Курсова робота Особливості перекладу власних назв з перської мови на українську

Вступ

Розділ 1. Власні назви як об’єкт сучасного мовознавства

1.1. Поняття власних назв та їх різновиди

1.2. Загальні проблеми відображення власних назв в перекладі та лексикографії

1.3. Принципи і способи перекладу перських власних назв на українську мову

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Відтворення перських власних назв на українську мову на матеріалі науково-популярного тексту

2.1. Аналіз способів та прийомів перекладу перських власних назв на українську мову на матеріалі науково-популярного тексту

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Імена і назви завжди грали особливу роль. З з'ясування імені починається знайомство людей один з одним. Власні імена надзвичайно важливі для спілкування та взаєморозуміння людей. У наш час широких міжнародних зв'язків іноземні імена і назви утворюють значну частину словникового складу української мови.

Важко уявити собі працівника науки і культури, фахівця в будь-якій галузі людської діяльності, який не вживав би імен або власних назв, запозичених з іноземних мов. Багато з них – журналісти, вчені, редактори, перекладачі, референти, бібліографи, бібліотекарі та інші – повсякденно стикаються з необхідністю писати іноземні імена і назви в українських текстах. Таким чином, власні назви стають опорними точками в міжмовної комунікації і тим самим, у вивченні іноземної мови та перекладі з нього.

Це породило ілюзію того, що власні назви не вимагають особливої уваги при вивченні іноземної мови і перекладі з неї. Такий підхід є досить оманливим. Власні назви дійсно допомагають подолати мовні бар'єри, але у своєму споконвічному мовному середовищі вони володіють складною смисловою структурою, унікальними особливостями форми та етимології, численними зв'язками з іншими одиницями і категоріями мови. При передачі власної назви іншою мовою більша частина цих властивостей втрачається. Якщо не знати чи ігнорувати ці особливості, то перенесення імені на інший лінгвістичний ґрунт може не тільки полегшити, але і утруднити ідентифікацію носія імені.

Актуальність теми полягає у тому, що проблема відтворення іншомовних назв існує в усіх мовах світу. Багато перекладачів, редакторів та вчених зустрічаються з проблемою перекладу власних назв, які є невід’ємною частиною міжкультурного спілкування XXI століття.

Для будь-якого перекладача дана проблема, перш за все, є цікавим викликом до її вирішення, а також важкою та відповідальною працею, оскільки недостатнє знання засобів та способів перекладу, культури, історії, політичного життя може стати причиною неадекватного перекладу, який в результаті буде сприйматись неправильно, або ж не сприйматись взагалі.

Питання про іншомовні власні назви посідає в мовознавстві важливе місце насамперед через своє практичне значення, адже мовні контакти здавна цікавили лінгвістів. Як писав Єрмолович Д.І., «власні назви перетворюються на опорні точки в міжмовній комунікації і тим самим у вивченні іноземної мови та перекладі з неї. Вони виконують функцію міжмовного, міжкультурного місточка».

Тож, мета роботи полягає у висвітленні особливостей та засобів перекладу іноземних власних назв (у даному випадку перською мовою) на українську.

У нашій роботі, ми ставимо перед собою наступні завдання:

1). викласти основні принципи перекладу власних назв;

2). виявити складності, які можуть виникнути при перекладі власних назв;

3). отримати конкретні практичні знання, пов'язані з особливостями тих чи інших власних назв перською мовою.