Стаття Формування уявлень про художній образ в процесі музично-виконавської підготовки

« Назад

Анотація. В статті розглядаються ключові моменти процесу формування уявлень про художній образ під час музично-виконавської підготовки.

Ключові слова: уявлення, художній образ, музичне мистецтво, музично-слухові уявлення, музично-виконавська діяльність.

Постановка проблеми. Гармонійний розвиток творчої особистості в процесі музично-виконавської підготовки є одним із найважливіших завдань музичної педагогіки сьогодення, оскільки сучасна освіта орієнтується на гуманізацію, на відродження національно-історичних традицій, на формування людини з високим рівнем духовності, здатної зберігати й примножувати культурні надбання нації. Вирішення цієї проблеми пов’язане із залученням кожного школяра до реальної співтворчості та до інтелектуального діалогу у процесі засвоєння мистецьких цінностей, що відбувається головним чином під час опанування музичного інструмента, творчо-пошукового процесу пізнання й інтерпретації музичних творів. Слід зазначити, що багатоскладова комплексна природа виконавського мистецтва, його традиції та особливості функціонування в сучасному музичному житті суспільства зумовлюють змінність поглядів педагогів-музикантів різних поколінь на виконавську діяльність і наповнюють новим змістом процес музично-виконавської підготовки. Загальними завданнями сучасної музично-виконавської підготовки є розвиток любові до музичного мистецтва, осмисленості сприйняття та здібності до емоційного відгуку на нього, забезпечення всебічного оволодіння музично-виконавськими навичками й уміннями, які дозволяють учням виконувати музичні твори різних стилів і жанрів, розкривати їх художньо-образний зміст, висловлюючи при цьому своє ставлення та проявляючи власне розуміння.

Мета статті полягає в окресленні змісту та сутності художнього образу, визначенні особливостей його прояву в процесі музично-виконавської підготовки учнів-піаністів.

Аналіз досліджень. Попри виключну важливість значення музичного образу в інтерпретаційному процесі, ця категорія ще недостатньо представлена у методичній літературі. Проблематика музичного образу розроблялася науковцями переважно у культурологічному аспекті (С.Безклубенко, В.Бровко, М.Каган, Л.Мізіна, О.Опанасюк, О.Щолокова), психологічному (Б.Назайкінський, Л.Мазель, Б.Теплов), виховному (О.Олексюк, О.Отич, Г.Шевченко, О.Ростовський). У спеціальній методичній літературі з питань навчання гри на фортепіано педагогічна робота над музичним образом висвітлена фрагментарно.

Складність виконавської роботи над музичним твором визначається, передусім, складністю розуміння та відтворення музичного образу, його культурно-духовного та індивідуально-особистісного змісту. Про це неодноразово наголошували визначні педагоги-музиканти Б. Асаф'єв, В. Бесфамільнов, М. Давидов, В. Топілін, Г. Нейгауз, О. Рябов, С. Фейнберг, Б. Яворський та ін.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні у музичних та мистецьких школах викладають педагоги-піаністи різних поколінь. Молодь, яка складається із колишніх випycкників музичних училищ, музичних академій та музичних факультетів педагогічних унівеpcитетів зі стажем poботи від одного до дecяти poків, є значною частиною колективу.

 Таким чином, можна сказати, що вимогою сучасності являється покращення якісної підготовки педагогів-піаністів для музичних та мистецьких навчальних закладів. Інтенсивні пошуки шляхів покращення загальної музично-естетичної й водночас спеціальної професійної освіти характеризують стан розвитку музичного виконання на сучасному етапі.

 Одним із першочергових завдань, які дозволяють повноцінно виховувати широкий контингент учнів у численних ДМШ, школах мистецтв, студіях та гуртках, є детальна розробка й впровадження ефективніших методів навчання, які б дозволяли максимально розвивати музично-художні здібності в учнів із різними рівнями обдарованості.

Формування художніх образів в учнів відбувається індивідуально.

Варто зазначити, що всі форми чуттєвого пізнання є по суті суб'єктивними образами об'єктивної дійсності, способом її відображення. Їх зміст зумовлюється властивостями об'єктивної реальності. Це є їх об’єднуючою ознакою. Та не варто забувати й про відмінності. Визначальним є той факт, що уявлення, на відміну від відчуттів, сприйняття, не потребують прямої взаємодії між суб'єктом та об'єктом. Його можуть викликати певні спонукальні чинники, що "оживляють" інформацію про об'єкт дійсності, яка була відома раніше. Діалектико-матеріалістична теорія пізнання, з однієї сторони, виключає, робить неможливим відрив чуттєвих образів від реальності, а з іншого – вони прямо ототожнюються з нею в дусі "наївного реалізму".

Музично-виконавське мислення є специфічним видом poзумової діяльнocті. Організовуючи навчання гри на фортепіано в ДМШ, потрібно здійснювати поетапний xyдожньо-твopчий i слyxовий poзвиток дитини, виxoвувати ініціативнicть й самocтійність.

Виконавство як вид діяльності в музичному мистецтві розвиває художньо-творчі здібності особистості, позитивні риси характеру, допомагає виробити власні життєві орієнтири через переживання та виконавську співтворчість в ході реалізації авторського задуму. Це створює певне напруження духовної сфери суб’єкта навчання, оскільки сприяє передаванню змістовної сутності музичного твору, його художніх образів, думок і почуттів, потребує активності, творчої ініціативи. Змістом у мистецтві традиційно вважають всі смислово-інформативні компоненти твору, які виражають собою ідею, ціннісні орієнтири, тобто надматеріальну, духовну інформацію, пропущену крізь людську свідомість.

Пізнавальна і твopча діяльнicть поєднуються необxiдністю педагогічної опopи на свідомі і підсвідомі компоненти псиxiки в процесі гри на музичному інструменті. Усвідомлювані і неусвідомлювані дії поєднуються в навчальному процесі в класі інструментальної підготовки.

Пізнання тяжіє до опopи на свідомicть. Підсвідомі компоненти псиxiки формують твopчість. При навчанні гри на музичному інструменті, усвідомлювані і неусвідомлювані підходи співпадають, підтримують одне одного, допомагають злитися пізнанню і творчості. Щоб опанувати виконавське мистецтво, необхідно звертатися як до свідомого, довільного запам’ятовування, так і до неусвідомлюваних, мимовільних його форм. Велике значення має як усвідомлене відпрацювання навиків гри, так і автоматизовані дії; як свідома опора на завдання викладача, так і спроможність самостійно реагувати на зовнішні, ледве вловимі, до кінця не усвідомлені подразники.

Іншими словами, пізнання і творчість загалом, і під час інструментальної підготовки, складаються з дій усвідомлюваних і неусвідомлюваних.

Кожен піаніст-виконавець у своїй творчій уяві спочатку виношує музичний образ твору, а потім втілює його в грі на інструменті. Лише за таких умов його гра стає творчим актом, який трансформує «світ звукових уявлень у реальне звучання», – вважав С. Фейнберг [5, с. 84].

Уявлення виникає на різних рівнях системи людської психіки: репродуктивному, пов’язаному з конкретно-чуттєвим відображенням явища, і продуктивному – творчому рівні особистості. Необхідною передумовою виконавської співтворчості є здатність до ідеальної „переробки” конкретно-звукових музичних уявлень у художній образ, котрий М. Каган називає плодом духовної діяльності людини, що одночасно є "переживанням, поняттям, ідеєю, ідеалом"; такий образ "відкритий для співтворчості людей, які його сприймають, повинні його пережити, інтерпретувати, "прикласти" до свого досвіду та духовного світу, тим самим продовжуючи творчий процес, розпочатий митцем" [1, с. 19].

Здатність же до конкретних звукових уявлень музичного матеріалу – один з основних компонентів музичного слуху учнів.

Розвиток слухової сфери має для піаністів особливе значення, тому що фортепіанна моторика "...зовсім не передбачає як необхідну умову слухових уявлень. Зіграти мелодію на фортепіано може і глуха від народження людина, яка не мала не тільки слухових уявлень, а й слухового сприйняття. Цілком можливе і, на жаль, дуже поширене суто рухове запам’ятовування музики", – відмічав Б. Теплов [4].

Художній образ, будучи стрижневим компонентом мистецтва, виступає своєрідною сполучною ланкою між реальним світом і його мистецькою репрезентацією, яка відбувається за законами естетичних перетворень у сприйнятті та переживанні духовних цінностей. Означені позиції стали основою трактування художнього образу як цілісного багатомірного феномена пізнання та відображення дійсності у предметно-чуттєвій формі мистецтва [2, с. 38].

Визначення специфічних ознак музичного мистецтва як руху звуків та мови почуттів дало можливість з’ясувати особливості прояву художнього образу в музиці, що пов’язуються передусім із його опосередкованістю психологічними настроями та емоційними станами людини.

Аналіз та узагальнення сутнісних характеристик музичного образу в контексті активності його функціонування у соціумі стали передумовою виділення таких функцій досліджуваного феномена:

1) культурологічної, яка орієнтує на розвиток загальної та художньої культури особистості; гносеологічної, що забезпечує пізнання закономірностей музичного мистецтва, формування інформаційного фонду знань та на їх основі створення «концепції сприйняття»;

2) аксіологічної, яка сприяє створенню системи оцінної діяльності;

3) евристичної, що активізує пошуково-творчу діяльність;

4) перцептивної, спрямованої на розвиток чуттєвої, емоційної сфери особистості, її здатності до емпатійного переживання;

5) гедоністичної, що викликає душевне піднесення, особливу насолоду, навіює позитивний лад емоцій, почуттів та думок;

6) комунікативної, що забезпечує спілкування з творами мистецтва, співпереживання їх образам,

7) творчо-спонукальної, що передбачає реалізацію впливу мистецтва на творчий розвиток особистості, що проявляється і у процесі сприймання мистецьких творів, і в процесі інтерпретації художніх образів, і у безпосередньому художньо-творчому процесі, життєдіяльності;

8) релаксаційної (або функції психологічної розрядки), що спрямовується на зняття напруження у процесі спілкування з мистецькими творами, відновлення енергії, гармонізацію внутрішнього життя [3, с. 39].

Важливе завдання навчання полягає у формуванні й розвитку здатності учнів-піаністів до конкретних звукових уявлень.

Нагадаємо, що знаний німецький педагог та музичний діяч К. Мартінсен на противагу поширеному способу навчання гри на фортепіано "від моторики до звучання" ставив єдино правильний – від слухового уявлення через моторику до звучання.

На початкових етапах формування такої здатності учитель має зіграти новий твір і таким чином допомогти сформувати в розумінні дитини правильне звукове зображення. Сприяти уяві можливо ще й застосовуючи метод образних асоціацій і порівнянь, які мають першочерговий вплив на емоційний стан учня і є каталізатором роботи творчого мислення.

По мірі вдосконалення навиків, корисно радити дитині, що навчається, при роботі над новим музичним твором дотримуватися диригентського методу, який полягає у роботі без інструменту, щоб глибше зрозуміти ритмічне життя п’єси, яка виконується.

Людині притаманне відчуття самостійності. Коли дитина приходить на перші заняття, вона стикається з невідомими поняттями й явищами в музиці. Необхідно, аби вона з перших уроків отримала відповіді на свої "чому". Так закладеться основа для розвитку самостійності сприйняття. Викладач виховує в учня допитливість думки й відкриває шлях до самостійної творчої роботи; навчаючи нових термінів, дефініцій, пояснюючи нові враження, учитель спрямовує учня на оволодіння фаховою майстерністю.

Чи буде робота викладача успішною, однозначно перебуває в залежності від індивідуальності підходу до дитини, що вчиться. Слід постійно вивчати індивідуальність учня, його інтереси, вподобання, ознайомитися із середовищем, в якому він живе.

Зустрічаються учні, яких характеризує невпевненість у собі, у яких відсутня постійна зацікавленість до роботи та вольовий контроль власних дій. З нашої точки зору, у таких дітей необхідно розвивати любов до музики, виховувати почуття відповідальності. Іноді зустрічаються дуже сором’язливі діти, яких потрібно постійно підтримувати морально, показувати їх зростання. Деякі учні бувають малоініціативними. Вони вимагають постійних показів за інструментом, пояснень, сприймаючи тільки обов’язковий зразок виконання.

Формирование представлений о художественном образе в процессе музыкально-исполнительской подготовки

Аннотация. В статье рассматриваются ключевые моменты процесса формирования представлений о художественном образе во время музыкально-исполнительской подготовки.

Ключевые слова: представление, художественный образ, музыкальное искусство, музыкально-слуховые представления, музыкально-исполнительская деятельность.

 

Formation of ideas about the artistic image during the musical performance training

Annotation. The article examines the key moments of the formation of ideas about the artistic image during a musical performance training.

Keywords: imagination, artistic image, musical art, musical and auditory presentation, music and performing activities.