Курсова робота Тоталітаризм – політичний феномен ХХ ст.: порівняльний аналіз особливостей функціонування у Німеччині та СРСР

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ ЯК ПОЛІТИЧНОГО ФЕНОМЕНУ

1.1. Походження терміну „тоталітаризм”

1.2. Ознаки тоталітарного режиму

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ТОТАЛІТАРИЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ

2.1. Прояви тоталітарного режиму в Німеччині та Італії

2.2. Тоталітарність СРСР

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТОТАЛІТАРИЗМУ В НІМЕЧЧИНІ ТА СРСР

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Історичний розвиток, як і політичні процеси в суспільстві, має різні складові свого поступу. На рубежі століть нагальним завданням є переосмислення визначних подій і зрушень, надбань і втрат, що були характерними для бурхливого ХХ століття. Озираючись назад, усвідомлюючи грандіозний злет людського розуму, величні досягнення в галузі науки і техніки, визначні здобутки соціально-економічних звершень провідних країн світу, ми мусимо визнати, що ні досягнення культури і цивілізації, ні потужний індустріальний розвиток не змогли захистити людство від виникнення в його надрах страхітливих тоталітарних режимів. Як відомо, останні намагалися відійти від магістрального шляху розвитку людської цивілізації, поставити під сумнів прогресивні світові завоювання і тотально втрутитися у поступ держави, громадянського суспільства, в життя чи не кожної сім’ї та пересічного громадянина.

У наші дні увагу вдумливих громадян привертають вражаючі аналогії і паралелі між Веймарською Німеччиною та сучасними пострадянськими державами, зокрема Україною. Глибока соціально-економічна криза, вакуум влади, корупція, колективне озлоблення, політизація суспільства, втрата почуття безпеки, ностальгія за «твердою рукою» - ось живильний грунт для відродження тоталітаризму в різноманітних його проявах. Ні для кого не є секретом факт відродження та реставрації неонацизму і неофашизму в деяких регіонах та державах світу, їх прагнення легітимізувати свою діяльність в умовах чи становлення демократичного суспільства, чи його твердого поступу.

Не потрібно забувати про жахливі наслідки панування тоталітарних режимів у Німеччині, Італії та Радянському Союзі.

Щодо України, то врахування рудиментів тоталітарної доби необхідне в процесі функціонування державних владних структур, вирішенні актуальних проблем українського державотворення, формуванні політичної нації та її еліти. Отже, актуальним залишається дослідження феномену ХХ століття - тоталітаризму, зокрема тоталітаризму як його класичного різновиду в українській історії ХХ століття, який зійшов з історичної арени, але продукти його розпаду продовжують активно впливати на суспільно-політичне життя і нерідко в значній мірі детермінують нинішній політичний процес в Україні.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику особливостей функціонування тоталітаризму ХХ століття у Німеччині та СРСР.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути походження терміну „тоталітаризм”;

- проаналізувати ознаки тоталітарного режиму;

- охарактеризувати прояви тоталітарного режиму в Німеччині та Італії;

- з’ясувати тоталітарність СРСР;

- здійснити порівняльну характеристику особливостей функціонування тоталітаризму ХХ століття у Німеччині та СРСР.

Об’єкт дослідження – тоталітаризм як політичний феномен.

Предмет дослідження – порівняльна характеристика особливостей функціонування тоталітаризму ХХ століття у Німеччині та СРСР.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику особливостей функціонування тоталітаризму ХХ століття у Німеччині та СРСР.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Тоталітаризмом вважається політичне панування, яке вимагає необмеженого керування підлеглими і їхнє повне підкорення поставленим згори політичним цілям. Примусова уніфікація і невпинна жорстокість тоталітарної влади зазвичай обґрунтовується внутрішніми або зовнішніми загрозами існуванню держави.

Тоталітаризм зазвичай передбачає наявність фігури вождя (фюрера), диктатуру і терор, регулярну мобілізацію населення в масові організації, ізоляцію або вбивство фактично або потенційно незгодних.

Тоталітарний політичний режим є протилежністю демократичної правової держави.

2. Об’єктивні передумови тоталітаризму виникли і сформувалися на соціально-політичному фоні індустріальної епохи. Індустріальна доба призвела до створення системи масових комунікацій, ускладнила суспільні зв’язки і організацію соціумі, зробила технічно можливою цілеспрямовану ідеологічну індокринацію населення. Через засоби масової інформації умоглядні проекти перевлаштування суспільства з надбання елітних груп трансформувалися в масову ідеологію, яка спонукала людей до зміни соціальної реальності. Зростання елементів організованості і раціональності, успіхи в розвитку науки, техніки, освіти породжували ілюзії про можливість переходу до максимально керованої форми життя в масштабах всього суспільства. Етатизація суспільного життя через розвиток державно-монополістичного капіталу, посилення соціальних функцій держави відбивалися в масовій свідомості, формуючи впевненість у тому, що джерелом прогресивної організації соціуму може стати тільки всеосяжна партійно-державна влада.

До суб’єктивних передумов, які сприяли появі тоталітаризму, слід віднести психологічне незадоволення людини, що було викликане атомізацією суспільства, соціальним відчуженням громадян, розпадом традиційних зв’язків і цінностей. Усе це призводило до масових соціальних фрустрацій, до бажання людини запобігти самотності і беззмістовності свого існування, подолати безсилля перед ринковою стихією та робило її сприйнятливою щодо тоталітарної ідеології.

3. За поширеним визначенням, сталінський режим в СРСР був режимом безбожників і войовничих атеїстів, відомою була цілеспрямована антирелігійна практика радянської держави з переслідування духовенства та руйнування церков і монастирів. В той час у суспільній свідомості селянства уявлення, що ідеалізувалися про соціалізм як суспільство загальної рівності і необмежених можливостей для багатьох селян, особливо сільської бідноти, опинилися привабливішими за постулати священнослужителів райського життя в загробному світі.

Комуністичні ідеологи обіцяли хороше життя в найближчому майбутньому і надії на це в роки Непу, коли соціально-економічна ситуація поліпшувалася, все більш укорінялися. На користь комуністів і комсомольців працювали пияцтво і неробство, пов'язані з релігійними святами. Засуджуючи їх, розгортаючи агрономічну пропаганду, передаючи церковні будівлі школам і установам культури, комуністичні активісти в очах значної частини селян представали як своєрідні „нові протестанти”, що усучаснюють віру в прийдешнє щастя.

4. Досліджуючи форми тоталітаризму можна зробити висновок, що фашизм і нацизм з їх культом сили і генетично "чистих" народів обґрунтували доцільність збройної агресії одних держав проти інших, спираючись на ніцшеанство й соціальний дарвінізм. А в комуністичному світогляді акцент завжди ставився на рівні права народів і незборимості ідей, що лежать в основі комуністичного суспільства (на жаль, існувала глибока прірва між теорією та практикою в цьому питанні). Розглядаючи сталінізм як деформацію розвитку післяреволюційного суспільства на шляху до демократичного соціалізму (сьогодні він можливий лише теоретично), а фашизм - як деформацію ліберально-демократичного правління, не можна не помітити, що обидві системи подібні ущемленням прав і свобод людини, псевдодемократичними політичними формами, ігноруванням морально-етичних норм, підкоренням особистості державою методами примусу і терору.

1. Арендт Ханна. Джерела тоталітаризму. — К.: Дух і літера, 2005. — 584 с.

2. Бахтєєв Б. Про тероризм і тоталітаризм [Текст] / Б. Бахтєєв // Сучасність. - 2003. - № 10. - С. 61-69.

3. Білокінь С. Х-FILES: за лаштунками Совєцької державності в Україні (1918 - 1938 рр. ) [Текст] / Білокінь С. // Історія в школі. - 2004. - № 3. - С. 40 – 47.

4. Борман М. Национал-социализм и христианские идеи несовместимы / М. Борман // Моссе Дж. Нацизм и культура. Идеология и культура национал-социализма / [пер. с англ. Ю.Д. Чупрова]. — М.: ЗАО Центрополиграф, 2010. — С. 288–292.

5. Данильян О.Г. Тоталітарна правосвідомість і правова культура та їх характерні ознаки / О.Г. Данильян // Державне будівництво та місцеве самоврядування. — Х.: Право, 2007. — Вип. 14. — С. 27-35.

6. Дмитрашко С.А. Зовнішньополітична ідеологія німецького націонал-соціалізму / С.А. Дмитрашко // Науковий вісник. Одеський держ. екон. ун-т. Всеукраїнська асоц. молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. — 2010. — № 6. — С. 133—140.

7. Ісаюк Олеся. Точка неповернення для тоталітаризму: Дещо про "декомуназаційні закони", їх критику та значення для українського суспільства [Текст] / О. Ісаюк // Дзеркало тижня. - 2015. - № 18 (23-29 трав.). - С. 15.

8. Кульчицький С.В. Тоталітаризм // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2013. — Т. 10: Т — Я. — С. 131.

9. Медуниця Юрій. Тоталітаризму вказали на його місце [Текст]: декомунізація позбавить наше суспільство синдрому меншовартості та ідеологічної зашореності / Юрій Медуниця // Урядовий кур'єр. - 2015. - № 76 (25 квіт.). - С. 3.

10. Мейс Джеймс. Зачаровані кола ідола або Тоталітаризм і геноцид в історії України [Текст] / Джеймс Мейс // Наша Віра. - 2013. - № 10 (жовт.). - С. 11.

11. Нікітенко Костянтин. "Вдаримо хаєром по тоталітаризму" [Текст]: рок-андеграунд в СРСР - "антирадянська" історія / Костянтин Нікітенко // Дзеркало тижня. - 2017. - № 14 (15-21 квіт.). - С. 15.

12. Пехнік А.В. Різновиди тоталітаризму: спільне й особливе / А.В. Пехнік // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. — 2000. — Вип. 9. — C. 118-122.

13. Політичне панування // Політологічна енциклопедія: навч. посібник: у 9 т. / А.О. Карасевич, Л.С. Шачковська. — Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. — Т. 5: О, П. — С. 427-428. — 710 с.

14. Прібиловський В. Тоталітаризм, комуністи, націонал-патріоти, фашисти. Терміни й реальність / В. Прібиловський // Юридичний журнал: Аналіт. матеріали. Коментарі. Судова практики. — 2005. — № 6. — С. 176—183.

15. Романюк О. Праві та ліві тоталітарні режими [Текст]: спільне і специфічне / О. Романюк // Нова політика. - 2002. - № 1 . - С. 55-59.

16. Соболь П.І. Радянський тоталітаризм в Україні: роки колективізації і голоду (1929—1933). — Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1», ТОВ, 2010. — 368 с.

17. Сюндюков Ігор. Корінь зла. Неочевидний: Чому тоталітаризм було подолано в післявоєнній Німеччині, але він виявився здатним до реставрації у післясталінській Росії [Текст] / І. Сюндюков // День. - 2015. - № 237/238 (26-27 груд.). - С. 21.

18. Феоктистова О.А. Тоталітаризм: проблема типології і визначення меж у соціальній філософії / О.А. Феоктистова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Філософія. Політологія. — 2000. — № 32. — C. 43-45.

19. Холод В. Тоталітаризм- демагогія ідеології плюс динаміка технології [Текст] / Холод В. // Персонал. - 2006. - № 8. - С. 17- 21.

20. Шведа Ю. Департизація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 197.