Курсова робота Порівняльне дослідження особливостей статусу глави держави латиноамериканських країн

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМ ПРАВЛІННЯ

1.1. Поняття про форми правління

1.2. Види форм правління

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ СТАТУСУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

2.1. Особливості конституційного статусу глави держави

2.2. Глава держави в зарубіжних країнах

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТАТУСУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИХ КРАЇН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. В країнах сучасного світу інститути глави держави і глави уряду є одними з найважливіших елементів механізму виконавчої влади – досить розгалуженої системи державних органів, що функціонують на центральному і місцевому рівнях, володіють як загальною, так і галузевою компетенцією. Характер взаємодії інституту глави держави і глави уряду між собою, а також з парламентом визначається особливістю форми правління тієї чи іншої держави.

Інститут глави уряду в Україні перебуває на стадії становлення. Актуальність дослідження даного питання викликана необхідністю урахування всього позитивного, що є у правовому регулюванні даного інституту в різних зарубіжних державах.

Основною метою є дослідження загальних та специфічних рис глави уряду за різних форм правління, вплив, як зовнішніх, так і внутрішніх чинників на процеси, що відбуваються в суспільстві, оскільки інтерес до проблеми результативності цього інституту у нашій державі з часом лише посилюється.

На сьогоднішній день не має підстав вважати, що правовий статус глави уряду є найбільш придатним і врегульованим у повному обсязі.

Саме завдяки застосуванню порівняльно-правового методу дослідження ми матимемо можливість систематизувати інформацію в різних країнах, розширити знання про форму державного правління і політичного режиму, удосконалити теорію і практику українського конституціоналізму, зокрема існуючі правові норми, що склалися в Україні.

Але все ж таки не обхідно реально оцінювати законодавство зарубіжних країн в цьому напрямі на предмет придатності чи не придатності для українського законодавства, з урахуванням специфіки форми державного правління, історичних традицій, національних особливостей у державній сфері.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику особливостей статусу глави держави латиноамериканських країн.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття про форми правління;

- проаналізувати види форм правління;

- здійснити характеристику особливостей конституційного статусу глави держави;

- охарактеризувати главу держави в зарубіжних країнах;

- здійснити порівняльний аналіз статусу особливостей статусу глави держави латиноамериканських країн.

Об’єкт дослідження – статус глави держави.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз статусу особливостей статусу глави держави латиноамериканських країн.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз статусу особливостей статусу глави держави латиноамериканських країн.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Першими у наслідуванні прикладу США у встановленні президентської системи правління стали країни Латинської Америки. У той же час латиноамериканська модель суттєво відрізняється від моделі президентства у США. Саме в країнах Латинської Америки президентські системи однаковою мірою показують слабкість і нестабільність.

У країнах Латинської Америки традиційно президент – не тільки глава держави та уряду, він – батько нації, захисник держави і суспільства. Його роль у суспільстві й державі величезна, але водночас велика і відповідальність перед історією та власним народом.

2. Країни Латинської Америки скопіювали інституційну основу північноамериканської системи президентської влади, але їх правові традиції, політична практика і соціоекономічний розподіл суспільства виявилися не спроможними до такої готової зразкової моделі. Більша частина латиноамериканських держав залишається дуже централізованими з політичної точки зору, що робить систему президентської влади, яка функціонує за принципом «переможець одержує все» джерелом необмежених повноважень у посадових призначеннях.

Проте, якщо у глави держави немає підтримки парламентської більшості, він безсилий ввести в дію свою програму відповідно до законодавства, а це призводить до спокуси узурпувати владу та керувати країною, не зважаючи на парламент.

Різними в країнах Латинської Америки є механізми посилення або послаблення ступеня володарювання президента. Наприклад, в Аргентині для обмеження президентської влади конгрес вніс поправку до конституції про те, що уряд очолює не президент, а прем’єр-міністр, якого можна усунути більшістю голосів обох палат конгресу. Цікавим є положення про те, що в межах Національного конгресу функціонує незалежна від усіх гілок влади установа «Захисник народу». Її головне завдання – захист прав людини, гарантій та інтересів, які надаються конституцією і законами.

3. Окремим незалежним, автономним і фінансово самостійним органом є Суспільне міністерство. Його функції – захист законності, суспільних інтересів у складному процесі взаємодії з іншими представниками влади.

До його складу входять генеральний прокурор, генеральний захисник і незалежні особи. Ці дві установи виконують важливу функцію – захист суспільства від можливого свавілля влади, яке не так давно панувало в країні. Існування подібних органів у політичній системі Аргентини дає підстави сподіватися на подальший демократичний розвиток цієї держави.

У Колумбії дещо обмежуються повноваження президента в економічній сфері. Конституція гарантує незалежність Банку республіки, за президентом залишаються лише наглядові та контрольні функції.

Щодо засобів посилення президентської влади, то цікавим є приклад Венесуели, де поряд із традиційними гілками влади президент спирається ще на дві – електоральну і громадську, що практично не має аналогів в інших країнах. Громадські об’єднання, діяльність яких підтримується президентом, ведуть боротьбу з корупцією, захищають права людини на підставі розділу конституції «Безпека нації». При цьому президентська влада неухильно перетворюється на суперпрезидентську. У Мексиці практично необмежена влада президента забезпечується його контролем над правлячою партією, а у випадку зовнішньої агресії, порушення громадського порядку чи іншої небезпеки для суспільства глава держави за підтримки конгресу (який йому підконтрольний) може призупинити дію конституційних гарантій.

4. Разом з тим, у сучасній латиноамериканській моделі президентства є декілька важливих демократичних елементів. По-перше, у ряді країн цього континенту президент обирається на один строк і позбавлений права на переобрання, що суттєво звужує можливості для встановлення режиму особистої влади. По-друге, в багатьох латиноамериканських країнах давно діють багатопартійні системи, що створює умови для виникнення парламентської та позапарламентської опозиції президентської влади. По-третє, судова влада дуже посилює свою незалежність, переконливим свідченням чого є усунення від влади за рішенням парламентів і судів президентів Бразилії та Венесуели. Імпічмент цих президентів на основі відповідної правової процедури створює важливий прецедент у Латинській Америці, де президентів зазвичай усували лише шляхом військових переворотів.

1. Барабаш Ю.Г. Про політичну складову у статусі глави держави в напівпрезидентських республіках / Ю.Г. Барабаш // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 6. - С. 27-36.

2. Барабаш Ю. Президент у змішаних республіках: деякі питання конституційно-правової теорії та практики // Право України. – 2012. – № 8. – С. 93–100.

3. Галаган Л. Президент у системі влади за різних форм державного правління // Політичний менеджмент. – 2011. – № 4. – С. 8–17.

4. Дабагян Э. Латинская Америка : итоги избирательного цикла [Текст] / Э. Дабагян // Мировая экономика и международные отношения. - 2011. - № 5. - С. 69-75.

5. Зелінська Марина. Інститут глави держави в президентських системах країн Латинської Америки [Текст] / М. Зелінська // Політичний менеджмент. - 2011. - № 4. - С. 146-151.

6. Кириченко В. Президент у структурі влади // Віче. – 2003. – № 7.

7. Колюх Валерій. Невідповідальність і недоторканість як принципи конституційного статусу глави держави [Текст] / В. Колюх // Віче. - 2015. - № 5. - С. 17-19.

8. Литвинов Олексндр. Інститут президента як невід'ємний елемент республікнської форми правління: конституційно-правова характеристика [Текст] / О. Литвинов // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 6. - С. 122-126.

9. Литвинов О. Республіканізм і поділ влади в системі принципів конституційного ладу України [Текст] / О. Литвинов // Вісник Конституційного Суду України. - 2011. - № 3. - С. 41-47.

10. Макарова З. Вплив типології форми державного правління на статус глави уряду [Текст] / З. Макарова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. І.С. Гриценко. - К.: КНУ, 2012. - Вип. 94: Юридичні науки. - С. 71-76.

110. Мироненко О. Конституційна юстиція на межі тисячоліть: Сторінка 107. Конституційний контроль у молодих державах Нового світу і на залежних територіях Латинської Америки / О. Мироненко // Закон і бізнес. - 2009. - 24-30 січ. - С. 19.

12. Орзіх М. Президентська республіка - різновид республіканської форми правління / М. Орзіх // Право України. - 2009. - № 10. - С. 72-77.

13. Петришин О. Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики / О. Петришин, С. Серьогіна // Право України. - 2009. - № 10. - С. 57-60.

14. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.

15. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов / А.И. Соловьев. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 559 с.

16. Политология: учеб. / А.Ю. Мельвиль [и др.]. – М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет) МИД России, Проспект, 2010. – 624 с.

17. Серьогіна С. Оптимізація статусу президента як ключова ланка конституційної реформи України // Право України. – 2009. – № 6. – С. 23–28.

18. Сухонос Володимир. Монархія як форма правління: нові підходи до класифікації та структури / Володимир Сухонос // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2012. - № 8. - С. 119-123.

19. Сухонос В. Статус глави держави в умовах демократичного режиму [Текст] / В. Сухонос // Право України. - 2013. - № 8. - С. 106-113.

20. Ткач О.І. Повчальний досвід Аргентини : дещо про шляхи досягнення нею політичної та економічної стабільності / О.І. Ткач // Трибуна. - 2009. - № 1/2. - С. 34 – 35.