Наукова стаття Усний переклад французьких військових ергонімів українською мовою

« Назад

Проблеми перекладу ергонімів уже привертали увагу науковців (Б.З. Букчина, Г.А. Золотова, І.Г. Долгачов, К.П. Михалап та ін.), проте основні аспекти відтворення текстів військо-технічної галузі, насичених військовими ергонімами, досі не знайшли свого відображення в українській науці. До військових ергонімів відносимо найменування одиничних військових організаційних структур, до яких належать назви штабів, управлінь, департаментів, підрозділів, науково-дослідних закладів оборонної галузі та інші назви військових структур. Усі вони характеризуються співвіднесеністю з одиничним денотатом, диференціацією однакових речей, поступовою втратою етимологічного значення, специфікою написання, значеннєвою актуалізацією в мовленні, на відміну від військової термінології, яка, втім, є базисом для утворення військових ергонімів:

Base de transit interarmées

(База загальновійськових перевезень)

Військова субмова як система знакових засобів комунікації у військовій сфері стала об’єктом лінгвістичних досліджень у Радянському Союзі і в деяких європейських країнах у процесі підготовки перекладачів найвищої кваліфікації в кінці 30-х – на початку 40-х років, тобто напередодні і під час другої світової війни.

У Радянському Союзі дослідження з військового перекладу проводилися, як правило, на матеріалі російської та іноземних мов, так само і усний переклад на офіційному рівні, обслуговувся виключно російською мовою. Відтак, військові субмови титульних мов колишніх радянських республік, які були виключені із сфери військової комунікації, не розвивалися і, відповідно, не вивчалися.

На сучасному етапі свого розвитку термінологічні варіації, зумовлені зокрема наявністю численних термінів іноземного походження (головним чином англо-американського), свідчать, що українська термінологія перебуває на шляху становлення. Наприклад, досі можна прочитати або почути два варіанти перекладу французького терміна armes de destruction massive: зброя масового знищення і зброя масового ураження.

Безперечно, жодна термінологія світу не є усталеною на сто відсотків, у ній завжди існують постійні (узуальні) та непостійні (оказіональні) елементи. Питання полягає у співвідношенні цих двох типів елементів. Якщо постійні елементи домінують, можемо говорити про стабільність термінології. У протилежному випадку маємо нестабільність, що заважає адекватному перекладові спеціалізованих текстів.

Ми вважаємо, що військові ергоніми, взагалі, можна віднести до категорії стійких словосполучень. Головною підставою такої класифікації, на наш погляд, є ознака номінації. Цільність номінації полягає в тому, що складена назва функціонує як складний за своєю структурою, але єдиний за денотативним значенням знак.

При цьому варто відзначити, що на процес українського перекладу значною мірою впливає традиційність утворення багатьох французьких військових ергонімів, що несуть чітко виражену національну маркованість:

Ecole spéciale militaire de Saint-Cyr

(Спеціальна військова школа Сен-Сір)

Régiment de Chasseurs Ardennais

(Полк арденських стрільців )

В основному, чинником маркованості французьких військових найменувань служать пропріальні елементи в їхньому складі, як-от: Saint-Cyr (Сен-Сір) або аrdennais (арденський).

Втім, у зв’язку з тривалим історичним періодом формування військових структур Франції, трапляються випадки, коли відразу кілька назв французьких підрозділів в українській мові, незважаючи на незначні відмінності, матимуть один і той же смисловий еквівалент: танковий полк.

Régiment de cuirassiers

Régiment de dragons

Régiment de hussards

Régiment de chars

Для розмежування смислів, на наш погляд, можна в перекладі відтворювати значення традиційного французького елемента, при цьому акцентуючи увагу на наближенні іноземного поняття до сприйняття реципієнта, наприклад: танковий полк – драгунський танковий полк – гусарський танковий полк.

Варто відмітити, що у бельгійських і канадських збройних силах часто зустрічаються військові ергоніми з пропріальними елементами не топонімічного, а антропонімного походження, наприклад Princess Louise Fusiliers - Стрілецький полк принцеси Луїзи (кан.)

З вищесказаного можна також зробити висновок, що французький військовий дискурс порівняно з українським є більш експресивним, що пояснюється більш образною концептуальною картиною світу носіїв французької мови (див. вище варіативність французьких відповідників української назви танковий полк).

Потрібно зазначити, що пропріальні елементи, як і військові ергоніми в цілому, відносяться до прецизійної лексики, а тому заслуговують на окрему увагу та вивчення усними перекладачами.

Стійкість лексичного складу військового найменування означає також, що воно не створюється щоразу, коли виникає потреба, а існує в мові у готовому вигляді і відтворюється в мовленні так само, як окреме слово. Ця обставина дозволяє реєструвати французькі військові ергоніми в словниках поруч з окремими словами, що в свою чергу, є необхідним для якісної підготовки перекладачів. Відповідна потреба стосується й української військової лексикографії.

Відомо, що тексти технічної чи військової спрямованості передусім зорієнтовані на вдумливе сприйняття реципієнта. І якщо в розмовному стилі мовлення іноді відсоток комунікативних відрізків, що не несуть інформаційного навантаження, може досягати навіть 90%, то у військово-технічній сфері навпаки – до 90% інформативності тексту вимагають значної уваги та фаховості одержувача повідомлення.

Військова галузь, яка за визначенням схильна до порядку та дисципліни, вимагає цього ж від перекладачів, як військових, так і цивільних, які обслуговують потреби військовиків. Тексти військово-технічної галузі мають не лише свій стиль укладання та оформлення, а й ставлять перед фахівцем завдання щодо якомога формальнішого відтворення складових елементів. У зв’язку з цим очевидно, що вимоги до усного перекладу у даному випадку мають наближатися до критеріїв письмового, який більше пов’язаний з роботою над різноманітними довідковими джерелами, базами даних, наявною документацією, можливістю звірити кінцевий варіант тощо, а, отже, має відрізнятися меншим ступенем присутності “я” перекладача.

Таким чином, фахівець з усного перекладу теж має прагнути до якомога нейтральнішого стилю, уникаючи, за можливості будь-яких проявів свого “я”. Тобто інтерпретативна позиція перекладача є визначальною по відношенню до типу тексту та комунікативної мети висловлювання.

Проте розуміючи, що людський чинник повністю неможливо вилучити із сфери функціонування усного перекладу, ми вважаємо, що мають бути визначені допустимі рамки відхилення перекладача від гіпотетичного письмового варіанту одного й того ж тексту. Таке відхилення ми називаємо “особистісною інтерференцією”, що полягає у впливі сукупності суб’єктивних чинників на кінцевий продукт діяльності перекладача. До таких чинників можна віднести рівень фахової компетенції перекладача, його емоційний та психологічний стан, зв'язок з аудиторією (передусім у випадку послідовного перекладу) тощо.

Серед основних виявів особистісної інтерференції ми називаємо недостатню фахову підготовку перекладача (неволодіння прецизійною лексикою тощо); інтерференцію двох або більше іноземних мов під час усного, зокрема синхронного перекладу (наприклад, вживання concerné замість préoccupé (стурбований) як наслідок інтерференції англійської мови: concerned); об’єктивні причини, пов’язані з технічними засобами перекладу (зручність користування та якість мікрофонів у залі при послідовному, кабінок – при синхронному перекладі) та інші чинники.

Особистісну інтерференцію ми розглядаємо в рамках комунікативної моделі перекладу, розвинутої або доповненої А.Д. Швейцером, О.І. Чередниченком, а серед західних вчених – Ю. Найдою, П. Ньюмарком та іншими.

Таким чином, в плані змісту відповідність між інформацією, що міститься в оригіналі, та тією, яка відтворена в перекладі, на нашу думку, відрізняється не лише в сумі різниць контекстів (культурна традиція) і затекстів (позамовна дійсність), але й залежить від чинника особистісної інтерференції перекладача за умови усного перекладу.

Найбільшої адекватності відтворення тексту, природно, можна досягти в ситуації, коли різниця контекстів та затекстів близька або дорівнює нулю. Також відмітимо, що в реальних ситуаціях не буває стовідсоткової насиченості текстів військовою термінологією, прецизійною лексикою, зокрема військовими ергонімами, тощо, адже військова субмова підкоряється загальномовним закономірностям.

Іншим суттєвим чинником перекладу є той факт, що при письмовому та усному перекладі часто виникають ситуації, коли перекладач змушений працювати не з повними назвами, а з їхніми короткими варіантами, а саме скороченнями і абревіатурами. 

При письмовому перекладі інколи трапляються випадки, коли іноземне скорочення було утворене за не принципом початкових літер або звуків окремих елементів військового ергоніма. Часто відповідну інформацію важко знайти і в спеціалізованих джерелах. Тому завдання українських перекладачів набагато полегшилося б, якби було створено великі сучасні словники найпоширеніших мов.

Так, у назві – Centre d’études en sciences sociales de la défense (Центр вивчення військово-соціальних наук) – скорочення буквенно-числового типу C2SD оформлене згідно з практикою, усталеною у французькому університетському середовищі. Відтак, воно вживається лише на письмі, і нами не було зафіксоване при усному мовленні, в якому вдаються до повної форми.

Проте такі поширені скорочення як EMA (Etat-major des Armées) чи EMAT (Etat-major de l’Armée de terre) найчастіше вживаються саме в цих формах як в усному мовленні, так і на письмі. У зв’язку з цим усний перекладач, враховуючи принцип частотності вживання військових ергонімів та тематику переговорів, повинен чітко виявляти та розрізняти в тексті промовця подібні утворення, що відносяться до прецизійної лексики, оскільки належать до найрозповсюдженіших французьких військових скорочень.

Зазвичай, представники збройних сил Франції, але також Бельгії і Канади під час своїх презентацій або інших видів усної комунікації вживають скорочення того чи іншого військового ергоніма лише після його інтродукції іноземним колегам у повному вигляді. Проте це не означає, що українські фахівці з перекладу не повинні враховувати поширеності скорочень серед представників збройних сил франкомовних країн.

При цьому, працюючи з військово-технічною тематикою, потрібно пам’ятати, що виразність, чіткість, впевненість, розміреність необхідні для будь-якого типу усного перекладу, тому значення цих якостей має особливу актуальність.

Звісно, всі вимоги до оратора також залишаються в силі, адже він завжди має співпрацювати з перекладачем, розуміючи, що той грає на його боці і зможе краще допомагати йому в разі дотримання кількох нескладних правил. Зокрема, сучасна міжнародна військова співпраця, куди залучаються перекладачі, не обходиться без дублювання усного каналу інформації шляхом спресованого або повного її відтворення на слайдах, у вигляді буклетів тощо. Ця зорова опора обов’язково повинна знаходитися в зоні видимості перекладача, як і сам промовець. Інша важлива складова успішної міжмовної комунікації полягає в чіткості, виваженості і швидкості мовлення оратора, який має розуміти, що з його вуст іноземці почують лише те, що промовить перекладач, а не він сам, тому в залежності від того, хто є основним адресатом: міжнародні гості або власні колеги залежить стиль побудови висловлювання. Наприклад, якщо в аудиторії знаходиться значна кількість українських фахівців і лише декілька іноземних, то зрозуміло, що мовлення українця буде більш красномовним, ніж при виступі перед цілком іноземним залом, де значення матимуть переважно інформативність висловлювання та логічність викладу думок.

Підсумовуючи, зазначимо, що перекладач у своїй роботі з військовими текстами, насиченими військовими ергонімами, має дотримуватися рекомендацій, які висуваються як до ергонімів, так і до військових термінів. І якщо успішність письмового перекладу залежить в першу чергу від адекватного відтворення оригінального тексту, враховуючи культурні традиції та позамовну дійсність мов оригіналу та перекладу, то усний переклад характеризується більшою втратою інформації через вплив особистісної інтерференції (якщо, звичайно, не йдеться про читання вголос заздалегідь перекладеного письмово тексту). Тому способи зменшення її впливу мали б стати одним з основних об’єктів вивчення усного перекладу заради досягнення щонайменших втрат при виконанні своїх завдань усними перекладачами.