Курсова робота Порівняння особливостей політичної відповідальності урядів європейських країн

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УРЯДІВ

1.1. Поняття політичної відповідальності уряду

1.2. Механізми політичної відповідальності уряду

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ПОЛТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УРЯДІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

2.1. Порівняльна характеристика урядів держав Західної Європи

2.2. Політична відповідальність уряду в країнах із різними формами державного правління

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УРЯДІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Одним з елементів системи взаємної відповідальності інститутів державної влади є відповідальність уряду перед главою держави та парламентом. Як свідчить українська політична практика, відправити уряд у відставку – відносно легко, набагато складніше – зробити це конституційно, оскільки вітчизняне законодавство далеке від досконалого, містить багато «білих» плям, що потребують свого вирішення та відповідного реагування зі сторони законодавців. Оптимальне вирішення цього питання забезпечить дієвість політичної системи і системи державної влади зокрема та відповідно повноцінну реалізацію базового демократичного принципу розподілу влад.

Проблеми відповідальності уряду традиційно перебувають у полі зору теоретиків держави і права. Важливе значення для характеристики правового статусу урядів мають питання їх юридичної відповідальності за виконання своїх обов’язків. Тому відповідальність уряду безпосередньо стосується правового статусу уряду, оскільки визначає зміст взаємовідносин з іншими органами державної влади.

Серед робіт, присвячених відповідальності уряду в загально-правовому контексті, слід відзначити праці українських дослідників В.Б. Авер’янова, С.Г. Серьогіну, О.Т. Волощук, В.М. Шаповала та інших.

Аспекти відповідальності уряду в контексті відносин між гілками влади розглядалися зарубіжними вченими, а саме В.В. Маклаковим, Е.П. Григонісом, В.П. Григонісом, А.Д. Градовським, Л.А. Окуньковим та іншими авторами.

Мета дослідження – здійснити порівняльне дослідження особливостей політичної відповідальності урядів європейських країн.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття політичної відповідальності уряду;

- охарактеризувати механізми політичної відповідальності уряду;

- проаналізувати порівняльну характеристику урядів держав Західної Європи;

- дослідити політичну відповідальність уряду в країнах із різними формами державного правління;

- здійснити порівняльний аналіз особливостей політичної відповідальності урядів європейських країн.

Об’єкт дослідження – політична відповідальність уряду.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз особливостей політичної відповідальності урядів європейських країн.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз особливостей політичної відповідальності урядів європейських країн.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 41 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Принцип відповідальності уряду віддзеркалює ступінь концентрації влади серед вищих органів держави, характер взаємовідносин між ними, розклад політичних сил на вищому рівні державної організації й механізм здійснення політичної волі народу.

Політична відповідальність є необхідною складовою демократичного державного правління і взагалі взаємовідносин народу і влади, громадянського суспільства й держави. Саме держава як головний суб'єкт публічної влади в демократичному суспільстві виступає і головним інституційним суб'єктом політичної відповідальності.

У юридичній літературі термін «політична відповідальність уряду» вжито як синонім його парламентської відповідальності. При цьому зазначається, що остання передбачає солідарну відповідальність уряду за політичний курс та здійснювану ним управлінську діяльність.

2. Політична відповідальність уряду – ширше за змістом поняття, оскільки включає в себе форми урядової відповідальності не тільки перед парламентом, а й перед главою держави. Політична відповідальність є змістовним чинником, який визначає діяльність державних інститутів, партій і окремих політиків. Тому це поняття є частиною повсякденного політичного та державного життя. До суб'єктів політичної відповідальності можна зарахувати політичних акторів (партії, окремі політики, державні діячі), які безпосередньо формують і впроваджують політику; професійні та соціальні групи, які сприяють формуванню політики (експертне середовище, наукова та духовна еліта суспільства) і соціальні прошарки, на яких спрямована політика. До кожного із зазначених суб'єктів висуваються окремі вимоги політичної відповідальності. Якщо політика виявляється неякісною, то відповідальність за це несуть як некомпетентні політики, так і ті соціальні прошарки населення, які голосували за цих політиків.

3. Нами було досліджено особливості політичної відповідальності уряду в різного типу монархіях та президентських республіках:

Дуалістична монархія. Уряд, якщо таке є, за свою діяльність несе відповідальність лише перед монархом, але аж ніяк не перед парламентом. Останній може впливати на уряд, тільки використовуючи своє право встановлювати бюджет держави. Важіль цей, хоча і досить потужний, може, однак, використовуватися лише раз на рік, а крім того, депутати, вступаючи в конфлікт з урядом і через нього - з монархом, не можуть не відчувати постійної загрози розпуску парламенту.

Головна ознака парламентарної монархії - політична відповідальність уряду перед парламентом (нижньою палатою) за свою діяльність. Якщо парламент (нижня палата) висловить уряду недовіру або відмовить в довірі, уряд повинен піти у відставку або повинен бути відправлений у відставку монархом. Однак зазвичай, це повноваження парламенту врівноважується правом уряду запропонувати монарху розпустити парламент (нижню палату) і призначити нові вибори, з тим щоб конфлікт між законодавчою і виконавчою владою вирішив народ: якщо він підтримає уряд, то в результаті виборів в парламенті утворюється більшість з його прихильників, якщо ж виборці з урядом не згодні, то і склад парламенту виявиться відповідним, а уряд буде змінено.

Політична відповідальність уряду перед главою держави полягає в тому, що в президентських республіках президент не тільки призначає міністрів і контролює їх діяльність, а й може звільнити з посади окремого профільного міністра або всіх членів уряду на свій розсуд, у тому числі з політичних міркувань.

1. Антоненко А.О. Можливі індикатори політичної відповідальності [Текст] / А.О. Антоненко // Наукові записки НаУКМА. - К., 2012. - Т. 134: Політичні науки. - С. 7-11.

2. Антоненко А.О. Підходи до тлумачення політичної відповідальності [Текст] / А.О. Антоненко // Наукові записки НаУКМА. - К, 2011. - Т. 121: Політологічні науки. - С. 8-12.

3. Батанова Н.М. Співвідношення конституційно-правової відповідальності та політичної відповідальності [Текст] / Н.М. Батанова // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2011. - № 3. - С. 24-31.

4. Гнатенко Н. Окремі аспекти проблеми політичної відповідальності народних депутатів України на сучасному етапі розвитку українського парламентаризму / Н. Гнатенко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2010. - № 1. - С. 220-227.

5. Голинська Х.О. Американська модель партійно-політичної відповідальності у зарубіжній політичній науці / Х.О. Голинська // Трибуна. - 2008. - № 11/12. - С. 36 – 38.

6. Голинська Христина Олегівна. Партійно-політична відповідальність: зарубіжний та український досвід [Текст]: автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Голинська Христина Олегівна; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2010. - 18 с.

7. Жмудський Р. Принцип політичної відповідальності влади: досвід демократичних країн [Текст] / Р. Жмудський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2012. - № 2. - С. 198-202.

8. Колюх В.В. Проблема політичної відповідальності державної влади в Україні у контексті реалізації конституційної реформи / В.В. Колюх // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., 2009. - Вип.17. - С. 91-96.

9. Кресіна Ірина Олексіївна. Політична відповідальність: суть, ознаки, особливості [Текст] / І.О. Кресіна, С.В. Балан; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2009. - 68 с.

10. Логунова М. Відповідальність політичної еліти України як важливий морально-психологічний чинник удосконалення державно-управлінських відносин [Текст] / М. Логунова, О. Пшеничнюк // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2011. - № 2. - С. 43-51.

11. Малкіна Г.М. Інститути політичної відповідальності як елементи системи стримувань і противаг [Текст] / Г.М. Малкіна // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2010. - Вип. 100: Філософія. Політологія. - С. 48-51.

12. Малкіна Г. Політична відповідальність глави держави / Г. Малкіна // Політичний менеджмент. - 2008. - № 2. - С. 42 – 50.

13. Малкіна Ганна Миколаївна. Політична відповідальність у демократичному суспільстві (інституціональний аспект) [Текст]: монографія / Г.М. Малкіна; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К.: Київський університет, 2010. - 324 с.

14. Мельниченко В. Політична відповідальність публічно-владних інституцій у системі соціальної відповідальності [Текст] / В. Мельниченко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2011. - № 1. - С. 175-183.

15. Мінаєва І. Конституційно-правова відповідальність органів публічної влади / І. Мінаєва // Державне управління та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. – 2009. – № 2. – С. 36–42.