Дисертація Освітні правовідносини в Україні

« Назад

Вступ

Актуальність теми. Освіта на теперішній час особливо цінується, оскільки саме вона сприяє відновленню, збереженню та підвищенню загального культурного рівня суспільства, допомагає виховати людину у дусі рівності, толерантності, взаємоповаги та громадянськості. Одним із завдань освіти є забезпечення кожному можливості вступити в трудове життя та успішно його продовжувати. Розширення та визнання набутих знань, професійних навичок та рівня компетентності громадян мають важливе значення для розвитку особистості, конкурентоспроможності на ринку праці, підвищення рівня зайнятості та соціальної згуртованості в умовах євроінтеграції України [74, с. 394].

Як указано в «Національній доктрині розвитку освіти», за роки незалежності в Українській державі створено відповідну правову базу освіти, але водночас стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави. Очевидним є те, що інноваційний розвиток сфери освіти не може бути забезпеченим без належного правового регулювання.

Правове регулювання сфери освіти потребує, у свою чергу, відповідного наукового опрацювання. Зокрема, теоретичного осмислення потребують різноманітні правовідносини в освітній сфері, перш за все безпосередні освітні правовідносини, об’єктом яких є нематеріальні духовні блага, набуті особою в результаті комунікації з педагогічним працівником у ході освітнього процесу. Вагомим стимулом наукового вивчення освітніх правовідносин є необхідність забезпечення оперативного входження системи національної освіти і, зокрема, суб’єктів освітнього процесу, до єдиного європейського освітнього простору.

Механізм правового регулювання у сфері освіти досліджено у працях Г.О. Дорохової, Р.Г. Валєєва, В.О. Зайчука, О.Ф. Мельничук, Є.В. Краснякова, В.М. Сирих, В.В. Спаської, В.І. Шкатулли, Д.А. Ягофарова та ін. Однак, проблему освітніх правовідносин в Україні висвітлено у них лише фрагментарно. Це дослідження як спроба системного осмислення найменш вивчених і найбільш спірних теоретичних проблем освітніх правовідносин покликане, за можливості, доповнити і розвинути існуючі наукові уявлення про теоретико-правові основи національного освітнього права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми кафедри теорії та історії держави і права «Формування української правової традиції: історія і теорія», що є складовою комплексної науково-дослідної теми Міжнародного гуманітарного університету «Тенденції становлення і розвитку соціогуманітарної сфери в Україні» (державний реєстраційний номер 0110U000678).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є теоретико-правова характеристика освітніх правовідносин як головного компонента системи відносин у сфері освіти, що зумовило постановку таких задач:

- охарактеризувати стан сучасної наукової розробки теми;

- визначити методологічні основи дослідження освітніх правовідносин;

- визначити історичні етапи формування та зміст основних концепцій освітніх правовідносин, на основі чого уточнити поняття освітніх правовідносин та їх особливості;

- виявити місце освітніх правовідносин у системі відносин у сфері освіти та критерії розмежування освітніх та суміжних із ними правовідносин;

- розробити класифікацію освітніх правовідносин;

- надати характеристику нормативних основ освітніх правовідносин;

- з’ясувати фактичні передумови освітніх правовідносин;

- виявити специфіку суб’єктного складу освітніх правовідносин;

- охарактеризувати об’єкт освітніх правовідносин;

- визначити зміст освітніх правовідносин.

Об’єктом дослідження є освіта як соціально-правове явище.

Предметом дослідження є освітні правовідносини в Україні.

Методи дослідження. Методологія дослідження є багаторівневою і включає низку підходів та методів.

Комунікативний підхід зумовив представлення освітніх правовідносин як різновиду соціальної комунікації (п.п. 2.1, 2.3, 3.4).

З позицій аксіологічного підходу виявлено ціннісно-нормативну основу правового регулювання у сфері освіти, визначено специфіку об’єкта правовідносин (п.п. 2.1, 3.4). Звернення до аксіологічного підходу зумовлено його пануванням у сучасному праві, де людина розглядається як вища цінність суспільства та мета суспільного розвитку (п. 3.1).

Потребовий підхід дав змогу виявити потреби суспільства в удосконаленні регулювання освітніх правовідносин (п.п. 2.1, 2.2), а в сукупності з антропологічним підходом уможливив відмову від абстрактного тлумачення суб’єкта освітніх правовідносин, зокрема дозволив виявити специфіку правового регулювання освітніх відносин за участю людей з особливими потребами (п.п. 2.3, 3.3).

Системний підхід спрямував дослідження на розкриття цілісності освітніх правовідносин як головного системоутворюючого елемента в системі відносин у сфері освіти, навколо якого формуються інші види правових відносин (п. 2.2).

Синергетичний підхід дозволив довести, що освітній процес є відкритою системою передачі знань-умінь-навичок-компетенцій, що з розвитком суспільства постійно оновлюється та доповнюється об’єктом, який має відповідати потребам сучасного суспільства (п.п. 3.4, 3.5).

Вихідним серед методів є діалектичний метод, за допомогою якого виявлено причини і наслідки формування інституту освітніх правовідносин в Україні; досліджено еволюцію уявлень про освітні правовідносини; простежено їх зв’язок з іншими правовідносинами (п.п 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).

Формально-юридичний (догматичний) метод дав змогу дослідити нормативне забезпечення регулювання освітніх правовідносин в Україні та сформулювати й уточнити категорії та поняття освітнього права України (п.п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3).

Історико-правовий метод допоміг прослідкувати динаміку історичних етапів формування основних правових концепцій поняття «освітні правовідносини» (п. 2.1).

Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з проблематики: методології юридичної науки (В.С. Нерсесянц, М.А. Дамірлі, О.Л. Копиленко, А.В. Поляков, П.М. Рабінович, М.І. Козюбра, Л.А. Луць, Ю.М. Оборотов), правових відносин (С.С. Алексеєв, М.І. Байтін, Ю.І. Гревцов, А.Ф. Крижановський, Н.М. Крестовська, М.Н. Малеїна, В.М. Протасов, Ю.К. Толстой, Ю.Г. Ткаченко, Р.О. Халфіна, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова); освітнього права (В.В. Астахов, Р.Г. Валєєв, Г.М. Дорохова, В.В. Кваніна, C.В. Ківалов, О.Е. Кірімова, С.В. Куров, В.М. Сирих, Г.С. Сапаргалієв, В.В. Спаська, Є.А. Суханов, В.І. Шкатулла, Д.А. Ягофаров); забезпечення права на освіту (П.М. Балтаджи, В.О. Боняк, В.Г. Кремень, О.Ф. Мельничук, Б.А. Пережняк, К.М. Романенко).

Нормативною основою дослідження є: Конституція України, поточне національне законодавство, зарубіжне законодавство, акти програмно-правового регулювання, підзаконні акти, міжнародно-правові акти та інші правові акти.

Емпіричну базу дослідження утворюють: періодичні національні доповіді про виконання Україною положень Конвенції про права дитини у сфері освіти; дані статистичної звітності Міністерства освіти і науки України, матеріали судової практики тощо.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що уперше у вітчизняній юридичній науці надано теоретико-правову характеристику освітніх правовідносин. Новизна дослідження конкретизується в такому:

-- уперше:

- представлено освітні правовідносини як різновид врегульованої нормами права соціальної комунікації, у процесі якої її суб’єкти спільними зусиллями досягають мети освітніх правовідносин;

- розроблено критерії розмежування освітніх і суміжних правовідносин, якими є: норми права, метод правового регулювання, об’єкт, суб’єктний склад та зміст освітніх правовідносин;

- класифіковано освітні правовідносини за такими критеріями: обсяг правового регулювання; оплата освітніх послуг; структура освіти; форма навчання та мета виникнення;

- визначено, що освітня програма – це офіційно визнаний державою документ, що визначає єдиний комплекс або послідовність видів освітньої діяльності та освітніх комунікацій, спрямованих на досягнення особою, яка навчається, певного рівня освіти упродовж певного періоду, успішне завершення яких є підставою для переходу на навчання на наступному рівні освіти;

- доведено необхідність прийняття спеціального закону для забезпечення освітніх прав осіб з особливими потребами та зміни термінологічного апарату в законопроектуванні із цих питань, а саме усунення терміна «особи з обмеженими можливостями здоров’я» через його дискримінаційне забарвлення і впровадження натомість терміна «особи з особливими освітніми потребами»;

-- удосконалено:

- періодизацію становлення основних правових концепцій освітніх правовідносин: 1) 70–80-ті роки XX століття – дослідження освітніх правовідносин у доктрині адміністративного права; 2) 90-ті роки ХХ століття – формування концепції комплексної галузі освітнього права та відповідних правовідносин; 3) початок 2000 рр. – до теперішнього часу – розвиток теорії освітніх правовідносин як самостійного виду правових відносин, врегульованих освітнім правом;

- дефініцію поняття «освітні правовідносини», які є врегульованим нормами освітнього права комунікативним зв’язоком, що виникає між особою, яка навчається, та/або її законними представниками і педагогічним працівником у межах навчального закладу у зв’язку з оволодінням цією особою знаннями, уміннями навичками, компетенціями та іншими нематеріальними духовними благами, яких визначено державними стандартами освіти;

- обґрунтування належності до системи освітніх правовідносин дошкільних правовідносин, що володіють усіма необхідними ознаками для визнання їх особливим видом освітніх правовідносин, зокрема, в Україні діє державний стандарт дошкільної освіти – Базовий компонент дошкільної освіти, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких їх може бути досягнуто;

- суб’єктний склад освітніх правовідносин та доведено, що на певних рівнях освіти батьки осіб, які володіють частковою або неповною освітньою дієздатністю, є суб’єктами супутніх освітніх правовідносин;

-- набули подальшого розвитку:

- характеристика освітніх правовідносин за участю осіб з особливими освітніми потребами;

- специфіка структури освітніх правовідносин, що є відносно самостійною системою взаємопов’язаних елементів (суб’єкти, об’єкт та зміст). Системоутворюючим елементом освітніх правовідносин є їх об’єкт, яким є нематеріальне благо – освіта, правом на отримання якої володіє кожна людина незалежно від обсягу її дієздатності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використаними у:

- науково-дослідній роботі – для подальшого вивчення правового регулювання у сфері освіти;

- правотворчій сфері – для удосконалення законодавства України про освіту;

- навчально-методичній сфері – при підготовці підручників та науково-методичних рекомендацій з освітнього права України та розробленні спеціального курсу «Освітнє право України» у вищих навчальних закладах юридичного та педагогічного профілю.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Міжнародного гуманітарного університету та пройшли апробацію на: Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні» (м. Харків, 29–30 вересня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрямки розвитку законодавства України» (м. Запоріжжя, 10–11 листопада 2011 р.); Юридичній науково-практичній Інтернет-конференції «Актуальні проблеми функціонування держави та тенденції захисту прав і свобод людини» (м. Київ, 4 жовтня 2011 р.); Міжнародному «круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права: правова аксіологія» (м. Одеса, 9 грудня 2011 р.); Щорічній конференції аспірантів, магістрів та студентів (м. Одеса, 18 травня 2012 р.); Другій Міжнародній науковій конференції, присвяченій пам’яті професора О.В. Сурілова «Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції» (м. Одеса, 30–31 березня 2012 р.), Міжнародному круглому столі «Актуальні проблеми філософії права. Аксіосфера права та держави» (м. Одеса, 13 грудня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Людина суспільство, держава: публічно-правовий аспект» (м. Миколаїв, 23–24 листопада 2012 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих науковців «Право і держава в дослідженнях молодих науковців» (м. Одеса, 22–23 березня 2013 р.) та ін.

Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в роботі, викладено у 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку, 1 – у зарубіжному науковому періодичному виданні, а також у тезах одинадцяти доповідей на наукових конференціях і семінарах.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими задачами і складається із вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, із них основного тексту – 185 сторінок, список використаних джерел налічує 226 найменувань і розміщений на 24 сторінках.

 

Висновки

У дослідженні вирішено нове наукове завдання, яке полягало у наданні теоретико-правової характеристики освітніх правовідносин в Україні, що конкретизовано у таких висновках:

1. Історичними етапами становлення науки освітнього права і, зокрема, основних правових концепцій «освітніх правовідносин» є:

1) 70–80-ті роки XX століття – дослідження освітніх правовідносин у доктрині адміністративного права. Спочатку сферу освіти було віднесено до соціально-культурної сфери, різноманітні суспільні відносини якої регулювалися адміністративним правом, згодом було створено теоретико-методологічні передумови для системного вивчення відносин, що виникають у сфері освіти та мають ключовим елементом системи специфічні («педагогічні») відносини, що випливають із конституційного права громадян на освіту;

2) 90-ті роки ХХ століття – формування концепції комплексної галузі освітнього права та теоретичних уявлень про відповідні правовідносини. На цьому етапі до юридичної науки було введено термін «освітні правовідносини», які пропонувалося відмежовувати від правовідносин у сфері освіти. Цей етап розвитку науки освітнього права є надбанням, перш за все, російських науковців. В Україні на той час панувала доктрина попереднього (радянського) етапу розвитку освітнього права, що було зумовлено майже повним збереженням радянської нормативної основи регулювання відносин у сфері освіти;

3) на початку ХХІ століття розпочалося формування науки освітнього права. Його характерною рисою є залучення вітчизняних науковців до проблематики освітнього права. У зв’язку зі створенням великого масиву законодавства з питань систематизації освіти, новітніх технологій освітнього процесу, бюджетної та контрактної форми освіти формуються інститути освітнього права, що потенційно мають утворити окрему профілюючу галузь національного права.

2. Освітні правовідносини з позицій комунікативного підходу представлено як комунікативний правовий зв’язок, який виникає між особою, яка навчається та/або її законними представниками й педагогічним працівником у межах навчального закладу у зв’язку з оволодінням цією особою знаннями, уміннями, навичками, компетенціями та іншими духовними благами, яких визначено державними стандартами освіти.

Правовідносини у сфері освіти відіграють певну роль у належному функціонуванні освітніх правовідносин, маючи забезпечувальний, допоміжний характер. Без належного правового регулювання правовідносин у сфері освіти буде неможливим регулювання і основного виду безпосередніх освітніх правовідносин.

3. З огляду на розмаїття оцінок природи освітніх правовідносин розроблено критерії їх відмежування від суміжних із ними правовідносин, що надало можливість визначити освітні правовідносини як самостійний центральний елемент відносин у сфері освіти. До таких критеріїв віднесено: норми права, метод правового регулювання, об’єкт, суб’єктний склад та зміст освітніх правовідносин.

Норма права є первинним критерієм для виокремлення та диференціації освітніх правовідносин та суміжних із ними правовідносин. Суміжні правовідносини у сфері освіти можуть регулюватися «освітньо-правовими нормами», «метанормами» та «чужими нормами». Натомість безпосередні освітні правовідносини регулюються тільки «освітньо-правовими нормами», які містяться у чинному освітньому законодавстві.

Однією з характерних рис методу освітнього права є специфічне поєднання імперативного і диспозитивного начал у регулюванні освітніх відносин, що відрізняє його від методу правового регулювання суміжних правових відносин. Саме нетотожність методів правового регулювання освітнього права та інших галузей права не дозволяє використовувати норми інших галузей права для регулювання освітніх відносин.

Критерієм розмежування освітніх та суміжних із ними правовідносин є їх структура.

4. Освітні правовідносини класифіковано за такими критеріями: обсяг правового регулювання; оплата освітніх послуг; структура освіти; форма навчання; мета виникнення.

За обсягом правового регулювання освітні правовідносини поділено на:

1) урегульовані тільки чинним освітнім законодавством;

2) урегульовані чинним освітнім законодавством і локальними правовими актами навчального закладу;

3) урегульовані чинним освітнім законодавством, локальними правовими актами (статутом, правилами внутрішнього розпорядку конкретного начального закладу) і двосторонньою угодою.

За оплатою освітніх послуг освітні правовідносини поділено на:

1) безоплатні (підготовка фахівців за державним замовленням);

2) платні (підготовка фахівців понад державне замовлення, підготовка фахівців у приватному навчальному закладі, підготовка іноземців, що прибули в Україну для навчання, підготовка до вступу до вищих навчальних закладів тощо).

За місцем у структурі освіти в Україні освітні правовідносини поділено на:

1) дошкільні;

2) загальноосвітні;

3) позашкільні;

4) професійно-технічні;

5) вищеосвітні;

6) післядипломні освітні правовідносини.

За формами навчання освітні правовідносини поділено на: 1) денні; 2) заочні; 3) вечірні; 4) дистанційні; 5) екстернатні; 6) педагогічний патронаж.

Залежно від мети освітні правовідносини поділено на безпосередні та супутні правовідносини. Мета безпосередніх освітніх правовідносин – засвоєння особою, яка навчається, освітньої програми та набуття освіти певного рівня. Мета супутніх правовідносин – забезпечення належних умов для реалізації прав та обов’язків учасників безпосередніх освітніх правовідносин.

До безпосередніх освітніх правовідносин належать відносини між особою, що навчається, та навчальним закладом в особі викладача. Цей вид освітніх правовідносин є центральним елементом системи освітніх правовідносин та правовідносин у сфері освіти. До супутніх освітніх правовідносин належать: відносини між батьками, іншими законними представниками дитини або дорослої цивільно недієздатної особи та навчальним закладом із приводу забезпечення умов для виконання освітньої програми особою, яка навчається, зокрема, укладення договору про надання освітніх послуг; відносини між особами, які навчаються, їх батьками та/або законними представниками та колективом навчального закладу з приводу управління навчальним закладом.

5. Ключову роль у віднесенні дошкільних відносин до системи освітніх правовідносин відіграє Базовий компонент дошкільної освіти, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнутими. Отже, дошкільні правовідносини володіють усіма необхідними ознаками для визнання їх особливим видом освітніх правовідносин.

6. Освітні правовідносини осіб з особливими потребами є окремим видом освітніх правовідносин. Регулювання освітніх відносин осіб з особливими потребами здійснюється програмно-правовим шляхом за допомогою нормативної складової Концепції розвитку інклюзивної освіти.

Зазначено необхідність окремих змін термінологічного апарату законопроектування у сфері освіти, а саме відмови від дискримінаційного терміна «особи з обмеженими можливостями здоров’я».

7. До суб’єктів освітніх правовідносин належать: особа, яка навчається, педагогічний працівник та навчальний заклад. Оскільки особи, які навчаються, є центральним суб’єктом цих правовідносин, здійснено їх детальну класифікацію шляхом поділу на дві групи: загальний суб’єкт освітніх правовідносин; особливий суб’єкт освітніх правовідносин.

Загальний суб’єкт освітніх правовідносин містить у собі осіб залежно від рівня отримуваної ними освіти: діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Особливий суб’єкт освітніх правовідносин охоплює осіб, які мають певні перешкоди у доступі до освіти. Їх поділено на декілька груп. Першу становлять депривовані діти: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки яких неналежним чином виховують дітей. До другої групи належать особи з особливими освітніми потребами (у тому числі діти), зумовленими їх станом здоров’я: хворі на важкі та невиліковні хвороби, такі, що знаходяться на постійному лікуванні. Третю групу становлять особи, які відбувають кримінальне покарання або проходять процес ресоціалізації, у тому числі діти, що знаходяться у конфлікті з законом.

Супутніми суб’єктами освітніх правовідносин є батьки та/або законні представники неповнолітніх дітей та цивільно недієздатних осіб. Вони здебільшого беруть участь у супутніх освітніх правовідносинах і на різних рівнях освіти їхні права та обов’язки не є однаковими.

На основі аналізу законодавства про освіту України зроблено висновок, що на теперішній час не передбачено участь батьків осіб, які навчаються, в освітніх правовідносинах у вищій професійній освіті, що визнано прогалиною в освітньому законодавстві та невідповідністю міжнародним стандартам захисту прав дитини. Особа, яка навчається у вищому навчальному закладі, може бути неповнолітньою, або такою, що має особливі потреби (у зв’язку з інвалідністю) і тому представництво її інтересів батьками або особами, які їх замінюють, є необхідним для отримання нею повноцінної освіти, що потребує відповідного законодавчого регулювання.

Запропоновано доповнення до чинного законодавства:

Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 р. доповнити розділом VII-А «Права, обов’язки, відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, у сфері професійно-технічної освіти», який складається зі статті 44-1 такого змісту:

«44-1. Права та обов’язки батьків неповнолітніх учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів:

1) батьки або особи, які їх замінюють, мають право: рекомендувати своїм неповнолітнім дітям обрати заклад та форми професійно-технічної освіти; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань здобуття неповнолітніми дітьми професійно-технічної освіти; брати участь у загальних зборах (конференціях) колективу навчального закладу; захищати законні інтереси неповнолітніх дітей.

2) батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: забезпечувати умови для здобуття неповнолітнім учнем, слухачем повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання».

8. Зобов’язаною стороною освітніх правовідносин є юридична особа – навчальний заклад – створена шляхом об’єднання осіб і майна та зареєстрована в установленому порядку. Дієздатність навчального закладу безпосередньо має проявлятися у діях його посадових осіб та педагогічних працівників. Особа може бути педагогічним працівником тільки за наявності спеціальної правоздатності, що включає відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, володіння моральними якостями, фізичний стан, який дозволяє виконувати службові обов’язки у сфері освіти.

9. Об’єкт освітніх правовідносин з позицій комунікативного підходу – це системоутворюючий елемент освітніх правовідносин, який забезпечує взаємозв’язок між суб’єктами освітніх правовідносин та є знаннями, навичками, уміннями, компетенціями та іншими нематеріальними благами, яких набуто особою у процесі навчання і виховання, рівень яких відповідає вимогам державного освітнього стандарту (освітній програмі відповідного рівня і спрямованості) та на деяких освітніх рівнях засвідчується документом про відповідну освіту.

Освітня програма – це офіційно визнаний державою документ, що визначає єдиний комплекс або послідовність видів освітньої діяльності та освітніх комунікацій, спрямованих на досягнення особою, яка навчається, певного рівня освіти упродовж певного періоду, успішне завершення яких є підставою для переходу на навчання на наступному рівні освіти.

10. Особливість змісту освітніх правовідносин полягає у тому, що для досягнення їх мети недостатньо виконання своїх обов’язків зобов’язаною стороною – педагогічним працівником та навчальним закладом. Особи, які навчаються, хоч є уповноваженою стороною освітніх правовідносин, для досягнення позитивного результату так само мають виконати певні обов’язки, зумовлені вимогами певних освітніх програм. Тому особа, яка навчається, в освітніх правовідносинах одночасно наділена суб’єктивним правом (на доступ до освіти) та юридичним обов’язком [виконання освітньої програми у вигляді навчального плану, календарного навчального графіка, робочих програм навчальних предметів, курсів, дисциплін (модулів), інших компонентів, а також оціночних і методичних матеріалів].

 

Список використаних джерел

1. Александров Н. Г. Теория государства и права: учебник / Н. Г. Александров, Ф. И. Калинычев, А. В. Мицкевич, А. Л. Недавний и др.; отв. ред.: Н. Г. Александров. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Юрид. лит, 1974. – 664 с.

2. Александрова Л. Б. Образовательное право России: становление и развитие в условиях реформ: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Александрова Любовь Борисовна. – Волгоград, 2005. – 223 с.

3. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. / C. С. Алексеев. – Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1981 – 354 с.

4. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 710 с.

5. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 c.

6. Бадюл О. С. Трансформація ціннісних установок особистості в освітньому процесі: монографія / О. С. Бадюл. – О.: Атлант, 2010. – 202 с.

7. Байтин М. И. Метод регулирования в системе права [Электронный ресурс] / М. И. Байтин, Д. Е. Петров // Журнал российского права. – 2006. – № 2. – Режим доступа: http://www.juristlib.ru/book_3146.html

8. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов: СГАП, 2001. – 416 с.

9. Балтаджи П. М. Гуманізація навчального процесу як складова реформування системи професійної освіти / П. М. Балтаджи // Південноукраїнський правничий часопис. – 2012. – № 1. – С. 271–274.

10. Балтаджи П. М. Клінічна практика як елемент нової моделі юридичної освіти / П. М. Балтаджи // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. – № 4. – С. 225–227.

11. Бліхар М. П. Цінність освіти в умовах інформаційного суспільства / М. П. Бліхар // Грані. – 2012. – № 3. – С. 82–86.

12. Боняк В О. Освітянське право: галузь права чи галузь законодавства / В.О. Боняк // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 69–71.

13. Валєєв Р. Г. Освітнє право України: навч. посібник / Р. Г. Валєєв. – Луганськ: Луганська правова фундація, 2011. – 287 с.

14. Варламова Н. В. Правоотношения:философский и юридический подходы / Н. В. Варламова // Правоведение. – 1991. – № 4. – С. 44–54.

15. Василенко А. А. Нормативно-правовой комментарий к статье 1 Кодекса Республики Беларусь об образовании / А. А. Василенко // Веснік БДУ. – 2011. – № 1(Сер. 3). – С. 100–103.

16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Перун, 2005. – 1720 с.

17. Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности / Н. В. Витрук. – М.: Норма, 2008. – 488 с.

18. Волохова Е. Д. Законодательное обеспечение права на образование в Российской Федерации: монография [Электронный ресурс]/ Е. Д. Волохова. – М., 2004. – Режим доступа. – http://lexed.ru/pravo/theory/volohova/

19. Входження національної системи вищої освіти в європейський простір вищої освіти та наукового дослідження: моніторинг. дослідж.: аналіт. звіт / Міжнарод. благод. Фонд «Міжнарод. Фонд дослідж. освіт. політики»; кер. авт. кол. Т. В. Фініков. – К.: Таксон, 2012. – 54 с.

20. Выготский Л. С. Основы дефектологии // Л. С. Выготский. Собр. соч. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 5. – 367 с.

21. Головань М. С. Компетенція і компетентність [Электронный документ] / М. С. Головань. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/111/1/Holovan_3.pdf

22. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997 – 206 с.

23. Гревцов Ю. И. К правопониманию: правовые отношения в связи с юридическими фактами и нормами права / Ю. И. Гревцов // Право Украины. – 2010. – № 4. – С. 148–155.

24. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права: монография / Ю. И. Гревцов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – 127 с.

25. Дамирли М. А. оглы. Правовое сравнение: когнитивные возможности и разновидности / Мехман Алышах оглы Дамирли // Научные исследования и разработки: ПРАВО: Научно-теоретический журнал. – 2013. – Вып.1 – С. 7–11.

26. Декларація прав дитини: Проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року [Електронний ресурс] // Режим доступу – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_384

27. Деревянко Б. В. О кодификации образовательного законодательства Украины [Электронный ресурс] / Б. В. Деревянко // Вестник Воронежского института МВД России. – 2013. – № 1. – Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/o-kodifikatsii-obrazovatelnogo-zakonodatelstva-ukrainy

28. Дольникова Л. А. Конституционное право на образование советских граждан: автрореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.02 «Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право [Электронный ресурс] / Л. А. Дольникова. – Саратов, 1984. – Режим доступа: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=48388

29. Дорохова Г. А. Правовое положение личности в области народного образования (теоретические аспекты) / Г. А. Дорохова // Советское государство и право. – 1978. – № 11. – C. 31–39.

30. Європейський простір у сфері вищої освіти: Спільна декларація Міністрів освіти Європи, Болонья, 19 червня 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_525

31. Загальна теорія держави і права: підручник /За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 427 с.

32. Залеська А. Характеристика суб’єкта порушення права на отримання освіти / Анастасія Залеська // Публічне право. – 2012. – № 4 (8). – С. 390-395.

33. Запесоцкий А. С. Образование: философия, культурология, политика / А. С. Запесоцкий – М.: Наука, 2002. – 456 с.

34. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М.: Юрид. лит., 1961. – 378 с.

35. Інклюзивна освіта в США [Eлектронний ресурс] // Без Бар’єрів: Всеукраїнська громадська газета для тих, хто зіткнувся з інвалідністю. – 2011. – № 24. – Режим доступу: http://bbnews.com.ua/ru/tegi/%D1%96nklyuzivna-osv%D1%96ta

36. Кананыкина Е. С. Источники права в сфере образования (теоретико-правовое исследование): дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Кананыкина Елена Сергеевна. – Екатеринбург, 2006. – 223 c.

37. Карпенко М. П. Проблема измерения знаний и образовательные технологии / М. П. Карпенко // Социально-политический журнал (социально-гуманитарные знания). – 1997. – № 1. – С. 207–212.

38. Кванина В. В. Гражданское регулирование отношений в сфере высшего профессионального образования: монография / В. В. Кванина. – М.: Готика, 2005. – 432 с.

39. Кванина В. В. Проблемы отраслевой принадлежности договора на оказание возмездных образовательных услуг / В. В. Кванина // Вестник Южноуральск. гос. ун-та. – 2005. – № 8 – С. 162–167.

40. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. Кикоть // Право України. – 2003. – № 7. – С. 29–32.

41. Кирилловых А. А. О регламентации образовательных правоотношений и деятельности высшей школы / А. А. Кирилловых // Журнал российского права. – 2010. – № 10. – С. 106–113.

42. Кирилловых А. А. Вуз как субъект административных правоотношений / А. А.Кирилловых // Право и образование. – 2008. – № 11. – С. 34–44.

43. Киримова Е. А. Об образовательном праве [Электронный ресурс] / Е. А. Киримова // Право и образование. – 2005. – № 4. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/journ/0405/kirimova.doc.

44. Кислов А. Г. К определению современного образования как объекта правоотношения / А. Г. Кислов // Право и образование. – 2003. – № 2. – С. 76–95.

45. Ківалов С. В. Основні тенденції трансформації освіти / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. – О., 2000. – Вип. 8. – С. 3–10.

46. Ківалов С. В. Ступенева освіта в Україні: досвід Одеської національної юридичної академії / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. – О., 2000. – Вип. 9. – С. 3–9.

47. Ківалов С. В. Юридична освіта і Болонський процес / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. – О., 2007. – Вип. 30. – С. 3–10.

48. Класифікатор галузей законодавства України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 02.06.2004 № 43/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v43_5323-04/page

49. Князева А. Г. Правоотношения в сфере общего образования: субъекты, объект и содержание [Электронный ресурс] / А. Г. Князева // Образование и общество. – Режим доступа: http://www.jeducation.ru/3_2009/105.html

50. Кобець А. С. Співвідношення між трансформацією, модернізацією та реформуванням освітньої сфери / А. С. Кобець // Економіка та держава. – 2011. – № 10. – С. 93–94.

51. Кодекс образования Франции: Законодательная часть, Приложение к распоряжению № 2000-549 от 15.06.2000 NOR:MENX0000033R, J.O.Numero 143 от 22.06.2000 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/theory/france2008/

52. Кодекс Республики Белорусь об образовании от 2 декабря 2010 г. №243-З [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=32756

53. Кодекс України про адміністративні правопорушення (поточна редакція від 23.10.2013) [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

54. Козырин А. Н. Образовательное право: становление новой учебной дисциплины [Электронный ресурс] / А. Н. Козырин. – Режим доступа: http://www.kozyrin.ru/userfiles/documents/epo3.pdf

55. Козюбра М. І. Методологія правознавства і методологія права: співвідношення понять та їх особливості / М. І. Козюбра // Право України. – 2014. – № 1. – С. 22–32.

56. Колодій А. М. Права, свободи і обов’язки громадянина в Україні: підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К.: Правова єдність, 2008. – 350 с.

57. Комментарий к Закону Росийской Федерации «Об образовании» [Электронный ресурс] / под ред. А. Н. Козырина. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/comments/june2005.html

58. Комментарий к Федеральному Закону «О высшем и послевузовском профессиональном образовании» [Электронный ресурс] / под ред. А. Н. Козырина. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/comments/new2009/

59. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

60. Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти 14 грудня 1960 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_174

61. Конвенція про права дитини: ухвалена ГА ООН від 20 листоп. 1989 р. Набула чинності для України 27 вересня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_021

62. Конвенція про права інвалідів: ратифіковано Законом України № 1767-VI (1767-17) від 16.12.2009 [Eлектронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_g71

63. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2222-IV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.44 № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68 № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142 № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

64. Концепція розвитку інклюзивної освіти: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 №912. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189/

65. Копиленко О. Л. Права дітей з особливими потребами: посібник-довідник / Копиленко О.Л., Сусол О.К., Хомік Л.В., Коваленко О.В., Ластовецький О.О. – К.: РННЦ «ДІНІТ», 2002. – 250 с.

66. Копиленко О. Л. Проблеми юридичної освіти України в контексті Болонського процесу / О. Л. Копиленко // Стан, проблеми та перспективи інтеграції України у європейський освітній і науковий простір: матеріали ІХ міжнар. наук. конференції, Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина), 12-15 квітня 2005 р. – Ужгород, 2005 – С. 17–21.

67. Корж-Ікаєва Т. Г. Освітнє право України: питання становлення / Т. Г. Корж-Ікаєва // Митна справа – 2011. – №. 1. – С. 451–455.

68. Корнієнко С. Інклюзивна освіта як пріоритетний напрям державної політики України у сфері освіти дітей з інвалідністю / Світлана Корнієнко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2012. – № 2. – С. 226–231.

69. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: монографія / О. В. Кохановська – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 463 с.

70. Красняков Є. Державна політика в галузі освіти й науки та національної безпеки України / Євген Красняков // Віче. – 1999. – 2012. – № 24. – С. 8–9.

71. Красняков Є. В. Законодавство у сфері освіти – галузь самостійна / Є. В. Красняков // Віче. – 2003. – № 9. – С. 60–62.

72. Красняков Є. В. Освітянське законодавство України небезпідставно претендує на окрему й самостійну галузь законодавства [Електронний ресурс] / Є. В. Красняков – Режим доступу: www.europexxi.kiev.ua/statt%D1%96/osv%D1%96tyanske_zakonodavstvo_ukra%D1%97ni_ne_bezp%D1%96dstavno_pretendu%D1%94_na_okremu_i_samost%D1%96inu_galuz_zako.

73. Красняков Є. В. Перспективи освітянського законодавства в Україні [Електронний ресурс] / Є. В. Красняков // Державне управління: теорія та практика. – 2009. – № 2 (10). – Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2009_2/doc_pdf/Krasniakov.pdf

74. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація / В. Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

75. Крестовская Н. М. Теорія держави і права: елементарний курс / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвєєва. – 2-ге видання. – Х.: ТОВ «Одісей», 2008. – 432 с.

76. Крестовська Н. М. Ювенальне право України: історико-теоретичне дослідження: монографія / Н. М. Крестовська. – О.: Фенікс, 2008. – 332 с.

77. Кривенко М. О. Міжнародні стандарти освіти дітей з фізичними недоліками / М. О. Кривенко // Міжнародні читання, присвячені пам'яті професора Імператорського Новоросійського університету П. Є. Казанського: матер. Міжнар. конф. (м.Одеса, 22-23 жовтня 2010 р.). – О.: Фенікс, 2010. – С. 141–143.

78. Крижанівський А. Ф. Правовий порядок в Україні: витоки, концептуальні засади, інфраструктура: монографія / А. Ф. Крижанівський. – О.: Фенікс, 2009. – 504 с.

79. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 № 1129-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1129-15

80. Крыжановский А. Ф. Правовые отношения в контексте теории современного правопорядка / А. Ф. Крыжановский // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2011. – Вип. 1. – С. 6–10.

81. Куров С. В. Образование и гражданское право: учебное пособие [Электронный ресурс] / С. В. Куров. – Режим доступа: http://www.juristlib.ru/book_3902.html

82. Куров С. В. Образовательное право как комплексное правовое образование / С. В. Куров // Право и образование. – 2003. – № 3. – С. 95–110.

83. Лавринович О. В. Зміст конституційного права людини і громадянина на судовий захист [Електронний ресурс] / О. В. Лавринович. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/8158

84. Лейко С. В. Поняття «компетенція» та «компетентність»: теоретичний аналіз [Електронний ресурс] / С. В. Лейко. – Режим доступу: rbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?

85. Лихачев Б. Т. Введение в теорию и историю воспитательных ценностей: теоретико исторический анализ воспитательных ценностей в России в XIX и XX веках / Б. Т. Лихачев. – Самара: б.и., 1997. – 84 с.

86. Луць Л. А. Аргументация и судебные правовые позиции / Л. А. Луць // Юридическая техника. – 2013. – № 7/1. – С. 19–22.

87. Луць Л. А. Правова парадигма у вітчизняній юриспруденції / Л. А. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХVII регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2011 р. – Л., 2011. – С. 22–23.

88. Луць Л. А. Правовий ідеалізм у сучасній системі джерел права України / Л. А. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХVІ регіональної науково-практичної конференції. – Л., 2010. – С. 22–23.

89. Матухин Д. Л. Основные направления развития высшего профессионального образования в контексте идей новой образовательной парадигмы / Д. Л. Матухин // Вестник ТГПУ. –2012. – № 5. – С. 110–115.

90. Международная стандартная классификация образования, 2011 г.: Doc UNO 36 С/19 Annex [Электронный документ]. – Режим доступа: http://www. uis.unesco.org/Education/Documents/UNESCO_GC_36C-19_ISCED_RU.pdf

91. Мельничук О. Методологічні підходи та принципи дослідження права людини на освіту / Ольга Мельничук // Підприємництво, господарство, право. – 2012. – №11. – С. 3–6.

92. Мельничук О. Ф. Об’єкти освітніх правовідносин / О. Ф. Мельничук // Митна справа. – 2012. – № 2. – С. 28–33.

93. Мельничук О. Ф. Поняття та особливості освітніх правовідносин / О. Ф. Мельничук // Юридична Україна. – 2010. – № 11. – С. 15–19.

94. Мельничук О. Ф. Право на освіту в контексті теорій праворозуміння / О. Ф. Мельничук // Право України. – 2011. – № 2. – С.180-185.

95. Мельничук О. Ф. Правосуб’єктність особи, яка навчається, як учасника освітніх правовідносин / О. Мельничук // Юридична Україна. – 2010. – № 12. – С. 32–37.

96. Мельничук О. Ф. Публічний та приватний інтерес у контекті забезпечення права людини на освіту / О. Мельничук // Публічне право. – 2011. – № 1. – С. 166–121.

97. Мельничук О. Ф. Правові засоби та способи захисту суб’єктивного права на освіту / О. Ф. Мельничук // Адвокат. – 2011. – № 4. – С. 23–27.

98. Мельничук О. Освітні правовідносини: класифікація, поняття й особливості окремих видів / О. Мельничук // Адміністративне право. – 2011. – № 2. – С. 61–64.

99. Мельничук О. Ф. Поняття та види суб’єктів освітніх правовідносин / О. Ф. Мельничук // Держава і право. – Вип. 51 – С.51–56.

100. Мельничук О. Ф. Юридичні факти у механізмі реалізації права людини на освіту / О. Ф. Мельничук. – Держава і право. – 2012. – Вип. 55. – С. 42–47.

101. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966: ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.1973 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_042

102. Морова А. П. Кодекс Республики Беларусь об образовании и основные формы государственно- частного партнерства в этой сфере / А. П. Морова // Проблемы управления. – 2011. – № 2 (39). – С. 16-22.

103. Національна доктрина розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – С. 11.

104. Об образовании: Закон Российской Федерации от 10.07.1992 г. № 3266-1 (с изменениями, внесенными Федеральным законом «О внесении изменений и дополнений в Закон РФ «Об образовании» от 13.01.1996, №12-ФЗ) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.zakonrf.info/zakon-ob-obrazovanii/

105. Об образовании в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 29 декабря 2012 г. № 273-ФЗ // Российская газета. – 2012. – 31 дек.

106. Об утверждении Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о народном образовании» (вместе с Основами законодательства): Закон СССР от 19.07.1973 №4536-VШ // Ведомости ВС СССР. – 1973. – № 30. – Ст. 392.

107. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматичне начало (постулат) права / Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 49–55.

108. Оборотов Ю. Н. Компетентностный подход в подготовке специалистов юридического профиля / Ю. Н. Оборотов // Правове життя сучасної України: матеріали Міжнар. наук. конф., 20-21 травня 2011 р., м. Одеса. – О.: Фенікс, 2011. – С. 35–37.

109. Огородов Д. В. Правовые отношения в информационной сфере: дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.14 / Огородов Дмитрий Владимирович. – М., 2002. – 220 с.

110. Онищенко О. Освітнє законодавство: в очікуванні Геракла [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. – 2010. – №. 17. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/archives/776

111. Освітнє право: навч. посіб. для студентів гуманітарних ВНЗ / В. В. Астахов, К. В. Астахова, О. Л. Войно-Данчишина. – Х.: Вид-во НУА, 2011. – 188 с.

112. Особливості способу життя та проблеми соціальної інтеграції ромів в Україні: аналітичний звіт / О. О. Яременко, О. Г. Левцун, О. М. Балакірєва, В. А. Войналович та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2003. – 163 с.

113. Пахучая О. С. Образовательное право: новации национальной системы права [Электронный ресурс] / О. С. Пахучая // Актуальные вопросы современной правовой науки: материалы Междунар. науч. конф. студентов, магистрантов и аспирантов, 4–5 ноября. 2011 г., г. Минск. – Минск: Изд. Центр БГУ, 2012. – 247 с. – Режим доступа: http://elib.bsu.by/handle/123456789/34442

114. Певцова Е. А. Реализация прав субъектов образовательных правоотношений как фактор формирования правосознания: сравнительно-правовой анализ / Е. А. Певцова // Право и образование. – 2006. – № 2. – С. 121–140.

115. Пережняк Б. А. Оптимізація системи центральних органів виконавчої влади в соціально-культурній (духовній) сфері на сучасному етапі адміністративної реформи в Україні / Б. А. Пережняк // Юридичний вісник – 2011. – № 1. – С. 24–27.

116. Пережняк Б. А. Організаційно-правове забезпечення реформаційних процесів в соціально-культурній (духовній) сфері сучасної України / Б. А. Пережняк // Актуальні проблеми політики. – 2011. – Вип. 41. – С. 183–191.

117. Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения / Н. И. Пирогов; сост. А. Н. Алексюк, Г.Г. Савенок. – М.: Педагогика, 1985. – 496 с.

118. Положення про вечірню (змінну) середню загальноосвітню школу: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України 04.07.2005 № 397 (z0758-05 ) (у редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 21.09.2011 № 1093) // Офіційний вісник України. – 2011. – № 89. – Ст. 118.

119. Положення про дистанційне навчання: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України 25.04.2013 № 466 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13

120. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах [Eлектронний ресурс]: Затверджено Наказом МОН України від 2.06.93 № 161. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0173-93

121. Поляков А. В. Коммуникативный подход в общей теории права А. В. Поляков // Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. – С. 60-66.

122. Поляков А. В. Общая теория права: курс лекций / А. В. Поляков. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 642 с.

123. Пономаренко В. М. Дослідження та аналіз освітньої політики в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / В. М. Пономаренко. – К., 2010. – 19 с.

124. Порядок відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України: затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 01.12.2010 № 590 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1340-10

125. Порядок ліцензування діяльності з надання освітніх послуг: затверджено Постановою КМУ від 08.08.2007 № 1019 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1019-2007-%D0%BF

126. Про виховання та освіту дітей від народження до восьмирічного віку: Рекомендація № R (81) 3 Комітету міністрів Ради Європи від 23.01.1981 № R(81)3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_730

127. Про вищу освіту (нова редакція): Проект Закону України, внесений народними депутатами України Яценюком А. П., Кличком В. В. та ін. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45439

128. Про вищу освіту (нова редакція): Проект Закону України, внесений народними депутатами України Ківаловим С.В., Калетніком Г.М., Сорокою М.П. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45287

129. Про вищу освіту (нова редакція): Проект Закону України, внесений народним депутатом України Балогою В.І. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45512

130. Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 № 2984-III // Відомості Верховної Ради Україн. – 2002. – № 20. – Ст. 134.

131. Про встановлення Європейської кваліфікаційної структури для можливості отримати освіту протягом усього життя: Рекомендація Європейського Парламенту і Ради 2008/C 111/01 від 23 квітня 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_988

132. Про державний вищий навчальний заклад [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1074-96-%D0%BF

133. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 26. – Ст. 273.

134. Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 № 2628-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 49. – Ст. 259.

135. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV // Відомості Верховної Ради Україн. – 1999. – № 28. – Ст. 230.

136. Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів: Наказ Міністерства освіти і науки № 665 від 01.06.13 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/other/37302/

137. Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання: Наказ Міністерства освіти і науки №912 від 01.10.2010 року [Eлектронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189/

138. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 67. – Ст. 2410.

139. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 № 1977-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.

140. Про організацію роботи в ДНЗ у 2012/2013 навчальному році: Лист МОН молодьспорту України № 1/9-388 від 21.05.2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kyiv-oblosvita.gov.ua/index.php?mode=dosh_osv&file=n_doc

141. Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров’я (спеціальну освіту): проект Закону України, що вноситься народними депутатами України Фельдманом О.Б., Волковим О.М., Шаровим І.Ф. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46716

142. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 № 1060-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.

143. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 р. № 875-XII (зі змінами станом на 11.08.2013) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/875-12

144. Про основні компетенції для навчання протягом усього життя: Рекомендація 2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 18 грудня 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_975

145. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10.02.1998 № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради Україн. – 1998. – № 32. – Ст. 215

146. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 № 1489-III // Відомості Верховної Ради України – 2000. – № 19. – Ст. 143.

147. Про середню освіту: Рекомендація N R (99) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_738

148. Проблемы общей теории права и государства: учебник для вузов / под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2004. – 832 с.

149. Проблемы теории государства и права: учебник / под ред. В.М. Сырых. – М.: ЭКСМО, 2008. – 528 с.

150. Проект Образовательного кодекса Российской Федерации [Электронный ресурс] // Федеральный центр образовательного законодательства. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/kodific/?mgu.html#_Toc289628818

151. Протасов В.Н. Теория государства и права. Проблемы теории государства и права / В.Н. Протасов. – 2-е изд. – М.: Юрайт, 2001. – 346 с.

152. Протасов В.Н. Правоотношение как система: монография / В.Н. Протасов. – М.: Юрид. лит., 1991. – 142 с.

153. Рабінович П.М. Виявлення соціальної сутності правових і державних явищ – головне завдання юридичної науки / П.М. Рабінович // Юридична наука. – 2011. – № 1. – С. 7–13.

154. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» (справа про доступність і безоплатність освіти) від 4 березня 2004 р. № 5-рп/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=6955

155. Рішення у справі № 2601/12893/12 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Міжрегіональна Академія управління персоналом»про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати обов’язок в натурі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27153376

156. Рішення у справі № 452/1327/13-ц за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до дирекції середньої загальноосвітньої школи №3 I-III ступенів м. Самбора, відділу освіти Самбірської міської ради Львівської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31348848

157. Романенко К.М. Конституційне право громадянина на освіту в Україні: стан і тенденції розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / К.М. Романенко. – Х., 2008. – 20 с.

158. Рябенко М.І. Підготовка майбутнього вчителя як суб’єкта освітніх правових відносин: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Рябенко Михайло Іванович. – О., 2007. – 197 с.

159. Рябошапко Л. Кодифікація законодавства – складова освітніх реформ [Електронний ресурс] / Л. Рябошапко // Віче. – 2010. – № 19. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2223/

160. Сапаргалиев Г.С. Отношения по воспитанию и обучению граждан – предмет правового регулирования / Г.С. Сапаргалиев // Советское государство и право. – 1974. – № 8. – С. 123–125.

161. Свистович Р.С. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері масової інформації: дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Свистович Роман Степанович. – К., 2011. – 228 с.

162. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14

163. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.

164. Смирнова М.В. Конституционное право на образование и гарантиии его реализации в негосударственых общеобразовательных учреждениях: дис. … канд. юрид. наук.: спец. 12.00.02 / Смирнова Мария Владимировна. – М., 2006. – 194 с.

165. Смирнова М.В. Образовательное правоотношение как стадия реализации конституционного права на образование в НОУ [Электронний ресурс] / М.В. Смирнова. – Режим доступа: http://www.superinf.ru/view_helpstud.php?id=1236

166. Спасская В.В. К вопросу об установлении административной ответственности за нарушение законодательства в области образования / В.В. Спасская, Ю.В. Линская // Журнал российского права. – 2007. – № 8. – С. 13–20.

167. Спасская В.В. Обеспечение защиты прав граждан в сфере образования (по материалам судеьной и правоприменительной практики) / В.В. Спасская // Современное право. – 2007. – № 8. – С. 45–52.

168. Спасская В.В. Образовательное правоотношение как система: структура и взаимодействие элементов / В.В. Спасская // Современное право. – 2006. – № 8. – С. 72–75.

169. Спасская В.В. Образовательные правоотношения: Вопросы теории [Электронный ресурс] / В.В. Спасская. – М.: Федеральный центр образовательного законодательства, 2005. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/theory/spasskaya2005

170. Спасская В.В. Объект и субъекты образовательного правоотношения // Правоведение. – 2006. – № 6. – С. 194–197.

171. Спасская В.В. Современные теоретико-методологические подходы к изучению правоотношений в сфере образования в Российской Федерации [Электронный ресурс] / В.В. Спасская. – Режим доступа: www.lexed.ru/pravo/theory/ezegod/?04.htm

172. Спасская В.В. Содержание образовательного правоотношения [Электронный ресурс] / В.В. Спасская // Право и образование. – 2006. – № 6. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/journ/0606/spasskaya20066.doc

173. Суханов Е.А. Осторожно: гражданско-правовые конструкции / Е.А. Суханов // Законодательство. – 2003. – № 9. – С. 60–65.

174. Сырых В.М. «Не может быть» – основной аргумент оппонентов образовательного права [Электронный ресурс] / В.М. Сырых // Федеральный центр образовательного законодательства. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/theory/ezegod6/?1.html

175. Сырых В.М. Введение в теорию образовательного права / В.М. Сырых. – М.: Центр образовательного законодательства, 2002. – 340 с.

176. Сырых В.М. Образовательные услуги и образовательные правоотношения: дискуссионные взгляды и действительное содержание / В.М. Сырых // Журнал российского права. – 2010. – № 4. – С. 69–79.

177. Твердова Т.В. Правоотношения по оказанию образовательных услуг: заметки о некоторых особенностях [Электронный ресурс] / Т.В. Твердова. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/notes/conf/?tverdova.html

178. Темченко О.В. Соціальна функція української держави з забезпечення прав дітей: дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Темченко Олена Василівна. – О., 2013. – 205 с.

179. Теорія держави і права: навч. посіб. / [А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.]; за ред. С.Л. Лисенкова– К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

180. Теорія держави і права: Академічний курс: підручник / [О.В. Зайчук, А.П. Заєць, В.С. Журавський, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко]; за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.

181. Терещенко А.Л. Право осіб з особливими потребами на вищу освіту, як об’єкт адміністративно-правового захисту [Електронний ресурс] / А.Л. Терещенко. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvnau_pravo/2012_173_1/12tal.pdf

182. Тицька Я.О. Види освітніх правовідносин в України / Я.О. Тицька // Науковий вісник Ужгородського ун-ту. – Сер.: «Право». – 2012. – №. 19 – С. 114–117.

183. Тицька Я.О. Загальна характеристика об’єкту освітніх правовідносин / Я.О. Тицька // Право і держава в дослідженнях молодих науковців: матеріали V Всеукр. науково-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих науковців, 23 березня 2012 р., м. Одеса. – О., 2012. – С. 37–38.

184. Тицька Я.О. Освітні правовідносини дітей з особливостями розвитку в Україні та США: перспективи та паралелі / Я.О. Тицька // Правова держава. – 2013 – № 16. – С. 245–250.

185. Тицька Я.О. Суб’єктний склад освітніх правовідносин [Електронний ресурс]: / Я.О. Тицька // Порівняльно-аналітичне право: електронне наукове фахове видання. – 2013. – № 2. – С. 62–65. Режим доступу: http://www.pap.in.ua/2_2013/Tytska.pdf

186. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений: монография / Ю.Г. Ткаченко. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.

187. Толкаченко А.А. Учитель и ученик в XXI веке: проблемы нравственных и педагогических отношений / А.А. Толкаченко // Уголовное право. – 2001. – № 1 – С. 105–108.

188. Толоконников В.К. Особенности правового статуса педагогического работника в законопроекте «Об образовании в Российской Федерации» / В.К. Толоконников, С.В. Кожухова. // Вестник Самарской гуманитарной академии. – 2013. – № 1 (13). – С. 40–43.

189. Толстой Ю.К. К теории правоотношения: монография / Ю.К. Толстой. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. – 88 с.

190. Трошкина Т.Н. Понятие и структура образовательного правоотношения / Т.Н. Трошкина // Реформы и право. – 2011. – № 3. – С. 56–61.

191. Тыцкая Я.А. Образовательные правоотношения – ключевые отношения в системе образования [Электронный ресурс] / Я.А. Тыцкая // Наука. Общество. Государство: электронный научный журнал. – Пенза, 2013. – № 1. – С. 1–8. – Режим доступа: http://esj.pnzgu.ru/files/esj.pnzgu.ru/tytskaya_ya_13_1_11.pdf

192. Тыцкая Я.А. Образовательные правоотношения как категория юриспрудениции / Я.А. Тыцкая // Evropsk? politick? a pr?vn? diskurz. – 2014. – Svazek 2. – S. 26–35.

193. Федан Я.І. Інклюзивна освіта як чинник гуманізму в суспільстві / Я.І. Федан // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 3 (лютий). – С. 114–115.

194. Федорова М.Ю. Образовательное право: учебное пособие для вузов / М.Ю. Федорова. – М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2003. – 320 с.

195. Федорова Ю.М. Договор возмездного оказания образовательных услуг в сфере высшего профессионального образования: автореф. дис. на соискание учен. степени. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 – «Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право» / Ю.М. Федорова. – Томск, 2010. – 26 с.

196. Хабермас Ю. Отношения к миру и рациональные аспекты действия в четырех социологических понятиях действия / Юрген Хабермас; пер. с нем. Т. Тягуновой // Социологическое обозрение. – 2008. – Т. 7. – № 1. – С. 3–25.

197. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении: монография / Р.О. Халфина. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.

198. Харитонов Є.О. Цивільні правовідносини: монографія / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. – О.: Фенікс, 2011. – 456 с.

199. Харитонова О.І. Правовідносини інтелектуальної власності, що виникають внаслідок створення результатів творчої діяльності (концептуальні засади): монографія / О.І. Харитонова. – О.: Фенікс, 2011. – 346 с.

200. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: монографія / О.І. Харитонова.– О.: Фенікс, 2005. – 328 с.

201. Ходырев П.М. Договор как основание возникновения образовательных правоотношений / П.М. Ходырев // Вестник Удмуртского университета. – 2013. – № 2-1. – С. 134–139.

202. Ходырев П.М. Юридические гарантии реализации образовательных правоотношений в свете реформирования образовательного законодательства / П.М. Ходырев // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. – Сер. «Юридические науки». – 2012. – № 1. – С. 47–48.

203. Хрустальова В.В. Інтелектуальна власність в системі економічних відносин перехідної економіки України: дис. канд. екон. наук: спец. 08.01.01 / Хрустальова Вікторія Вікторівна. – К., 1999. – 179 с.

204. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.

205. Чеговадзе Л.А. Структура и состояние гражданского правоотношения: монография / Л.А. Чеговадзе. – М.: Статут, 2004. – 542 с.

206. Честнов И.Л. Методология и методика юридического исследования: учеб. пособие / И.Л. Честнов. – СПб.: С.-Петерб. юрид. ин-т Генер. прокуратуры Рос. Федерации, 2004. – 128 с.

207. Чулінда Л.І. Обгрунтування методології теоретико-правового дослідження властивостей юридико-лінгвістичного тлумачення // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. – № 2. – С. 92–97.

208. Чурсин Г. Жизнь без слуха и зрения / Г. Чурсин // Вечное сокровище. – 2013. – № 7. – С. 2.

209. Шаповал Р.В. Правове регулювання освіти в Україні [Електронний ресурс] / Р.В. Шаповал // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 1110–1115. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11srvovu.pdf

210. Шкатулла В.И Образовательное право: учебник для вузов / В.И. Шкатулла. – М.: НОРМА, 2001. – 688 с.

211. Шкатулла В.И. Образовательное законодательство: теоретические и практические проблемы. Общая часть / В.И. Шкатулла, Ю.А. Кудрявцев. – М: Изд-во Исслед. центра пробл. качества подготовки специалистов, 1997. – 164 c.

212. Щодо практики застосування норм права у випадку колізії: Лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 // Все про бухгалтерський облік. – 2009. – № 3. – С. 34.

213. Ягофаров Д.А. Концептуальные направления теоретико-правовых исследований образовательного права / Д.А. Ягофаров // Право и образование. – 2005. – № 5– С. 4–16.

214. Ягофаров Д.А. Образовательное нормотворчество и образовательные правоотношения в механизме правового регулирования отношений в сфере образования (теоретико-правовой аспект) [Электронный ресурс] / Д.А. Ягофаров // Право и образование. – 2006. – № 4. – Режим доступа: http://window.edu.ru/library/pdf2txt/228/41228/18566

215. Ягофаров Д.А. Образовательное нормотворчество и проблемы кодификации российского законодательства об образовании: монография [Электронный ресурс] / Ягофаров Д.А., Хридина Н.Н., Васильченко Е.А. – Екатеринбург: Федеральный центр образовательного законодательства, 2006. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/theory/normotvorchestvo

216. Ягофаров Д.Я. Правовое регулирование системы образования: учебное пособие [Электронный ресурс] / Д.А. Ягофаров. – М., 2005. – Режим доступа: http://www.lexed.ru/pravo/theory/yagofarov2005/

217. Яфонкіна І.П. Державні стандарти освіти як засіб впливу на освітню галузь України / І.П. Яфонкіна // Держава і право: зб. наук. праць. – Сер. «Юридичні і політичні науки». – 2012. – Вип. 58. – С. 682–687.

218. Competences [Electronic resource] // Educational structures. – Code of access: http://www.unideusto.org/tuningeu/competences.html

219. Educational Rights and Responsibilities: Understanding Special Education in Illinois [Electronic resource] / Deb Kunz, Andrew Eulass and other. – Code of access: www.isbe.net/spec-ed/pdfs/parent_guide

220. Self-education - Learning Without Instructors [Electronic resource]. – Code of access: http://www.motivation-tools.com/youth/self_education.html

221. Simpson J. A. The Oxford English Dictionary / J. A. Simpson; Oxford University Press. – Clarendon Press, 2002. – 1007 р.

222. Special Education Law & the IEP. An overview of special education laws, IEP, and your child's special education rights // Disability [Electronic resource]. – Code of access: http://www.nolo.com/legal-encyclopedia/special-education-law-29626.htm

223. Tapasak R. Evaluation of a First-Year Inclusion Program: Student Perceptions and Classroom Performance Remedial and Special Education 20 (1999): [Electronic resource] / Tapasak Renee, Christine Walther-Thomas. – Code of access: http://specialeducationpk.wordpress.com/2012/05/

224. The Education for All Handicapped Children Act [Electronic resource] // Special education news. – Code of access: www.specialednews.com/special-education-dictionary/eha---education-for-all-handicapped-children-act.htm

225. The right to special education in New Jersey [Electronic resource] / Education law center. – 2nd edition. – Code of access: http://www.edlawcenter.org/publications.html

226. What is the Individuals with Disabilities Education Act? [Electronic resource]. – Code of access: http://www.washington.edu/doit/Stem/articles?48