Курсова робота Порівняльний аналіз однопалатних та двопалатних парламентів європейських держав

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПАРЛАМЕНТ»

1.1. Поняття парламент, його сутність

1.2. Класифікація парламентів

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ОДНОПАЛАТНИХ ТА ДВОПАЛАТНИХ ПАРЛАМЕНТІВ

2.1. Однопалатні парламенти зарубіжних країн

2.2. Двопалатний парламент

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОДНОПАЛАТНИХ ТА ДВОПАЛАТНИХ ПАРЛАМЕНТІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Конституційний вибір між однопалатним та двопалатним законодавчим органом є, на перший погляд, простою справою. Майже всі без винятку федеративні держави, як-от Німеччина та Сполучені Штати, мають двопалатну структуру, яка дозволяє забезпечити представництво територіальних одиниць країни. Хоча деякі унітарні держави експериментували з двопалатною законодавчою системою, більшість із них обрали однопалатну, вважаючи, що вона більш ефективна для законодавчої діяльності. Однак деякі теоретики та практики знайшли аргументи на користь використання двопалатної системи навіть в унітарних державах. Крім можливості забезпечити представництво територіальних одиниць ця система, на погляд її прихильників, має ще й такі переваги, як стабільність, вища якість законотворчої роботи завдяки тривалим обговоренням і захист від “тиранії більшості”.

Спосіб представництва, який визначається виборчою системою, є другорядною річчю, яка безпосередньо залежить від головної — обраної кількості палат. Крім того, інституційні механізми кожної палати мають суттєві наслідки як для підтримання між ними відносного балансу влади, так і для способу, у який закони пропонуються до розгляду, розглядаються й затверджуються.

Соціально-політичний розвиток українського суспільства потребує активної інтеграції України до світового співтовариства. Реалізація курсу на європейську інтеграцію України є невід'ємним елементом внутрішніх реформ, спрямованих на економічне зростання, підвищення рівня життя народу, розвитку демократії, становлення громадянського суспільства, забезпечення гарантій верховенства права, свободи слова, захисту прав і свобод людини, зміцнення національної безпеки. Тому поглиблення співробітництва з Європейським Союзом є важливим елементом зміцнення стабільності та безпеки на Європейському континенті, та в Україні зокрема.

Важливим залишається питання про вдосконалення та реформування діяльності системи органів державної влади в Україні, і законодавчої влади зокрема. Особливої гостроти та актуальності це питання набуває у контексті адміністративного реформування системи влади в нашій країні. В українських наукових та політичних колах триває суперечка стосовно переваг та недоліків однопалатної та двопалатної систем парламентаризму.

Саме тому дослідження характерних особливостей діяльності двопалатного парламенту та визначення недоліків і переваг такої форми побудови органу законодавчої влади має важливе значення для вирішення проблем та суперечностей у процесі розподілу влади. Перспективи еволюційного розвитку України неможливі без наближення законотворчого процесу України до норм і принципів, відповідно до яких здійснюється законотворчий процес в Європейському Союзі.

Дослідженням окремих сторін даної проблеми займалися такі вчені, як Ю. Шемшученко, В. Погорілко, О. Мироненко, Л. Кривенко, Ч. Вайз, В. Звірковська, М. Оніщук, А. Колісниченко, Д. Ковачев, П. Кислий, Т. Браун, І. Доленко, М. Цвік та інші.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику однопалатних та двопалатних парламентів у європейських державах.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття парламенту, його сутність;

- здійснити класифікацію парламентів;

- проаналізувати однопалатний парламент у зарубіжних країнах;

- охарактеризувати двопалатні парламенти;

- здійснити порівняльний аналіз однопалатних та двопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

Об’єкт дослідження – однопалатний та двопалатний парламент.

Предмет дослідження – порівняльна характеристика однопалатних та двопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику однопалатних та двопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 41 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Характеристика парламентаризму набуває завершеності тільки тоді, коли враховуються структура і організація, зміст компетенції і головні напрями діяльності самих представницьких органів.

Розгляд цих питань дає змогу скласти об’єктивне уявлення про те, як реалізуються засади теорії народного представництва, наскільки їхня природа відповідає політичним потребам сьогодення.

Тільки завдяки аналізу загальних закономірностей побудови і визначенню основних функцій парламентів та врахуванню відповідних особливостей, властивих конкретним країнам, можна встановити реальну роль представницьких органів у здійсненні державної влади, справжнє місце їх у державному механізмі.

2. Термін "парламент" має узагальнююче значення. Представницькі органи нерідко мають інші офіційні назви. Наприклад "національні збори". Ця назва досить вдало передає характерні риси парламенту як загальнодержавного органу. Близькими за змістом до неї є назви "народні збори" (так зафіксовано в конституціях Албанії та Болгарії) або "державні збори" (Естонія та Угорщина). У деяких країнах назва парламенту відбиває форму державного устрою – "федеральні (союзні) збори" (Росія, Швейцарія). Нарешті, є країни, представницькі органи яких мають такі назви, як "законодавчі збори (асамблея)" або "палата представників (депутатів)".

3. Системний аналіз розвитку парламентаризму в Європі та Україні дає змогу визначити специфіку формування даного інституту на різних етапах державотворення. Слід зазначити, що формування європейського парламентаризму супроводжувалося реформуванням даного інституту в різних його проявах і формах. Характерним для розвитку українського парламенту є поступове вдосконалення даного органу, що спричинено впливом різних державних утворень, під владою яких перебували українські землі.

Зазначені ключові етапи розвитку парламенту в незалежній Україні, що дозволяє розглянути особливості парламентських змін у перехідний період. Здобуття Україною незалежності було черговим кроком у процесі розвитку інституту вітчизняного парламентаризму. Дані зміни поступово наблизили діяльність Верховної Ради України до сучасного стану.

Визначені основні напрями діяльності Верховної Ради України на сучасному етапі, зокрема, в контексті співробітництва України з ЄС.

Узагальнено ключові аспекти діяльності європейського парламентаризму з метою застосування позитивного досвіду для України.

Очевидно, що характеристика позитивних і негативних сторін різних форм парламентаризму дає змогу визначити перспективи змін для Україні та дозволить уникнути небажаних помилок у процесі реформування.

Окреслено можливі напрями реформування парламентського органу в Україні, зокрема, доцільним є обговорення можливості запровадження двопалатного парламенту, обидві палати якого формуються шляхом всеукраїнських загальних виборів. Отже, досить очевидно, що європейський досвід зовсім не зайвий для України для проведення у майбутньому реформ.

4. Слід зазначити, що більшість інституцій громадянського суспільства вважає за можливе проведення реформ і необхідність суттєвого вдосконалення механізмів взаємодії законодавчої і виконавчої влади, і лише деякі налаштовані радикально. Зокрема, до подібних заходів відносять чітке розмежування функцій та повноважень гілок влади, як варіант, – запровадження двопалатного парламенту, звуження депутатського імунітету, скасування імперативного мандату. Необхідним також є прийняття низки конституційних законів та вдосконалення існуючих щодо формування, структури та порядку діяльності парламенту.

Світовий досвід прогресивного парламентаризму в досліджуваному контексті становить належний фундамент, корисні складові якого з ретельним врахуванням вітчизняних особливостей та специфіки можна сприйняти, аналізуючи питання щодо місця і ролі Верховної Ради України в організації державної влади.

Тому беззаперечним є той факт, що реалізація курсу на європейську інтеграцію України є позитивним фактором при проведенні внутрішніх реформ, спрямованих на економічне зростання, підвищення рівня життя народу, розвитку демократії, становлення громадянського суспільства, забезпечення гарантій верховенства права та вдосконалення такого державного інституту як парламент.