Дисертація Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі

« Назад

Вступ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена зростаючим значенням та розвитком договірних правовідносин між вищими навчальними закладами (далі – ВНЗ) та студентами (іншими особами) з приводу професійної підготовки останніх. Стаття 53 Конституції України [1] кожному громадянину гарантує право на освіту, включаючи й вищу професійну освіту. Ця конституційна гарантія матиме реальне життєве втілення тільки за умови впливу відповідних економічних, правових та інших соціальних чинників. Серед цих чинників чільне місце сьогодні посідає цивільне законодавство, норми якого регулюють певну групу відносин за участі ВНЗ та студентів (інших осіб).

Загострення уваги з боку науковців-цивілістів до відносин ВНЗ – студент пояснюється тим, що цивільно-правове регулювання згаданих відносин останнім часом набуло значного поширення через здійснення професійної підготовки на підставі спеціально укладеного оплатного договору. Подібний договір використовується тепер не тільки приватними ВНЗ. Оплата професійної підготовки за рахунок коштів самих осіб, що здобувають підготовку, або інших осіб є звичним фактом навіть для державних та муніципальних ВНЗ.

Разом з тим, доводиться констатувати, що законодавство недостатньою мірою відповідає потребам регулювання досліджуваних в дисертації відносин. Цивільний кодекс України містить тільки норми загального порядку, а норми так званого освітнього законодавства (Закон України „Про освіту” [3], Закон України „Про вищу освіту” [7] та інші нормативно-правові акти) взагалі не приділяють достатньої уваги договірним відносинам ВНЗ – студент (інша особа).

Договірні відносини ВНЗ – студент (інша особа) були об’єктом дослідження, у тому числі, й на рівні кандидатських дисертацій. В Україні виконано та захищено дисертації Астаховим В.В. („Правовое регулирование функционирования в Украине высших учебных заведений, основанных на негосударственной форме собственности” [39]) та Карчевським К.А. („Платные образовательные услуги высших заведений образования МВД Украины: гражданско-правовой аспект” [43]).

У Російській Федерації ці проблеми досліджувались Бєлозьоровим А.В. („Понятие и содержание обязательства по возмездному оказанию образовательных услуг” [41]), Куровим С.В. („Гражданско-правовое регулирование образовательных услуг” [45]), Токмовцевою М.В. („Высшее учебное заведение как субъект отношений в сфере предпринимательства” [51]). На рівні наукових статей у спеціальних юридичних виданнях відносини ВНЗ – студент (інша особа) розглядались: в Україні – Жилінковою І.В., у РФ – Куровим С.В., Малеїною М.Н., Сирих В.М., Шкатуллою В.І. та іншими дослідниками (критичний аналіз літературного матеріалу наводится у підрозділі 1.2. даної дисертації). Але навіть за наявності значного масиву літературних джерел науково-практичні проблеми, сформульовані у даній дисертації, не можна вважати вирішеними, бо наші наукові попередники мали свій (специфічний) ракурс дослідження, що розходиться з напрямком дослідження, обраного нами, або їх висновки мають дискусійний характер (див. підрозділ 1.2. даної дисертації). Невирішеною, зокрема, є проблема встановлення меж договірного регулювання відносин ВНЗ – студент (інша особа).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано з урахуванням положень „Національної доктрини розвитку освіти”, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002 [12], „Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 роки”, затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 року № 1433/2003 [13], „Державної програми розвитку вищої освіти на 2005–2007 роки”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року №1183 [25], „Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 роки”, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 396–р [27] та відповідно до „Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2006 роки”, „Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки ”.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є встановлення меж застосування норм про договір та положень самого договору для регулювання відносин ВНЗ – студент (інша особа); визначення типової та видової приналежності договору про професійну підготовку у ВНЗ у системі договорів цивільного права України; встановлення переліку юридичних фактів, що породжують досліджуване правовідношення; визначення основних прав та обов’язків виконавця та замовника; встановлення підстав зміни, розірвання та інших випадків припинення зобов’язання з професійної підготовки у ВНЗ.

Для досягнення поставленої дослідницької мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити стан наукової розробленості досліджуваних проблем; встановити характерні правові ознаки (риси) договору про професійну підготовку у ВНЗ; дослідити правосуб’єктність учасників розглядуваного правовідношення; окреслити динаміку договірних правовідносин ВНЗ – студент (інша особа).

Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають між вищими навчальними закладами та студентами (іншими особами).

Предметом дослідження відповідно до сформульованої мети та завдання дисертаційного дослідження є договірні відносини з приводу професійної підготовки осіб у вищих навчальних закладах, цивільне і, зокрема, договірне право, вітчизняна та зарубіжна правозастосувальна та судова практика.

Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи.

Основним загальнонауковим (філософським) методом дослідження, що застосовувався автором дисертації, є метод діалектичного матеріалізму, у відповідністю з яким об’єкт та предмет дослідження розглядаються виключно у контексті реальних суспільних відносин, що існують на даний момент, та у їх взаємозв’язку із закономірностями і тенденціями суспільного розвитку.

Спеціальними (приватнонауковими) методами дослідження виступають: метод порівняльного правознавства, метод комплексного аналізу, метод системного дослідження, метод конкретних соціологічних досліджень.

Метод порівняльного правознавства дозволив виявити схожі та відмінні підходи у вирішенні аналогічних правових проблем (у межах предмета дисертаційного дослідження) у Російській Федерації та деяких інших країнах. Метод комплексного аналізу має, як відомо, предметний та методологічний бік. З предметного боку досліджувані у дисертації проблеми розглядаються з охопленням інших (похідних) завдань (наприклад, що стосується організаційно-правових форм функціонування ВНЗ). З методологічного боку проблеми, що є предметом та об’єктом дисертаційного дослідження, вирішуються шляхом залучення положень інших галузей права (здебільшого публічно-правових), економіки та соціології. Це дозволило встановити межу приватно-правового регулювання відносин ВНЗ – студент. Метод системного дослідження дозволив виявити юридичну адресу правових відносин ВНЗ – студент (інша особа) у системі цивільних правовідносин (зобов’язань). Метод конкретних соціологічних досліджень застосовувався у даній дисертації у ході аналізу діяльності ВНЗ. Також використано результати соціологічних досліджень, проведених іншими авторами (зокрема, наводяться результати опитування щодо мотивації навчання студентів у вищих навчальних закладах), та опубліковані узагальнення судової й іншої юридичної практики.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні положення наукової новизни:

1. Дістало подальшого розвитку номінологічне позначення досліджуваного договору. Такий договір пропонується називати – „договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі”. На відміну від прототипних назв (варіанти назви договору за авторством проф. Малеїної М.Н. та інших дослідників, а також назва в редакції Типового договору, затв. Наказом Міносвіти і науки України від 11 березня 2002 року № 183 [31]), ми уникаємо застосування у назві договору таких ключових термінів, як „освіта”, „навчання”, бо це не відповідає дійсному змісту відносин ВНЗ – студент. У запропонованій нами назві договору, відсутня вказівка на те, що за договором здійснюється підготовка спеціаліста (варіант назви за авторством проф. Малеїної М.Н. [171]), оскільки це призводитиме до звужування сфери застосування договору: ВНЗ здійснюють підготовку фахівців не тільки з освітньо-кваліфікаційним рівнем „спеціаліст”, а й „молодший спеціаліст”, „бакалавр” та „магістр”.

2. Вперше зроблено висновок про змішаний характер досліджуваного зобов’язання. Науковці, які розглядали аналогічні проблеми до проведення дисертаційного дослідження нами, кваліфікували досліджуване зобов’язання різновидом зобов’язання з надання послуг (Бєлозьоров А.В., Карчевський К.А., Куров С.В., Малеїна М.Н. та інш.).

У назві договору, з точки зору обраної нами позиції, також відсутня вказівка на те, що даний договір опосередковує тільки надання послуг з навчання (див. пункт перший наукової новизни). Обґрунтовано прийнятність терміна „професійна підготовка”, який дозволяє охопити собою усі інтегративні елементи даного змішаного договору (послугу, найм (оренду), підряд тощо).

3. Дістало подальшого розвитку положення, започатковане Степановим Д.І., про те, що послуги з професійної підготовки є різновидом послуг, де досягнення результату (ефекту) послуги не може гарантуватись виконавцем. Досліджувані у дисертації послуги з професійної підготовки є послугами „з докладення максимальних зусиль” [235].

4. Подальшим розвитком класифікації договорів слід також визнати віднесення договору про професійну підготовку у ВНЗ до різновиду договорів приєднання.

Можливі випадки укладення даного договору у вигляді: а) договору з виконанням боржником обов’язку в інтересах третьої особи; б) договору з виконанням обов’язку іншій особі, але на користь кредитора (замовника); в) договору, де обов’язок боржника виконує інша особа. Зобов’язання з професійної підготовки у ВНЗ є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

5. Дістало подальшого розвитку положення (започатковане проф. Малеїною М.Н. [170]) про те, що досліджувані правовідносини породжуються цілою низкою взаємопов’язаних юридичних фактів, останнім з яких є двосторонній правочин (договір). На відміну від позиції проф. Малеїної М.Н., нами розпізнається більший набір елементів юридичного складу, необхідних для виникнення правовідношення з професійної підготовки: публічне оголошення про набір ВНЗ студентів; наявність у вступника повної загальної середньої освіти або відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; волевиявлення вступника, оформлене заявою, про намір брати участь у вступних випробуваннях; видання адміністрацією ВНЗ наказу про допуск вступника до вступних випробувань; успішне проходження вступником випробувань; укладення договору.

6. Вперше зроблено висновок про те, що елементами змісту досліджуваного зобов’язання не можуть бути обов’язки замовника (тим більше студента як третьої особи) про виконання навчального плану та дотримання правил внутрішнього розпорядку. Нашими науковими попередниками подібні вимоги до поведінки студента включались в обсяг договірного зобов’язання з професійної підготовки. Основним цивільно-правовим обов’язком замовника є своєчасне та повне внесення оплати за підготовку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки, здобуті під час проведення дослідження, можуть використовуватись у судовій та іншій юридичній практиці, а також для вдосконалення законодавства. Отримані результати можуть бути враховані при розробці відповідних курсів навчальних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, доповідалися і обговорювалися: на науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права” (м. Харків, 2001 р.); на науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права України” (м. Харків, 2002 р.); на науково-практичній конференції „Проблеми юридичної особи у цивільному праві України” (м. Харків, 2004 р.); на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, 2005 р.); на круглому столі „Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі” (м. Харків, 2005 р.); на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, 2006); на другій Міжнародній науково-практичній конференції „Проблемні питання цивільного та господарського права” (м. Харків, 2007 р.). Крім того, дисертація пройшла рецензування та обговорення на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ (2007 р.). Окремі положення і висновки дослідження використовувалися автором в лекціях та на практичних заняттях, що проводяться в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти наукових статтях, з яких чотири опубліковано у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, а також у тезах виступів до трьох науково-практичних конференцій та одного круглого столу.

 

Висновки

Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні основні висновки:

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, пов’язаної з визначенням меж дії норм про цивільно-правовий договір у регулюванні відносин, що виникають між вищими навчальними закладами та студентами (іншими особами) з приводу професійної підготовки, а також вирішення проблеми встановлення типу договору, яким оформлюються названі відносини.

Однією з головних проблем відносин ВНЗ – студент, які виникають на підставі укладення договору про професійну підготовку, є те, що вони мають неоднорідний характер. З одного боку, це приватно-правові відносини, що мають регулюватись відповідними нормами цивільного законодавства. Але з іншого боку, такі відносини не позбавлені присутності в них публічно-правового елементу. Зокрема, важко заперечувати наявність дисциплінарної підпорядкованості студента внутрішньому розпорядку вищого навчального закладу.

2. Сформульовані у цій дисертації проблемні питання розглядались українськими та російськими вченими переважно в обсязі окремих підрозділів кандидатських дисертацій та наукових статей спеціалізованих видань. Спектр наукових поглядів на досліджувану проблематику дуже широкий: від повного невизнання цивільно-правової природи за відносинами ВНЗ – студент (інша особа) до визнання за цими відносинами виключно цивільно-правового походження. Серед інших наукових позицій достатньо помітною є та, у відповідністю з якою відносини ВНЗ – студент мають регулюватись комплексною галуззю права – „освітнім правом”.

3. На відміну від наукових попередників у дисертації робиться висновок про безпідставність включення до змісту досліджуваного договірного правовідношення (зобов’язання) таких обов’язків, як відвідування студентом (замовником) аудиторних занять, своєчасне та успішне складання заліків, іспитів чи інших форм контролю, дотримання правил внутрішнього розпорядку. Примушування до виконання цих обов’язків лежить поза методологією цивільного права. Основним обов’язком студента як замовника за договором є сплата ціни договору.

Притримуючись наведеної вище позиції дисертант розцінює здійснення поточного та підсумкового контролю знань (вмінь, навичок) студентів компетентним повноваженням ВНЗ, яке не може бути змістом досліджуваного зобов’язального правовідношення. Така диференційована кваліфікація прав та обов’язків учасників досліджуваного правовідношення дозволяє провести межу у регулюванні цивільним правом (у тому числі положеннями договору) досліджуваних відносин.

З практичної точки зору вищенаведені висновки вказують на неможливість розірвання виконавцем договору в односторонньому порядку через невиконання студентом (замовником, третьою особою) навчального плану чи недотримання ним правил внутрішнього розпорядку, бо ці правопорушення є не договірними (не цивільно-правовими). Одностороннє розірвання виконавцем договору de lege ferenda може відбутися тільки на підставі невиконання замовником обов’язку про оплату професійної підготовки.

4. Досліджувані у дисертації правовідносини породжуються цілою низкою взаємопов’язаних юридичних фактів, останнім з яких є укладення двостороннього правочину (договору). На відміну від інших дослідників нами розпізнається більший набір елементів юридичного складу, необхідних для виникнення правовідношення з професійної підготовки: публічне оголошення про набір ВНЗ студентів; наявність у вступника повної загальної середньої освіти або відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; волевиявлення вступника, оформлене заявою, про намір брати участь у вступних випробуваннях; видання адміністрацією ВНЗ наказу про допуск вступника до вступних випробувань; успішне проходження вступником випробувань та конкурсного відбору; укладення договору.

Договір буде вважатись укладеним у момент досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору (предмет, строк, ціна договору). Визначальну роль для встановлення моменту укладення договору будуть відігравати істотні умови домовленості про надання послуг з професійної підготовки, бо саме цей договір (як елемент змішаного договору) є основним.

5. Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі є змішаним договором, де основним інтегративним елементом є послуги з професійної підготовки. Інші зобов’язання, що як елементи утворюють даний змішаний договір (оренда майна, підряд, купівля-продаж тощо) мають акцесорний характер по відношенню до основного зобов’язання про послуги з професійної підготовки.

Виходячи зі змішаного характеру досліджуваного договору ми дійшли висновку про неможливість використання в найменуванні договору словосполучення „освітні послуги” („договір про надання освітніх послуг”), як такого, що неповною мірою відповідає змісту цього договору. Застосування термінологічного словосполучення „професійна підготовка” дозволить, на нашу думку, охопити усі інтегративні елементи даного змішаного договору.

6. В цілому договір про професійну підготовку у ВНЗ слід віднести до різновиду договорів приєднання. З точки зору інших критеріїв класифікації цей договір може мати вигляд: а) договору з виконанням боржником обов’язку в інтересах третьої особи; б) договору з виконанням обов’язку іншій особі, але на користь кредитора (замовника); в) договору, де обов’язок боржника виконує інша особою.

Зобов’язання з професійної підготовки у ВНЗ є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

7. ВНЗ, як виконавець за договором, не може гарантувати досягнення позитивного результату професійної підготовки студента, бо досягнення такого результату великою мірою залежить також й від зусиль останнього. Тож, досліджувані у дисертації послуги з професійної підготовки слід кваліфікувати послугами „з докладення максимальних зусиль”.

8. Основна науково-практична значущість здобутих результатів полягає в узагальненому висновку про те, що розглядувані у дисертації договірні відносини мають регулюватись відповідними нормами приватного (цивільного) права, а не комплексною галуззю права – „освітнє право”, якого, на нашу думку, у комплексному вигляді не існує. На приватно-правовій основі мають вибудовуватись положення відповідних нормативно-правових актів, що регулюють договірні відносини ВНЗ – студент (інша особа) та формулюватись умови самого договору про професійну підготовку у ВНЗ.

 

Список використаних джерел

1. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2222–IV (2222-15) від 08.12.2004, ВВР, 2005, №2, ст. 44.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Закон РФ от 13 января 1996 г. № 12–ФЗ „О внесение изменений и дополнений в Закон Российской Федерации „Об образовании” // Собрание законодательства Российской федерации. –1996. –№3. – Ст.150.

3. Закон України від 23 березня 1996 р. № 100а/96 – ВР „Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР „Про освіту” (із змінами станом на 19.12.2006 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 21. – Ст. 84.

4. Закон РФ от 22 августа 1996 г. № 125–ФЗ „О высшем и послевузовском профессиональном образовании” // Собрание законодательства Российской федерации. – 1996. – №35. – ст. 4135.

5. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Официальное издание. – М.: Юрид. лит., 1996. – 320 с.

6. Федеральный закон „О некоммерческих организациях” от 12.01.1996 г. №7 – ФЗ (в редакции от 08.07.1999 №140 – ФЗ) // Законодательство в образовании: Сборник основных нормативно-правовых документов в области образования. – М.: Современный гуманитарный университет, 2002. – 344 с.

7. Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984 – ІІІ „Про вищу освіту” (із змінами станом на 20.12.2006 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 20. – Ст. 134.

8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (із змінами станом на 22.12.2006 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

9. Закон України від 18 листопада 2003 р. №1281–IV „Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки” // Урядовий кур’єр. – 2003. – №238. – С. 4–9.

10. Закон України від 4 листопада 2004 р. №2150– IV „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2004. – №49. – Ст. 5–6.

11. Указ Президента України від 9 жовтня 2001 р. №941/2001 „Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1845.

12. Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. №347/2002 „Про Національну доктрину розвитку освіти” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 860.

13. Указ Президента України від 13 грудня 2003 р. №1433/2003 „Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 роки” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 1. – Ст. 2663.

14. Указ Президента України від 17 лютого 2004 р. №199/2004 „Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України” // Урядовий кур’єр. – 2004. – №36. – С. 2.

15. Указ Президента України від 4 липня 2005 р. №1013/2005 „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст. 1542.

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. №228 „Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів” // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – №8. – Ст. 195–197.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074 „Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад” (із змінами станом на 13.08.1999 р.) // Зібрання Постанов Уряду України. – 1996. – № 17. – Ст. 483.

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. №38 „Про затвердження Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами” (із змінами станом на 17.11.2004 р.) // Офіційний вісник України - 1997 р. – №4. – Ст. 30.

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65 „Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)” (із змінами станом на 13.08.1999 р.) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 108.

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1998 р. №1274 „Про розроблення державних стандартів вищої освіти” // Офіційний вісник України - 1998. – №32. – Ст. 1206.

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. №916 „Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти” // Урядовий кур’єр. – 2003. – №119. – С. 12–13.

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 р. №1380 „Про ліцензування освітніх послуг” (із змінами станом на 15.03.2006 р.) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 1946.

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №12 „Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку” // Урядовий кур’єр. – 2004. – №12. – С. 22.

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1095 „Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти” (із змінами станом на 31.12.2005 р.) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 34. – Ст. 2262.

25. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. №1183 „Про затвердження Державної програми розвитку вищої освіти на 2005–2007 роки” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 36. – Ст. 2405.

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. №329 „Питання державної реєстрації вищих навчальних закладів” // Офіційний вісник України. - 2006. – № 11. – Ст. 754.

27. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. №396–р „Про схвалення Концепції Держаної програми розвитку освіти на 2006–2010 роки” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 28. – Ст. 2035.

28. Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161 „Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” // Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / За заг. ред. А.П. Зайця, В.С. Журавського. – К.: Форум, 2003. – С. 413 – 431.

29. Наказ Міністерства освіти України від 15 липня 1996 р. № 245 „Про затвердження Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти” // Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / За заг. ред. А.П. Зайця, В.С. Журавського. – К.: Форум, 2003. – С. 465 – 469.

30. Наказ Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27 жовтня 1997 р. №383/239/131 „Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 63.

31. Наказ Міністерства освіти і науки України від 11 березня 2002 р. №183 „Про затвердження Типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 831.

32. Приказ Министерства образования РФ от 15 марта 2002 г. № 864 „Об утверждении Примерной формы договора об оказании платных образовательных услуг в сфере общего образования” // Экономика образования. – 2002. - № 3.

33. Наказ Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 р. №847 „Про затвердження Ліцензійних умов надання освітніх послуг, Порядку здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг, Положення про експертну комісію та порядок проведення ліцензійної експертизи та Типового положення про регіональну експертну раду з питань ліцензування та атестації навчальних закладів” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 3. – Ст. 154.

34. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97 „Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення змін до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів” // Юридичний вісник України. – 2004. – №47. – С. 11–20.

35. Наказ Міністерства освіти і науки України № 71 від 01.02.2006 р. „Про затвердження умов прийому до вищих навчальних закладів України” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 7. – Ст. 381.

36. Лист Міністерства освіти і науки України від 4 липня 2005 р. № 4.1 – 20/2366 „Про основні завдання вищим навчальним закладам на 2005/2006 навчальний рік” // Освіта України. – 2005. – № 61–62. – С. 4.

37. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України „держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах” (справа про доступність і безоплатність освіти) від 4 березня 2004 р. № 5–рп / 2004 // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 55. – С. 13–16.

38. Інструкція, затв. рішенням ДАК України від 08 липня 1997 р. (протокол №9) „Про порядок видачі ліцензій встановленого зразка на провадження освітньої діяльності, сертифікатів про акредитацію та свідоцтв про атестацію закладів освіти, умови і правила здійснення освітньої діяльності та контроль за їх дотриманням”.

39. Астахов В.В. Правовое регулирование функционирования в Украине высших учебных заведений, основанных на негосударственной форме собственности: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03.− Х., 1999. − 178 с.

40. Астахов В.В. Правове регулювання функціонування в Україні вищих учбових закладів, заснованих на недержавній формі власності: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Націон. юрид. акад. Укр. ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 21 с.

41. Белозёров А.В. Понятие и содержание обязательства по возмездному оказанию образовательных услуг: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. − М., 2000. − 169 с.

42. Бородовський С.О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Івано–Франківськ, 2005. – 211 с.

43. Карчевський К.А. Платные образовательные услуги высших заведений образования МВД Украины: гражданско-правовой аспект: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. − Х., 2001. − 193 с.

44. Карчевський К.А. Платні освітні послуги вищих закладів освіти МВС України: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. унів. внут. справ. − Х., 2001. − 19 с.

45. Куров С.В. Гражданско-правовое регулирование образовательных услуг: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Рос. акад. гос. службы при Презид. РФ. −М., 1999. − 23 с.

46. Новий тлумачний словник української мови / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 1. – С. 388, 389, 794, 811.

47. Новий тлумачний словник української мови / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 2. – С. 234, 727, 752, 890

48. Новий тлумачний словник української мови / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 3. – С. 138, 358, 359, 515, 516, 603, 612, 826.

49. Новий тлумачний словник української мови / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 4. –С. 674.

50. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис… канд.. юр. наук: 12.00.03 / Київ. Нац. ун–т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 18 с.

51. Токмовцева М.В. Высшее учебное заведение как субъект отношений в сфере предпринимательства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Моск. гос. юрид. акдемия. – М., 2000. – 26 с.

52. Українська радянська енциклопедія // Головна редакція УРЕ. – 2–е вид. – К., 1978. – Т.2. – С. 255.

53. Українська радянська енциклопедія // Головна редакція УРЕ. – 2–е вид. – К., 1979. – Т.3. – 551 с.

54. Українська радянська енциклопедія // Головна редакція УРЕ. – 2–е вид. – К., 1982. – Т.7. – С. 196, 197.

55. Українська радянська енциклопедія // Головна редакція УРЕ. – 2–е вид. – К., 1982. – Т.8. – С. 68.

56. Українська радянська енциклопедія // Головна редакція УРЕ. – 2–е вид. – К., 1983. – Т.9. – С. 160.

57. Юридична енциклопедія // Вид. „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. – К., 1999. – Т.2. – С. 232, 256, 259.

58. Юридична енциклопедія // Вид. „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. – К., 2001. – Т.3. – С. 71.

59. Юридична енциклопедія // Вид. „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. – К., 2002. – Т.4. – С. 8,9, 327, 682.

60. Юридична енциклопедія // Вид. „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. – К., 2003. – Т.5. – С. 44, 45, 51, 52, 179, 183.

61. Андреев Ю.Н. К проблеме соотношения трудового договора и гражданско-правового договора возмездного оказания услуг // Современное право. – 2004. – № 12. – С. 66–71.

62. Астахов В.В. Частное образование в Украине: проблемы и перспективы // Право и образование. – 2005. – №6. – С. 68–78.

63. Бажанов Н.Н. „Образовательное право” и некоторые проблемы законодательства об образовании // Юридическое образование и наука. – 2004. – №1. – С. 2–3.

64. Байденко В. Компетенции в профессиональном образовании (к освоению компетентносного подхода) // Высшее образование в России. – 2004. – №11. – С. 3–12.

65. Бартошек М. Римское право: (понятия, термины, определения). – М.: Юрид. лит., 1989. - 448 с.

66. Бахрах Д.Н., Барабанова С.В. Правовой статус студента в Российской Федерации // Право и образование. – 2004. – №1. – С. 55–64.

67. Безклубий І. Місце банківських правочинів у системі цивільних правочинів // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №9. – С. 51–57.

68. Белуха Н. Научная статья, её содержание и методика написания // Бухгалтерский учёт и аудит. – 2003. – №2. – С. 3–4.

69. Бервено С. Цивільно-правова характеристика укладення договору // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №4. – С. 10–13.

70. Бервено С. Щодо концепції класифікації цивільно-правових договорів у сучасному праві України // Право України. – 2006. – №6. – С. 34–38.

71. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія.– К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 216–224.

72. Бірюков В. Письмові правочини за законодавством Польщі (від традиційних до електронних) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №4. – С. 79–81.

73. Блащук А. Відмова від виконання договору як підстава припинення зобов’язання // Юридична Україна. – 2004. – №12. – С. 43–47.

74. Богач Е. Оцінка істотності (необхідності та достатності) деяких умов цивільно-правового договору // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 26–28.

75. Богданов Е.В. Проблемы унификации гражданского законодательства Беларуси, России и Украины в связи с образованием единого экономического пространства // Право и образование. – 2005. – №1. – С. 133–142.

76. Богданов Е.В. Ассоциации (союзы) как форма объединения юридических лиц в сфере образования // Право и образование. – 2004. – №6. – С.110–119.

77. Боднар Т. Реалізація загальних принципів цивільного законодавства при виконанні договірних зобов’язань // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №3. – С. 66–77.

78. Боднар Т. Підтвердження виконання договірного зобов’язання // Юридична Україна. – 2004. – №12. – С. 37–42.

79. Бойцова В.В. Европейский образовательный процесс и Россия // Государство и право. –1997. – №11. – С. 69–74.

80. Бондаренко Э.Н. Критерии разграничения разноотраслевых договоров о труде (на примере трудового договора и договора возмездного оказания услуг) // Современное право. – 2003. – №7. – С. 9–12.

81. Бородовський С. Щодо укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві України // Право України. – 2004. – №12. – С. 80–82.

82. Бородовський С. Окремі питання зміни і розірвання договору в цивільному праві України // Право України. – 2005. – №3. – С. 43–45.

83. Бочков В.Е. Понятие образовательной услуги в гражданско-правовом обороте в контексте формирования системы открытого дистанционного образования как объекта отраслевой экономики // Право и образование. – 2004. – №4. – С. 5–18.

84. Бочков В.Е. Совершенствование Российской правовой базы для развития системы открытого дистанционного образования и повышения его экспортного потенциала в странах СНГ // Право и образование. – 2005. – №1. – С. 76–92.

85. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1997. – 682 с.

86. Бровко О.Н. Особливості кредитування освітянських послуг в умовах ринкової економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №5. – С.23–29.

87. Буковинський В.С. Фінансове забезпечення діяльності закладів загальної освіти // Фінанси України. – 2004. – №3. – С. 57–65.

88. Булхак Н.В. Негосударственные вузы России: организационные и правовые проблемы // Право и образование. – 2004. – №6. – С.121–133.

89. Васильєва В. Поняття та особливості посередницьких договорів // Право України. – 2004. – №12. – С.42–44.

90. Вишневецький Ю. Право на безоплатну освіту – міф чи реальність? // Юридичний радник. – 2005. – №6. – С. 57–59.

91. Владимирська Є. Дистанційна чи відкрита освіта: дефініційні артикуляції // Вища освіта України. – 2004. – №2. – С.112-115.

92. Воловец Я. Обоснование стоимости обучения в вузе // Экономика Украины. – 2003. – №4. – С.68–72.

93. Волохова Е.Д. Формирование права на образование в истории России // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2002. – №3. – С. 249–257.

94. Волощук І. Організаційні форми надання додаткових освітніх послуг обдарованим школярам: зарубіжний та вітчизняний досвід // Освіта і управління. – 2002. – Т.5, №3. – С. 158–168.

95. Волчанская Л.М. Динамика договора возмездного оказания образовательных услуг // Юридическое образование и наука. – 2002. – №2. – С. 21–24.

96. Волчанская Л.М. Договор возмездного оказания образовательных услуг: правовое регулирование, понятие и содержание // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2002. – №3. – С. 265–270.

97. Вячеславов Ф.А. Договор как гражданско-правовое средство распределения рисков в интересах участников гражданского оборота // Гражданское право. – 2005. – №2. – С. 21–26.

98. Гражданское право: В 2 т. Том 2: Учебник / Под ред. Е.А. Суханова.− М.: БЕК, 1994. − 432с.

99. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание второе, переработанное и дополненное. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. − М.: ПРОСПЕКТ, 1997. − 600с.

100. Гражданское право: В 2т. Том I: Учебник / Отв. ред. проф Е.А. Суханов. − 2-е изд. перераб. и доп. − М.: БЕК, 2000. − 816с.

101. Григорьев Ф.А., Динес В.А., Олесюк Е.В. Рецензия на монографию В.М. Сырых „Введение в теорию образовательного права” // Право и образование. – 2003. – №1. – С. 155–159.

102. Грица Т. Нормативно-правове забезпечення правового статусу відомчого закладу освіти // Право України. – 2004. – №1. – С. 102–105.

103. Гуйван П. Стандартный договор и его место в регулировании договорных отношений // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №9. – С. 10–13.

104. Гук А.И. Основные тенденции развития законодательства в образовательной сфере // Право и образование. – 2005. – №5. – С. 68–81.

105. Дифференцированная плата за обучение в вузах США // Экономика образования. – 2005. – №1. – С. 105–107.

106. Діковська І.А. Поняття та ознаки договору про надання послуг // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – №27. – С. 327–331.

107. Егоров А.В. Агентский договор: опыт сравнительного анализа законодательных и теоретических конструкций // Ежегодник сравнительного правоведения. 2002 год. – М.: НОРМА, 2003. – с. 121-178.

108. Егоров Ю.П. Содержательность и формализация сделок // Современное право. – 2004. – №9. – С. 10–15.

109. Ешкилев Ю.Б. Система менеджмента качества образовательных услуг как фактор обеспечения конкурентоспособности вуза // Экономика образования. – 2004. – №6. – С. 69–76.

110. Євтушевський В., Бутенко Н. Маркетинг освітніх послуг у системі вищої освіти України // Вища освіта України. – 2004. – №3. – С. 49–55.

111. Ємельянчик С. Договір про надання послуг у новому Цивільному кодексі України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №2. – С. 92–95.

112. Ємельянчик С. Послуга в цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №3. – С.105–108.

113. Животовская И.Г. Система финансирования высшего образования в Нидерландах // Экономика образования. – 2005. – №1. – С. 81–90.

114. Жилінкова І. Зобов’язання з надання послуг у сфері інтерактивної (дистанційної) освіти // Право України. – 2002. – № 4. – С. 108–113.

115. Жилинкова И. Договор о предоставлении услуг доступа в интернет (договор Интернет-провайдинга) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №11. – С. 3–6.

116. Жуков В.І. До питання про Торговий (Комерційний) кодекс України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 6. – С. 35–39.

117. Задорожна Н., Шупінська О. Міжнародна наукова конференція „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” // Юридична Україна. – 2004. – №8. – С. 80–85.

118. Замотаева Т.Б. Соотношение предмета договора, предмета и объекта договорного обязательства // Правовая политика и правовая жизнь. – 2005. – №2. – С. 179–184.

119. Запесоцкий А. Отчислить двоечника из вуза нельзя // Российская газета. −2001.− 1 ноября.

120. Запесоцкий А. Платное образование − не услуга, студент − не клиент // Высшее образование в России. − 2002. − №2. – С. 48–50.

121. Запесоцкий А. Высшее образование: доступное и платное // Высшее образование в России. – 2004. – №9. – С. 30–39.

122. Иванова В.В. Государственная политика в области дистанционного образования в России (правовой аспект) // Право и образование. – 2004. – №6. – С.134–149.

123. Ильичев И.Е., Лазарева И.И., Солодов В.Г. Правовые и социально-экономические предпосылки создания единого образовательного пространства России и Украины // Право и образование. – 2005. – №2. – С. 111–119.

124. Ильяшенко С. Основные тенденции развития рынка услуг по предоставлению высшего образования в Сумской области // Экономика Украины. – 2004. – №7. – С. 60–64.

125. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.

126. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории „хозяйственного права”. – М.: Статут. Серия „Классика российской цивилистики”. – 2000, – 777с.

127. Ишина И.В. Внебюджетная деятельность учебных заведений в России: организационно–правовая база и основные направления // Право и образование. – 2001. – №6. – С. 126–141.

128. Ігнатенко В. Договірні та позадоговірні зобов’язання // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №11. – С. 7–9.

129. Казанцев М.Ф. Гражданско-правовое договорное регулирование: исходные положения концепции // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2003. – №2. – С. 91–102.

130. Казнова М.І. Ціна на послуги в освітніх закладах // Фінанси України. – 2001. – №3. – С. 69–73.

131. Каленюк І., Паламарчук В. Фінансування освіти: проблеми та можливості їх вирішення // Економіка, фінанси, право. – 2001. – №11. – С. 9–12.

132. Каленюк И.К вопросу об образовательном потенциале страны // Экономика Украины. – 2003. – №4. – С. 70–77.

133. Каленюк И. Образование в рыночной среде и неэкономические ценности // Экономика Украины. – 2003. – №7. – С. 67–73.

134. Кананыкина С.Е. Новые тенденции образования в нормативных актах скандинавского права // Юридическое образование и наука. – 2004. – №4. – С. 23–26.

135. Кашатнова І.О. Особенности заключения договоров с учётом изменений в правовом поле Украины // Економіка, фінанси, право. – 2004. – №2. – С. 17–22.

136. Карчевський К.А. До питання про підприємництво державних вузів // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. – №6. – С. 63–65.

137. Кванина В.В. Особенности прав и обязаностей сторон по договору на оказание возмездных образовательных услуг // Право и образование. – 2005. – №2. – С. 75–82.

138. Кванина В.В. Об отраслевой принадлежности договора на оказание возмездных образовательных услуг // Право и образование. – 2005. – №3. – С. 101–109.

139. Керимов Д.А. Конкретно-правовое исследование // Право и образование. – 2002. – №2. – С. 45–53.

140. Кислов А.Г. К определению современного образования как объекта правоотношения // Право и образование. – 2003. – №2. – С. 76–95.

141. Ковалевская Н.С. Правовое регулирование услуг // Кодекс info. − 1999. − №2.

142. Коваль П.М. Ринкові відносини в освітній сфері // Фінанси України. – 2004. – №8. – С. 76–78.

143. Корбут В. Обжалование приказа об отчислении // Юридическая практика. – 2004. – №12. – С.19.

144. Кочкіна Н.Ю. Дослідження європейського ринку освітніх послуг в світлі болонського процесу // Маркетинг в Україні. – 2005. – №1. – С.40–44.

145. Кочубей Н. Освіта: постнекласична трансформація // Вища освіта України. – 2003. – №3. – С. 70–75.

146. Краевский В.В. Воспитание или образование // Педагогика. – 2001. – № 3. – С. 3–10.

147. Кузнецов Д. Расторжение договора и отказ от договора в гражданском законодательстве // Право и экономика. – 2004. –№9. – С. 29–34.

148. Кузнецова Л.В. Педагогический процесс в вузе МВД России: основные характеристики // Юридическое образование и наука. – 2004. – №4. – С. 2–6.

149. Куров С.В. Образовательные услуги: гражданско-правовой аспект. Учебное пособие. – М.: РАГС, 1999. – 121 с.

150. Куров С.В. Особенности гражданско-правового регулирования возмездного оказания образовательных услуг // Право и образование. – 2001. – №6. – С. 76–87.

151. Куров С.В. Правовые гарантии качества образовательных услуг // Право и образование. – 2002. – №1. – С.47–55.

152. Куров С.В. О правовой природе договора платного образования // Право и образование. – 2002. – №3. – С.131–140.

153. Куров С.В. Защита права в образовании // Право и образовании. – 2002. – №5. – С. 116–140.

154. Куров С.В. Правовая ответственность и правовая защита в образовании: особенности применения // Право и образование. – 2002. – №6. – С. 70–90.

155. Куров С.В. Публично-правовые и частноправовые элементы в регулировании отношений в сфере образования // Право и образование. – 2003. – №2. – С. 62–75.

156. Куров С.В. Правовые средства обеспечения качества образования // Право и образование. – 2003. – №5. – С. 44–56.

157. Куров С.В Защита прав граждан при лицензировании образовательных учреждений // Право и образование. – 2004. – № 2. – С. 44–60.

158. Куров С.В. Законодательство об образование и гражданское право // Право и образование. – 2004. – №5. – С. 5–16

159. Куров С.В., Самощенко Л.С. Правовые основы аттестации и аккредитации образовательных учреждений // Право и образование. –2004. – №6. – С. 71–87.

160. Куров С.В. Правовая защита субъектов образовательной деятельности в условиях модернизации законодательства об образовании // Право и образование. – 2005. – №1. – 25–36.

161. Лазарєва Н. Державні послуги у сфері освіти: погляд на питання // Право України. – 2005. – №11. – С. 17–20.

162. Лапшов В.А., Фокина В.Н., Фокина Т.Ю. Анализ методов, используемых для оценки качества подготовки специалистов в вузе // Право и образование. – 2002. – №2. – С. 61–69.

163. Латыпов Р.А. Интернационализация национального вуза // Право и образование. – 2004. – №3. – С. 55–67.

164. Лилик О.Я. Фінансування громадських послуг у зарубіжних країнах // Фінанси України. – 2002. – №1. – С. 130–137.

165. Лідовець Р. Форма змішаних договорів // Підприємництво, господарство, право. – 2004. – №7. – С. 24–27.

166. Луць В. Сучасна кодифікація договірного права в Україні: здобутки і проблеми // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2–3. – С. 424–437.

167. Мазаев Р.И. Особенности регулирования заключения договора „принципами европейского договорного права” // Международное публичное и частное право. – 2004. – №2. – С. 44–47.

168. Майбуров И.А. Соотношение понятий „образование” и „образовательные услуги” // Право и образование. – 2003. – №5. – С.34–43.

169. Майданик Р. Місце зобов’язання в праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №4. – С. 3–6.

170. Малеина М.Н. Правовая природа и основания правоотношений „вуз – студент” // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2002. – №3. –С. 258–264.

171. Малеина М.Н. Договор о подготовке специалиста с высшим профессиональным образованием // Государство и право. – 2004. – №8. –С. 57–66.

172. Малеина М.Н. Содержание возмездного договора о подготовке аспиранта // Право и образование. – 2006. – №5. – С. 178–185.

173. Марченко М.Н. Общая теория договора: основные положення // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право. – 2003. – №6. – С. 3–16.

174. Марченко М.Н. Особенности нормативно-правового договора как источника права // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право. – 2004. – №1. – С. 3–15.

175. Масловская Т.С. Научно-системный анализ понятий и терминов, используемых в исследовании проблем правового обеспечения образовательной деятельности // Право и образование. – 2003. – №6. – С. 52–68.

176. Масловская Т.С. Научно-системный анализ понятий и терминов, используемых в исследовании проблем правового обеспечения образовательной деятельности // Право и образование. – 2004. – №1. – С. 26–34.

177. Матвієнко Л. Новий освітній комплекс як засіб забезпечення цілісної освіти // Вища освіта України. – 2004. – №4. – С. 46–49.

178. Мельников В.С. Признаки сделки по Российскому гражданскому праву // Право и образование. – 2003. – №3. – С. 132–148.

179. Мережко А.А. Договор в частном праве. – К.: Юстиниан, 2003. – 176 с.

180. Михайлов А.В. Принципы соответствия гражданского договора императивным нормам в гражданских кодексах восточнославянских государств // Гражданское право. – 2005. – №2. – С. 26–28.

181. Мілаш В. Принцип свободи договору: необхідні межі при укладенні та реалізації підприємницького комерційного договору // Право України. – 2005. – №6. – С. 50–54.

182. Міхно О. Припинення та розірвання цивільно-правового договору: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №9. – С. 21–24.

183. Міхно О. Припинення цивільно-правового договору через неможливість його виконання // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №11. – С. 92–95.

184. Міхно О. Поняття та види підстав припинення цивільно-правового договору // Право України. – 2004. – №5. – С. 135–138.

185. Мотовиловкер Е.Я. Интерес как сущностный момент субъективного права (цивилистический аспект) // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2003. – №4. – С. 52–62.

186. Мотощук Л. Додержання вимог законодавства про вищу освіту // Вісник прокуратури. – 2003. – №7. – С. 105–108.

187. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т.1. – 832 с.

188. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т.2. – 1088 с.

189. Нежельская М.А. Методические рекомендации региональным отделениям межрегиональной общественной организации „Общество защиты прав потребителей образовательных услуг” по экспертизе договоров образовательных учреждений о предоставлении платных образовательных услуг // Право и образование. – 2002. – №3. – С. 141–144.

190. Нежельский А.В. Общественная организация в защите прав потребителей образовательных услуг // Тезисы VI Международной научно – практической конференции „Проблемы и перспективы законодательства об образовании и его кодификации” − М., 2001.

191. Новикова В. Актуальные вопросы возмездности и безвозмездности в гражданском праве // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №4. – С. 30–33.

192. Носов А.А. О конституционном праве граждан на получение образования // Право и образование. – 2001. – №5. – С. 134–138.

193. Ободина Л.Б. Юридическое образование в Баварии // Государство и право. – 1997. – №7. – С.66–70.

194. Озеров В.А. Правовые основы образования в Российской Федерации // Право и образование. – 2001. – №3. – С. 33–42.

195. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. Душанбе: Таджикский гос. университет, 1984.- 128 с.

196. Олексенко В. Ефективні шляхи вдосконалення змісту і форм підготовки спеціалістів ВНЗ // Вища освіта України. – 2004. – №2. – С. 66–70.

197. Олюха В. Суб’єкти публічного договору // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №8. – С. 88–90.

198. Осетинська Г. Законодавча регламентація зобов’язань з надання послуг за участю споживачів // Право України. – 2003. – №11. – С. 130–133.

199. Офіційні типові форми договорів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 640 с.

200. Пищулин Н.П. Философия образования: природа, сущность, законы // Право и образование. – 2002. – №2. – С. 114–124.

201. Пікінер К. Загальна характеристика суб’єктивних цивільних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №10. – С. 94–96.

202. Побежимова Н.И. Практика применения государственных образовательных стандартов по юриспруденции в России // Юридическое образование и наука. – 2004. – №1. – С. 7–11.

203. Погрібний С. Цивільні відносини як об’єкт правового регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №4. – С. 97–107.

204. Погрібний С. Межі державного регулювання цивільних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №12. – С. 15–18.

205. Погрібний С.О. Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – №27. – С. 316–323.

206. Подцерковний О. Недоліки норм про свободу договору в новому Цивільному кодексі України // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №3. – С. 77–89.

207. Присяжнюк А. Домовленість сторін про розірвання цивільно-правового договору як правочин, зобов’язання, договір // Юридична Україна. – 2004. – №11. – С. 45–49.

208. Присяжнюк А. Розірвання цивільно-правового договору як підстава припинення зобов’язання за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2004. – № 1. – С. 58–62.

209. Пугинский Б.И. Составные обязательства в гражданском праве // Весник Московского университета. Сер. 11, Право. – 2003. – №6. – С. 30–46.

210. Пузанков Д., Федотов И., Шадриков В. Взгляд на развитие системы высшего профессионального образования // Высшее образование в России. – 2004. – №9 – С. 14–18.

211. Пушкин А.А. Компетенция государственных хозяйственных органов как особая форма проявления их административно-хозяйственной правосубьектности // Правоведение. − 1965. −№3.

212. Пушкін О.А. Методологічні проблеми кваліфікації законодавства в сфері підприємництва // Право України. – 1995. – №5–6. – С. 3–7.

213. Реформа оплаты обучения в вузах и студенческих займов в Австралии // Экономика образования. – 2004. – №6. – С.101–103.

214. Робак О.М. Практика одержання освіти в кредит: зарубіжний та український досвід // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №7. – С. 208–221.

215. Ромашко О.Ю., Бурмака М.О. Система підготовки фахівців фондового ринку // Фінанси України. – 2002. – №1. – С. 102–111.

216. Ромовська З.В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.

217. Руткевич А. Высшее образование: „доступное” и/или „платное”? // Высшее образование в России. – 2004. – №7. – С. 19–27.

218. Савельев А. Реформы высшего образования в Российской Федерации // Вища освіта України. – 2003. – №3. – С. 11–20.

219. Сафонова В. Вища освіта в Україні: необхідність наукового передбачення основних напрямів її розвитку // Вища освіта України. – 2003. – №2. – С. 41–45.

220. Семеко Г.В. Образовательный кредит – инструмент оплаты обучения // Экономика образования. – 2004. – №6. – С. 46–67.

221. Семеко Г.В. Коммерциализация школьного и высшего образования: некоторые тенденции и перспективы // Экономика образования. – 2001. – №6. – С. 57–66.

222. Серветник А.А. Основание классификации гражданско-правовых договоров // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2004. – №2. – С. 49–60.

223. Сидоренко В., Білевич С. Фундаменталізація професійної підготовки як один із пріоритетних напрямів розвитку вищої освіти в Україні. // Вища освіта України. – 2004. – №3. – С. 35–41.

224. Сырых В.М. Предмет правового регулирования образовательного права // Право и образование. – 2001. – №3. – С. 43–58.

225. Сырых В.М. Метод правового регулирования образовательного права // Право и образование. – 2001. – №5. – С. 48–66.

226. Сырых В.М. О юридической природе образовательного договора с условием оплаты обучающимся стоимости обучения // Право и образование. – 2002. – №4. – С. 68–83.

227. Сырых В.М. Теория права о понятии и составе правоотношений // Право и образование. – 2002. – №5. – С. 27–36.

228. Сырых В.М. Содержание образовательных отношений как правовых отношений // Право и образование. – 2003. – №2. – С. 47–61.

229. Сібільов М. Зміст цивільно-правового договору // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №1. – С. 93–99.

230. Сібільов М. Договірне зобов’язання та його виконання // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2–3. – С. 414–437.

231. Сібільов М. Підстава та умови цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов’язань за чинним Цивільним кодексом України. – 2004. – №2. – С. 80–88.

232. Сметанський М. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів: проблеми, шляхи розв’язання // Вища школа. – 2004. – №4. – С. 63–68.

233. Спасская В.В. К вопросу о специфике образовательных правоотношений // Право и образование. – 2005. – №2. – С. 89–102.

234. Стародубцев К.Н. Изменение договора в связи с существенным изменением обстоятельств // Современное право. – 2004. – №11. – С. 9–11.

235. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав. – М.: Статут, 2005. – 349 с.

236. Стрельцов Є. Сфера підвищеної уваги // Юридичний вісник України. – 2003. – №50. – С. 9.

237. Твердова Т.В. Образовательное учреждение – субъект гражданского права // Право и образование. – 2003. – №6. – С. 85–101.

238. Твердова Т.В. Образовательное учреждение – субъект гражданского права // Право и образование. – 2004. – №1. – С. 111–132.

239. Твердова Т.В. Образовательное учреждение – субъект гражданского права // Право и образование. – 2004. – №2. – С. 21–43.

240. Твердова Т.В. Образовательное учреждение – субъект гражданского права // Право и образование. – 2004. – №3. – С. 29–41.

241. Тертишник В. Мова і стиль юридичних документів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №9. – С. 3–5.

242. Томчишин С. Підстави для визнання договору неукладеним // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №11. – С. 24–29.

243. Уханов О.А. Я не заказывал отчисление из вуза! // Право и образование. – 2002. – №2. – С. 109–113.

244. Федосенко Н. До питання про місце договору з надання послуг у ході виконання маркетингових досліджень у системі цивільно-правових договорів // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №5. – С. 27–29.

245. Хачатурова Д.Г. Поняття та види послуг за законодавством України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – №27. – С. 403–406.

246. Хачатурова Д.Г. Відповідальність виконавця за договором про надання послуг (загальні положення) // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – №29. – С. 449–452.

247. Цалько Ю. Управління фінансами у вищих навчальних закладах приватної форми власності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №2. – С. 150–153.

248. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: у 2т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. − Т.1. Загальна частина. − К.: Ін Юре, 2003. − 520с.

249. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 р. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2004. – 856 с.

250. Цивільне право України: Підручник: у 2т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо − Фатєєвої, В.Л. Яроцького. − К.: Юрінком Інтер, 2004. − Т.1. − 480с.

251. Цивільне право України: Підручник: у 2т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо − Фатєєвої, В.Л. Яроцького. − К.: Юрінком Інтер, 2004. − Т.2. − 552с.

252. Чалий Ю. Кваліфікація цивільно-правової відповідальності за дії (бездіяльність) третіх осіб: окремі аспекти // Українське право. – 1998. – число 1 (9).

253. Чемерис І. Нові вимоги до спеціаліста: поняття компетентності й компетенції // Вища освіта України. – 2006. – № 2. – С. 84–87.

254. Чернега О.А. Гражданско–правовые аспекты проекта Кодекса Российской Федерации об образовании: платные образовательные услуги // Право и образование. – 2004. – №4. – С. 19–24.

255. Чуприна А. Помни, абитура: на невеждах воду возят // Образование. – 2005. – 23 июня 2005 г.

256. Шивальє Т., Ейшер Ж. Фінансування вищої освіти: десять років змін // Вища школа. – 2005. – №2. – С. 85–94.

257. Шишка Р.Б., Резніченко С.В. Сучасні тенденції розвитку вчення про укладення договорів // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – 2005. – №2. – С. 79–82.

258. Шкатулла В.И. Образовательное право: Учебник для вузов. − М.: НОРМА, 2001. − 688с.

259. Шпотенко В.Д. Методика визначення розміру плати за навчання студентів вищих навчальних закладів // Фінанси України. – 2003. – №7. – С. 43–50.

260. Шудегов В.Е. Проблемы и пути развития образовательного права // Право и образование. – 2002. – №6. – С. 6–17.

261. Щербаков Б.Ю Современное образование: горизонты и перспективы // Право и образование. – 2001. – №3. – С.82–100.

262. Щуковская О.М. О соотношении обязательств по оказанию услуг и обязательств по выполнению работ (подряда) // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2002. – №2. – С. 204–208.

263. Южакова О.В. Об определении образовательной услуги // Право и образование. – 2005. – №5. – С. 102–108.

264. Ющенко В. Ви еліта нації, на яку сьогодні покладаються величезні надії. Виступ Президента України В. Ющенка на засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України (24.03.05. р., м. Київ) // Вища школа. – 2005. – №1. – С. 3–12.

265. Ягофаров Д.А. Рецензия на учебно-методическое пособие С.В. Курова „Защита прав граждан в образовании” // Право и образование. – 2005. – №6. – С. 156–163.