Тренінг Формування податкових доходів державного бюджету України в сучасних умовах
Код роботи: 6173
Вид роботи: Тренінг
Предмет: Бюджетна система
Тема: Формування податкових доходів державного бюджету України в сучасних умовах
Кількість сторінок: 23
Дата виконання: 2015
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
Оформлення: Методичка
Замовити дипломну роботу можна тут!
Основна мета дипломної роботи полягає у дослідженні теоретико-організаційних і методологічних засад формування податкових доходів Державного бюджету, і розробка пропозицій по його вдосконаленню. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
– дослідити теоретико-організаційні засади податкових доходів Державного бюджету України;
– проаналізувати практику формування податкових доходів Державного бюджету України в сучасних умовах;
– проаналізувати податкові надходження до Державного бюджету;
– провести трендовий аналіз співвідношення податкових і неподаткових надходжень до Державного бюджету України;
– визначити доцільність запровадження зарубіжного досвіду формування доходної частини Державного бюджету України за рахунок податкових надходжень;
– розглянути шляхи і напрями вдосконалення формування податкових доходів Державного бюджету України.
Об’єктом дослідження виступають податкові та неподаткові надходження Державного бюджету та особливості їх формування.
Поняття та категорії що використовуються у дослідженні
Поняття (термін) |
Визначення поняття (терміну) |
Джерело (автор, назва джерела, реквізити видання, номер сторінки) |
Критичне зауваження автора дипломної роботи |
Доходи бюджету |
це об’єктивна категорія, яка має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави |
|
В науковій літературі даний термін визначається не досить розкрито |
Інформаційна система |
організований комплекс збирання, зберігання, накопичення, обробки, оновлення, пошуку, відображення та надання споживачам інформації, необхідної для ефективного управління. |
|
Даний термін науковці визначають досить чітко та зрозуміло |
Непрямі податки |
податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг. |
|
Даний термін має досить різноманітне визначення в різних наукових працях. Мінісом є те, що жодне з цих понять не розкриває повністю змісту |
Податок на додану вартість (ПДВ) |
податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. |
|
В науковій літературі даний термін визначається не досить розкрито |
Акцизний податок |
це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) і оплачується покупцем |
|
Даний термін має досить різноманітне визначення в різних наукових працях. Мінісом є те, що жодне з цих понять не розкриває повністю змісту |
Нормативно-правові акти, які регламентують організацію та інформаційно-аналітичне забезпечення управління державним зовнішнім боргом України
Назва, дата прийняття та номер |
Короткий зміст документа у частині, що стосується організації та інформаційного забезпечення управління державним зовнішнім боргом України |
Нормативно-правове забезпечення |
|
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № 30 (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ГУ від 08.12.2004 р. // ВВР. - 2005. - № 2). |
Першою в системі нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є Конституція. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Статті 95-98 Конституції України присвячені регулюванню бюджетних відносин, зокрема засадам побудови бюджетної системи, бюджетному процесу та контролю за виконанням бюджету. Стаття 95 визначає, що Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
|
Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом від 20.12.2005 р. № 3235-Іу). |
Відповідно до положень Бюджетного кодексу України саме він є другим в ієрархії нормативно-правових актів бюджетного законодавства. За період становлення бюджетного законодавства чинними були Закон України "Про бюджетну систему України" та Бюджетні кодекси різної редакції. |
Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2005 р. № 2960-ІУ). |
регулюються відносини, що виникали в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. |
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна" від 15.12.2005 р. № 3202-ІУ. |
розмежовано видатки державного й різних рівнів місцевих бюджетів відповідно до принципу субсидіарності, який полягає в наближенні надання державних послуг до їх безпосереднього споживача |
Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. |
визначено систему міжбюджетних трансфертів, зокрема встановлено їх види, сутність і мету надання, форми й механізми перерахування; регламентовано прямі міжбюджетні відносини та застосування формульного методу планування міжбюджетних трансфертів відповідно до фінансових нормативів бюджетної забезпеченості;
|
Інструкція про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України. Затверджено Наказом Головного управління Державного казначейства України від 9 квітня 1997 р., № 32.
|
Запровадження середньострокового планування. |
Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів. Затверджено Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 листопада 1999 р., № 107. |
перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних программ |
Лист Державного казначейства України "Про запровадження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України" від 05.10.2004 р. № 07-06/2014-8670. |
органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень |
Наказ Міністерства фінансів України "Про запровадження нової бюджетної класифікації України" від 03.12.97 р. № 265. |
Захист слабших у фінансовому відношенні органів місцевого самоврядування передбачає запровадження процедур бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягаря, який вони повинні нести. Органи місцевого самоврядування інформуються у відповідний спосіб про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів. Надання дотацій не скасовує основоположної свободи органів місцевого самоврядування проводити свою політику в межах їхньої власної компетенції; |
Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України. Затверджено Наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119.
|
для здійснення позик інвестиційного капіталу органи місцевого самоврядування мають доступ до національного ринку капіталу в межах закону |
Розпорядження Кабінету Міністрів "Про Основні напрями бюджетної політики на 2005 рік" від 18.03.2004 р. № 150-р. |
частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону |
Указ Президента України "Питання Міністерства фінансів України" від 20 квітня 2005 року № 676/2005. |
Місцеве самоврядування визначене як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. |
Указ Президента України "Про порядок виконання Державного бюджету України" від 18.06. 1993 р. № 210/93. |
1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету, державного боргу і надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу; 3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією 4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією 5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання та видатків розвитку, у тому числі розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями; 6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів; 7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету; |
Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості.
Підходи до вирішення проблеми формування доходної частини бюджету наведено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, Л.Сафонової, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.
Питання управління доходами Державного бюджету перебувають у центрі уваги багатьох дослідникiв галузі державних фінансів, таких як Близнюк О., Буряченко А., Гапонюк М., Лачкова Л., Луніна І., Опарін В., Оспіщев В., Павлюк К., Сибірянська Ю., Славкова А., Федосов В., Яцюта В. Науковці визначають економічну сутність доходів бюджету та звертають увагу на недосконалість структури доходів Державного бюджету, однак положення наукових досліджень потребують подальшого розвитку та узагальнення в контексті ефективного використання системи управління доходами Державного бюджету у фінансовому механізмі держави.
Складність дослідження цієї проблематики полягає в тому, що в більшості наукових праць питання управління доходами бюджету зводиться до управління податковими надходженнями, які є лише складовою системи доходів бюджету, хоча і значною, а сам аналіз ефективності управління – до аналізу виконання планових показників. Мало досдідженим є саме поняття «управління доходами бюджету», що не дозволяє розвивати методологічну основу аналізу досліджуваного процесу з управлінської точки зору.
Проте, у своїх працях Сибірянська Ю. В. дає таке визначення поняттю «управління доходами бюджету» – це сукупність форм і методів організації системи доходів бюджету і формування бюджетних ресурсів з метою забезпечення своєчасності і повноти надходжень до бюджету. Складовими такого виду управління на думку науковця є: 1) прогнозування та планування доходів; 2) адміністрування доходів бюджету, яке охоплює організацію самостійної сплати податків і неподаткових платежів та управління податковим боргом; 3) контроль за виконанням доходів бюджету. Спираючись на таку структуру досліджуваного процесу, можна стверджувати, що управління доходами бюджету є вузькою галуззю управління загалом, саме тому дослідження його повинно відбуватися на засадах менеджменту.
У сучасних наукових дослідженнях вітчизняних учених приділяється увага окремим аспектам фіскального регулювання дохідної частини місцевих бюджетів, при цьому бракує комплексних досліджень окресленої тематики. Крізь призму теорії державних фінансів ці питання висвітлені у працях О.Д. Василика, В.М. Федосова, С.І. Юрія. Теоретичні засади доходів місцевих бюджетів у контексті теорії місцевих фінансів та міжбюджетних відносин аналізуються у працях В.І. Кравченка, І.О. Луніної, М.Г. Чумаченка, С.В. Слухая, на підставі теорії та практики становлення бюджетної системи України – в роботах С.А. Буковинського, В.Г. Дем’янишина, В.М. Опаріна, К.В. Павлюк, місцевих бюджетів України – О.П. Кириленко, О.Д. Данілова, Ю.В. Лапшина.
Професор О.П. Кириленко трактує доходи місцевих бюджетів як доходи, що складаються із власних і закріплених надходжень, перелік яких визначений на тривалу перспективу, що повинно створити необхідні передумови для здійснення перспективного планування. Надходження власних доходів не враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам; такий порядок встановлює безпосередню зацікавленість органів місцевого самоврядування у нарощуванні дохідної частини. Закріплені доходи місцевих бюджетів складають основу визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам із Державного бюджету України. Професор В.І. Кравченко також дотримується теорії поділу доходів місцевих бюджетів на власні й закріплені та відстоює необхідність застосування різних показників, що характеризують рівень фінансової автономії адміністративно-територіальних формувань і залежать від перерозподілу бюджетних потоків центральних органів влади. Професор С.І. Юрій поділяє доходи місцевих бюджетів на закріплені та регулюючі. Закріпленими вважаються такі доходи, які в законодавчому порядку повністю закріплюються за певним бюджетом і не підлягають передачі у бюджети нижчого рівня, або частково закріплюються за бюджетами вищого рівня і в певному обсязі підлягають передачі у бюджети нижчого рівня. Однак дохідна частина бюджету опирається не лише на закріплені дохідні джерела. Окремим адміністративно-територіальним одиницям закріплених дохідних джерел може не вистачати для покриття видатків, передбачених програмою економічного й соціального розвитку. В таких випадках застосовуються регулюючі доходи. Названі доходи характеризуються тим, що передаються у вигляді відрахувань від загальнодержавних податків і зборів з бюджету вищого рівня у бюджети нижчого рівня для їх збалансування.
У дослідженнях С.А. Буковинського, О.Д. Василика, В.М. Опаріна доведено, що специфіка застосування методу процентних відрахувань у ході бюджетного процесу відрізняється, залежно від засад функціонування бюджетної системи, тобто передбачається закріплення доходів за кожним із них у певній сумі або за фіксованими нормами. Професор В.Д. Базилевич підкреслює, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. У дохідній частині окремого місцевого бюджету виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. О.Д.Василик зазначає, що економічна сутність доходів місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використання цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо.
М.І. Кульчицький вважає, що дохідна частина місцевих бюджетів великою мірою залежить від перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет, а, відповідно, обмежуються й видатки. Він стверджує, що поки зберігатиметься така ситуація, місцеві фінанси залишатимуться слабкими, не забезпечуватимуть виконання покладених на місцеві органи влади функцій.
Система показників для аналізу ефективність обслуговування державного зовнішнього боргу
№ п/п |
Назва показника |
Формула |
Одиниці виміру |
Економічна інтерпретація |
Абсолютні показники |
||||
1 |
Абсолютний приріст (базисний) |
АПб= Х7- Х1 |
Показник року |
де - Х7 – показник поточного року, Х1 – показник базисного року
|
2 |
Абсолютний приріст (ланцюговий) |
АПл= Х7- Х6 |
Показник року |
де - Х7 – показник поточного року, Х6 – показник попереднього року
|
3 |
Темп зростання (базисний) |
Х7 ТЗб= Х1*100% |
|
де - Х7 – показник поточного року, Х1 – показник базисного року
|
4 |
Темп зростання (ланцюговий) |
Х7 ТЗл= Х6*100% |
|
де - Х7 – показник поточного року, Х1 – показник попереднього року |
|
Відносні показники |
|||
1 |
Темп приросту (базисний) |
ТЗб-100% |
|
|
2 |
Темп приросту (ланцюговий) |
ТЗл-100% |
|
|
Ключові проблеми, які виникають в процесі обслуговування державного зовнішнього боргу
Виявлені в ході дослідження групи проблем: теоретичні (із посиланням на наукові фахові видання*, з яких вони виявлені) та практичні (із посиланням на модель аналізу) |
Вплив на досліджувані процеси і явища |
Критичне зауваження автора дипломної роботи |
Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України є базою розбудови економіки держави та гарантією соціального забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі [БК].
|
Податки є регулятором перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП), вони відчутно впливають на економічні процеси в державі.
|
Аналіз вищенаведених даних свідчить, що упродовж 2007–2013 рр. спостерігається тенденція до зростання обсягів податкових надходжень, так у 2013 році, порівняно з попереднім роком сума податкових надходжень зросла на 10771 млн грн., тоді як ВВП зменшився на 35144 млн грн. |
Податки поділяються на прямі і непрямі. Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг. Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Hепрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання. З іншого боку структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання.
|
Передчасне запровадження ПДВ в Україні 1 січня 1992 року за ставкою 28 % було зумовлено переважно фіскальними мотивами, а також це було однією з обов’язкових умов вступу в ЄС. Проте навіть чинна нині в Україні ставка ПДВ у 20 % залишається досить високою. В деяких зарубіжних країнах вона не перевищує 10 % (Джерсі – 3%, Японія і Малайзія – 5%, Домініканська республіка – 6%, Тайланд і Сингапур – 7 %, Швейцарія – 7,6%, Південна Корея, В’єтнам, Австралія, Ліван і Парагвай – 10%. В країнах ЄС ставка податку коливається від 15 % (Кіпр і Люксембург) до 25% (Швеція). Крім того, порівняно високі ціни на товари та послуги і, з другого боку, низька заробітна плата в Україні, ситуації з систематичними затримками її виплат, загальне зубожіння населення, нерозвинений ринок цінних паперів, мізерна частка дивідендів у доходах громадян призводять до того, що саме ПДВ відіграє вирішальну роль у формуванні доходів бюджету. |
За 2012 рік податку на додану вартість (з врахуванням відшкодування) надійшло 86069,2 млн. грн. Із загального обсягу надходжень податку, ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (без врахування відшкодування) становив 52940,2 млн. грн., ПДВ із ввезених на територію України товарів – 57654,9 млн. грн.
|
Управлінські рішення та пропозиції щодо вирішення проблем, що стосуються обслуговування державного зовнішнього боргу
Виявлені в ході дослідження проблеми (із посиланням на наукові фахові видання*, з яких вони виявлені) |
Пропозиції щодо вирішення (із посиланням на наукові фахові видання*, з яких вони виявлені) |
Власне аргументоване критичне зауваження автора дипломної роботи щодо висловлених позицій |
Інформаційна безпека в податковій сфері являє собою стан захищеності платника податків, з одного боку, і органів державної податкової служби – з іншого, за якого здійснюється охорона і захист їх інформаційних ресурсів, мінімізація шкоди від негативних інформаційних впливів, небажаних наслідків використання інформаційних продуктів і інформаційних технологій. Закон України «Про інформацію» (ст. 28) поділяє інформацію на два види – відкриту інформацію та інформацію, доступ до якої обмежений відповідно діючого законодавства. У складі останньої виділяються такі категорії: конфіденційна інформація та державна таємниця. |
Виходячи із цього визначення, стає зрозумілим, що захист інформаційних ресурсів є складовою більш широкого поняття інформаційної безпеки. Тобто стосовно органів ДПС, захист інформації в них є умовою для забезпечення їх інформаційної безпеки.
|
Найбільш перспективною основою для побудови систем інформаційної безпеки в органах державної податкової служби України виступає так званий комплексний підхід. Його сутність зовні є досить простою та полягає в раціональному поєднанні різних організаційних та програмно-технічних заходів і засобів, з урахуванням вимог чинних нормативно-правових і нормативно-технічних документів. Однак на практиці забезпечити цю раціональність зовсім непросто. При створенні комплексної системи необхідно захистити інформацію на всіх етапах її існування – як електронної (такої, що міститься та оброблюється в автоматизованих системах чи на машинних носіях), так і документальної (паперові документи). У комплексній системі захищати інформацію необхідно не тільки від несанкціонованого доступу до неї, але й від несанкціонованого впливу на процес її обробки, зберігання та передачі, спроб порушити працездатність програмно-технічних засобів. |
Відсутність чіткої регламентації відносин у сфері оподаткування, наявність "тіньової” економіки призводить до недоотримання доходів державним бюджетом, до наявності значної кількості податків і зборів з малим фіскальним значенням, які важко адмініструвати. Завищені, порівняно зі станом розвитку економіки України, ставки деяких податків свідчать про неефективність системи формування доходів державного бюджету. |
Планування дохідної частини бюджету має здійснюватися з розподілом і групуванням за: - окремими джерелами надходжень, податків, зборів та інших обов’язкових платежів відповідно до існуючих нормативно-правових актів; - розділами бюджетної класифікації. |
Пізнання і передбачення об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на формування бази оподаткування, свідчить про те, що обсяг надходження податків в конкретній кількісній формі носить в значній мірі ймовірний, прогнозний характер, не дивлячись на те, що при його прогнозі враховуються реальні економічні процеси, а фундаментом прогнозу є програми економічного і соціального розвитку як країни в цілому, так і окремих регіонів. При цьому необхідно враховувати діючі тенденції, виявити можливі зміни в прогнозному періоді. Це, перш за все, зміни в податковому законодавстві, що особливо характерно для теперішнього етапу функціонування економіки. |
Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі. |
Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б забезпечували сталу фінансову базу держави і давали можливість безперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок покладається регулююча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомогою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Податкова система потребує перебудови і реформування, а податкова політика — нових правових засад, підходів і принципів організації з метою забезпечення сталого економічного зростання, сприяння і заохочування підприємницьких структур до створення додаткової вартості та її легалізації. |
Для досягнення цієї мети і забезпечення реальних доходів бюджету мають бути запроваджені такі заходи і пріоритети: - поступове скорочення кількості податків, зборів і обов'язкових платежів, зокрема ПДВ, зниження ставок і удосконалення предмета оподаткування; - запровадження нових підходів до надання податкових пільг, тільки на реалізацію загальнодержавних програм, пов'язаних із реорганізацією виробництва, запровадженням інновацій, переходом на виробництво якісно нової продукції; здійснення використання коштів, вивільнених унаслідок надання податкових пільг, тільки через органи Державного казначейства за цільовим призначенням; - заборона проведення взаємозаліків, списання, відстрочення і розстрочення сплати податків, реструктуризації податкової заборгованості (недоплати) використання податкових векселів при сплаті податків; - приведення правил визначення доходів і видатків суб'єктів господарювання у відповідність із загальновизнаними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична й інші види звітності. |
Схема 1
Блок-схема дисциплін, що дали можливість провести дослідження