Курсова робота Порівняння структури законодавчих органів країн світу

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ЗАКОНОДАВЧИХ ОРГАНІВ

1.1. Розподіл влад - розподіл функцій

1.2. Правове регулювання порядку формування законодавчого органу

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ЗАКОНОДАВЧИХ ОРГАНІВ КРАЇН СВІТУ

2.1. Загальносвітові тенденції структуризації законодавчих органів

2.2. Аналіз структури законодавчих та представницьких інститутів політичних систем держав Європи

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ЗАКОНОДАВЧИХ ОРГАНІВ КРАЇН СВІТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Під поняттям «політична система», як правило, розуміють сукупність державних і недержавних інститутів і норм, в рамках яких проходить політичне життя даного суспільства (у даному дослідженні – країн Європи). На першому етапі вивчалися такі складові політичної системи, як законодавчі та представницькі інститути європейських держав.

Функціонування держави завжди залежало від регіонального розподілу внутрішньополітичних сил, тому вважаємо дослідження тенденцій, що відбуваються у політичному житті європейських держав актуальним завданням політичної географії.

В Україні продовжується системна робота у сфері конституційної модернізації політичної системи. Історія українського парламентаризму є досить молодою. Але досвід проведення виборчих кампаній з часів незалежності характеризується прогресивним розвитком законодавчих норм, орієнтацією на загальноприйняті європейські стандарти.

Практика формування парламенту, в основі якої використовувалися різні виборчі системи, дає можливість проаналізувати як позитивні, так і негативні наслідки останніх. Натомість, структура національного парламенту законодавчо завжди була незмінно однопалатною. Тим не менш, на різних етапах розвитку державності як серед вчених, так і серед практиків небезпідставно виникають ідеї розробки двопалатної структури національного законодавчого органу. Це, в свою чергу, потребує значного нормативного перегляду процедурної складової порядку формування виборів в національний парламент. У науці вищезазначені питання у різних аспектах розглядалися В.В. Маклаковим, Н.В. Кісельовою, Ю.М. Тодикою, В.Д. Яворським, С.Г. Серьогіною, Т.В. Стешенко, В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук та іншими вченими.

У зв’язку з вищезазначеним, вважаємо за необхідне звернути увагу на загальносвітові тенденції структуризації законодавчих органів, а також розглянути окремі аспекти порядку їх формування.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику структури законодавчих органів країн світу.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути розподіл влади та розподіл функцій;

- проаналізувати правове регулювання порядку формування законодавчого органу;

- охарактеризувати загальносвітові тенденції структуризації законодавчих органів;

- здійснити аналіз структури законодавчих та представницьких інститутів політичних систем держав Європи;

- здійснити порівняльний аналіз структури законодавчих органів країн світу.

Об’єкт дослідження – структура законодавчих органів.

Предмет дослідження – порівняльна характеристика структури законодавчих органів країн світу.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику структури законодавчих органів країн світу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 41 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Дана тема дослідження є доволі перспективною, враховуючи динамічність змін політичних поглядів населення. Отриману інформацію можна систематизувати за регіонами Європи. Достатньо стабільні політичні погляди збереглися в державах-монархіях Північної Європи. Якісний склад парламентів цих країн з року в рік не зазнає суттєвих змін, хіба що зростає популярність націоналістичних партій. Представницька влада тут спадкова, що характеризує політичну систему як стабільну. Інша ситуація в країнах Південної, Південно-Східної Європи: опозиція та влада тут постійно змінюють одна одну, а строк правління президента, як правило, не перевищує 8 років.

2. Безпосередньо порядок формування виборчого органу у кожній країні складається виходячи з умов, які справляють вплив на його ефективність та дієвість. Серед них: форма правління у державі; рівень формування політичної системи країни; ступінь довіри громадян політичним партіям, органам державної влади; функції представницького органу; адміністративно-територіальний устрій; рівень розробленості виборчого законодавства; розподіл повноважень між органами публічної влади.

Практика зарубіжних країн розвинутої демократії включає різні способи й елементи порядку формування верхньої та нижньої палат парламенту. При цьому сформовані певні тенденції у використанні базових принципів такого формування.

3. Таким чином, обрання підходу до формування меж округів при виборах у двопалатний парламент повинен бути зваженим, забезпечувати баланс регіонального представництва та співвідноситися з типом виборчої системи.

Підводячи підсумки, треба відзначити, що за умови перегляду структури парламенту України у бік бікамеральності, необхідно враховувати ряд напрямків щодо вдосконалення норм законодавства. Так, в першу чергу, треба звернути увагу на взаємозалежність форми державного устрою та типу структури парламенту. По-друге, у разі прийняття рішення змінити конструкцію законодавчого органу з моно- на бікамеральний тип, важливим є зважений підхід до прийняття рішення про закріплення того чи іншого виду виборчої системи до обох палат парламенту. При цьому, на рівні з нормативною реформацією принципів та підходів стосовно формування округів необхідно провести роботу у ряді напрямків. Важливим є дотримання балансу регіонального представництва, зміна типу виборчого списку, що відповідає закріпленій виборчій системі, закріплення зручного способу голосування як для виборців, так й для виборчих комісій (на етапі підрахунку голосів у тому числі), а також встановлення виборчого бар’єру, адекватного існуючій партійній системі.

В подальшому можливе вивчення інших складових політичної системи, таких як виконавчі та судові інститути; розширення територіальних та часових меж дослідження.

1. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: [учебник] / А.С. Автономов, В.А. Сивицкий, А.И. Черкасов; под ред. д. ю. н. А.С. Автономова. – М.: Юриспруденция, 2003. – 400 с.

2. Волощук В.А. Парламентський контроль : необхідність нового підходу до визначення поняття [Текст] / В.А. Волощук // Менеджер. - 2010. - № 3. - С. 10-16.

3. Горовенко М. Парламентські комітети і комісії в Україні та зарубіжних країнах / М. Горовенко // Право України. - 2008. - № 7. - С. 30-34.

4. Гуцало С. У східному варіанті [Текст]: до питання про запровадження парламентської демократії в Єгипті / С. Гуцало // Політика і час. - 2004. - № 3. - С. 91-96.

5. Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності // Часопис Парламент. - 2009. - № 1. - С. 48-56.

6. Дмитрушко В.М. Парламентаризм в Україні другої половини ХІХ ст. - 1920 р.: історіографія: Монографія / В.М. Дмитрушко, А.П. Коцур. - К. - Чернів.: Книги - ХХІ, 2009.

7. Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / В.С. Журавський. - К.: Парлам. вид-во, 2002.

8. Історія українського парламентаризму: У 3-х т. Т. І-ІІІ / Ред. рада: В.М. Литвин (голова ред. ради), В.О. Зайчук, В.Б. Яловий; Ін-т історії НАН України. - К.: Дніпро, 2010.

9. Киселева Н.В. Сравнительная характеристика современного бикамерализма / Н.В. Киселева // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Политические науки. – 2007. – Т. 20(59). – С. 104 –112.

10. Колісниченко А.І. Український парламентаризм: становлення та шляхи розвитку // Вісник Академії митної служби України. Серія «Політичні науки» - №1 (6) – 2011 – с. 25.

11. Конституції зарубіжних країн: навч. посіб. / авт.-упоряд. В.О. Серьогін, Ю.М. Коломієць, О.В. Марцеляк [та ін.]; за заг. ред. В.О. Серьогіна. – Х.: ФІНН, 2009. – 664 с.

12. Маляренко В. Чи веде двопалатний парламент до федералізації держави? / В. Маляренко // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 1. - С. 19-22.

13. Матвієнко В. Політичний режим парламентарних монархій Західної Європи [Текст] / В. Матвієнко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - Вип. 38/39: Міжнародні відносини. - С. 4-8.

14. Озерова К.І. Роль парламенту в деяких країнах Європейського союзу з парламентською формою правління // Актуальні питання сучасної науки і права: збірник матеріалів науково – практичної конференції студентів (24 квітня 2010 року, м. Суми) / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. – Суми: Університетська книга, 2010. – с. 110.

15. Райковський Б., Рибачук М. Сучасні моделі виборчих систем: проблеми теорії і практики // Вісник Центральної виборчої комісії – 2009. – №1(15). – с. 44-52.

16. Серьогіна С.Г. Форма правління: питання конституційно-правової теорії та практики: монографія / С.Г. Серьогіна. – Х.: Право, 2011. – 768 с.

17. Стефанюк В. Верховенство права чи верховенство закону? [Текст]: політико-правовий принцип поділу державної влади "працює" лише за умови взаємодії владних структур, а не їх конфронтації / В. Стефанюк // Віче. - 2004. - № 2. - С. 19-22.

18. Тимошенко Юлія. Звернення до парламентів та лідерів демократичних країн, міжнародних організацій, які працюють для зміцнення свободи, та до всіх українців світу [Текст] / Ю. Тимошенко // Дзеркало тижня. - 2012. - № 33 (22-28 верес.). - С. 3; Високий замок. - 2012. - № 179 (27 верес. - 3 жовт.). - С. 8.

19. Хвещук Юлій. Латвійські політичні уроки [Текст] / Ю. Хвещук // Шлях перемоги. - 2011. - № 39 (28 верес.). - С. 3.

20. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: [підручник] / В.М. Шаповал. – К.: АртЕк, 2002. – 264 с.