Практичне заняття №2, Обґрунтування проектів інноваційного розвитку ринкових можливостей підприємства

« Назад

Завдання

Обґрунтувати вибір найбільш прийнятних проектів інноваційного розвитку ринкових можливостей конкретного підприємства.

Методичні вказівки

Відбір проектів рекомендується вести за допомогою методики, яка передбачає виконання трьох основних етапів [1, 2]:

1. Визначення економічної ефективності проекту відомими методами та прийняття на цій основі попереднього рішення про економічну привабливість проекту.

2. Порівняння необхідного (Ун) та фактичного (Уф) значення комплексної багатокритеріальної оцінки рівня успіху проекту.

Факторами успіху проекту визначено достатність забезпечення такими групами ресурсів: грошовими (Г), людськими (Л), часовими (Ч), державної підтримки (Д), відповідності вимогам ринку (П) [13]. Необхідні значення комплексної оцінки рівня успіху проекту являють собою оптимальні вектори з усієї множини Парето, яка визначається за допомогою матриць згрупувань, що подано у табл. 10.4.

Таблиця 10.4 - Матриця згрупування критеріїв

Зі×j – відповідно значення згрупування за і-м та j-м факторами.

Оцінки факторів у табл. 10.4 проставлені за шкалою: 0 – недостатній рівень і-го фактора для реалізації проекту; 1 – середній рівень, що дозволяє розглядати проект і починати перші етапи його реалізації; 2 – достатність для впевненого початку проекту.

Для визначення оптимальних векторів вся їх множина зображується у вигляді графу, де на його кінцевих вершинах записують інтервальні значення рівня достатності факторів, які згруповані у шкалу, розроблену на основі принципу Парето (20/80), та шкали, що її використовують в АВС-аналізі (50/80/100) : Рі = 0-50; Рі = 51-80; Рі = 81-100.

Значенням Рі відповідають дискретні значення 0, 1, 2 відповідно. Рухаючись графом від кінцевих вершин до вихідної точки, складають інтервальні значення суміжних вершин нижчого рівня, сума яких являє собою необхідне абсолютне значення рівня успіху проекту. При цьому з усієї множини альтернатив обирається підграф з найменшою сумою. Вектор (вектори) даного підграфу є оптимальними і його можна записати таким чином:

Фактичні значення рівня успіху визначаються шляхом розрахунку відносного рівня кожного з факторів, як співвідношення їх фактичного (Рфакт.) та необхідного (Рнеобх.) значень і представлення їх у вигляді вектора необхідного успіху за інтервальною і дискретною шкалами:

Проект є прийнятним, якщо виконується умова необх opt х - х .

Для відібраних проектів визначають відносне (в частках одиниці) фактичне значення рівнів успіху (Ув).

3. Визначення рівня ризику проекту й остаточне прийняття рішення про реалізацію проекту.

Під ризиком (R) розуміється обернена до показника успіху величина, тобто неуспіх проекту, що розраховується за формулою:

Оцінка ступеню ризику відбувається на основі шкали областей ризику: R = 0 - 25 – зона мінімального ризику, можливі втрати не перевищують чистий дисконтований прибуток проекту; R = 25 - 50 – зона підвищеного ризику, можливі втрати не перевищують дисконтований дохід проекту; R = 50 - 75 – зона критичного ризику, можливі втрати не перевищують чистий прибуток підприємства; R=75-100 – область неприпустимого ризику, можливі втрати не перевищують дохід від всіх видів діяльності.

Приклад Обґрунтувати вибір найбільш прийнятного інноваційного проекту. Вхідна інформація для розрахунку міститься в табл. 10.5.

Таблиця 10.5 - Вхідна інформація для розрахунку успіху проектів

Розв’язання

Відповідно до методичного підходу експертами (керівниками і провідними фахівцями підрозділів підприємства й особами, які залучені зі сторони), визначено графічну схему (рис. 10.2) оцінки прогнозованого рівня успіху інноваційного проекту 1 за допомогою матриць групувань (див. табл. 10.4). Аналогічним чином виконується комплексна оцінку інших проектів.

Рис. 10.2 – Схема комплексної оцінки успіху проекту 1

За допомогою отриманих матриць визначено напружені варіанти проектів та побудовано графи їх мережі. Для проекту 1 граф показано на рис. 10.3.

Виходячи з графу, визначаємо підграф, який відповідає оптимальному варіанту успіху проекту 1. На рис. 10.3 він представлений жирними лініями і має такі варіанти векторів:

Згідно з методичним підходом визначаємо необхідний рівень успіху реалізації проектів.

Відповідно до отриманих векторів, для проектів 1, 3-5 розраховані значення нижньої та верхньої межі успіху дорівнюють:

Рис. 10.3 - Граф оцінки успіху інноваційного проекту 1

Це означає, що максимальний шанс на успіх проектів при можливих найменших витратах ресурсів коливається в межах 58-86%.

Для проекту 2 розраховані значення нижньої та верхньої межі успіху дорівнюють відповідно:

Це означає, що максимальний шанс на успіх проекту при можливих найменших витратах ресурсів коливається в межах 57-84%.

Для аналізу відповідності отриманих розрахункових значень векторів успіху і фактичних векторів усі дані занесемо до табл. 10.6.

Таблиця 10.6 - Результати розрахунків для прийняття рішення щодо відбору проектів

У результаті аналізу табл. 10.6 можна зробити висновок, що проектами, фактичні вектори яких збігаються з необхідними, є проекти 2 та 3. Отже, саме на їх реалізації необхідно зосередити всі зусилля підприємства.

Розрахуємо фактичний рівень успіху відібраних проектів, який визначається шляхом підставлення даних в підграфи оптимального результату. Схеми розрахунків представлено на рис. 10.4-10.5.

Рис. 10.4 – Граф оцінки фактичного успіху інноваційного проекту 2

Переведемо отримані в графах на рис. 10.4-10.5 значення в відносні:

Отже, за результатами проведеного розрахунку можна зробити висновок, що проект 2 має 78% шансів на успіх, а проект 3 - 81%.

Розрахуємо відсоток ризику проектів:

Отже, ризик нереалізації проекту 2 становить 22% а проекту 3 – 19%, що відповідає зоні мінімального ризику, коли підприємство ризикує втратити частину чистого дисконтованого прибутку від проекту. Однак при реалізації проекту 2 ця частина внаслідок настання ризикової ситуації буде більшою.

Рис. 10.5 – Граф оцінки фактичного успіху інноваційного проекту 3

За результатами проведених розрахунків рекомендується відкласти три з п’яти інноваційних проектів до моменту усунення негативних відхилень в їх фактичних векторах та відібрати проекти 2 і 3 для реалізації. Однак, виходячи з того, що проект 2 має більший чистий дисконтований прибуток при незначній різниці в рівнях ризику, рекомендується найбільш прийнятний відібрати саме його.