Курсова робота Порівняльний аналіз парламентів США та Великобританії

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПАРЛАМЕНТ»

1.1. Поняття парламент, його сутність

1.2. Класифікація парламентів

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ПАРЛАМЕНТУ США ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

2.1. Парламент США

2.2. Особливості парламенту Великобританії

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПАРЛАМЕНТУ США ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Функції держави реалізуються через систему державних органів, які формуються на основі принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Конституції в зарубіжних країнах значну увагу приділяють парламентам, які є органами законодавчої влади. Сьогодні парламент є постійно діючим загально – представницьким колегіальним органом держави, що повністю або частково формується народом та здійснює повноваження у сфері законодавчої влади.

Однією з найважливіших проблем усіх без винятку сучасних держав є вироблення моделі державно-владного механізму, що забезпечує прийняття державних рішень на основі волевиявлення більшості населення, створення певного типу державності та гарантує вільний розвиток суспільства.

Україна знаходиться на початку шляху побудови демократичної держави, тому актуальною є проблема пошуку владної моделі, що зможе забезпечити, з одного боку, керованість процесом реформування нашого суспільства і держави, з іншого – реалізацію інтересів більшої частини населення при вирішенні державних проблем.

Порівняльний аналіз парламентського досвіду зарубіжних країн, зокрема способу формування й основних напрямків діяльності парламенту, визначення його місця в системі органів державної влади, може бути корисним при визначенні владних відносин у нашій країні та організації діяльності парламенту.

Парламент як спеціальний державний орган уперше було засновано в Англії в 1265р. Згодом з'явилися іспанські кортеси, французькі штати й інші законодавчі органи, що одержали загальну назву в усіх країнах світу – парламент.

Сьогодні парламент, як найменування для позначення представницької влади, застосовується у більшості розвинутих країн. У США і деяких країнах Латинської Америки він називається конгресом, у Швеції – риксдагом, Фінляндії, Польщі – сеймом, Норвегії – стортингом, Росії – Федеральними Зборами.

Сучасний парламент є складним багатоелементним механізмом, що має різноманітні зв'язки і взаємини з іншими інститутами влади. Наявні в літературі дефініції містять кілька типових характеристик парламенту, найважливішими з них є ті, котрі дозволяють розкрити його двоєдину природу як представницького і законодавчого органу влади. Обидві ознаки взаємозалежні, тому що виборність і "мандат народу" дозволяють парламентові приймати закони і виконувати інші владні функції. Поняття "законодавча влада" відбиває головну, але не єдину функцію парламенту.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику парламентів США та Великобританії.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття парламенту, його сутність;

- здійснити класифікацію парламентів;

- проаналізувати парламент США;

- дослідити особливості парламенту Великобританії;

- здійснити порівняльний аналіз парламентів США та Великобританії.

Об’єкт дослідження – парламент як орган влади.

Предмет дослідження – порівняльна характеристика парламентів США та Великобританії.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику парламентів США та Великобританії.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 42 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Парламент - це виборний колегіальний орган держави, тобто це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати важливі суспільні відносини головним чином шляхом прийняття законів, здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади і вищих посадових осіб.

Залежно від форми правління можна визначити місце парламенту в державному механізмі. Здебільшого він здійснює законодавчі та представницькі функції, але також йому належать повноваження затверджувати державний бюджет та контролювати його виконання, брати участь у формуванні органів виконавчої влади та здійснювати контроль за їх діяльністю. Представницькі органи в зарубіжних країнах називаються по-різному: у Великобританії, Франції та Італії – парламент, в США – конгрес.

2. Чисельність парламентів та їхніх палат відбиває певні закономірності. Кількісний склад нижніх палат практично завжди є більшим, ніж верхніх. Чисельність нижніх палат певною мірою відповідає кількості населення тієї чи іншої країни. Найбільша чисельність однопалатного парламенту в Китаї (не може перевищувати 3000). Нижні палати парламентів: США – 435, Росії – 450, Польщі – 460, Японії – 512, Франції – 577, Італії – 630, Великобританії – 650, ФРН – 662 депутати. Верхні палати парламентів складають, наприклад, Японії – 252, Італії – 315, Франції – 319 депутатів.

3. Обсяг конституційної компетенції парламентів залежить від форми правління, характеру політичного режиму, державного устрою країни, конституційних традицій, політичної культури та стану розвитку суспільства. Разом з тим, при різній компетенції парламентів, функції їх тією чи іншою мірою схожі.

Зіставлення парламентського досвіду демократичних країн, зокрема способу формування й основних напрямків діяльності парламенту, визначення його місця в системі органів державної влади, може бути корисним при визначенні владних відносин у нашій країні та оптимальної організації діяльності парламенту. Важливим є те, щоб застосування досвіду здійснювалось після ретельного комплексного аналізу з урахуванням вітчизняного досвіду, стану розвитку суспільних та політичних відносин, політичної культури тощо.

1. Бруслик О. Вплив членства Сполученого Королівства в ЄС на компетенцію британського Парламенту [Текст] / О. Бруслик // Вісник Національної академії правових наук України. - 2015. - № 4. - С. 76-88.

2. Гончарук В.П. Особливості двопартійних систем США та Великобританії [Текст] / В.П. Гончарук // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 104: Філософія. Політологія. - С. 43-46.

3. Горовенко М. Парламентські комітети і комісії в Україні та зарубіжних країнах / М. Горовенко // Право України. - 2008. - № 7. - С. 30-34.

4. Гуцало С. У східному варіанті [Текст]: до питання про запровадження парламентської демократії в Єгипті / С. Гуцало // Політика і час. - 2004. - № 3. - С. 91-96.

5. Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності // Часопис Парламент. - 2009. - № 1. - С. 48-56.

6. Желіховський С. Становлення парламентаризму Сполучених Штатів Америки в умовах світових політичних трансформацій [Текст] / С. Желіховський // Зовнішні справи. - 2016. - № 2. - С. 36-39.

7. Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: історико-правовий аспект: [монографія] / В. Журавський. – К., 2001. – С. 52–59.

8. Зернецький П. Аксіологічна основа аргументації у британському політичному мовленні (на матеріалі дебатів у Палаті громад британського парламенту) [Текст] / П. Зернецький, Г. Рябоконь // Мандрівець. - 2013. - № 6. - С. 59-67.

9. Коваль Олексій. Греція: вибори як покарання [Текст] / О. Коваль // Дзеркало тижня. - 2012. - № 17 (12-18 трав.). - С. 5.

10. Константинов Віктор. Піррова перемога [Текст]: чому Мей, отримавши більшість, усе-таки програла / Віктор Константинов // Дзеркало тижня. - 2017. - № 22 (10-16 черв.). - С. 1, 4.

11. Кукуруз О. Парламентська більшість та опозиція в Сеймі Республіки Польща / О. Кукуруз // Політичний менеджмент. - 2008. - № 6. - С. 79 – 89.

12. Маляренко В. Чи веде двопалатний парламент до федералізації держави? / В. Маляренко // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 1. - С. 19-22.

13. Матвієнко В. Політичний режим парламентарних монархій Західної Європи [Текст] / В. Матвієнко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - Вип. 38/39: Міжнародні відносини. - С. 4-8.

14. Полтораков Олексій. Сучасні соціально-ідеологічні виклики розвитку представницької демократії [Текст] / Олексій Полтораков // Часопис Парламент. - 2015. - № 4. - С. 32-36.

15. Совгиря Ольга. Правовий статус парламентської опозиції у Великобританії [Текст] / Ольга Совгиря // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 11. - С. 77-81.

16. Тимошина Наталія. Парламенти США, Великої Британії, Канада та Верховна Рада України: порівняльний аналіз, дебати [Текст]: англ. мова, 11 клас / Н. Тимошина // Іноземні мови в школах України. - 2017. - № 1. - С. 12-19.

17. Тимошенко Юлія. Звернення до парламентів та лідерів демократичних країн, міжнародних організацій, які працюють для зміцнення свободи, та до всіх українців світу [Текст] / Ю. Тимошенко // Дзеркало тижня. - 2012. - № 33 (22-28 верес.). - С. 3; Високий замок. - 2012. - № 179 (27 верес. - 3 жовт.). - С. 8.

18. Черінько І. Нащадки вітанагемонтів [Текст]: у пошуках оптимального реформування Палати лордів Великобританії / І. Черінько // Зовнішні справи. - 2007. - № 9. - С. 46-49.

19. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: [підручник] / В.М. Шаповал. – К.: АртЕк, 2002. – 264 с.

20. Юрченко Сергій. На перехресті трьох стратегій і особистої дипломатії: Ялтинська конференція 1945 р. керівників СРСР, США й Великобританії [Текст] / С. Юрченко // Пам'ять століть. - 2005. - № 5. - С. 66-79.