають цінувати їхні переваги та критикувати (а часом і пробачати) недоліки.

Важливою ознакою розвиненої багатопартійності є збалансованість політичного спектра, тяжіння основних партій до центра, їх здатність виходити з конфліктних ситуацій через порозуміння. Крім того, партії повинні існувати не поодинці; у своїй сукупності вони мають творити менш-більш стійку партійну систему того чи іншого типу, що знаходиться у певній відповідності до інших інститутів політичної системи.

Усе це, за винятком руху до більшої поміркованості, в Україні було й залишається проблематичним, а тому політична нестабільність, часті політичні кризи є нормою політичного життя. Політична реформа, включно з переходом на чисто пропорційну виборчу систему, що начебто була спрямована на зміцнення партій, їх пропорційне представництво в парламенті та підвищення ролі представницького органу, поки що не дали сподіваних результатів. Водночас, упродовж 15 років незалежності розгортався процес інституціалізації партій та формування партійної системи.

В Україні існує два основних типи політичних партій: пропрезидентські, орієнтовані на європейський розвиток держави, вступ до ЄС, НАТО та інших організацій, та проросійські, орієнтовані на розвиток зв’язків з Росією та Білоруссю.

Мета дослідження – здійснити порівняльне дослідження особливостей лівих політичних партій у світі.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути політичну партію як організацію;

- проаналізувати роль і функції партій у політичній системі;

- провести аналіз лівих політичних партій Європи;

- дослідити ліві політичні партії України;

- здійснити порівняльний аналіз особливостей лівих політичних партій країн світу.

Об’єкт дослідження – ліві політичні партії.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз особливостей лівих політичних партій країн світу.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз особливостей лівих політичних партій країн світу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 43 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Характеристика партійної системи, визначення її типу і рівня розвиненості обов’язково передбачає врахування таких параметрів як загальна кількість партій, їх стійкість, вага в політичній системі, що вимірюється зокрема й таким показником як число ефективних партій, ідеологічна забарвленість партій, їх місце в політичному спектрі, дистанція між партіями різного ідеологічного спрямування (ступінь поляризованості системи) тощо.

Ліві сили відстоюють збереження Рад народних депутатів як політичної основи держави; скасування інституту президентства; змішану економічну систему зі збереженням пріоритету державної і колективної форм власності, адміністративного контролю за розподілом продукції і цінами, адміністративних методів боротьби з тіньовою економікою; безплатну медицину і освіту; конфедеративні відносини України з республіками СНД, утворення єдиного простору й об'єднання збройних сил.

Ліві виступають проти міжнародних фінансових корпорацій як таких, що пропонують руйнівний для української економіки варіант реформування, а також проти купівлі-продажу землі, приватизації колгоспно-радгоспної власності. Серед лівих існують розбіжності стосовно міжнародної орієнтації: одні виступають за оновлений союз, інші - за тісну співпрацю в рамках СНД, а також щодо конституційного процесу і антикризових заходів.

2. В Україні до лівих партій належать: Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Селянська партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Всеукраїнське об'єднання лівих "Справедливість" та ін.

Їх ідейно-теоретичною засадою є модифікований марксизм-ленінізм. Соціалізм вважають суспільством соціальної справедливості й рівності всіх у благополуччі, ще одна перевага якого — повновладдя трудящих. Матеріальну основу соціалізму вбачають у переважанні суспільних, колективних форм власності.

У зовнішній політиці дотримуються курсу на зміцнення СНД, створення нового союзу народів Співдружності, виступають проти вступу України до НАТО. У державному будівництві віддають перевагу владі рад і підтримують створення унітарної децентралізованої держави з широкими повноваженнями місцевого самоврядування, виступають за визнання в Україні двомовності та надання російській мові статусу державної.

Економічна платформа соціалістичних і комуністичних партій базується на визнанні соціально-орієнтованої та планово-ринкової економіки. Українські ліві сьогодні визнають ринкову економіку, вважаючи, що ринок повинен бути "цивілізованим", суспільна і колективна власність — пріоритетними, державний сектор економіки — вирішальним, приватна власність — трудовою, а не спекулятивною та експлуататорською. Вони не сприймають радикальну земельну реформу, перетворення землі на товар, вважаючи пріоритетною в сільському господарстві колективну форму власності й господарювання. Оптимальною, на їх погляд, була б передача землі у колективне, фермерське та особисте користування з правом успадкування.

1. Антонова О.В. Роль політичних еліт у руйнації нових демократій [Текст] / О.В. Антонова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2012. - Вип. 108: Філософія. Політологія. - С. 51-54.

2. Богашева Н. Політичні партії як суб'єкти виборчого процесу [Текст] / Н. Богашева // Право України. - 2013. - № 5. - С. 114-121.

3. Богашева Н. Свобода об’єднання та конституційний інститут об’єднань громадян / Н. Богашева // Вибори та демократія. - 2010. - № 4. - С. 62-70.

4. Власенко С.Г. Основні причини та ризики деінституалізації демократії в Україні та шляхи їх подолання [Текст] / С.Г. Власенко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2015. - № 3. - С. 131-136.

5. Голинська Х.О. Співвідношення форми правління та партійної системи держави як чинник реалізації партійно-політичної відповідальності [Текст] / Х.О. Голинська // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КИЇВ. УН-Т, 2010. - Вип. 98: Філософія. Політологія. - С. 47-50.

6. Гримська Марта Ігорівна. Крайні праві політичні партії в країнах Європи: ідеологічний та електоральний виміри [Текст]: автореф. дис. д-ра політ. наук: 23.00.02 / Гримська Марта Ігорівна; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2017. - 40 с.

7. Гримська М. Проблеми глобалізації в програмах крайніх правих політичних партій країн Європи [Текст] / М. Гримська // Зовнішні справи. - 2016. - № 5. - С. 22-25.

8. Губрієнко О.М. Партійна система Франції : історія і сучасність (політико-правовий аналіз) / О.М. Губрієнко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 6. - С. 60-69.

9. Дашковська О. Стратегія гендерних відносин у політичних партіях Великої Британії / О. Дашковська // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 4. - С. 160-170.

10. Жовніренко Павло. Нові партії як шанс для України [Текст] : хто може кинути виклик системі і реалізувати запити нації / Павло Жовніренко // Україна молода. - 2016. - № 112 (7 верес.). - С. 5.

11. Іванов О. Альтернатива для Німеччини - партія євроскептиків у найпотужнішій країні ЄС [Текст] / О. Іванов, О. Андрієвський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Київ, 2015. - Вип. 1(124): Історія. - С. 9-11.

12. Ісхакова Н. Особливості функціонування політичних партій в процесі демократизації сучасного суспільства / Н. Ісхакова // Політичний менеджмент. - 2010. - № 3. - С. 44-50.

13. Копиленко Марія. Німецькі пірати - хто вони? [Текст] / М. Копиленко // Голос України. - 2012. - № 69 (14 квіт.). - С. 14.

14. Лебідь Наталія. Назвати своїми іменами: Який існує досвід щодо визнання організацій терористичними? [Текст] / Н. Лебідь // Україна молода. - 2015. - № 8 (21 січ.). - С. 5.

15. Летнянчин Л. Проблеми конституціоналізації свободи об’єднання в Україні [Текст] / Л. Летнянчин // Вісник Національної академії правових наук України. - 2014. - № 4. - С. 65-75.

16. Нідермайєр Оскар (др.). Партійні системи країн-членів ЄС [Текст] / Оскар Нідермайєр // Національна безпека і оборона. - 2015. - № 6/7. - С. 167-180.

17. Павко А.І. Внесок М. Дюверже у розвиток політичної науки [Текст] / А.І. Павко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 102: Філософія. Політологія. - С. 41-45.

18. Партійна система України до і після Майдану: зміни, тенденції розвитку, суспільні запити [Текст] // Національна безпека і оборона. - 2015. - № 6/7. - С. 2-67.

19. Партійна система України та її майбутнє: стабілізація, консервація, (р)еволюція? // Національна безпека і оборона. - 2010. - №5. - С. 52-57.

20. Політичні партії і партійна система України очима громадян // Національна безпека і оборона. - 2010. - № 5. - С. 58-84.

21. Політичні партії України: стан, напрями розвитку, умови діяльності: позиції лідерів політичних сил [Текст] // Національна безпека і оборона. - 2015. - № 6/7. - С. 68-73.

22. Потіха Андрій. Мережеві сторінки політичних партій як інформаційний ресурс [Текст] / А. Потіха // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. - Київ, 2015. - Вип. 41. - С. 496-511.

23. Расевич Василь. Чи є "Свобода" насправді "бандерівською"? [Текст] / Василь Расевич // Права людини. - 2013. - № 36. - С. 9-10.

24. Регулювання політичних партій в Україні: сучасний стан та напрями реформ // Часопис Парламент. - 2010. - № 2. - С. 2-88.

25. Сніжко А.С. Політична пропаганда як засіб взаємодії партій та суспільства [Текст] / А.С. Сніжко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 101: Філософія. Політологія. - С. 56-58.

26. Скрипинюк Валентина. Діяльність політичних партій в контексті правового забезпечення принципу поділу влади [Текст] / Валентина Скрипинюк // Юридична Україна. - 2013. - № 12. - С. 16-21.