Практичне заняття №5, Визначення можливості конфлікту в інноваційній організації (її підрозділі) та розробка заходів щодо їх вирішення
Код роботи: 3772
Вид роботи: Практичне заняття
Предмет: Інноваційний менеджмент
Тема: №5, Визначення можливості конфлікту в інноваційній організації (її підрозділі) та розробка заходів щодо їх вирішення
Кількість сторінок: 5
Дата виконання: 2015
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
Завдання
Визначити можливі конфлікти в діяльності інноваційної організації, оцінити їх наслідки і запропонувати заходи щодо їх вирішення. Аналізувати слід один з можливих типів конфліктів або кілька типів.
Приклад
З метою виявлення розбіжностей міжособистісних інтересів групи розробників концепції (задуму) нового товару, що складається з 7 осіб, було проведено тестування кожного з членів групи за такою методикою.
Кожному з членів групи було запропоновано шляхом попарного порівняння визначити пріоритетність тверджень (у процесі оцінювання доцільно перед кожним твердженням додати фразу "Я хочу …"):
1. Домогтися визнання і поваги.
2. Мати теплі стосунки із членами колективу.
3. Забезпечити собі майбутнє.
4. Заробляти собі на життя.
5. Мати гарних співрозмовників.
6. Зміцнити своє становище.
7. Розвивати свої сили та здібності.
8. Забезпечити собі матеріальний комфорт.
9. Підвищити рівень майстерності і компетентності.
10. Уникати неприємностей.
11. Прагнути до нового і невідомого.
12. Забезпечити собі впливове становище.
13. Купувати гарні речі.
14. Займатися справою, що вимагає повної віддачі.
15. Бути зрозумілим іншими членами колективу.
Результати порівняння тверджень для члена колективу розробників А представлено в табл. 10.11.
У верхній частині таблиці (вище ломаної лінії у стовпчиках) проводиться попарне порівняння твердження у вибраному стовпчику з іншими твердженнями за шкалою: 1 – якщо перевага надається твердженню у стовпчику, 0 – у протилежному випадку. Нижче від ломаної лінії оцінки проставляються таким чином. Якщо, наприклад, перше твердження має перевагу перед другим (оцінка 1), то друге твердження порівняноз першим має оцінку 0.
Далі оцінки складають у стовпчиках і записують у верхній рядок таблиці. Найактуальнішими є потреби, що отримали найбільші оцінки. Для визначення ступеня задоволення п’яти груп потреб необхідно підрахувати суму балів за групами питань:
1. Матеріальні потреби – питання 4, 8, 13. Їх сума балів: 12 + 6 + 3 = 21.
2. Потреби в безпеці – 3, 6, 10. Сума балів: 7 + 9 + 2 = 18.
3. Соціальні – 2, 5, 15. Сума балів: 4 + 3 + 0 = 7.
4. Потреби у визнанні – 1, 9, 12. Їх сума балів: 11 + 12 + 6 = 29.
5. Потреби у самореалізації – 7, 11, 14. Сума балів: 11 + 8 + 10 = 29.
Таблиця 10.11 - Результати оцінки тверджень співробітником А
Рис. 10.10 – Ступінь задоволення груп потреб працівника А
Ступінь задоволення потреб усіх членів групи розробників інновацій (визначена аналогічно наведеному вище), а також середній по групі подана в табл. 10.12.
Аналіз табл. 10.12 показує розбіжності в інтересах членів групи розробників інновацій, що загрожує конфліктами. Можливими наслідками конфліктів є:
- незадоволеність членів групи розробників своєю роботою, що приводить до зниження продуктивності праці, поганого настрою, конфліктам з іншими членами групи і т.п.;
- зростання плинності кадрів;
- зменшення ступеня співпраці всередині колективу, розбіжність інтересів, послаблення співпраці;
- збільшення ворожості між конфліктуючими сторонами, зменшення взаємодії і спілкування тощо.
Таблиця 10.12 - Оцінка ступеня задоволення потреб членів групи розробників
Для управління конфліктною ситуацією доцільно застосувати такі заходи:
- структурні: роз’яснення вимог до роботи (які результати очікують від кожного співробітника і підрозділу в цілому, якою є система ієрархії повноважень і відповідальності, якими є цілі, що на них спрямовані зусилля всієї команди, якою є структура системи винагород);
- міжособистісні: ухилення від конфлікту, згладжування протиріч конфліктуючих сторін, знаходження компромісу, збільшення обсягів ресурсів доступних для членів групи, прагнення до зміни поведінки членів групи, зміна формальної структури групи розробників чи навіть всієї організації, до якої вони входять, ідентифікація спільного ворога, визнання розходжень у інтересах членів групи і готовність ознайомитися з ними і врахувати їх (це найбільш ефективний метод).