Курсова робота Новелістика Василя Симоненка

Вступ

1. Ліричність і драматизм кохання у новелах Симоненка

2. Інтертекстуальні перегуки

2.1. Повернення до самого себе: новела «Дума про діда» в перегуках з поезією В. Симоненка

2.2. Інтернаціональні мотиви: мотив «Красуня і чудовисько» в новелі «Вино з троянд»

3. «Я обернене світові»

3.1. Проблема «надуманої літературщини» і правди життя (новели «Психологічний поеєдинок», «Неймовірне інтерв’ю», «Дід умер»)

3.2. Людина і суспільство: на перетині новел і дійсності («Бенкет на току», «Наївне дівчисько», «Посмішки нікого не ображають»)

Використана література

Новелістика Василя Симоненка – це цілком новий, незвіданий куточок українського літературного світу. Безпрецедентний за своєю суттю, неповторний, наповнений щирістю, безпосереднім ідеалізмом, що граничить з наївністю, він розкриває перед читачем ще одну грань авторського я – прозаїчну.

В даній роботі, на основі збірки оповідань «Вино з троянд», досліджується мала проза письменника в тематичному, інтертекстуальному та проблемному аспектах. У невеликій за обсягом збірці (всього лише 13 творів) автор розгортає величезний діапазон творчої діяльності. Чи не головний мотив, який пронизує усю збірку – мотив щирого, некорисливого кохання. Поруч з ним автор порушує такі важливі проблеми, як вживання людини у суспільстві, пов’язану з цим одвічну протидію людського Я Світові, розкриває жахливі дійсності соціалістичного режиму, зокрема наболілу йому самому проблему «літератури в невидимих кайданах». Його твори інтертекстуально відсилають читача до раніше писаних віршів та інших прозових творів, до інтернаціональних образів, примушують зазирнути у власне авторський щоденник.

Мала проза В. Симоненка була у центрі досліджень таких вчених, як А. Ткаченко, М. Ільницький, Н. Герасименко, Т. Бандура, А. Печарський. Звертались до неї у своїх працях М. Білан, Г. Гримич, М. Кудрявцев, І. Маценко, В. Слапчук та інші.

Актуальність даного дослідження визначається перш за все необхідністю послідовного вивчення та аналізу прозової спадщини В. Симоненка, зокрема, у контексті глобальних соціальних проблем (таких, як вживання людини у суспільстві та свобода слова), що не втрачають своєї важливості і на сьогоднішній день, виявленні у новелах інтертекстуальних перегуків з інтернаціональними мотивами (мотив «Красуня і чудовисько»).

Об’єкт дослідження – збірка оповідань В. Симоненка «Вино з троянд».

Предмет дослідження – ліризм кохання, інтертекстуальність малої прози та проблема взаємодії я – суспільство у новелах В. Симоненка.

Джерельну базу пропонованої роботи становлять праці А. Ткаченка «Василь Симоненко: нарис життя і творчості», Л. Тарнашинської «Українське шістдесятництво: профілі на тлі доби», А. Печарського «Поетика любові у творчості Василя Симоненка», М. Ільницького «Як прозаїк він тільки починався» та ін.

Мета роботи – проаналізувати малу прозу В. Симоненка на основі збірки «Вино з троянд» в аспектах розкриття теми кохання, перегуків з іншими творами і мотивами, порушення глобальних загальнолюдських проблем. Мета передбачає виконання таких завдань:

1) Аналіз любовного мотиву у новелах Василя Симоненка (роль рослинної символіки, описів природи, мотив щастя, образ землі);

2) Простеження перегуків новел із віршами В. Симоненка;

3) Простеження інтернаціонального мотиву «Красуня і чудовисько» у оповіданні «Вино з троянд»;

4) Розгляд кола проблем В. Симоненка: а). Вигадана література і приховувана правда; б). Людина і суспільство. Протидія.

Методи дослідження: Для виконання поставлених завдань у роботі використовувались метод карткування та систематизації, описовий, порівняльний, біографічний та пояснювальний методи.

Практичне значення роботи вбачається в тому, що результати дослідження можуть бути корисними в подальшому дослідженні прозової творчості В. Симоненка.

Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків.

Мала проза Василя Симоненка, представлена невеликою збіркою «Вино з троянд», викликає все більше зацікавлень зі сторони науковців. У своїх прозових творах автор, все ще залишаючись поетом, у традиційному йому дусі юнацького максималізму, розгортає перед читачем панораму людських стосунків. Є тут і перша зустріч, і останнє прощання, і ідилічні картини сімейного життя молодої пари, і трагедія занепаду почуттів. Є і приховані мотиви, які читаються поза основним текстом, у мові натяків та сюжетних обривів.

У даній роботі на основі прозової збірки «Вино з троянд» досліджуються мотиви, інтертекстуальність та проблематика малої прозової творчості В. Симоненка.

Перший розділ присвячений мотиву кохання, який для Симоненка є провідним. Тут досліджуються авторська манера написання, роль використаних символів та супровідних мотивів. В ході дослідження вияснено, що автор користувався численними метафорами, епітетами, мова творів лірична. Одне з основних місць у творах належить зображенню природи, яка завжди «дихає» в унісон з людиною, показуючи велике єднання та глибину душевних поривань героїв. Окрему увагу заслуговує образ квітів, які для В. Симоненка є символом великої духовності, чистоти поривань, щирості кохання. Вони несуть у собі сакральну своєрідність, оскільки, за витвореним автором повір’ям, можуть принести щастя. Або зів’янути від його відсутності. Супровідним мотивим до теми кохання є мотив щастя, яке для автора нечітке, приховане, зобов’язуюче себе знайти. Ще один образ, який ми зустрічаємо не лише у прозових, а й у поетичних творах – образ землі, вкоріненої у неї совісті та морального усвідомлення себе. Він зустрічається чи не найчастіше – бо він усюди – у полі, хлібному колоссі, грунті, праці, натружених руках.

Другий розділ простежує інтертектуальність малої прози В. Симоненка. Він ділиться на дві частини. Перша – це інтертекстуальність у розмові з самим собою. Це звернення до власних поезії, перегуки з іншими прозовими творами, які не ввійшли у збірку «Вино з троянд». Дослідження показали, що поетичні твори в багатьох аспектах перегукуються з прозовою творчістю автора і часом більш відкрито аніж новели говорять про певні аспекти тогочасної радянської реальності. Проведення паралелей відбувається на основі твору «Дід умер», в котрому автор розкриває замовчувані події повоєнного періоду.

Друга частина розділу простежує наявність інтернаціональних мотивів, загальнолюдських образів. Зупинена увага на новелі «Вино з троянд», в котрій спостерігається відомий з казки мотив «красуня і чудовисько», який лежить в основі сюжету про зачарованого юнака і дівчину, що знімає з нього закляття. У В. Симоненка цей мотив зазнав деяких змін – тут вже немає елементу фантастики, герой не зачарований, а каліка. Чарівні перетворення відбуваються у психології закоханого героя. Подібно писали ряд інших письменників. Серед яких В. Гюго («Собор Парижської Богоматері»).

У третьому розділі досліджуєьбся проблематика творів у контексті взвємодії «я – суспільство». Окреслено в цьому руслі дві глобальні проблеми: «надумана літературщина» та «вживання у суспільстві». Автор різко критикує всі можливі способи «прогинання» під владну політику, засуджує відстороненість поетів та письменників від гострих суспільних проблем, показує одвічне протистояння індивідуального я суспільному середовищу (новели «Психологічний поєдинок», «Неймовірне інтерв’ю», «Дума про діда», «Посмішки нікого не ображають» та ін.).

Отже, світ у Симоненкових новелах наповнений тонкою ліричністю, високою ідейністю, прихованим сарказмом «висунутого язика», якого автор так часто показує всім тим, хто намагається знищити особистість, зруйнувати людину в людині.

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 2010. – 251 с.

2. Балла Евеліна. Наративний дискурс малої прози Василя Симоненка //

3. Бандура Т. Художня своєрідність поетики новелістичного жанру Василя Симоненка / Т. Бандура // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету. Серія: Філологічні науки. – Кам’янець-Подільський, 2010. – Вип. 24. – С. 61-68.

4. Білан М. Відкриваючи духовні острови… [Василь Симоненко. Вино з троянд. Оповідання. Видавництво «Каменяр», Львів, 1965] / Майя Білан // Жовтень. – 1966. – №4. – С.139-141.

5. Герасименко Н. Любов сильніша смерті: мала проза В.Симоненка / Н.Герасименко // Освіта. – 1998. – 14-21 січня. – С. 9.

6. Гримич Г. Багатство життя. Сучасна новела: традиції і новаторство / Галина Гримич // Дніпро. – 1971. – №8. – С.139-146.

7. Ільницький М. Як прозаїк він тільки починався // Симоненко В. Півні на рушниках. – Львів: Каменяр, 1992. – С. 3-11.

8. Краснова Л. До проблеми аналізу та інтерпретації художнього твору. – Дрогобич, 1997.

9. Кудрявцев М. Розвиток довженківської естетики / Михайло Кудрявцев // Слово і час. – 1995. – №9-10. – С.84-86.

10. Маценко І. Поезія в прозі // Вітчизна. – 1966. – № 4. – С.192-193.

11. Наливайко Д. Віктор Гюго. Життя і творчість. / Д. С. Наливайко. – Київ: Дніпро, 1976. – 147 с. – (Класики зарубіжної літератури).

12. Николова А. А., Войцехівська В. В. Мотив «красуня та чудовисько» в романах «Собор Паризької Богоматері» та «Вадим» М. Лермонтова // Вісник Запорізького національного університету. – 2008. – № 1. – С. 135 – 139.

13. Пащенко В. «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго // Гюго В. Собор Паризької Богоматері / пер. Тарнюк П. – К., 1989.

14. Печарський А. Поетика любові у творчості Василя Симоненка: історія, факти, інтерпретація / Андрій Печарський // Слово і Час. – 2013. – №1. – С.23-30.

15. Сверстюк Є. Симоненко – ідея / Симоненко В. Вибрані твори / Упоряд. Анатолій Ткаченко, Дана Ткаченко. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 671 – 676.

16. Свepстюк Є. «Я для тeбe гopiв…» // Вaсиль Симoнeнкo. Вибpaнi твopи. – Київ, 2015. – С. 9 – 19.

17. Симоненко В. Вино з троянд.- Л., 1965. – 59 с.

18. Симоненко В. Півні на рушниках: Оповідання, щоденник / Упоряд., автор вступ. статті М.Ільницький / Василь Симоненко. – Львів: Каменяр, 1992. – 91 с.

19. Симоненко В. Вибрані твори / Упоряд. Анатолій Ткаченко, Дана Ткаченко. – К.: Смолоскип, 2010. – 850 с.

20. Слапчук В. Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський): автореф. дис. канд. наук: 10.01.05 / Тернопільський нац. педагог. ун-т ім. В. Гнатюка. – Тернопіль, 2011.

21. Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління (історико-літературний та поетикальний аспекти) / Л. Тарнашинська. – К.: Смолоскип, 2010. – 632 с.

22. Тарнашинська Л. Сюжет доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі 20 століття. – К., 2013. – 674 с.

23. Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1990. – 312 с.

24. Ткаченко А. Палімпсести Василя Симоненка // Симоненко В. Вибрані твори / Упоряд. Анатолій Ткаченко, Дана Ткаченко. – К.: Смолоскип, 2010. – С.19-70.

25. Фролова К. Субстанції незримої вогонь... (Про поетику художнього твору). – К., 1983.