Наукова стаття Бізнесові реалії та засоби їх відтворення українською мовою

« Назад

З виходом України на широку міжнародну арену та розвитком політичних, культурних та економічних зв’язків посилився “доплив” в українську мову англійської лексики, а саме реалій. У зв’язку з економічними та політичними змінами в Україні, що викликали потребу в номінації нових понять, явищ і процесів, зросла кількість бізнесових реалій. Ці процеси позначилися, передусім, на економічній термінології, в якій з кінця 90-х років ХХ століття відбувається справжній переворот, бурхливе проникнення реалій до раніше усталеного термінологічного корпусу створює певний хаос, а тому очевидною є потреба в аналізі, систематизації та уніфікації економічної терміносистеми.

У цій статті ми ставимо за мету уточнити поняття “реалія”, вивчити структуру реалій, типи реалій та встановити способи їх перекладу з англійської мови українською.

Термін “реалія” для позначення мовної одиниці належить А.В.Федорову. Реалія, як слово, означає важливе поняття в теорії перекладу. Спробуємо уточнити це поняття. Серед багатьох визначень можна виділити дефініцію, запропоновану С. Влаховим та С. Флориним: “Реалії – це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, постають носіями національного, місцевого або історичного колориту. Точних відповідностей у інших мовах такі слова не мають, а отже не можуть бути перекладені на загальних основах тому, що вимагають особливого підходу”. Відомо, що у західних авторів, наприклад, у Ньюмарка, немає терміна для реалій в нашому розумінні. Він позначає їх як national institutional terms, що очевидно відповідає в деякій мірі нашим суспільно-політичним реаліям, cultural terms – для значної більшості реалій.

Українська дослідниця Р.П.Зорівчак приділила багато уваги вивченню і дослідженню реалій. Вона наголошує, що реалія, як перекладознавчий термін, як елемент етнокультурного контексту, вивчено ще недостатньо. Авторка через низку раніше пропонованих дефініцій, наприклад, слова, що означають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту, чи національні слова і звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і в мовах інших народів, прийшла до власного досить точного і адекватного визначення: “Реалії – це моно- і полілексичні одиниці, основне лексичне значення яких вміщує (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації чужої для об’єктивної дійсності мови сприймача”. Отже, виникає проблема: які є види реалії, які є засоби відтворення англійських реалій українською мовою.

Види реалій, їх поділ за тими чи іншими ознаками вивчалися багатьма авторами, які займалися цим питанням. Загальна схема класифікації представлена С. Влаховим і С. Флоріним:

1. Предметний поділ. 3. Часовий поділ.

2. Поділ за місцевою ознакою. 4. Перекладацький поділ.

Проте варто зазначити, що ця класифікація в значній мірі умовна і схематична і не може претендувати на абсолютну повноту чи на закріпленність окремих одиниць за відповідними рубриками. Наприклад, бізнесові реалії, які є предметом нашого розгляду, можна віднести одночасно до різних рубрик, тому в нашій статті ми візьмемо за основу класифікацію О.І. Чередниченко, згідно якої реалії поділяються на дві великі групи:

- Об’єктивні – реалії щоденного життя, реалії етнографічні і етнологічні, реалії природи, реалії адміністративної структури держави і соціологічного життя (історичні і сучасні); ономастичні реалії.

- Суб’єктивні (асоціативні).

Отже, бізнесові реалії ми будемо розглядати як об’єктивні реалії.

Наступна проблема до розгляду: які існують шляхи перекладу реалій і як повинен поводитися з реаліями перекладач. Якщо дані предмет чи явище незнайомі народу, якщо в мові немає найменування певного предмету чи такого поняття, то слово перекласти не можна, а якщо воно перекладне, то як знайти найвдалішу відповідність. Л.Н.Соболєв пише: “Якщо говорити про неперекладність, то саме реалії, як правило, і неможливо перекласти”. Проте, “немає такого слова, яке б не могло бути перекладеним на іншу мову, принаймні описово, тобто поширеним сполученням слів даної мови”– це у відношенні словникового перекладу, і “те, що неможливо до окремого елементу, можливо у відношенні складного цілого” [12, с. 182], тобто у відношенні контекстуального перекладу. Таким чином, вважаємо, що питання зводиться не до того, чи можливо, чи неможливо перекласти реалію, а до того, як її перекласти.

Багато вчених перекладознавців та теоретиків перекладу, як А.Д.Швейцер, Я.І.Рецкер, Л.С.Бархударов, В.С.Виноградов, О.Н.Семенова, А.В.Федоров та інші, виділяють різні прийоми перекладу реалій. Наприклад, наша сучасниця Р.П.Зорівчак розглядає такі способи перекладу (трансляційного перейменування) реалій: транскрипція (транслітерація), гіперонімічне перейменування, дескриптивна перифраза, комбінована реномінація, калькування (повне і часткове), міжмовна транспозиція на конотативному рівні, методоуподібнення (субституція), віднайдення ситуативного відповідника (контекстуальний переклад), контекстуальне розтлумачення (інтерпретація) реалій. Але розглянувши всі думки щодо перекладу реалій, ми можемо сказати, що прийоми перекладу бізнесових реалій зводяться в основному до двох - транскрипції та перекладу (в широкому розумінні слова).

Терміном “транскрипція” позначають віднайдення якомога точнішого відповідника через запис звучання слів мови-джерела графемами мови-переймача. Транскрипція, пов’язана з точною (наскільки це можливо) передачею звучання іноземного слова (приматмови), - не єдиний спосіб передачі. Можливий і примат графіки – транслітераційна передача. Транскрипція і транслітерація – найлаконічніші способи, завдяки ним створюється певний експресивний потенціал: у контексті слів рідної мови транскрибоване слово виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає, конотацій, небуденності, оригінальності.

Коли йдеться про нефонетичні (щодо правопису) мови, зокрема, таку як англійська, то транскрипція доречніша ніж транслітерація, яка не відтворює справжнього звучання слів вихідної мови.

В українсько-англійських відносинах у багатьох випадках ще не встановлено на науковій основі точних правил міжмовних, фонетико-графічних відповідників, нерозв’язана повністю проблема усталеного оформлення на письмі звучання українських слів в англомовному оточенні.

Перекладач застосовує переклад реалій (або заміни), якщо транскрипція неможлива або небажана. Наведемо приклади засобів передачі реалій при перекладі:

1. Введення неологізмів – створення нового слова або словосполучення при збереженні змісту і колориту реалії, такими новими словами можуть бути: кальки, напівкальки, освоєння та семантичний неологізм:

а) кальки – запозичення шляхом буквального перекладу (як правило, частинами) слова або звороту – дозволяють перенести в мову перекладу реалію при максимальному збереженні семантичного змісту, але не завжди без втрати колориту, наприклад: “skyscraper” - “хмарочос”, а не “висока будівля”, завдяки чому зберігається національний американський колорит. Найчастіше кальки бувають словосполученнями, рідко словами: “allowance”- “торгова знижка”, “consumer”-

“споживчі товари”, “controller”-“керівник бухгалтерського підрозділу компанії”, “copyright” – “авторське право”, “customer”-“постійний покупець”, “goodwill”-“ престиж фірми”;

б) напівкальки – свого роду часткові запозичення, також нові слова або стійкі словосполучення, але які частково складаються із свого власного матеріалу, а частково з матеріалу іноземного слова, наприклад: “bankruptcy” – “банкрутство”, “convertible” – “конвертований”, “credit cart” – “кредитна картка”, “credit agency” – “кредитна агенція”, “direct marketing” – “прямий маркетинг”;

в) освоєння – адаптація іншомовної реалії, тобто надання їй на основі іншомовного матеріалу вигляду рідного слова, наприклад, “blockbuster”-“блокбастер” (те, що користується феноменальним успіхом), “сlone” – “клон”, “consultant” – “консультант”, “decertification” – “десертифікація”, “distributor” – “дистриб’ютор”, “downtime” – “даунтайм”, “grounding” – “граундінг”. Але варто зазначити, що при цьому реалія змінює форму і втрачає частину семантичного змісту;

г) семантичний неологізм – нове слово або словосполучення “створене” перекладачем, яке дозволяє передати значеннєвий зміст реалій: social audit, social/ethical investment, conscience investment, ethics officer, ethical business, fair trade, fair competition. Від кальки його відрізняє відсутність етимологічного зв’язку зі словом-оригіналом. Треба сказати, що переклад реалії неологізмами найменшвживаний тому, що творець мови є народ і рідко окремий автор.

2. Заміна реалії реалією мови перекладу призводить до “підстановки” колориту слова-оригіналу своїм колоритом.

3. Наближений переклад реалій застосовується частіше ніж будь-який інший. При цьому вдається, хоча часто і не зовсім точно, передати предметний зміст реалій, але колорит майже завжди втрачається. Наприклад: economic order quantity – економічно оправдована кількість замовленого товару; economies of scope - теорія виробництва; economies of scale – економічна теорія відповідно до якої вартість одиниці товару знижується до певного рівня по мірі росту об’єму виробництва; blue chip – “голубі фішки”, тобто першокласні цінні папери з низьким рівнем ризику знецінення. Наближений переклад реалій, як підказує сама назва, не є адекватним і передає зміст від відповідної одиниці неповністю, а про національний чи історичний колорит читач може лише здогадуватись.

4. Контекстуальний переклад – це відтворення семантико-стилістичних функцій-реалій і нерозривно пов’язане з цілісністю художнього тексту і полягає у роз’ясненні суті реалії у найближчому контексті. Тобто, зміст реалії передається за допомогою трансформованого відповідним чином контекста. Вдалою ілюстрацією контекстуального перекладу є переклад А.Д.Швейцера з реалією “путівка”: на англійську мову вираз “Скільки коштує путівка на курорт?” можна перекласти випустивши ключове слово: How much are accommodations at health resorts?. У цьому випадку – наближеного і контекстуального перекладу, при всій його правильності і доречності, виходить досить безкольоровий замінник оригіналу, оскільки зникає реалія як носій відповідного колориту.

Зазначені вище способи перекладу реалій не є абсолютними. До перекладу треба підходити творчо, вибираючи чи навіть напрацьовуючи шляхи донесення до читача змісту того, що більшість дослідників називає неперекладним – “реалії”. Тобто, перекладач повинен враховувати характер тексту, значення реалій у контексті, належність реалії до фахової субмови від самих мов і можливостей їх словотворення, особливості літературної та мовної традиції і від читача перекладу.

На завершення хотілося б звернути увагу на використання транскрибованих реалій, які заполонили українську мову на рівні фахових субмов. У текстах вони “чужі” для читача, вимагають посиленої уваги, ускладнюють сприйняття, тож не реалізується комунікативна функція мови. При підготовці перекладачів наголошуємо на важливості адекватного перекладу, бо саме транскрипція реалії при перекладі порушує рівновагу між змістом та формою, а зміст і форма є основою адекватного перекладу. Транскрипція може бути виправдана тільки, якщо перекладачу необхідно зосередити на даній реалії увагу читача, якщо вона справді несе потужний національний колорит чи інтенсивне семантичне навантаження.