Курсова робота Порівняльна характеристика моделей змішаної республіки в Україні та Франції

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІШАНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЯК ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

1.1. Змішана республіка правління в сучасному світі

1.2. Порядок формування уряду в змішаній республіці

РОЗДІЛ 2. ЗМІШАНА РЕСПУБЛІКА В УКРАЇНІ ТА ФРАНЦІЇ

2.1. Змішана республіка в Україні

2.2. Особливості змішаної республіки в Франції

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗМІШАНОЇ РЕСПУБЛІКИ В УКРАЇНІ ТА ФРАНЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Будь-яка сучасна країна характеризується наявністю у неї відповідної форми держави. Саме остання багато в чому визначає унікальність кожної країни, її специфічні риси, історію становлення, рівень розвитку основних державних і громадянських інститутів тощо.

Структурними елементами форми держави відповідно до положень теорії держави та права є форма державного правління, форма державного устрою і форма державного (політичного) режиму.

Кожен із зазначених елементів відіграє важливу роль під час віднесення конкретної країни до певної групи чи категорії сучасних держав світу.

Уособленням будь-якої сучасної держави є відповідна система органів публічної влади, яка в теорії конституційного права отримала назву «державний механізм» (механізм держави). До його складу належать як центральні або загальнонаціональні органи, так і місцеві органи влади та органи місцевого (регіонального) самоврядування.

Державна влада завжди була і залишається одним із найважливіших об’єктів суспільно-правових відносин. Будучи такою, що реалізується через державний механізм, вона безпосередньо визначає стратегічний напрям розвитку суспільства і держави, відповідає за наслідки своєї діяльності перед народом, який є її джерелом, визначає місце країни на міжнародній арені тощо. Очевидно, що визначальну роль у процесі функціонування будь-якої держави відіграють центральні, або як їх інколи ще називають, загальнонаціональні органи державної влади - парламент, глава держави, уряд, вищі судові інстанції. У цьому випадку взаємовідносини між ними, співвідношення їхніх повноважень у певній сфері та відповідальність за наслідки своєї діяльності, наявність системи стримувань і противаг тощо). Іншими словами, йдеться про розподіл владних повноважень «по горизонталі» між різними гілками державної влади» та форми їхньої взаємодії.

Основоположною ознакою змішаної республіканської форми державного правління є, як зазначалося, так званий “дуалізм” виконавчої влади.

Для сучасної України, яка перебуває на етапі становлення й удосконалення національної державності, питання щодо юридичної природи змішаної республіканської форми державного правління, її різновидів, їх недоліків та переваг набувають особливої актуальності й гостроти, свідченням чого є процеси конституційного реформування, які відбуваються в нашій державі сьогодні.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику змішаної республіки в Україні та Франції.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути змішану республіку як форму правління в сучасному світі;

- проаналізувати порядок формування уряду в змішаній республіці;

- охарактеризувати змішану республіку в Україні;

- окреслити особливості змішаної республіки в Франції;

- провести порівняння особливостей функціонування змішаної республіки в Україні та Франції.

Об’єкт дослідження – змішана республіка як форма правління.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз змішаних республік в Україні та Франції.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз змішаних республік в Україні та Франції.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Змішана республіка — форма державного правління, яка поєднує ознаки президентської і парламентської республік, а саме: як і у президентській республіці главу держави обирає народ шляхом прямих виборів або колегія виборців, повноваження президента ширші і вагоміші, ніж у парламентській республіці (можливість втручання у законотворчий процес як суб'єкта законодавчої ініціативи, право вето на акти парламенту; право видавати нормативно-правові акти); свої повноваження президент здійснює безпосередньо (у напівпрезидентських республіках) або через уряд (у напівпарламентських республіках); президент призначає прем'єр-міністра (главу уряду) лише за згодою парламенту; президент, як правило, є головнокомандувачем збройних сил, визначає військову доктрину держави, є окремим органом державної влади; уряд несе подвійну відповідальність — перед президентом і парламентом, які можуть виявити йому недовіру і відправити у відставку. У більшості змішаних республік використовується інститут контрасигнатури, коли частина актів президента має бути контрасигнована главою уряду, який несе за них відповідальність перед парламентом.

Конституція V Французької Республіки створює умови для того, щоб у разі існування суперечностей між президентом і прем’єром останній мав шанси залишатися на своїй посаді всупереч бажанню глави держави. Формально за Конституцією Франції відправити уряд у відставку може лише парламент.

2. Переваги напівпрезидентської форми правління безсумнівні: це і легітимація влади шляхом всезагальних президентських виборів, наявність контролю парламенту над урядом, поділ політичного керівництва (президент) та ефективного управління (уряд), «еластичність» форми правління через необхідність взаємного співіснування та взаємного «виживання» основних акторів (парламенту, президента, уряду). У останні десятиріччя цю форму правління обрало багато держав.

Проте в Україні та більшості пострадянських держав втілення у життя переваг напівпрезиденціалізму пов’язане із подоланням певних перепон. Може відбутися переродження напівпрезидентської системи у систему із одноосібним президентом, підконтрольним йому урядом і слабким парламентом.

3. Вивчення питань типології напівпрезиденціалізму дає можливість відповісти на питання про те, які різновиди цієї системи здатні викликати серйозні інституційні конфлікти чи загрожувати стійкості режиму і ставати на перешкоді становленню реальної демократії. Зокрема, президентсько-парламентська система, у якій уряд несе подвійну відповідальність – перед президентом і парламентом – є найбільш вразливою формою.

Логіка напівпрезиденціалізму (дуалізм виконавчої влади та співіснування парламенту і президента) за такої системи порушується, що приховує в собі конфлікти та неефективність управління.

Рівновага, збалансованість компетенційних взаємозв’язків гілок державної влади найбільш досяжна в парламентсько-президентській республіці та в період «співжиття влади» в президентсько-парламентській республіці. За умов президентського періоду в президентсько-парламентській республіці механізм функціонування державної влади переважно набуває рис персоніфікованості, політизованості й загрожує президентським всевладдям.

1. Барабанов О.Н. Италия после холодной войны: от «средней державы» к «миру протагонистов» / О.Н. Барабанов; МГИМО(У) МИД России. - М.: РОССПЭН, 2010. - 159 с.

2. Боняк В. Особливості організації та функціонування органів охорони правопорядку в аспекті сучасної змішаної форми правління в Україні [Текст] / В. Боняк // Право України. - 2014. - № 8. - С. 85-95.

3. Волощук О.Т. Конституційний інститут уряду у зарубіжних країнах. Наукова доповідь / О.Т. Волощук. – Чернівці, 2012. – 88 с.

4. Журба Я.М. Дуалізм в організації виконавчої влади: спроба порівняльно-правового аналізу / Я.М. Журба // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 3. – С. 131–134.

5. Кремень В., Ткаченко В. Толерантність як імператив: національна ідентичність в добу глобалізації // Політичний менеджмент. – 2011. – №2(47). – С. 31-32.

6. Лазарєва А. Містифікація Стросс-Кана // Укр. тиждень. – 2011. – № 20 (185). – 20-26 травня. – С. 35.

7. Мартинюк Р. Ідея "президентської гілки влади" та компетенційні взаємозв'язки президента із тріадою "розділених влад" у змішаній республіканській формі правління [Текст] / Р. Мартинюк // Право України. - 2014. - № 8. - С. 77-84.

8. Марченко В.В. Конституційно-правовий статус уряду в країнах ЄС (на прикладі Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії): Монографія / В.В. Марченко. – К.: Алерта, 2010. – 216 с.

9. Оболенський О.Ю. Розвиток суспільства та публічне управління [Текст] / О.Ю. Оболенський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2013. - № 3. - С. 27-33.

10. Пастухов В.Б. Украинская революция и Русская контрреволюция // Полис. – 2010. – №5. – С. 7-16.

11. Петришин О. Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики / О. Петришин, С. Серьогіна // Право України. - 2009. - № 10. - С. 57-60.

12. Петришин О. Конституційна форма державного правління : до пошуку оптимальної моделі в Україні / О. Петришин, В. Протасова // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 3. - С. 52-64.

13. Протасова В. Парламентсько-президентська республіка в контексті конституційного реформування в Україні / В. Протасова // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 3.

14. Процюк І. Законодавча влада у парламентській республіці [Текст] / І. Процюк // Право України. - 2014. - № 8. - С. 45-55.

15. Речицький Всеволод. Аргументи проти застосування в Україні такої форми правління як парламентська республіка [Текст] / Всеволод Речицький // Права людини. - 2016. - № 11. - С. 2-3.

16. Совгиря Ольга. Організація та діяльність уряду за парламентсько-президентської форми правління: переваги і недоліки [Текст] / Ольга Совгиря // Юридична Україна. - 2014. - № 3. - С. 26-32.

17. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник / В.В. Сухонос. - Суми, 2005. - 684 с.

18. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 464 с.

19. Jamet C. Sarkozy veut dechoir certains criminels de la nationalite // Le Figaro. – 2010. – 6 August.

20. Luc Bronner. Le nouveau visage des politiques de securite // Le Monde. – 2010. – №20399. – 25 aug. – P. 11.

21. Sarkozy N. Respecter ceux qui arrivent, respecter ceux qui accueillent // Le Monde. – 2009. – 9 Desember.