Курсова робота Порівняльний аналіз державно-територіального устрою США та Російської Федерації

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

1.1. Поняття про державно-територіальний устрій держави

1.2. Особливості державно-територіального устрою сучасних країн

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ США ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

2.1. Державно-територіальний устрій США

2.2. Державно-територіальний устрій Російської Федерації

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ США ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Сучасний етап конституційного будівництва характеризується інтенсивним пошуком принципово нових рішень на шляху докорінної перебудови усіх сторін життя держави і суспільства.

Однією з актуальних та надскладних проблем, які постали після набуття незалежності Української держави, є питання вдосконалення територіальної організації влади та територіального устрою України. Адже територіальний устрій є одним із найважливіших інститутів державного ладу України.

Цей інститут характеризує юридичні якості та властивості такого основного складового елементу держави, як її територія. Територіальний устрій є організацією території держави.

Територія є неодмінною умовою розвитку всього державного життя. Вона поряд із категоріями «народ» та «влада» утворює тріаду елементів, які формують державу. По суті, територія держави уможливлює саме виникнення, існування, організацію та функціонування держави. Саме тому традиційно під територією держави розуміють простір самовизначення народу, в межах якого держава здійснює свій суверенітет та свою юрисдикцію, а під її конституційно-правовим статусом — певне правове положення території у державі, яке включає її склад, функції, режим, а також правові принципи і гарантії цього статусу.

Зазначимо, що проблема територіального устрою держави та статусу її складових є однією з найменш досліджених у конституційно-правовій науці.

Більш детальний аналіз території в юридичній науці був зроблений юристами-міжнародниками, водночас представники науки конституційного права, як правило, обмежуються розглядом окремих питань території, зокрема особливостями територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, проблемами державного суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності тощо.

Значною мірою недостатня вивченість проблеми у сучасній Україні обумовлює труднощі у загальному розумінні таких феноменів, як унітаризм, федералізм і федералізація, регіоналізм і регіоналізація, децентралізація та деконцентрація тощо.

Не можна не вказати на той факт, що у сучасній літературі, присвяченій проблематиці державної території, територіальної організації державної влади та іншим питанням статусу території, далеко не завжди враховується складна, багатоаспектна природа території як конституційної категорії. Безумовно, деякі дослідження проводилися. Так, принаймні за останні роки досліджувалися проблеми політико-територіальної організації, державного устрою, адміністративно-територіального устрою України тощо.

Але, на жаль, ні єдності точок зору з цих питань, ні чіткості відповідей щодо складних проблем територіального устрою та територіальної організації влади у науці немає.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику державно-територіального устрою США та Російської Федерації.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття про державно-територіальний устрій держави;

- проаналізувати особливості державно-територіального устрою сучасних країн;

- охарактеризувати державно-територіальний устрій США;

- з’ясувати особливості державно-територіального устрою Російської Федерації;

- здійснити порівняння особливостей функціонування державно-територіального устрою США та Російської Федерації.

Об’єкт дослідження – державно-територіальний устрій держави.

Предмет дослідження – порівняння особливостей функціонування державно-територіального устрою США та Російської Федерації.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняння особливостей функціонування державно-територіального устрою США та Російської Федерації.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 41 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Адміністративно-територіальний устрій є важливим елементом державної організації. Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених свідчить про те, що територіальний устрій держави (його територіальна організація) – це не тільки розподіл території на окремі її частини. Це також правовий статус територіальних утворень, певна система влади й управління в них, система взаємостосунків між державою загалом і територіальними одиницями, система взаємостосунків між територіальними частинами держави. Вибір територіальної організації держави не може бути результатом випадкового збігу обставин, суб’єктивним бажанням окремих авторів і політичних сил, це результат дії низки соціальних, економічних, національних, історичних та інших чинників, що є в кожній конкретній державі. Саме тому зарубіжний досвід організації та реформування територіальної організації місцевого управління є важливим для оптимальної організації влади на місцях з метою ефективного розвитку регіональної економіки.

2. У США безпосередніми адміністративно-територіальними підрозділами всіх штатів, окрім Коннектикуту і Род-Айленда, є графства. Усього в США нараховується понад три тисячі графств, у 60 % яких проживає менше ніж 25 тис. жителів, у 137 графствах (4 %) нараховується 250 тис. населення і більше, до того ж у 19 із них проживає понад 1 млн. жителів.

Населення обирає цілу низку посадових осіб: шерифа, прокурора (аторнея), скарбника. Під керівництвом останніх працюють муніципальні посадовці.

Графства поділяються на тауни і тауншипи, які склалися історично і на сьогодні між ними фактично немає ніякої відмінності. Тауншипи найпоширеніші на північному сході й півночі країни, де проживає більше 22 % населення США. Понад 100 тауншипів мають понад 50 тис. жителів, тоді як приблизно 15 тис. цих одиниць нараховують менше 5 тис. осіб. У штатах Нової Англії нараховується приблизно 1400 таунів – компактних міських і сільських поселень, переважно невеликих.

Велику роль в адміністративно-територіальній організації США виконують особливі підрозділи штатів – спеціальні округи, які створюються для управління галузями місцевого життя, виділеними з компетенції муніципальних рад. Органи спеціальних округів – правління, комісії – обираються населенням або повністю чи частково призначаються штатами, графствами.

3. Адміністративно-територіальний устрій проаналізованих країн є, зазвичай, трирівневим (США, ФРН, Італія, Польща). Великобританія та Японія мають два рівні адміністративно-територіальних одиниць, а Франція – п’ять, але лише на трьох з них створюються органи місцевого управління. Окрім того, зважаючи на історичні, соціально-економічні та територіальні особливості країни, можуть утворюватися адміністративно-територіальні одиниці з особливим статусом.

Основними тенденціями реформування адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн є укрупнення адміністративно-територіальних одиниць низового рівня, запровадження чи підсилення ролі проміжного рівня місцевого управління, державна політика щодо об’єднання територіальних громад.

Розподіл компетенції між органами влади у країнах англосаксонської моделі здійснюється за об’єктами регулювання та повноваженнями, перелік яких чітко встановлений, а в країнах континентальної моделі – за сферами та напрямами діяльності, що властиво для органів місцевого управління в Україні.

Існують два способи регулювання повноважень органів місцевого управління зарубіжних країн – позитивний, притаманний країнам з англосаксонською моделлю місцевого управління (США, Великобританія), та негативний, поширений у країнах з континентальною та змішаною моделлю місцевого управління (Франція, ФРН, Польща).